«Говорять про те, що ви не готові чути. Показують те, що ви не звикли бачити». Ці слова Валерія Клименка, співведучого проекту «Подробиці. Неформат», що вже третій тиждень виходить на «Інтері» (будні, 20.45), наведено на офіційному сайті каналу як пряму мову. Я не готовий стверджувати, що це офіційний слоган щоденного десятихвилинного збірника невеличких сюжетів, котрі самі по собі не варті окремої серйозної розмови. Там же, на сайті, зазначено: теми для сюжетів обирають автори проекту, а під несподіваним кутом зору їх висвітлюють журналісти.

Виходячи з цього, є всі передумови для твердження: маємо винятково авторську програму. І загалом це добре, адже про відсутність авторського телебачення при засиллі «форматного» продюсерського говорять уже давно. Напевне, «неформатні» новини знайшли відгук у глядацьких серцях: згідно з відкритою інформацією, котра так само є на сайті каналу «Інтер», старт «Подробиць. Неформат» був удалим.

Справді, формат «Неформату» зовсім не обтяжливий. Коли дивишся на теми, обрані авторами та висвітлені журналістами, хочеться вигукнути так, як зробив це бандит Промокашка з фільму «Місце зустрічі змінити не можна», коли почув, як Шарапов грає на роялі: «Это и я так могу!». Бо ж теми лежать на поверхні. Точніше - в новинних стрічках інтернету. Варто лише обирати, про що поговоримо сьогодні - про купол Верховної Ради, який, кажуть, ось-ось обвалиться, заваливши народних депутатів України, обіцяне скорочення української армії, тотальну безграмотність у День грамотності чи про снаряди з фекалій - в українському перекладі «Гаррі Поттера» такі забавки іменуються «какобомбами».

Зняти подібні необов'язкові для демонстрації сюжетики, котрі забуваються наступного дня з оновленням стрічок актуальних новин у мережі, досить просто. Для цього треба мати бажання обстібати якусь новину, довести її зміст до повного абсурду. Ще слід бути переконаним циніком та скептиком, і це - в хорошому розумінні, адже журналістика більше тримається на цинізмі, ніж політика чи бізнес. Лише цинік здатен не здуріти в нашій професії, навіть досягати певних успіхів. Нарешті, потрібна відповідна технічна й контактна база, котрі допоможуть мобільному журналістові оперативно знайти потрібне для сюжету відео та записати кілька коментарів реальних людей. Причому ці люди або не титруються, або їх подано як «випадкових перехожих», або, що частіше, вони мають до теми розмови досить приблизне відношення. Скажімо, коментує ймовірне падіння куполу на голови нардепів актор Лесь Задніпровський. Яке йому діло? Мабуть, просто небайдужий громадянин...

Всього, названого вище, в команди «Подробиць. Неформат» більше ніж досить. Тексти журналістів, що супроводжують відео, за формою подачі та змістом часто нагадують або блог, ведення якого ні з ким не узгоджується, або ж обговорення у соціальних мережах. Знову ж таки, в жодному разі не скажу, що це погано. На те й неформат, аби відходити від класичних канонів, шукати зручніші форми подачі та рухатися вперед.

Скажу більше: програма «Подробиці. Неформат» саме через прецедент виготовлення легким порухом руки, тобто думки, навряд чи зацікавила б вашого автора спеціально. Аби в процесі регулярного перегляду не вилізли оті самі «вуха» нинішньої влади. Конкретніше - Партії регіонів. Адже окремі «неформатні» сюжети буквально повторюють провладні тези. Ненав'язливо пропонуючи мільйонам глядачів антидемократичні переконання під виглядом особистої точки зору та погляду на проблему під «іншим кутом».

Так, минулого тижня в одному з випусків «Подробиць. Неформат» укотре згадують про «мовне питання» та «мовний закон». Виявляється, він... не такий уже й поганий! Думаєте, чому в нас однаково не вміють розмовляти ані правильною російською, ані правильною українською? Бо таких мов окремо не існує! Це все - мовна мішанина, суміш запозичень, яку ми, брати-слов'яни, багато віків всотували, наче губка, з мов інших народів, що топтали слов'янську землю. Вгадайте, кому належить фраза: «Между украинским и русским языком практически нет никакого различия»? Правильно! Олесеві Бузині, віднедавна - кандидатові в народні депутати. Хоча в мене є достовірна інформація - журналістам окремих центральних каналів до закінчення виборів не рекомендовано брати коментар для якихось програм та сюжетів, крім прицільно політичних, у персонажів, що є кандидатами в депутати. Але на практиці ці, скажемо так, рекомендації стосуються передусім нелояльних до Партії регіонів діячів. Бузина, головний фахівець із мови, до таких не належить.

