Для СТБ саме «Україна має талант!», а не «Х-фактор» чи «Холостяк» стали, на мою думку, визначальними в подальшій зміні формату самого каналу. Якби не шалений прорив цього талант-шоу в 2008 році, в передчутті кризи та на фоні загальної деградації політичних ток-шоу, іншого улюбленого видовища українців, хто знає, чи запустили б на СТБ згаданий «Х-фактор», а ТРК «Україна» у відповідь - «Народну зірку». Ймовірно, УМТ своїм успіхом дещо здобрила вітчизняний телеґрунт для появи на «1+1» невдалої «Зірки плюс зірки» та більш рейтингового для каналу «Голосу країни».

Проте СТБ далі тримає першість у виробництві талант-шоу, і з цим навряд чи можна щось зробити. Ну, хіба що щедро подарувати каналу неофіційне право на освоєння саме цього сегменту. Відтак займатися іншими, не менш вдячними проектами, стати єдиними й неповторними в своєму сегменті. Та з диявольськими посмішками чекати, поки СТБ своїми талантами, холостяками та екстрасенсами поступово, але невпинно перетвориться на Уроборос: змію, що пожирає свій хвіст. Це може вважатися як символом безкінечності телевізійного буття талант-шоу й реаліті, так і ознакою поглинання самих себе і, відповідно, самоліквідації.

Я й далі не буду проти побачити це ж саме шоу в ефірі СТБ сім, а то й сімнадцять років по тому. Тим не менше, в мене з'явилися певні підстави вважати: проект ступив на стежку самознищення. Принаймні, таке враження склалося у вашого автора під час перегляду першого випуску «Україна має талант - 4», який стартував на СТБ 10 березня о 19.00.

На перший погляд, підстав для песимізму немає. Бо талантами українська земля багата. Може навіть статися так, що окремих дітей почнуть виховувати ще з колиски, заточуючи немовлят на участь у кастингу. Звісно, можуть бути відверті перегини, як-от із Аліною Гросу. Проте є надія, що часи змінилися. І можливостей виховувати талановитих дітей інакше, аніж порушуючи їхнє право на дитинство, в притомних батьків значно більше.

Порівняно з попередніми сезонами «головного шоу країни» (за версією СТБ) кількість тих, хто вартий уваги Влада Ями, Слави Фролової та Ігоря Кондратюка, і тих, кого обожнюють телеглядачі, подається досить врівноважено. Маю на увазі дійсно перспективних артистів і так званих фріків. Перших дослухають-додивляться до кінця, потім або завернуть, або - залишать, щоби потім завернути, або - залишать до моменту глядацького голосування. Других не слухають майже ніколи, зате вони - смішні в своїх потугах. Фріки відразу потрапляють в інтернет, стають реальними зірками та навіть на гребені власної негативної популярності ходять на кастинги з сезону в сезон. «Україна має талант - 4» вже в першому випуску показала таких: вокальний дует мами з сином «Близькі люди» та групу - інакше не скажеш! - жлобів, котрі думають, що співають шансон.

Але не зовсім адекватні українці - чи не головна фішка не лише УМТ (хоча там вони явилися країні вперше), а й «Х-фактора» та навіть «Караоке на Майдані». Якщо без них шоу - не шоу, то я готовий пробачити, коли мені по телевізору показують, вибачте на грубому слові, ідіотів. Все одно вони відсіються. Залишаться здебільшого серйозні та адекватні люди, рейтинги шоу дещо знизяться, та не до критичного, а якраз до стабільного рівня. Тоді й почнеться справжнє змагання талантів.

Тож дуже хочеться, щоби таке змагання відбувалося на рівних. Та вже перший випуск четвертого сезону «України має талант!» показав: цього може не статися. І на виході Україна в фіналі отримає те ж саме, що мала 2010 року. Про це ваш автор теж писав, теж - украй обережно. Бо лише за згадку про подібні речі можна отримати тавро бездушної потвори - в кращому випадку.

Тим не менше, знову пошлюся на власну думку. Фіналісткою другого сезону шоу «Україна має талант!» стала, поза сумнівом, талановита співачка Олена Ковтун. Проте її не стільки вшанували, віддаючи голоси, скільки пожаліли: жінка, як відомо, незряча. Жалість, повторюся, принижує. А ще - автоматично позбавляє шансів на перемогу в шоу тих, хто так само талановитий, проте, на своє щастя, не має жодних помітних фізичних вад.

Варто зазначити: у новому сезону УМТ стало невиїзним. Тепер не шоу їде до вас, а ви мусите їхати на кастинг у Київ з усієї країни. Це, як пояснюють керівники проекту, пов'язано з великою кількістю номерів особливої складності, запропонованих цьогорічними учасниками. Справді, цього разу маємо дуже багато екстремальних жанрів, і навіть добре, що співочі таланти відсунуто на задній план: по-перше, їх ласкаво просять до «Х-фактора», а по-друге, прокладено чіткішу різницю між двома проектами одного каналу.

