На фоні скандалу із призначенням судді Верховного суду США Бретта Кавано в Україні Конституцій суд доукомплектували зовсім непомітно. Буквально, двох його останніх членів Верховна Рада обрала 20 вересня, але ні цього дня, ні наступного відповідної новини ми не помітили на жодному з телеканалів нашого моніторингу (у вечірніх випусках новин). Зате сюжети про присягу нових суддів 24 вересня вийшли в ефірі одразу чотирьох ЗМІ. Головним і єдиним героєм для них став Петро Порошенко.

На телеканалі ICTV сюжет про присягу останніх двох (із 18) членів Конституційного суду тривав 66 секунд. Новим суддям приділили шість із них — ось це речення: «Призначені минулого тижня парламентом двоє суддів Олег Первомайський та Ірина Завгородня сьогодні склали присягу». Ще десять секунд ведучій знадобилося на вступ до новини і весь інший час, тобто ще 50 секунд, тут цитували Президента. Зокрема, ведуча переконувала, що «Порошенко запевнив: робитиме все для незалежності суддівської системи». Із нових суддів у кадр потрапив лише пан Олег.

На каналі «Україна» новина тривала 56 секунд й у відсотковому співвідношенні тут 23 % часу говорили про нових членів КСУ й 55 % сюжету цитували Президента. У «Сегодня» назвали по одній посаді, яку раніше обіймали новоспечені судді, й обох показали в кадрі. Щоправда, пана Олега лише зі спини.

На «Інтері» кадровим призначенням приділили 53 секунди: 13 % матеріалу було про суддів і 75 % — про Петра Порошенка. Жодного бекґраунду по членах КСУ тут не дали, показали тільки пані Ірину й лише зі спини.

На 5-му каналі про подію говорили найдовше та найкраще — 98 секунд. 61 % часу приділили Президенту. Власне, це єдиний канал, який ще й додумався в якості інфоприводу подати саме слова Петра Порошенка, а в якості бекґраунду — де й за яких обставин (під час складання присяги суддями) він це сказав. Ще 26 % часу тут розповідали про нових членів КСУ: «За їхнє призначення Верховна Рада проголосувала 20 вересня. Парламентарії обирали з чотирьох претендентів. Найбільше голосів сесійна зала віддала тим, кого пропонували фракції БПП і “Народний фронт”. Новообраним суддям вручили мантію, нагрудний знак. Раніше Ірина Завгородня була суддею Вищого Спеціалізованого суду, а Олег Первомайський — викладачем юридичного факультету Київського національного університету імені Шевченка». Також лише на 5-му можна було розгледіти обличчя обох суддів.

І лише з новин 5-го каналу глядачі могли дізнатися, що служителів Феміди, взагалі-то, призначали від партій. І що кандидатів було кілька, але обрали саме тих, яких підтримували фракції коаліції. При цьому ніхто не пояснив глядачам, що це насправді означає й наскільки це важливо.

Щоби коротко пояснити межі повноважень КСУ, процитуємо директора Фундації DEJURE Михайла Жернакова: «Конституційний суд може все. Буквально. Від його складу прямо залежить, чи конституційним є “приєднання” Криму до РФ, чи “виживе” люстрація, бути чи не бути в Україні декомунізації й Антикорупційному суду». Тепер врахуйте, що Конституційний суд — це колегіальний орган, де всього 18 членів, а отже, як підмічає вже «Українська правда», «боротися потрібно за прізвище кожного окремого судді». Отже, тележурналістам варто приділяти максимальну увагу подібним призначенням. І не перетворювати новини про незалежний Конституційний суд на новини про Петра Порошенка.

По-перше, останніх двох членів КСУ призначив парламент, а не Президент (він своїх затвердив іще в лютому). І телеканалам варто було би звернути на цей факт увагу, взявши коментарі як у самих суддів, так і в представників партій, що їх висунули. Наприклад, поцікавитись, як пан Первомайський зможе приймати незалежні рішення, якщо, за словами членів «Народного фронту», «співпрацює» з партією із 2009 року? Не завадило б, до речі, в принципі розповісти глядачам про короткі біографії новачків. Наприклад, той же Первомайський раніше брав участь у конкурсі до Верховного суду, де за практичне завдання набрав 24 бали із 65 необхідних (це 153-й результат серед 165 претендентів). Що ж до пані Завгородньоії, то в її біографії немає нічого особливого, й виникає запитання: як вона стала кандидаткою від президентської фракції?

По-друге, журналістам слід було би звернути увагу на боротьбу Президента за «незалежність» суду, адже з цим пов’язаного багато цікавих історій. Наприклад, про те, як у КСУ довго не могли обрати голову, але буцімто екстрено визначилися з ним, коли дізналися, що очолити суд може делегат Президента. Чи про те, що до участі в парламентському конкурсі у принципі не допустили жодного незалежного кандидата, тобто поданого не фракціями. «Ми говоримо про партійний нейтралітет, але самостійний кандидат не може податися. Якщо я хочу бути кандидатом, спочатку повинна піти до партії і домовитися. Це політичний вплив на неполітичну посаду», — пояснювала експертка Центру політико-правових реформ і Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко. У контексті подібного партійного голосування журналісти могли би також порушити питання того, які шанси мав кандидат «Батьківщини» (20 депутатів у парламенті) проти кандидатів БПП (135 депутатів) та «Народного фронту» (80 депутатів).

По-третє, оскільки в цих сюжетах усе одно йдеться здебільшого про політичні очікування Петра Порошенка (щодо закріплення в Конституції курсу на НАТО та ЄС), а не про кадрові зміни в КСУ, телеканали повинні були би збалансувати його коментарі. Подати думки експертів та інших політиків, не всі з яких, очевидно. згодні із Президентом.

Цитуючи Центр політико-правових реформ, «Конституційний суд України — це єдиний орган, який має повноваження тримати всіх інших суб’єктів влади (Президента, ВРУ, Кабмін та інших) у межах Конституції». Або не тримати. Адже саме КСУ колись, наприклад, розширив повноваження Януковича. Тож сьогодні єдине, що може бути парадоксальнішим, ніж повністю ігнорувати призначення в Конституційний суд, — це піарити на цих призначеннях Президента.

Детальніше про ці та інші яскраві сюжети тижня читайте в публікації «Традиційні конопляні цінності. Моніторинг теленовин 24–30 вересня 2018 року».