Аби заявити, що грудень видався місяцем гучних подій, вистачило б лише перипетій на фоні Михеїла Саакашвілі. Чи «Антикорупційної війни». Чи запуску Верховного суду. Чи обміну полоненими. А були ще бюджет, мораторій на продаж землі та ціла купа річних звітів від чиновників. Усе це хоча б якийсь телеканал використовував на користь свого власника. У більшості, за допомогою одного й того ж прийому: подаючи лише вигідну частину інформації й не помічаючи все інше. У результаті, протягом місяця журналісти телеканалів, що моніторяться «Детектором медіа», видали в ефір 219 маніпулятивних матеріалів. Короткий підсумок порушень та інфографіку дивіться тут.

Крім цього, грудень виділився також підвищеною кількістю сюжетів про благодійність на телебаченні: слідами Ріната Ахметова пішли Марина Порошенко, Леонід Кучма, Борис Колесников та «13-й апостол» Володимир Мунтян. А «Інтер» прихистив у новинах ще одну партію: разом із «Опозиційний блоком» та «Батьківщиною», до парламентських виборів 2019 року його ефірами тепер крокує Аграрна партія.

Мовчання — знак згоди

Отже, грудень видався насиченим гучними подіями й, загалом, журналісти непогано про них розповідали. Відвертих перекручувань не було ні у справі Саакашвілі, ні в «антикорупційній війні», ні в темі Верховного суду. Разом із тим, незважаючи на загальний позитив, деякі телеканали все ж вдалися до одного малопомітного, але ефективного прийому — замовчування.

15 грудня в Україні запрацював новий Верховний суд. Про це та відповідні заяви Президента повідомили практично всі телеканали, а на «1+1» навіть поговорили із новообраними суддями. Разом із тим жоден телеканал із тих, що нами моніторяться, не розповів своїм глядачам, що 25 % членів ВСУ провалили громадську перевірку на доброчесність. Що обличчями Феміди стали люди, які засудили Юрія Луценка, працювали без присяги, виступали проти е-декларування. Хоча, чому стали, майже 80 % членів оновленого Верховного суду вже були суддями раніше. Тим не менше, на загальнонаціональному телебаченні з приводу ВСУ був лише позитив.

На початку грудня всі телеканали активно розповідали про перебіг арештів Михеїла Саакашвілі. А от на «Україні», яка вже кілька місяців займається активним чорним піаром політика, йшлося лише про половину подій. Наприклад, 9 грудня ведуча Анна Панова розповідала думку Юрія Луценка: «Все акции протеста, организованные Саакашвили, финансировались из России». А про акцію голодування самого екс-президента Грузії в цей же день промовчали. Якщо на «Україні» така ситуація була майже перманентною, то на інших телеканалах лише зрідка траплялася. Зокрема, 5 канал 19 грудня розповів про лист Саакашвілі до Петра Порошенка лише з боку Адміністрації останнього, а думку автора листа чомусь проігнорував.

Проте найбільших масштабів замовчування досягло в, суб’єктивно, найважливішій темі грудня — «антикорупційній війні».

На ICTV 6 грудня передали заяву Юрія Луценка, що директор Антикорупційного бюро Артем Ситник дискредитує українських правоохоронців своїми заявами на форумі у США. При цьому «Факти» якось забули згадати, що на Глобальний форум із повернення активів мав поїхати сам Луценко, але не зробив цього. І лише програма «Завтра» на каналі «112», щотижневик, який виробляє канал разом із редакцією «Радіо Свобода», докладно розповіла про події, пов’язані з відмовою Луценка відвідати світовий важливий форум.

Кореспондент «Інтера» 7 грудня, розповідаючи про звільнення Єгора Соболєва з посади голови антикорупційного комітету ВР, заявив, що «большинство депутатских фракций о работе Соболева высказались однозначно» і подав лише думку народного депутата від БПП Івана Мельничука: «Комітет по протидії корупції перестав бути тим комітетом, який реально займається боротьбою з корупцією...». При цьому «Подробности» не згадали, що одразу кілька членів антикорупційного комітету ВР підтримують Соболєва і що дехто з тих, хто голосував за його відставку на Комітеті, аргументував це не лише роботою нардепа, а і його підтримкою Саакашвілі. Промовчали журналісти й про те, що Єгор Соболєв ще в листопаді заявляв, буцімто його хочуть зняти з посади, адже він заважає призначити вигідного владі аудитора НАБУ. І що прямо в день звільнення голови комітету представник БПП Юрій Буглак звернувся з ініціативою розглянути призначення аудитора.

«Україна» 6 грудня критикувала (з коментарями генпрокурора Юрія Луценка та кількох експертів) законопроект № 4812, який має надати НАБУ право на самостійне прослуховування (наразі Бюро користується послугами СБУ). Ні журналісти, ні коментатори не згадали, що ЄС підтримує цю ініціативу й, ба більше, така вимога буцімто ще минулого року фігурувала в меморандумі з Міжнародним валютним фондом. Самі антикорупціонери пояснювали, що автономне прослуховування їм потрібне, щоби «прискорити слідчий процес і запобігти витоку інформації».