Жертвою одного з таких жанрів стала юна циркачка Олеся. Отримавши в цирку виробничу травму, вона довго ставала на ноги та має нині третю групу інвалідності. Олеся - мужня дівчина, варта поваги та вшанування лише за те, що прийшла на кастинг уже в якості ілюзіоніста, аби показати свій номер. Теж, до речі, дуже зворушливий.

За сценою під час виконання номеру сльози витирали всі, починаючи з ведучої Оксани Марченко. Що, до речі, конфліктує з образом, у якому одна з найкрасивіших жінок України (за цьогорічною версією журналу Viva!) виїхала на сцену спочатку: квадроцикл, чорний одяг а-ля Жінка-Кішка чи просто femme fatale, стрімкий погляд та короткі фрази-слогани. Можливо, справжньою Оксана Марченко може бути в обох іпостасях, важко зрозуміти жінку...

Але талановиту Олесю завернули. Ігор Кондратюк сказав їй: «Ні», і це для дівчини - не вирок. Адже вона вже пройшла в житті набагато більше випробувань, ніж Кондратюкове «ні». Причому - наголошую! - пройшла з честю та варта поваги.

Тим не менше, Оксана Марченко вперше за історію проекту виходить на сцену, обіймає дівчинку та наполегливо просить Кондратюка змінити свою думку. Гаразд, чому Марченко не звернулася з цим до Ями, чия думка була аналогічною? Нарешті, самі рідні Олесі погодилися: номер дівчина готувала для себе, а не для Ями з Кондратюком. Це їй потрібно для реалізації, самоповаги тощо. Отже, ніхто б не образився і не надто засмутився: горе вже сталося, часу назад не повернути. Зрештою, оте саме двократне «ні» - справді не кінець світу. Тим більше - для такою сильної та мужньої дівчинки.

Тим не менше, Оксана Марченко втручається. Трошки тисне на Ігоря. Той міняє свою думку. Олеся лишається в проекті. Не через те, що надзвичайно талановита. А тому, що за неї поклопоталася впливова ведуча.

Я обома руками за те, щоби правила різних шоу порушувалися частіше. Бо коли все за стандартом - це нудно. Проте тут знову треба рухатися обережно, аби тебе правильно зрозумілим: у даному випадку порушення правил - до певної міри ведмежа послуга самій дівчинці.

Ми побачили жорсткого Кондратюка, млявого Яму, рішучу та чуйну Марченко. І якось не подумали про те, як далі будуть оцінювати саму Олесю. На якому етапі її відсіють? Чи відсіють узагалі після того, що сталося? І чи не буде подальша доля дівчинки в проекті напряму залежати від вагомого слова пані Оксани?

До речі, ця зворушлива історія після зміни думки Ігоря якось так швидко обірвалася - аби різко перейти на «пацанов», котрі співають «для всех, кто по джиу-джитсу», і там є слова: «Бейте вертухая в лица!». Таким чином, талановита й сильна Олеся просто розчинилася в потоку, серед якого мала б виділятися і талантом, і своєю історією.

Чесно скажу: не знаю, які рішення варто приймати на таких талант-шоу стосовно талановитих людей, котрі в силу різних обставин мають певні вади. Не допускати їх? Не можна в жодному разі! Допустити, дозволити вийти на сцену та відразу виділити серед інших? Теж не бажано. Передбачити для них щось типу спеціального призу «За мужність»? Боже збав! Адже саме такого, особливого до себе ставлення, ці таланти навряд чи хочуть.

Вони приходять зі своїми здібностями, зі своїми історіями, та аж ніяк - не з вадами й хворобами. Хто відповідатиме за долю таких учасників далі? Хто ризикне замінити собою недосконалі соціальні служби та ще менш досконалу державу?

Такі таланти повинні мати постійну можливість реалізовувати себе поза телевізійним шоу. Навіть незалежно від телевізійного шоу. Й ось тут маса запитань не до українського телебачення, а до української влади й навіть до українського суспільства... Проте відповіді на них заводять, погодьтеся, в трошки іншу площину.

Звісно, заявити про себе, про те, що вони є і мають такі ж самі рівні можливості вийти на сцену, як і наші улюбленці-фріки, вони повинні. Ось це для дівчинки Олесі в шоу «Україна має талант!», я так собі думаю, набагато важливіше, ніж публічний вияв людяності на її адресу. Який вплинув на конкретний вердикт певного судді, та жодним чином не вирішить ані поточних, ані глобальних потреб окремих учасників. Яких багато приходить, приходило та прийде не лише на згадане телешоу. З одним лише бажанням: виступати та проявляти себе на рівних із іншими. Якщо цього не враховувати, значущість як телепроектів, так і телебачення загалом поволі почне зменшуватися. Ось чому первісна суть талант-шоу - гра за жорсткими правилами в пошуках талантів твоїх, Україно, - почне зникати. А заразом - і самі проекти...

Фото - lady.tochka.net