«Жіночий лікар» – жіночі мрії
Почну з того, що від самого початку тематика серіалу «Жіночий лікар», який стартував на «Інтері» 16 липня, й відтепер іде по буднях о 20.30, мене зовсім не цікавила. Власне, не переймає вона мене й тепер. Причому ваш автор має всі підстави підозрювати: переважна більшість чоловіків так само не переймається проблемами гінекології, жіночої фізіології та загалом - особливостями жіночого організму.
Мої переконання підтверджує безліч ситуацій, обіграних у кіно та серіалах, здебільшого - комедійних: мужчина приходить до гінеколога, чоловік опиняється в гінекологічному відділенні серед десятка вагітних жінок, мужик пхає подушку під футболку, маскуючись під вагітну жінку тощо. Тобто, сфера всього, що стосується жіночого здоров'я, для мужчини - темний і навіть часом не надто комфортний ліс. Єдиний випадок: якщо чоловік - лікар-гінеколог, спеціаліст із репродуктивної медицини. Саме таким є герой нового українського серіалу, 35-річний кандидат медичних наук Роман Широков.
Змінити своє ставлення до серіалу мене змусило відразу кілька чинників. Причому гінекологією ваш автор далі агресивно не цікавиться й намагається триматися далі від суто жіночої, а отже - незрозумілої грубому мужланові проблематики та інформації. Я далі не намагаюся вникнути в те, що в житті мені як чоловікові зовсім не знадобиться: що таке «стимуляція», що означає «фертильність» і як проводиться операція всередині черева вагітної. Але, не без підстав вважаючи себе дослідником масової культури, з деяких пір почав відчувати активну присутність «Жіночого лікаря» довкола себе.
Зокрема, я не можу зараз пригадати жодного серіалу крім давньої «Просто Марії», котрий так активно обговорювали би жінки. Виявляється, в Україні цей серіал близький практично всім жінкам репродуктивного віку, а ще ближчий - нашим мамам та бабусям, тобто жінкам, котрі належать до аудиторії 60+. У транспорті його поки що не згадують, але роблю поправку на спеку та, відповідно, зменшення власної присутності за межами помешкання з кондиціонером. Тобто, я давно не чув, які саме телепрограми обговорюють пасажири. Тож підозрюю: в громадському транспорті, особливо в муніципальному, де найчастіше можна зустріти жінок пенсійного віку, про «Жіночого лікаря» таки згадують.
Інший невеличкий феномен - виявляється, історії з родового відділення провінційної лікарні, де успішно працює столичний лікар Широков, позитивно вплинули на рейтинг «Інтеру». Чого влітку, погодьтеся, очікувати складно. Зокрема, є інформація, що в останній тиждень липня «Жіночий лікар» за цифрами побив усі рекорди практично в усіх вікових групах. Це означає: його дивляться як старші, так і молоді жінки. Змушений наполягати: саме жінки.
Будучи сумлінним оглядачем, ваш автор просто не мав права ігнорувати згадані вище обставини та зацікавився серіалом. Тим більше, що особливих зусиль докладати до цього не потрібно: вдома по буднях у зазначений у програмі час один із телевізорів звично перемикається на «Інтер». І варто посидіти перед екраном хоча би хвилин п'ятнадцять, як відчуєш себе письменником Андрієм Курковим: він сам тричі приймав пологи в дружини. Тобто, відчуваєш себе якщо не учасником реального процесу народження нової людини, то щонайменше - свідком.
Аби бути чесним до кінця, зізнаюся: кожну серію «Жіночого лікаря» я не дивився. Проте з того, що вдалося почути, а потім, після того, як факт популярності серіалу став наочним, і побачити, хочеться зробити кілька висновків.
