Підприємства Ріната Ахметова — найбільші забруднювача довкілля в Україні. І з цією іміджевою проблемою свого власника канал «Україна» активно бореться. То розповідає, як його заводи захищають рекреаційні зони від приватизації, то описує екологічну модернізацію компаній хазяїна. Донедавна журналісти робили це досить стримано: без кричущих маніпуляцій, звинувачень та істерик. Але 14 вересня ситуація змінилася. Справа в тому, що в мережі з’явилося звернення маріупольських дітей до керівництва країни та олігарха, в якому малеча посміла заявити наступне: «Ринат Леонидович Ахметов, хватит меня медленно убивать».

Звинувачувати й маніпулювати ведуча Анна Панова 14 вересня починає з перших речень: «Боротьба за екологію у Маріуполі починає набувати політичного забарвлення. Через це виконком міськради зібрав позачергове засідання». У місцевих ЗМІ трішки інша інтерпретація засідання: його зібрали не через політичні маніпуляції, а через тиск громадськості. Як би там не було, маніпуляцій на зборах все-одно вистачало.

Кореспондентка Олеся Гончаренко переказує слова міського голови: «Болюча для міста тема екології — політична маніпуляція перед виборами, вважає мер». Це речення уособлює весь подальший сюжет та дві його найбільших проблеми.

По-перше, Маріуполь — найбрудніше місто України й принаймні минулого року було першим у Європі за обсягом забруднення повітря зі стаціонарних джерел. Найбільшим забруднювачем повітря в місті (й другим в Україні) є підприємство Ахметова ММК ім. Ілліча. То в чому «політична маніпуляція»? Крім того, що журналісти не згадали цих фактів у сюжеті. Як не згадали й самого прізвища Ахметова чи його таємничу компанію-забрудника, назва якої недвозначно закінчує дитячий ролик: «“Метінвест”. Труїть. Бреше. Убиває». Раптом що, Україна посідає четверте місце в Європі за кількістю смертей внаслідок забруднення повітря.

Друга проблема полягає в тому, як активно в сюжеті нав’язують політичну мотивацію борців за екологію. Крім уже згаданих двох фраз, далі є заява самого мера: «Мы видим, как ситуация политизируется»; заява політичного експерта (!): «Для нагнетания предвыборной ситуации, давления на оппонента...»; а також фінальна заява кореспондентки: «До виборів — більш як півроку, а боротьба за голоси українського сходу уже почалася, і ставатиме дедалі бруднішою [як Маріуполь? — MS]». Питання ж полягає в тому, а на кого і як тиснуть? Журналісти, звісно, замовчали всі претензії до свого хазяїна, але навіть якби вони його згадали — Ахметов же не балотується через півроку в Президенти. А серед усіх буцімто підтримуваних ним партій та кандидатів (від «радикальних» до «опозиційних») складно визначити ціль подібних екологічних «гонінь».

Теоретично «політизацією» в дитячому ролику можна назвати звернення до Президента, міністра екології та мера міста. Але чиновники вже втягнуті в цю ситуацію: це не перше звернення до політиків, а портал «Слово і діло» відстежує тематичні обіцянки з приводу маріупольської екології з 2012 року. Політичний експерт наводить ще таку мотивацію опублікованого відео: «Поднять градус напряженности в обществе. Кто-то будет управлять толпой, кто-то будет управлять людьми». Якщо чесно, то трошки запізно, адже мітинги з приводу екології в Маріуполі вже відбувалися, наприклад, у червні цього року, серпні 2016-го, листопаді 2012-го. Загалом, нічого нового чи навіть унікального: в інших містах «толпи» теж борються із забрудненням. Ми, звісно, не можемо повністю відкинути замовний характер відео, але його «політичну» спрямованість та «маніпулятивність» варто було все ж пояснити краще.

А ще краще — хоча б на секунду уявити, що жителі найбрудніщого міста України щиро можуть перейматися станом довкілля. Проте подібну ймовірність журналісти Ахметова грубо й безапеляційно заперечують: «Так звана "боротьба за чисте повітря" у соцмережах — не що інше, як передвиборча істерика, — наголошують експерти». Невисоко оцінює активістів і мер міста: «Чтобы диванным патриотам не было возможности политизировать этот вопрос, не было возможности манипуляций, спекуляций на вопросах экологии». Очевидно, першим кроком до реалізації програми міського голови є те, що в сюжеті «диванні патріоти» слова так і не отримали, тож не могли маніпулювати і спекулювати питаннями чистого повітря. Натомість питання прокоментував гендиректор «Азовсталі»: «Максимально то, что мы можем сегодня утилизировать и поймать, мы делаем».

За день до цього міністр екології Остап Семерак прокоментував ситуацію в Маріуполі у своєму фейсбуку: «Особисто я вважаю практику ігнорування звернення громадян неприйнятною [...] Я особисто неодноразово звертався і зараз знову звертаюся до громадських організацій та активістів, аби вони не ігнорували своє право впливати на екологічну ситуацію у їхніх населених пунктах».

Але вагомою частиною впливу громадськості на ситуацію у своїх містах є увага ЗМІ до проблеми. Це частина соціальної відповідальності журналістів: вносити подібні проблеми в порядок денний і допомагати сторонам доносити свої позиції. Але «Україна» не просто, як зазвичай, ігнорує опонентів Ахметова, цього разу журналісти дійшли до дискредитації населення. Судячи з цьому сюжету, в Маріуполі взагалі немає щирих борців за довкілля: лише диванні патріоти, учасники передвиборчої істерики, маніпулятори, політизатори й ті, хто «бореться за голоси українського сходу». На жаль, як називати працівників каналу, що подібним чином захищають свого власника, у «Сегодня» не розповіли.

Детальніше про ці та інші особливо яскраві сюжети тижня читайте в публікації «Бенефіс Порошенка. Моніторинг теленовин 10–16 вересня 2018 року».