Під час зустрічі з американським сценаристом та продюсером Ларрі Каплоу, яка проходила у форматі одноденного семінару «Стратегії та секрети створення успішних продуктів для телебачення», ваш автор мав змогу бачити градацію його учасників. Перед початком українські сценаристи, редактори, продюсери та інші, хто робить в Україні телебачення, були налаштовані переважно скептично. Ось типова почута фраза, яку наведу в оригіналі: «Хочется услышать, как он будет умничать».

Вже під час першої перерви на каву настрої були дещо інакшими: колеги погоджувалися, що успішний американець каже загалом розумні речі. Друге обговорення почутого розтягнулося під час обіду. Тут уже з різних боків чулося: усе, що каже Каплоу, всім, виявляється, давно відомо. Американський продюсер, чиє прізвище можна знайти в титрах «Доктора Хауса», одного з найуспішніших серіалів новітньої доби, показує на прикладах із власної практики, як працює озвучена ним теорія створення успішного продукту. Й аж таких секретів майстерності нібито не розкриває. Нарешті, третій перекур на каву спонукав більшість тих, хто слухав семінар Ларрі Каплоу, до дещо радикального висновку - людина каже розумні та правильні речі, ось тільки в Україні ті знання чомусь важко застосувати для створення успішного продукту.

Так, важко - але можна. Поради успішного американського сценариста матимуть більше практичної користі, якщо українські телевізійники зосередяться не лише на виробничих технологіях, бюджетах і рейтингах. По-перше, новітні технології в Україні вже навчилися не лише освоювати й застосовувати, а й розробляти. По-друге, бюджети зростають, що не заважає продюсерам постійно говорити як про необхідність економити, так і про перевищення окремих бюджетних статей. По-третє, необхідність рейтингів я в жодному разі не оскаржую. Навпаки, зростання цифр дають тим, хто виробляє продукт, належну самоповагу, зростання цифр у конкурентів на тлі власного зниження створюють передумови для конкуренції, а це вмикає головний генератор нових ідей - мозок. Це в ньому, а не в нетрях комп'ютерів, народжуються нестандартні рішення стандартних ідей та все інше, що докладається до успіху нашого дітища.

Ларрі Каплоу озвучив те, про що ми давно думаємо і що намагаємося донести до споживача інтелектуального продукту, яким є, зокрема, продукт телевізійний: створення такого продукту, насамперед сценарію, є тяжкою фізичною працею. До того ж ручною: банально, але сценарну розробку потрібно написати, потім багато разів правити варіанти, й навіть коли продаєш результат - не факт, що твоя робота влучить у десятку. Але американський гість ніби мимохідь обмовився: «десятка» - це не завжди рейтинг. Не конче високі показники. Не конче зароблений завтра перший мільйон.

У «Доктора Хауса», про якого здебільшого казав пан Каплоу, аудиторія своя. Але далеко не масова. В тому розумінні, що домогосподарки, для яких створюються, скажімо, американські реаліті-шоу, медичних детективів про лікаря-мізантропа та його строкату команду в масі своїй дивитися не будуть. Тим не менше, називаючи приклади фільмів та серіалів, котрі мають певний масовий успіх, Ларрі не знайшов серед присутніх тих, хто б це бачив. Натомість «House. M.D.» дивилися всі учасники семінару. При тому, повторюся, що цей серіал не є типовим зразком того телепродукту, який вони, учасники (тобто ми), щодня та від сезону до сезону створюємо в Україні. Але це - сто відсотків успішний продукт. На прикладі якого й розповідають нам, як його, успіху, досягти.

Американський сценарист і продюсер озвучив думки, що давно вже сидять у головах - ні, не тих, хто вирішує, яке телебачення та яке кіно ми робимо в своїй країні, а в іголовах безпосередніх учасників процесу. Виробників середньої ланки. А саме: потенційно успішний продукт повинен мати насамперед стратегію. Дозволю собі подати буквальне, енциклопедичне значення цього слова: «Стратегія - план якоїсь діяльності, котрий охоплює тривалий період часу, спосіб досягнення складної мети». Виділені мною слова я схильний вважати ключовими. Мусить бути розуміння того, що реально успішний продукт за короткий проміжок часу не робиться. І рейтинг сьогодні, а завтра - хоч трава не рости - не та складна мета, до якої варто йти мудрим людям. Аудиторія, на яку ми працюємо, не завжди може бути такою широкою, як у сюжеті з випуску новин, у якому показали голу дупу й кілька разів запікали сакральне для телебачення слово «блядь». Набагато важливіше, аби ця аудиторія стала суто нашою. І вже в процесі, на далеких підступах, поволі розширювалася, впевнено поповнюючи «наші» ряди.

