Змагання в гуморі - шлях у нікуди, сказав «Детектор медіа» власник Film UA Group Сергій Созановський. Так він коментував перехід команди Володимира Зеленського з «Інтера» на «Плюси» із заходом на її місце «Великої різниці», котра свого часу побила з «1+1» горшки. Фактично взаємозаміна затребуваного глядачем гумористичного контенту відбулася як у тому старому анекдоті про обмін білизни в психіатричній лікарні: пацієнти першого поверху міняються простирадлами з пацієнтами другого.

Від себе додам не раз говорену тут тезу: так само шлях у нікуди - давати хоча б якусь, навіть суб'єктивну, оцінку гумору. Як би ти його не оцінив, все одно скажуть - у тебе, козел, почуття гумору відсутнє.

Приблизно таке ваш автор почув від обуреної команди «Студії "Квартал 95"» півроку тому особисто. На моє щастя, бити не хотіли - просто висловили своє фе, за що заочно дякую - хоч якась реакція... Хоча востаннє (можна підняти архів «Детектор медіа» й переконатися) я висловлювався на їхню адресу не те щоб критично, а збентежено року Божого десь так 2010-го. І то, Боже збав, не сумнівався в якості гумору: люди тут справді знають, що роблять, інші люди сміються, продукт рейтинговий, студія затребувана.

Просто мене як тоді, так і тепер гостро хвилює навіть не те, що політичні жарти кварталівців подобаються об'єктам насмішок. Що по факту нівелює значення насмішок. А самих артистів мимоволі перетворює на придворних.

Та Бог із українськими політиками - мені ще більш незрозуміло, чому в шоу-програмах «Кварталу» постійно (!) присутні коли по черзі, а коли - так, російські артисти (нехай і народні артисти України) Філіп Кіркоров, Микола Басков та Йосип Кобзон, що примкнув до них. Ось саме ця шалена трійця - чим вона заслужила особливої чести?

Ось із чим мені треба йти до знайомої ворожки. Хай хоч вона мені скаже: невже персонально Кіркоров, Басков та Кобзон дають гумористичним програмам бажані захмарні рейтинги? Для чого ж тоді титанічні зусилля талановитих креативних хлопців, коли просто покажи тітонькам Баскова Колю - і можна далі не паритися?

Показово, що та ж сама базова претензія в мене до нового сезону «Великої різниці», що стартувала в ефірі «Інтера» 9 листопада (ефір щоп'ятниці, 21.00). Уже прем'єрний випуск на новому місці розпочався з пародії на... кліп самозакоханого Баскова. Причому це було не найсмішніше, що нам підготували.

Там же, але ближче до кінця, очам глядачів явили пародію на Кіркорова. Противний в оригіналі та малоприємний в живому спілкуванні Бедросович у пародійному виконанні, де він, за сюжетом, визнавав своїми всіх дітей земної кулі, так само не озонував телевізійного повітря, як нові та старі валянці двірника Тихона з «Дванадцяти стільців». Здається, десь там промайнув і Кобзон, точніше, пародія на Давидовича. Правда, в дещо менших пропорціях.

Але на цьому, виявляється, нічого не скінчилося: наступної п'ятниці, 16 листопада, наскрізною лінією «Великої різниці» проходить цикл пародій на Миколу Вікторовича - і знову однотипних, про його самозакоханість.

У мене нема чіткої відповіді про розвиненість власного почуття гумору. Тож хай мені пояснять соціальні психологи: чому мене повинні тішити пародії саме на Баскова, який мені, як і мільйонам українців, у оригіналі не дуже-то й потрібен та цікавий? Невже цільова аудиторія, котра дивиться по телевізору концерти за участю Бедросовича та Вікторовича, і цільова аудиторія «Великої різниці» - одна й та сама? З огляду на інші об'єкти пародій - не сказав би. Швидше навпаки, готовий заперечити.

У проекті «Велика різниця» готують усе ж таки пародії на ті програми, які люди дивляться найчастіше і які готові впізнати. Так, принаймні, задумано. І можна, навіть не дивлячись оригінали, розуміти, що сьогодні по телевізору популярне. Це - кулінарне шоу «На ножах» із Арамом Мнацакановим, «Ревізор» з Ольгою Фреймут, «Україна чудес» із братами Сафроновими, «Надзвичайні новини» з Костянтином Стогнієм. Це те, що запам'яталося. Також мені особисто дуже імпонує політика «Великої різниці» - коли в студії, де знімають для каналу «Інтер», не просто сидять, а й виходять на сцену та ведуть діалог герої, котрі є обличчями інших каналів. Трошки знаючи телекухню, досить часто стикаюся з ситуаціями, коли когось дійсно потрібного в проекті того чи іншого каналу не записують, бо він - умовно чужий.

Намагаючись, таким чином, дати свій, гумористичний дайджест актуальних проектів українського телебачення, «Велика різниця» старається примирити всіх універсальними пародіями на рекламні ролики чи кастинги за участю відомих артистів. Чи «пародіями просто», котрі більше схожі на звичайні скетчі, аніж на м'яке чи жорстке знущання з певного оригіналу.

Це врівноважує: той, хто не бачив «Ревізора» і з різних причин не знає, хто така Ольга Фреймут, напевне потішиться з чергової пародії на Катю Осадчу, Костянтина Стогнія та Нікіту Михалкова. З останнього, на відміну від Баскова, сміятися не набридає, так само, як із пародії на Михайла Боярського: на відміну від Миколи Вікторовича та Філіпа Бедросовича, більшість тих, кого пародіюють, попри таргани в окремо взятих головах, справді особистості непересічні. То для чого ж з разу в раз старанно пародіювати сірість та нудьгу, випромінену самозакоханими хамами? І для чого запрошувати їх на проекти живцем - це вже до кварталівців...

Наостанок про одну системну помилку, яку «Велика різниця» повторює в новому сезоні. Маю на увазі ситуації, в яких опиняються пародійні персонажі, котрі зображують Іво Бобула, Віталія та Світлану Білоножків, Оксану Білозір та інших представників традиційної української естради з присмаком ретро. Спробую пояснити. Одне діло, коли пародіюєш проекти, оригінали яких по телевізору подивитися можна. І зовсім інша справа - коли з'являється пародія на проекти, котрі глядачі того ж «Інтеру» ніде й ніколи не побачать ані в прайм, ані в ранковому ефірі, ані в нічному.

Метри естради ще затребувані певною категорією слухачів. Та, при всій повазі, аж ніяк, у жодній іпостасі, не задіяні в актуальних телепроектах. Якби вони існували, окрім рідкісних ефірів на Першому національному, якби хтось на комерційних каналах ризикнув створити щось на зразок ностальгійного проекту та запросити туди згаданих артистів і не лише їх, отоді пародія, навіть найдошкульніша й некоректна, мала б сенс. А так усе зводиться до періодичного, не завжди доречного знущання з артиста, котрий носить ім'я Іво Бобул. Раніше його хоча б намагалися уявити на дискотеках разом із Поплавським, тепер же просто відміняють паспортні дані. Повторюся: це мало б віддачу, аби Бобул чи Білозір вели хоча б одне невеличке телешоу в ефірі одного з каналів першої десятки.

І взагалі - пародія стерпить усіх персонажів, котрі не викликають відрази та не набивають оскомини в оригіналі. Це я знову про Кіркорова&Баскова...