Навряд чи у випуску програми ТВі «Гра в слова і не тільки» 16 липня збиралися робити поета Івана Федоровича Драча головним відповідальним за те, що митці в українській політиці зруйнували країну. Тим не менше, виглядало це саме так. І Драч, як кажуть у пісочницях, першим почав.

Спочатку, коли йому на правах старшого та досвідченого надали слово, пан Іван Федорович повів себе, як на мій глядацький погляд, дещо агресивно, давши зрозуміти: його запросили, аби зараз тут почати змішувати з невідомими субстанціями. Потім гнучко поміняв політику нападу на політику захисту: мовляв, якби не митці, зокрема письменники, не було б української політики. Навів приклад Грушевського (більше історик, ніж письменник), Петлюру (журналіст, не автор художніх творів), Винниченка (ну, хоч один справжній). Йому відразу відповіли - правильно, Янукович теж письменник у політиці, та ще й небачені гонорари. Невдовзі після того Драч назвав Януковича колишнім зеком. Правда, між цим закликав усіх митців мобілізувати Януковича...

Таким чином, шановний Іван Федорович протягом 40 хвилин ефірного часу, причому - прямого ефіру, примудрився заплутатися навіть не в трьох соснах, а в одному Януковичу, назвати всіх вівцями, котрих покинули українські політики напризволяще, а себе - чи то жертвою політикуму, чи його переможцем, чи «непотопляємим», але не заперечив, що конформіст. Ось як усе складно в політичному житті митця Івана Драча. Тож варто розказати, для чого його взагалі покликали в студію «Гри в слова...»

Нинішня бесіда вийшла, так би мовити, позачерговою. Не знаю, яка планувалася нині тема. Але все поміняла інформація про те, що співачка Таїсія Повалій буде у виборчому списку Партії регіонів, її чоловік та продюсер, музикант Ігор Ліхута очолить штаб, натомість молодий та успішний письменник Максим Кідрук піде на вибори по мажоритарні від партії «Удар». При цьому згадали Оксану Забужко, якій приписували намір іти в депутати від партії Ющенка і яка це спростувала. Погодьтеся, митець у політиці, та коли брати ширше - митець і влада - інформаційний привід, котрий переважить будь-які інші. Саме через це в студію запросили письменника Сергія Руденка, дослідника українського політичного життя, музиканта Олега (Фагота) Михайлюту, котрий ніколи не ходив у політику, та Івана Федоровича Драча, політика зі стажем майже в чверть століття.

Як і можна було прогнозувати, розмова звелася до того, що митцю в політиці місця нема. Ігор Померанцев по скайпу пояснив чому: митець - він романтик, не прагматик. Руденко з Фаготом розвинули тему: митець акумулює ідею, має громадянську позицію, але реалізовують її професіонали, не митці. Кідрук у телефонному коментарі визнав гріх - так, він піде на вибори як кандидат у депутати, але завжди залишиться передусім митцем. Отже, молоді люди, кожен із яких годиться Іванові Драчу в онуки, визначилися. Сам «дідусь» далі визначається, з ким же він, майстер культури. Але саме на цій невизначеності дивним чином вдалося побудувати конфлікт програми.

Як на мене, його піком стала різка фраза одного з ведучих, Віталія Гайдукевича: «Пане Іване! Ви після підписання мовного закону повинні були підійти до Януковича, сказати: "Ти кто такой? Давай, до свидания!", написати заяву про вихід із гуманітарної ради і йти до людей. Уявляєте, яка б це була бомба?» Бомби пан Іван не хотів. Приклад Олеся Гончара, котрий не зважаючи на те, що лауреат Сталінської премії, в 1990 році під час Революції на граніті здав партквиток, вийшовши з партії. Це був вчинок, до якого людина йшла все своє, не менш політичне, ніж у Драча, життя.

Іван же Федорович у прямому ефірі - що дуже важливо! - виявився неспроможним навіть на маленький вчиночок: він почав виправдовувати Януковича та закликати всіх нас мобілізувати його на боротьбу з Партією регіонів проти «мовного закону» та руйнації країни. На запитання Гайдукевича: «Чи варто закликати вожака вовчої зграї берегти овець?» прозвучала прекрасна відповідь відомого поета та лауреата: «А що, вівці хіба самі здатні боронитися?». Це вже потім було про колишнього зека, який приймає Путіна в Ялті, бо не має кращих ідей, ніж демонструвати чужу розкіш - тоді як креативний Путін катається на байках із байкерами. Причому, за Драчем, його улюблений Янукович - таки великорос, бо великий і ні в що не грається. А Путін - малорос, бо маленький і пнеться.

Висновок із цього всього несподіваний: дуже добре, що в ефір запросили Івана Федоровича Драча. На його прикладі, на тому, як він говорить, мислить і ставиться до влади, особливо нинішньої, варто всім зробити висновок: до політики, принаймні, такої, яка нині є, не лише творча, а просто нормальна людина підходити не повинна. Бо хто знає, що було б, коли б Драч лишився поза політикою, лиш людиною з громадянською позицією. Можливо, він і наважився б сказати «великоросу» Януковичу «давайдосвидания»...