Будь-яка стратегія, за визначенням Ларрі Каплоу, базується передусім на міфології. Про що, між іншим, уже вперше та не перший рік каже український вчений Георгій Почепцов. Зокрема, не будучи присутнім на семінарі пані Каплоу, він нещодавно озвучив ту ж саму думку, що й американський гість: «Міфологічна страта особливо цікава саме тоді, коли вона має справу з живою міфологією. Яка дає відповідь на запити сьогодення. Це не шкільна чи університетська антична міфологія, це розповідь про процеси, які ми маємо нині». При цьому пан Почепцов із гіркотою додає: «Поступово ми перестали ставити питання, які весь час цікавили людство. Й тому статус міфології став падати».

А в інтерв'ю журналу «Країна» (15.03.2012) Георгій Георгійович розвиває цю тему, наголошуючи: щоби міфологія працювала, потрібні цінності, які повинен відстоювати Герой, та Ворог, який на означені цінності мусить зазіхати. Додам від себе: цінності мають бути нашими. Близькими нам, тут і сьогодні, в країні під назвою Україна. Якщо міфології нема, її слід створити та розвивати. А це вже - стратегія, це план не одного телевізійного сезону. Та навіть, скажу по секрету, не одного року.

Свого часу Америка дала собі, а потім світові Бетмена та Супермена. Творці цих новітніх казкових героїв чітко уявляли собі, що таке добре, а що таке погано. Цитуючи Ларрі Каплоу, успіх «Зоряних війн» Джорджа Лукаса, пригод Індіани Джонса від Стівена Спілберга та «Аватара» Джеймса Камерона насамперед визначають не спецефекти, а саме міфологічна складова історій. У героїв є мета, до якої вони йдуть, долаючи перешкоди і вступаючи в сутички з ворогами. У Бетмена, Люка Скайвокера, Індіани Джонса, Джеймса Бонда, Шерлока Холмса та Грегорі Хауса є базовий набір цінностей, котрі поділяє велика кількість глядачів. Причому, відповідаючи на моє запитання, пан Каплоу пояснив: «Успіх зумовлений тим, що таких героїв у реальному житті або не існує, або ми не хочемо з ними зустрічатися». Тобто, широкий глядач, до якого ми всі намагаємося апелювати, швидше полюбить міф, аніж реальність.

Тепер повернімося до Георгія Почепцова, котрий розповідає журналові «Країна», як після 11 вересня 2001 року адміністрація Буша зустрічалася з продюсерами й режисерами Голлівуду. Мета - створення героя, а точніше - нової міфології, згідно якої цей герой спрямує всі сили на боротьбу зі світовим тероризмом. Це трошки змінило ставлення спочатку американців, а потім і тих, хто споживає їхню культуру, до кіноагента ЦРУ: адже до 11 вересня 2001 року захисників американських інтересів усе частіше показували корумпованими типами, що прикривають наркобаронів.

Раніше на ту ж саму тему, тільки іншими словами, говорив власник компанії Film U.A. Сергій Созановський. Щоправда, міфологію він порівнював із ідеологією, апелюючи насамперед до живучих радянських міфів. Але наголошуючи: успіх прийде тоді, коли з'явиться підходящий міф. Точніше, коли виробники телевізійного та кінопродукту, а також письменники й медіа, такий міф створять.

Додам від себе: міфологія має бути позитивною, до певної міри героїчною. Причому герой не конче мусить виглядати, як Бетмен чи Арнольд Шварценеггер, проте обов'язково повинен долати зовнішні та внутрішні перешкоди на шляху до своєї мети, за прикладом доктора Хауса. Нагадаю: якусь чверть століття тому було створено міфологію, котра на виході виявилася нежиттєздатною. Маю на увазі міфи часів перебудови. Пам'ятаєте, як одним реченням визначали типовий зміст типового «пєрєстроєчного» фільму? Гола дівчина під портретом Сталіна курить марихуану. Сміх сміхом, але саме такий продукт приносив у період із 1987 по 1991 роки швидкі та шалені гроші його виробникам. А телебачення, не спираючись у ті часи на сакральні рейтинги, просто визначало рівень популярності й успішності тієї чи іншої програми за кількістю показаної «правди життя», яку тоді ж охрестили чорнухою. Де тепер ця правда життя?

Одні міфи зруйновано, інших не створено. Принаймні в Україні. Власне кажучи - тільки в Україні. Навіть поява та відносний успіх у прокаті повністю базованого на актуальній міфології фільму Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» ситуації не змінила. І прецеденту, коли всі довкола почнуть розвивати цю міфологію, стрічка не створила.

Отже, Ларрі Каплоу зі своїм твердженням про міфологію та міфи як основну складову успішного продукту для телебачення знайшов однодумців. Проте далі того, що телебачення має давати рецепти страв, шукати таланти, виконувати функції шлюбних агентств та розповідати, хто де кого зґвалтував, у нас поки що міфологія чомусь не розвивається. Напевне, через непотрібність стратегій у первинному значенні цього слова. Та домінування рейтингу як неодмінного критерію успішності... Хоча рейтинг - ось найперший міф, котрий є таким само умовним, як міфологія «пєрестроєчного», тобто, як показав час, тимчасового кіно й телебачення.

Фото - mediananny.com