З цих нібито квіточок 7 вересня проросли ягідки. Випуск «Неформату» почався з... реабілітації скандального закону про мирні зібрання. Ну чого б ото город городити, кажуть нам незаангажовані ведучі й журналісти, демонструючи власну точку зору. Адже закон, котрий після вступу в силу дозволить репресувати будь-якого учасника протесту лише за спробу протесту, насправді, як кажуть журналісти «Інтера», є... найліберальнішим у світі! Ага, так само як «мовний» закон... Далі тим, хто ще не зрозумів, нагадують: хочете протестувати - подавайте заявку заздалегідь. Розшифрую вже я: коли ви хочете протестувати проти свого ЖЕКу - на здоров'я. Але якщо захочете зібрати, наприклад, новий Податковий майдан - вам це заборонять. Порушення заборони потягне за собою кримінальне покарання. Щоправда, в ці подробиці тут ніхто не заглиблюється.

Натомість у короткому сюжеті... заперечують той факт, що міліція в Україні розганяє демонстрації та б'є протестувальників. Навпаки, відео підібрано так, аби склалося стійке враження: це учасники протестних акцій регулярно лупцюють міліціонерів. На додачу показано жінку біля Українського дому як живий та здоровий приклад того, що вона вільно мітингує і міліція ще жодного разу її пальцем не зачепила.

Далі в цьому ж випуску - про журналістів, котрі роблять собі ім'я лиш на тому, що... лають владу. Правда ж, незаслужено? Звучить думка: запорукою успіху для журналіста є викриття ним злочинної діяльності влади, часто безпідставне. А найкращий спосіб зробити собі ім'я - заявити про системні погрози на свою адресу. Скажіть, кому з вас подібні речі не нагадують риторики Партії регіонів? Як ілюстрацію того, що нинішні журналісти займаються політичними спекуляціями, в сюжеті показують... пародію на всіх, хто намагається писати про таємниці резиденції Віктора Януковича - Межигір'я. Меседж прочитується однозначно: займіться чимось кориснішим, любі друзі та шановні колеги. Не буцайтеся, телята, з дубами. Для остаточного приниження теми критики влади журналістами після цього сюжету пішов інший - про вагітного мужика...

Взагалі-то формат «Неформату» справді зручний. Адже подібні речі завжди можна видати за власну точку зору, на яку кожен має право в демократичному суспільстві. Я вам зараз запропоную іншу точку зору на концтабір: чого ви скаржитеся, коли маєте щодня роботу на свіжому повітрі, дах над головою та безкоштовну баланду? Теж думка, яка має право називатися авторською. Так само, як думка «героя» документального фільму «Інший Челсі», тоді ще секретаря Донецької міськради Миколи Левченка: він серйозно вважає, що німець Якоб Пройсс може мати про Гітлера іншу думку, ніж та, що він - кривавий диктатор, прямо причетний до масових убивств та геноциду цілих народів. У самого Левченка, до речі, в кабінеті висить портрет Сталіна. І в нинішнього кандидата в депутати від Партії регіонів про цього персонажа теж є своя, не схожа ні на що, особиста думка.

Є ще одна обставина, яка дозволяє припустити: «Подробиці. Неформат» насправді багато в чому ненав'язливо «форматують» мільйони вдячних глядачів під думку «партії влади». Минулого тижня відразу кілька сюжетів було присвячено російському президентові Володимиру Путіну. То він дівчаток цілує, як колись хлопчиків пригортав, то літає, перевдягнувшись журавлем. З українського президента можна й треба сміятися частіше. Але саме отакі легенькі шаржі на Путіна цілком у форматі нинішньої влади. Бо новий політичний тренд Партії регіонів - довести, що Тимошенко співпрацювала з Путіним. Оскільки Тимошенко - ворог номер один, то доведення такої співпраці зробить Путіна ворогом номер три, бо другий номер - Юрій Луценко. Отже, додатковий ресурс у вигляді нібито простенької та коротенької програми «про все на світі» сьогодні дуже потрібен. Його добре використовувати в умовах реального перекриття справді незалежних джерел інформації. Коли немає особливої інформаційної альтернативи, крім як слухати висновки Бузини про мову та вірити, що наших прав і свобод ніхто не обмежує.

Фото телеканалу «Інтер»