Спочатку ми діти, потім - батьки. У будь-якій ситуації головним святом для нас завжди був Новий рік. А з нагоди свята ми, хоч діти, хоч батьки, повинні обирати між приуроченими та підготованими спеціально під ялинку так званими «ранками». Навіть якщо профспілковий чи корпоративний квиток разом із талоном на набір цукерок із назвою «Подарунок» перепадає на вечірню виставу, все одно це «ранок». А обирати доводиться між дійствами зі стандартними назвами, як-то «Неймовірна подорож», «Новорічна казка», «Пригоди Діда Мороза» або «Таємниця Снігуроньки».

Причому контент такої святкової вистави всюди майже однаковий, незалежно від назви. Є простенький сюжет, згідно якого Хлопчик та Дівчинка потрапляють у казку та мусять дійти до свого дідуся, котрий виявляється на виході Дідом Морозом. Під час такої неймовірної мандрівки Хлопчик із Дівчинкою знаходять елементарні відповіді на елементарні загадки. А ми, дорогі дітки-глядачі, їм у цьому старанно допомагаємо, аби свято відбулося і всі були щасливі. Дивно, але всі спроби вигадати щось краще лише ускладнювали завдання вигадникам, і відповідно - глядачам такого дійства. Тож критикувати такі сценарії - все одно що в часи СРСР сміливо сказати Сергію Михалкову, авторові Гімну Радянського Союзу, всю прикру правду про його творіння. Адже відповідь буде одна й правдива: «Все правильно. Але слухати будеш стоячи!».

Зміст попередніх абзаців цілком докладається до прем'єри фільму «Мейд ін Юкрейн», котра відбулася на каналі «Україна» 24 серпня, в День Незалежності України (22.00). Стрічку, продукт власного виробництва каналу, подано як «унікальний проект», та, напевне, креатив програмного відділу оцінить належним чином навіть той, хто глядачем фільму не став. Не знаю, як у вас, а в нас під вікнами рівно о 22.00, як і належить у день найбільшого державного свята, гримнув салют. Одночасно пішли початкові титри «Мейд ін Юкрейн», і можна сміливо сказати: прем'єра стала гучною з перших секунд.

Наступні 45 хвилин (чистий час, без реклами) залишили в мене двоїсте враження. З одного боку, ваш автор укотре переконався: нічого «під дату» робити не можна; квіти жінкам - не лише 8 Березня, морозиво дітям - не тільки в Міжнародний день захисту дітей, безпечний секс - постійно, а не 1 грудня, в День боротьби зі СНІДом, і Боже збав спеціально сміятися 1 квітня. Інакше вийде настільки натягнуто й притягнуто, що результат не виправдає очікувань та піде однозначно повз касу. З іншого боку, якщо решта українських каналів до головного державного свята підійшли без креативу, мусить же хтось піднімати прапор Незалежності та випромінювати відповідні до дати пафос та позитив.

Скажімо, для «Інтера» відреагувати на головну дату країни означає показати зранку «За двома зайцями», в обід - «Сорочинський ярмарок», мюзикл власного виробництва з Вєркою Сердючкою, потім - фільм «Глянець» про українську поп-групу «Віа Гра», і проти ночі - «Пригоди Вєркі Сердючки». Для «1+1» - показ фільму про те, як за свою незалежність боролися шотландці з англійцями («Хоробре серце») та американці - з інопланетянами («День Незалежності», цю фішку «Плюси» повторюють з року в рік, як у СРСР - «Іронію долі» на Новий рік). Ну, а для Першого національного - привід показати хоч колгоспників, хоч Михайла Поплавського, та все одно - самодіяльність від народу...

Спробу продюсерів каналу «Україна» зробити на День Незалежності щось оригінальне, простеньке - але своє, можна з огляду на сказане вище тільки вітати. Стратегічних помилок, як на мене, було три: одноразовість акції (тобто, фільм не розрісся до масштабів багатосерійного проекту), змішання жанрів ігрового та науково-популярного кіно та орієнтація на дорослих людей, котрі о цій порі налаштувалися на цей канал і цей перегляд. Підемо по пунктах.

Отже, задум у просвітницькому плані непоганий. Більшість із нас дуже мало знає про себе, свою країну та українські досягнення. Тому під час проекту «Великі українці» глядачі щиро відносили до таких Володимира Ульянова (Леніна), а Миколу Гоголя з українського контексту викидали. Але якщо за сценарієм під час своєї мандрівки до діда на Полтавщину брат і сестра, Дмитро та Олена, ненав'язливо відкривають собі та нам, що саме українці перші в світі придумали рентген, керосин, спосіб передачі файлів, вертоліт та космічний супутник, виникає логічне запитання: «І це все?». Справді, сценаристи полемізують із Віктором Ющенком, котрий завжди каже про те, як українці запліднили талантами цілий світ. Виявляється, говоримо лиш про керосин та супутник... Кількох годин в інтернеті або порпання в українській актуальній пізнавальній літературі - і маємо таких прикладів щонайменше на десять серій!

Позиція друга має своє формальне пояснення: нам пропонують неосвоєний українськими телеканалами жанр road movie, тобто фільм-подорож. Але якщо сценарій заточувати не під подорожі та пригоди як такі, а саме під потребу полити цим соусом науково-популярну інформацію, то з сюжетом не складеться, а графіка, котра ілюструє українські наукові досягнення, буде жити власним, окремим життям. Ризикну припустити: кращими зразками road movie можуть стати серіали типу «Молодий Індіана Джонс» чи екранізовані романи Дена Брауна. Науково-популярну інформацію тут сховано в самих сюжетах, і окремо від оповіді вона практично не живе.

Нарешті, третє: цільова аудиторія. Певен, що значна частина дорослих знає, що Сергій Корольов родом із України, а перший гелікоптер придумав Ігор Сікорський, так само народжений в Україні. Про рентген із керосином нічого не скажу, ця інформація справді не широко відома. Проте дорослий українець цьому не здивується, лише зробить десь у глибинах пам'яті позначку. Жодних таємниць дорослій людині тут не розкриють. Тоді як більше користі така інформація, та ще й подана в ігровій формі, принесла б дітям. Адже пишатися своєю країною повинні насамперед наступні покоління, а не ми, втомлені цинічні професіонали з виживання в екстремальних умовах...

Проте якщо ведучі й журналісти ТРК «Україна», масово задіяні в зйомках проекту, трошки погралися в кіно й набралися позитиву, це вже успіх. Ну і, звісно, музичний супровід: актуальна українська музика звучить протягом усього фільму, що виправдовує якщо не перегляд, то прослуховування в День Незалежності. Іншого місця українській музиці в ефірі точно не знайдеться найближчим часом.

Фото - afisha.tochka.net