Тема, яку ваш автор тиждень тому порушив на своїй сторінці у Facebook, не популярна хоча б через те, що предмет обговорення формально цілком у законній площині.

Йдеться про титрування російських та російськомовних (створених в Україні з прицілом реалізації продукту на російському ринку) фільмів та серіалів українською мовою. Законодавство зобов'язує це робити, титрування слухняно відбувається.

Проте практично 100% населення України розуміє російську мову, навіть не вивчаючи її в школах, і так буде не довго - так буде завжди. Що, між іншим, не так уже погано. Знати на одну мову більше від народження для розумної людини завжди добре. До того ж учені нещодавно науково обґрунтували: люди, котрі від народження знають дві мови, не важливо, які, швидше переключаються з однієї інтелектуальної задачі на іншу. Та ефективніше використовують можливості свого мозку.

Однак побутовий білінгвізм, який є не проблемою, а допомогою, в Україні перетворився на «мовну проблему». Котра на виході, виявляється, призводить до «порушення прав російськомовного населення».

Щойно пропонується нібито нормальна цивілізована річ - ввести обов'язковий іспит із української - державної! - мови для чиновників - державних службовців! - як депутат Колісниченко негайно називає ініціаторів «ідіотами». У подальшому розвиваючи тему так званого мовного фашизму. Слідом за ним, або, радше, паралельно з ним депутат Чечетов хоче розмовляти російською «на зло ворогам». Так, ніби володіння будь-якою мовою є не чеснотою, а таким собі вселенським Злом. І якоюсь мовою можна говорити просто так, а якоюсь - «на зло».

Саме тому після тривалих дискусій у царині кінопоказів ніби досягнуто компромісу. Всі фільми, крім російських та радянських, озвучуються або дублюються українською. Натомість фільми в кінотеатрах та для телевізійних показів, котрі в оригіналі створені російською, супроводжуються українськими титрами.

Спочатку кілька слів про український дубляж. Це не викликало масових протестів, а збори кінопрокатників ростуть із року в рік. Можна сказати - лише за рахунок американських блокбастерів. Проте українською дублюються також прохідні стрічки, збиткові навіть на батьківщині виробника. Отже, бізнес від мови ведення не залежить. Навіть більше: доведено глядачами, що мультфільми, дубльовані українською, мають кращу якість дубляжу і виходять смішнішими за російські версії.

Тепер - про титри. Виявляється, проблеми не існує, бо тирів ніхто не читає! Правда, лише коли йдеться про титрування російського або російськомовного кінопродукту. Якщо оригінальна копія стрічки надається іншою мовою, законодавство вимагає або українську озвучку, або дубляж, або титри. Досить часто європейське кіно супроводжується саме титрами так само через невеликі потужності прокатника. Відкинувши політеси, озвучимо проблему: нема грошей на дубляж або озвучку навіть двома закадровими голосами, чоловічим та жіночим. Адже фільм має обмежений прокат, а отже, не запрограмований на великий комерційний успіх. Цікаво, що до українського титрування таких фільмів глядачі претензій не мали. Деякі з таких стрічок, як-от «Рестлер», «Старим тут не місце» чи «Мільйонер із нетрів», навіть стабільно збирали майже повні зали.

Нарешті переходимо до порушеної проблеми впритул. А полягає вона саме в титруванні фільмів, котрі демонструються оригінальною російською мовою. Хто знає, може, коли перекладають із французької на українську, оминаючи російську, теж лажають і пропонують безграмотні титри. Бо коли перекладають із російської на українську, титри своєю безграмотністю вражають.

Ще раз дозволю собі озвучити суть питання. Російську мову ми розуміємо. Так само, як і українську. Але закон вимагає, аби російську на екранах озвучували, дублювали чи титрували. Перші два варіанти відкинуто, бо російську мову ми розуміємо. Та треба дотримуватися закону, і фільми титрують. Цих літер ніхто не читає, бо перекладати з російської на українську в Україні - формальність, якої вимагає закон. Саме ця обставина дозволяє всім гравцям давати в титрах безграмотні переклади. Але ж титрів ніхто не читає, тому косяки зазвичай не помічаються. Отже, проблема є - і водночас про неї не говорять, бо безграмотні титри нікому не заважають розуміти оригінал.

Проте чому не припустити, що ці титри все ж таки хтось читає? Бодай із чистої цікавості?

