Зміст кожного випуску не раз згаданого вашим автором проекту каналу «1+1» - «Українські сенсації» - повинен відповідати його назві. Саме через це я дуже здивувався анонсу чергового фільму. Він закликав дивитися черговий випуск і дізнатися все, що українці хотіли знати про «Хюндай», але боялися запитати.

Як на мене, історія з провалом проекту швидкісного руху в Україні мусить зацікавити насамперед прокуратуру. А винні - сісти за вироком суду. Й серед інкримінованих статей повинні згадуватися ті самі, за якими сидять Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.

Але ви всі прекрасно знаєте, чому в нинішній Україні за «Хюндаї» й все, що з ними пов'язане, ніхто нікуди не сяде. Хоча так само ні для кого в країні не секрет, хто винен у інфраструктурній катастрофі. Яка почалася в країні з травня 2012 року і наслідки якої не ліквідовано досі.

З огляду на це, все, що пов'язано з вітчизняним швидкісним рухом, лягає радше у формат сатиричної комедії. Ну, гаразд, трагікомедії: тим, хто по півдня мерзнув серед полів у темних вагонах, не до сміху, напевне, й тепер. Але трагікомедія, котра почалася після підписання міжнародних контрактів із корейцями, розгорталася на наших із вами очах, у режимі реального часу. Отже, нічого питомо сенсаційного про хюндаїзацію України, здається, накопати неможливо.

Очевидно, автори фільму «Повний "Хюндай"» із циклу «Українські сенсації» все це чудово розуміли без підказок. Розуміння криється вже в самій його назві - адже тут прямо визнається, що бренд шанованої корейської фірми за активної участі «команди професіоналів», якою вперто називає себе нинішня влада, перетворився в українців на аналог лайки.

Матюкаючи хюндаї, народ водночас чомусь надзвичайно втішався черговою звісткою про його поломку. Коли одного разу зупинилося відразу два, інформацію регулярно перепощували в соціальних мережах. А повідомлення з серії «"Хюндай" знову поламався» ставали топ-новинами, маючи суспільний резонанс десь на рівні чергової демонстрації президентом України власних прогалин у загальній освіті.

Радість тих, хто хюндаями не їздить, стала своєрідним виявом кухонного фрондерства. У фільмі озвучено цифру: за весь час від початку епопеї корейські поїзди ламалися 99 разів. Бач, говорили ми один одному, нічого в них не виходить. Причому - ніде, за що б не взялися. Навіть цитувався Самуїл Якович Маршак: «Что не делает дурак - всё он делает не так».

Колеги, позбавлені почуття гумору, нагадували фрондерам: згаданим безіменним їм, котрі нічого не вміють, від інфраструктурного колапсу ані холодно, ані жарко. Бо все вони, ті, кого не можна називати, прекрасно вміють. Гроші державні відбили за корупційними схемами, поповнили свої капітали, злили в офшори, а пасажирам співають про те, що рухомий склад «Укрзалізниці» давно своє віджив. Справді, це так, але ж напіврозвалені потяги на півдоби майже ніколи не запізнювалися... І взагалі, хіба не ясно, для чого в Україні затівають грандіозні проекти, де передбачено сто відсотків бюджетного фінансування?

Власне, українською сенсацією в даному випадку навряд чи могли стати озвучені журналістами «Плюсів» конкретні прізвища... ну, не винуватців, а тих, кого треба в цьому підозрювати. Ваш автор, як і кожен із вас, назве ті самі прізвища, не надто напружуючись. Лишається традиційно зловтішатися з «повного хюндаю» - так само зловтішалися кухонні дисиденти в радянські часи, коли збірна СРСР з футболу десь комусь програвала. Проте в такому разі історія про «Хюндай» не лягала б у формат «Українських сенсацій».

Тоді, аби не оминути увагою справді актуальну для країни тему, автори фільму пішли шляхом, який, за великим рахунком, годиться всюди. Людей вирішили не смішити «повним хюндаєм», а налякати.

Таким чином, перед нами постає не швидкісна корейська електричка, котру через непрофесійність тих, хто приймав та виконував рішення не адаптувати до українських колій (або колії - до неї, як завгодно) - маємо щонайменше кровожерливого залізничного монстра. Таке собі прокляття залізничних трас. Гідне творів короля жахів Стівена Кінга про машин-убивць, і тут варто згадати ранні «Крістіну», «Вантажівку» чи пізній роман «Майже б'юїк».

Так, це не брехня і не пересмикування фактів: під колесами «Хюндаїв» у різний час загинуло кілька людей. Згорьовані родичі загиблих натякають: є й інші смерті, про які нам не кажуть. Але мене, наприклад, лякають не ці факти. Насторожувати повинна заборона, аж під страхом звільнення, давати будь-які коментарі про «Хюндаї», котра поширюється абсолютно на всіх працівників «Укрзалізниці». Ця тема теж прозвучала в фільмі, та чомусь не отримала належного розвитку. Мабуть, тому, що тотальне залякування залізничників і вимога дотримуватися «омерта» (закон мовчання в мафії. - А.К.) стало після появи на коліях цих злощасних потягів тотальною практикою. А отже, сенсацією теж не є.

Тим часом загибель людей на залізничних коліях - трагедія. І подібні трагічні випадки стаються мало не щодня. Де - через необережність пішоходів, де - через невдале розташування колій. А страшна катастрофа на переїзді в Марганці в жовтні 2010 року взагалі стала результатом цілого комплексу проблем. Серед яких людський фактор - не остання. Взагалі, з таким самим успіхом можна назвати вбивцею кожен потяг, кожну електричку, заодно - будь-який інший транспортний засіб.

Отже, «Хюндай» - поїзд-невдаха, об'єкт численних насмішок, анекдотів та фотожаб. Особливо запам'яталося його поєднання з новим фільмом «Анна Кареніна»: мовляв, аби жінка хотіла кинутися під «Хюндай», він би запізнився й вона б передумала. Проте аж ніяк не поїзд-убивця!

Так само видовищною, цілком виправданою задумом та потребою в реаліті-шоу, проте абсолютно на виході прохідною й необов'язковою виявилася наскрізна лінія, коли співачка Наталя Гордієнко сідає в «Хюндай» із наміром устигнути до Львова рівно опівночі. Аби пересісти там на потяг до Польщі. Одночасно туди ж на автомобілі аналогічної марки вирушає журналіст каналу. Хто встигне першим? Особисто я хотів, аби Гордієнко запізнилася - ото був би точно повний хюндай! Проте, як відомо, дива, тобто горя, не сталося: поїзд не запізнився, машина не подолала засніжену трасу вчасно, і це, до речі, передбачалося.

Жовтизни не вийшло й тут. Поїзд ніби відчув, що його хочуть остаточно опустити й не дався. Тож краще почекати й дочекатися, коли за хюндаїзацію справді покарають когось потужнішого за машиніста чи стрілочника. Отоді вже можна буде говорити про повноцінну українську сенсацію.

Ілюстрація - tsn.ua