«Птиця заходить у ванну оглушки. Ще живою. Далі ніж автоматично перерізає яремну вену. Ми проводимо забій гуманно».

«Телятину, свинину чи курятину можна нашпигувати».

«Директори компаній кудись зникають, коли журналісти цікавляться нашпигованою курятиною».

«Чарівники з магазинів можуть перетворити прострочену курятину на курочку-гриль».

«Багато честі говорити з начальником птахофабрики. Воняє? А ви не на кондитерську фабрику приїхали!».

Ось мій особистий рейтинг фраз, котрі прозвучали в першому випуску нового проекту «1+1» «Територія обману» (18 червня, 20.15) Є тут і шоста цитата, яку ваш автор визначив для себе головною та навіть ключовою не лише для згаданого, а й для інших подібних проектів. Не тільки плюсівських, а й показаних на інших каналах. Перше, що спадає на думку - «Правила життя» на СТБ, єдиний різновид фільмів жахів, які дуже люблять дивитися наші домогосподарки.

І дуже добре, що час навчив їх ставитися до показаного по телевізору з великою часткою здорового цинізму та скепсису: якби народ справді вірив «Правилам життя», ми б давно довели себе до голодної смерті, адже, за версією авторів того популярного проекту, не можна їсти хліба, м'яса, риби, овочів, фруктів, цукерок, сиру та йогуртів, а пити не можна молока, чаю, кави, навіть мінеральної води. Від усього цього помирають. Від чого ще живуть недовго, можна дізнатися з «Провокатора» на ICTV.

З появою чергової споживчої програми, тепер уже на «1+1», напрошується одне загальне враження: на один проект, справді цікавий та потрібний українцям, в ефірі «Плюсів» стало більше. Тепер їх аж два. Перший - скандальні, але незламні «Гроші». Отже, те, з чого останніми роками починається кожен випуск ТСН, віднині можна розтягувати на 50 хвилин і давати по понеділках після новин.

Навряд чи розлогі розповіді про те, що їсти добре, а що - погано, якимось чином шкодять громадянам із адекватним світосприйняттям та здоровою психікою. Навпаки, кулінарні, вокальні й гендерні двобої та зовнішнє, без зміни глибинної суті, перетворення босячок на леді дають нам набагато викривленіше уявлення про життя довкола нас, аніж інформація про «наколотих» курей. Проте обрана журналістом Олексієм Душкою форма подачі зібраного матеріалу викликає сумніви насамперед у власній адекватності.

Скажіть, будь ласка, невже я та інші, хто вирішив дізнатися про махінації виробників курятини та убезпечити своє здоров'я від неякісного продукту - клінічні ідіоти з діагнозом та довідкою? Напевне, так. Бо про жахливі для нашого шлунка факти розповідає з телеекрану... сама курка. І дорослі люди мусять цю курку слухати, приймаючи подібний результат творчого пошуку. Звісно, про серйозні речі треба говорити максимально просто, без невластивих телебаченню закидонів та заморочок. Але між простотою й несмаком різниця все ж таки існує.

До речі, оцей допит курки (ну чисто «Катрусин кінозал», де розмовляли з лялькою!) видався недоречним у контексті такої серйозної програми не лише вашому авторові. Але там, де колеги констатують факт і навіть готові крутити пальцем біля скроні, я доходжу глобальнішого висновку. А саме: якщо не звичні для інфотейнменту постановочні, а натурально ігрові моменти, як-то розмова з куркою чи утилізація курки-гриль чоловіками в протигазах та ЗЗК (загальновійськовий захисний комплект), використовуються в програмі, де говорять про дуже важливі для всіх нас проблеми, оці от балакучі кури та «гумові слоники» перетворюють проблеми так само на вигадані. Отже, впритул наближаємося до фарсу: якщо кури не розмовляють, то й усе інше, показане та розказане, не має сенсу.

Звісно, мене можна назвати консерватором. Затверджених же керівниками каналу балакучих курей - прогресом та інновацією. Але якщо такі ходи далі ставатимуть фішками «Території обману», то мені б логічніше бачити такий справді потрібний в ефірі проект дещо іншим. Максимально наближеним до формату «мок'юментері» - так званого псевдодокументального кіно, де конкретна ситуація відтворюється здебільшого непрофесійними акторами, а коментують показане фахівці. Власне, це розумний компроміс між ігровими фільмами та пізнавальною документалкою.

Погоджуюся - судять за результатом. Визнаю - дивилися перший випуск проекту споживацьких розслідувань досить добре. Але ці втішні показники зовсім не означають, що глядачам подобалося, як курка розвінчує нечесних виробників, а за кадром перекладають із курячої мови. Мені здається, глядачі просто поблажливо поставилися до запропонованої гри, розуміючи - все, що поза свідченнями курки та «слониками», справді доволі серйозно й стосується кожного з нас, шанувальників курячого м'яса.

Нарешті - шоста цитата, котра, за всіма законами масової культури, мусила прозвучати на останніх хвилинах програми. Адже на початку журналісти купили чотири різних курки, причому, що несподівано, назвали виробників і торгівельні марки не в рекламному контексті - і віддали на аналіз. По-хорошому, якби результати виявилися невтішними, автори проекту напевне б раділи. Можна не напружуватися спеціально - ми підозрювали, ми обіцяли викриття, ви їх маєте, кури - отрута! Проте чуємо інше: «З цих курей усе небезпечне вийшло при житті. - Нам повезло? - Да». Хоча розвінчувальний пафос програми все одно лишається за констатацією: «Тим не менше, кожна п'ята курка наколота, а до кожної другої застосовують гель». Нам нагадують: просто так сталося, що для експерименту купили першу, третю й четверту тушки... І боятися вбитих гуманним способом курей усе одно треба.