Далі наведу кілька прикладів. Власне, один із них і подвигнув мене написати пост у соціальну мережу. Ось який діалог звучав у оригіналі в одному з епізодів звичайного серіалу: «Вы - художник от слова "худо" - А вы - интелигент от слова "телега"». Читаємо титри, українська версія: «Ви - художник від слова "худо". - А ви - інтелігент від слова "віз"». Нібито все правильно. «Телега» - це «віз». Але фрази, котрі в російській мові мають певний смисл, бо побудовані на грі слів та використанні російських приказок та сталих виразів, у буквальному перекладі на українську мову втрачають АБСОЛЮТНО будь-який смисл.

Я не філолог, не професійний мовник. Натомість письменник, колумніст та блогер Андрій Бондар, реагуючи на мій пост, тут же запропонував варіант: «Ви - інтелігент від слова "теля"», що цілком відповідає змісту оригіналу. Решта френдів, що взяли участь у обговоренні, почали згадувати та наводити аналогічні приклади. Деякі з них я сам свого часу для себе фіксував. Один із них: «Бедный Йорик» - «Бідний Юрик!», «Это ему гены мешают» - «Це йому Гена зашкодив», та зрештою - самі проведіть заради чистоти експерименту кілька годин, читаючи титри, якими перекладають російську мову, самі назбираєте такого.

Це не обмовки Януковича з Азаровим і не редакторські «перли». Тим більше - не ляпи й одруківки. Це розуміння того, що титри ніхто не читатиме. Та, як результат, виконання обтяжливої для себе роботи.

Але ситуація тупикова.

Скасувати титрування не дозволяє законодавство, хоча в інших царинах закони в Україні маються в носі. Зробиш для російської виняток та приймеш поправку, котра дасть змогу забрати це титрування - відразу почнуться розмови про особливий статус російської мови та неприпустимість таких винятків. Лишити так, як є - знущатися фактично з обох мов, хоч і є розуміння: безграмотність титрів компенсуються тим, що їх ніхто не читає.

До речі, уже не вперше і не лише спільнота соцмереж підносить досить специфічне питання: якщо забрати титри, як же українці з обмеженнями слуху зможуть розуміти, про що йдеться? Вони теж телеглядачі, і це - правда.

Але раз уже починається рух на захист прав глухих, так давайте чітко, раз і назавжди домовимося: якщо людина має проблеми зі слухом, це зовсім не означає, що вона має проблеми з головою.

Глухий - не ідіот. А саме таким його роблять, перекладаючи «Вы - интеллигент от слова "телега"» як «Ви - інтелігент від слова "віз"» та пропонуючи інші подібні трактовки. Чому люди з вадами слуху, про права яких говорять у контексті титрів, мусять вдовольнятися неграмотними фразами, котрі не просто позбавляють оригінал первинного, а взагалі - будь-якого змісту.

Ще таке: чому захисники прав глухих забувають, що розважальні шоу, ток-шоу та інші програми, де неодмінно звучить російська, ніхто для їхніх потреб не титрує. Господи, Боже мій, персонально ані Савіка Шустера, ані Євгена Кисельова теж не титрували й не будуть! Чому не титрують для людей із вадами слуху фільмів, озвучених українською, «Міцного горішка», наприклад? Вони що, мусять дивитися лише «Єфросінью» та «Глухаря»?

Як бачите, навіть побіжна спроба перевести питання титрів у правозахисну сферу та площину гуманізму не витримує жодної критики. Так само утопічною виглядає ініціатива депутатів, серед яких пані Фаріон, антипод товариша Колісниченка, домогтися від приватних каналів, аби ті на 100 % українізувалися. І взагалі інший рівень дискусії - коли починаються розмови про можливість здійснювати повний дубляж російських та радянських фільмів українською. Тобто, про неможливість. Найпопулярніший аргумент «проти»: «Це що, хтось дублюватиме Джигарханяна?»

Отже, глухий кут. Вийти з якого насправді досить просто. Було б бажання.

Перший крок - зрозуміти, що сакральні голоси, серед яких - Джигарханяна, Гердта та Боярського, для народжених уже в 1987-1991 роках такими не будуть.

Крок другий - перестати дотримуватися законів формально бодай у такій справі, як титрування. І якщо його неможливо скасувати для окремо взятої оригінальної російської мови, то стежити за адекватністю перекладу та його якістю обов'язково. За косяки - штраф із зарплатні.

Третє - припинити якщо не спекуляції довкола надуманої «мовної проблеми», то бодай навколо людей з обмеженими можливостями. Вони гостріше за нас потребують якісних комунікацій.

Ну, і останнє. Тобто, насправді найперше, зовсім із царини фантастики - створювати власний, оригінальний актуальний сучасний модерний конкурентний україномовний продукт. Хай його озвучують, дублюють і титрують за межами України в східний та західний боки.

Фото - www.wz.lviv.ua