Отже, успішний телевізійний продукт, виявляється, мусить орієнтуватися поки що на жіночу аудиторію. Мене це не влаштовує, я проти цього, але це доконаний факт. Причому в даному випадку цілком погоджуюся з фразою Катерини, героїні радянського кінохіта «Москва сльозам не вірить». Анонсуючи свій виступ по телебаченню, вона звертається до народу: «Если у мужчин есть свои дела, они могут спокойно заняться ими. Наша продукция больше заинтересует женщин». Але - увага: героєм фільму чи серіалу, орієнтованому здебільшого на жінок, повинен бути чоловік, котрого цікавлять ті чи інші проблеми, які водночас є актуальними й для слабкої статі. І він, цей герой, мусить їх вирішити протягом 44 хвилин екранного часу. З огляду на це «Жіночий лікар» влучає в «десятку». І таки доводить: у системі суто жіночих цінностей та сфері жіночих інтересів мужчина все ж таки присутній.
Наступне спостереження - серіал є продуктом колективного розуму. Серед виробників значиться відразу три українські студії: ISTIL studios, Prima film та Film.ua. Перші серії написала Ірина Чернова, більше відома як Люко Дашвар, вона ж - «золотий автор України»: її романи рекламуються на білбордах у метро, їхній загальний тираж перевищив 300 тисяч примірників, і основним читачем є жінка, котра любить пустити сльозу над жіночою долею. Тобто, вона знає цільову аудиторію. Пізніше естафету підхопили Олена Зерняк та Оксана Безрутченко, котрі працювали над іншим успішним проектом - «Сусіди» Їм так само вдається втримувати серіал у заданому ключі: жінки продовжують жаліти себе, захоплюватись Романом Широковим та переживати за його професійну долю. Адже він - людина революційних поглядів та нових методик, а це не подобається консерваторам, ось і йдуть на симпатичного доктора скарги... Якщо додати, що знімають фільм двоє режисерів, Олександр Пархоменко та Антон Гойда, напрошується висновок: на створення рейтингового продукту кинуті потужні сили. Можливо, через те результат себе виправдовує.
Схема кожної наступної серії стала. Широков та його колеги-гінекологи одночасно виявляють родові патології, вирішують проблеми сурогатного материнства, вмовляють жінок народжувати, намагаються з'ясувати, чи зможе народити інвалід, жінка віком за п'ятдесят, і взагалі - допомагають не одній, а відразу кільком дітям з'явитися на світ чи то зараз, чи в перспективі. Проблеми, котрі обговорюють лікарі щохвилини, та лексика, якою вони оперують, мені та, переконаний, більшості мужчин зрозумілі так само, як, наприклад, мова системних адміністраторів чи студентів механіко-математичного факультету. Проте жіноцтву все, про що йдеться в серіалі, є надзвичайно близьким. Народити здорову дитину без проблем та ще й коли блискучий фахівець поруч - ось жіноча мрія, котру втілюють автори серіалу.
Підтверджує підвищений інтерес жінок як споживачів продуктів масової культури до теми материнського здоров'я та здоров'я дитини ще один факт: дебютний роман письменниці Міли Іванцової «Родовий відмінок», дія якого відбувається саме в пологовому, на старті став одним із рекордсменів продажів минулого року, зрівнявшись із новою книгою згаданої вище Дашвар.
Але невже мужчинам зовсім нема чого взяти з «Жіночого лікаря»? Адже без чоловічої участі жінки навряд чи матимуть підстави йти до жіночої консультації, у Центр репродуктивної медицини. Думаю, не варто забувати: фінал кожної серії - все ж таки народження нової людини. Часто ця людина приходить у світ після численних коливань, побоювань та компромісів її матері, а то й обох батьків, не кажучи вже про майбутніх дідуся з бабусею. Значить, ми бачимо, наскільки відповідальним є рішення матері подарувати світові ще одне життя. І в більшості випадків це життя повинні цінувати всі, незалежно від віку та статі. Власне, ось у чому може бути як гуманістичний посил «Жіночого лікаря», так і головна причина його популярності.
Фото - filmyonlain.pp.ua