Щоби відразу зняти всі можливі запитання, скажу: мені подобається абсолютно все, що пов'язано з сексом. Навіть в інтернеті не знаходив жодної інформації про шкоду від усього, пов'язаного з сексом, людському здоров'ю - секс точно не такий шкідливий для людства, як наркотики, укуси скажених собак, аномальна спека, воші в дитячих садках чи екологія міста Запоріжжя. Я не заперечую, коли про секс пишуть та говорять, зокрема по телевізору. Причому в той час, коли ті наші діти, котрі ще не дізналися «про це» з мережі, вже сплять. Отже, загалом тематику програми «Sex-місія», яка знову виходить в ефірі «1+1», ваш автор готовий прийняти. І прийняв би. Якби не кілька вагомих «але».

Та перш ніж озвучити застереження, кілька слів про чесноти проекту. Головна з них, як на мене - перевірки з боку Національної ради з питань телебачення та радіомовлення на предмет порушення суспільної моралі. В нашій країні з мораллю така ж сама ситуація, як із оцінкою якості чобіт у відомому радянському фільмі «Службовий роман». Нагадаю: для модниці-секретарки знаком якості пропонованих чобіт була фраза її консервативної, позбавленої жодних смаків начальниці: «Слишком вызывающе. Я бы такие не взяла». Тобто навіть кволі звинувачення когось/чогось в аморальності з боку будь-якої нашої державної структури автоматично підвищують реноме звинуваченого в очах адекватної громадськості.

Хоча на виході каменем спотикання перших випусків «Секс-місії» став не загальний контент, а факт показу по телевізору натурального чоловічого статевого органу. Непублічне обговорення програми зводилося до констатації генітальної дискримінації: мовляв, показали пісюна, чомусь не показавши для повноти картини піськи. Це ставило під сумнів доцільність існування на телебаченні програми саме в такому форматі. Адже насправді її автор, Світлана Усенко, напевне задумувала просвітницький проект. Та виявляється, просвіщати особливо нема кого й нема в чому. Глядачі пожвавлюються лише тоді, коли по телевізору їм показують те, що вони можуть побачити, роздягнувшись, у будь-якому дзеркалі.

Якщо другий сезон «Секс-місії» збирався піти далі показу пісьок, то перша програма («1+1», 27 лютого, 23.00) ставить цю мету під певний сумнів. З одного боку, Світлана Усенко в дещо ігровій, полегшеній формі, що має притлумити махрових консерваторів, розповідає тим, хто ще не спить, про потрібні речі. Мені, мужчині, немає жодної користі від теорії та практики різноманітних вагінальних тренувань. Хоча у якійсь момент раптом стає не по-чоловічому цікаво.

Але... Таке просвітництво помітно конфліктує з сюжетами зовсім іншого характеру. Яких у «Секс-місії», принаймні - в першій програмі другого сезону, була більшість.

На виході все, що мені показали, нагадало давню історію з Арсенієм Яценюком та керівником спецпідрозділу «Кобра» Олексієм Кожею. Згадайте, як силовик тицьнув депутату з вікна свого автомобіля середній палець - жест, більше відомий як fuck. Ви думаєте, це був такий чоловічий непристойний жест? Ні, насправді мовою жестів ці двоє поговорили про секс у форматі програми «Секс-місія».

Візьмімо хоча б сюжет, у якому проводиться тренінг із одягання презервативу. Це не просто майстер-клас. Треба знати, в якому середовищі його проводити - серед молодих моряків. Адже моряцьке ставлення до інтимних стосунків має навіть окремий відповідник: «матросити». Й ось ці матроси починають матросити макет пісюна. Буквально ґвалтувати його гумовими виробами. До того ж - тісними, маленьких розмірів. Аби прозвучала корисна інформація типу «всегда используйте презерватив своего размера». Коли штучний член з'являється, наприклад, в епізоді фільму «9-та рота» і довкола нього закручено цілу гумористичну історію, це працює. Та тут його вносять у клас, повний матросів. Ще й закликають молодих морських вовків до певних спільних дій довкола нього. Як на мене, для загального сексуального розвитку українця це нічого не дає, окрім умовного комізму самої ситуації. Побачене сприймається не інакше, як непродуманий хід. Або непорозуміння.

Та це б теж можна було списати на провисання драматургії, якби не красномовний початок у дусі сексуальної контркультури. Світлана Усенко з чоловіком та групою спеціально запрошених професійних людей приходять до доярок. У село. Просто на ферму. Знімалося це влітку, а я пригадую цю спеку... Так само знаю, як воно - знімати на натурі серед корів навіть весною.

Не буду делікатним, адже зі мною теж не цацкалися: люди, там смердить. Гноєм. У нього, гній, вгрузають ноги. Незвичних до такого міщан може реально знудити. Але Світлана Усенко щонайменше кілька годин проводить там, серед корів. Влаштовуючи для сільських жінок, доярок переважно старшого віку та з, кгм, не ідеальними фігурами, лікнеп. Просвітницька робота з правил вибору ліфчиків доярками, яка проводиться біля їхніх корів, тепер є складовою програми, де відверто розмовляють про «це». Коли Світлана Усенко показує ліфчики коровам, мовляв, а цим дівчатам це б підійшло? - вже зовсім пропадає не лише сексуальне, а й будь-яке інше почуття. І не можеш позбавитися відчуття присутності там, серед корів, де жахливо смердить...

Ну як тут не лише можна говорити, а й думати про секс?

Анонс наступної програми обіцяє депутата Ляшка, котрий хапає жінок за груди з вигуком: «Натуральні!». Його анонсують як «зірку», хоча якщо Ляшко і зірка чогось, то зі знаком мінус. І точно не того сексу, про який відверто говорить Світлана Усенко. Загалом подібні персонажі для мене нічим не відрізняються від згаданого вище жесту, показаного офіцером Кожею політику Яцюнюку. Та зовсім не вписуються в контекст програми, де говорять про «це» і показують «це», начебто з виключно просвітницькою метою.

І зовсім уже прикро, що після оприлюднення цих вражень автора відразу назвуть консервативною персоною. Аналогічна ситуація виникає, коли ти не смієшся під час перегляду декларативно гумористичної програми: отже, почуття гумору в тебе немає... Проте питання все одно залишається: чи можна зробити «Секс-місію» чи щось аналогічне без корів, Ляшка та матросів із презервативами в руках?

Фото - vseriale.tv