Але не всі тележурналісти замовчували лише на користь противників НАБУ. «1+1» 1 грудня запросив на інтерв’ю Артема Ситника й поставив йому лише вигідні для антикорупціонера запитання, на кшталт: «За тими операціями, що ви вже провели в міграційній службі, там велике кубло хабарників?». Себто журналісти навіть не сумніваються у правоті НАБУ в даній ситуації. А от про аудіозапис, де буцімто Артем Ситник розголошує журналістам таємну інформацію, в інтерв’ю не говорили. Також не запитували, чи правда, що антикорупціонери обговорювали використання інтиму та алкоголю, аби спровокувати чиновників на хабар? І чи правда, що НАБУ та НАЗК більше не будуть провокувати хабарі взагалі?

Сенс вислову «мовчання — знак згоди» очевидний. Зазвичай люди, навіть на фізичному рівні, реагують лише на подразники й коли ситуація «в нормі», коли їх усе влаштовує, то й змінювати нічого не потрібно, — не потрібно нічого говорити. Це ж правило працює в журналістиці. Чим більше новина порушує усталений порядок речей, тим вона сенсаційніша й тим активніше про неї говорять телеканали.

Виходить, що коли журналісти мовчать про 25 % «недоброчесних» суддів — ця ситуація нормальна й порядку речей, принаймні для редакторів новин, не порушує. Для «України», очевидно, нормально, що політики виступають проти елементів меморандуму з МВФ. Для «1+1», що антикорупціонери, можливо, видають таємну інформацію. Врешті-решт, це не варте навіть запитання. Нікого на «Інтері» не дивують збіги, пов’язані з аудитором НАБУ. На ICTV подають критику Луценка про Форум у США й чомусь навіть не задаються питанням про те, а чому сам генпрокурор не там?

Найгірше, що в такому разі журналісти забирають можливість не погодитися й у глядачів, адже своїм мовчанням просто не дають їм дізнатися про порушення «нормального» стану речей. Це не натяк, але тому, власне, в тоталітарних державах і контролюються ЗМІ. Народ не буде бунтувати, якщо не знатиме, що має для цього причини.

Благодійність на камеру

Ви колись помічали, як часто українські телеканали розповідають про благодійність? У грудні, наприклад, журналісти лише у вечірніх випусках новин згадали про різноманітну допомогу від політиків та бізнесменів 14 разів. Це якщо не враховувати альтруїзму Ріната Ахметова, яким телеканал «Україна» хвалиться практично без вихідних, щодня, три роки поспіль. З одного боку, таку кількість сюжетів можна зрозуміти, адже, згідно з рейтингом британської організації Charities Aid Foundation, майже 30 % українців здійснюють грошові благодійні пожертви. З іншого —  українські телеканали розповідали в грудні не про тридцять відсотків благодійників, а про сімох людей.

Володимир Мунтян, 13-й апостол та керівник духовного центру «Відродження», 20 і 28 грудня був представлений благодійником на «Інтері». І якщо в першому випадку все було доволі банально, — пастор приїхав дарувати дітям подарунки до Дня святого Миколая, то 28 грудня в «Інтера» був справді непересічний інформаційний привід. «Відродження» подарувало Інституту ендокринології в Києві десять телевізорів. «Подробности» оцінили цю подію в три хвилини ефірного часу (8 % випуску) і більшість сюжету кореспонденти намагалися довести, що десять телевізорів — це серйозна благодійність: «Главное развлечение — телевизор», «Ирина [...] теперь сможет смотреть любимые программы в хорошем качестве».Хвалять телевізори й самі пацієнти: «Телевизор — это шикарно просто, честно! То, что книжки взяты — это одно, а вот телевизор…»І навіть головний лікар теж хвалить телевізори: «... Приятно, если есть телевизор, который они могут посмотреть и как-то отвлечься». Причому не те щоб техніки не було в палатах раніше, — була, просто десятирічної давності. Закінчується цей сюжет загальнонаціонального телебачення коментарем Володимира Мунтяна, в якому той запевняє, що його фонд допомагає лікарням також ліками та обладнанням. Цікаво, а що про постійну рекламу 13-го апостола на «Інтері» думають в РПЦ?

4, 5 та 16 грудня телеканал «Україна» піарив Марину Порошенко. Перша леді допомагала дітям з інвалідністю в реабілітаційному центрі, передавала обладнання інклюзивним школам та «організувала» святковий концерт для малечі до Дня святого Миколая. Про останню подію розповіли три телеканали: «Україна», ICTV та «Інтер». На три сюжети є лише один кадр із дитиною без першої леді й немає жодного синхрону батьків, дітей чи акторів театру ляльок. Також немає жодної інформації від кореспондентів, яка б ознайомила глядачів із конкретними дитячими / суспільними проблемами. Зате в усіх повідомленнях присутні коментарі Марини Порошенко, наприклад, отакий на телеканалі «Україна»: «Протягом всього року ми працюємо з дітьми і отримуємо велике, колосальне задоволення від цього».

Благодійний піар Наталі Королевської (16 та 27 грудня) на «Інтері» не вирізнявся нічим оригінальним. Депутатка «Опозиційного блоку» двічі передавала подарунки дітям «сірої зони». Разом із тим, мабуть, у більшості глядачів все ж виникло запитання до матеріалу 27 грудня, що завершується фактично новорічним привітанням від Наталі Королевської. Депутатка говорить на фоні знаку «Марьинка», а біля неї стоять в ряд та мовчать ще три жінки різного віку, які раніше не фігурували в сюжеті. Хто це?! Активістки благодійної акції, вдячні батьки, охоронці? Чи це алюзія на президентські новорічні привітання на фоні натовпу?

Матеріали про Леоніда Кучму на ICTV — це приклад не лише журналістського піару, а й певної форми непотизму, адже другий Президент України — тесть власника телеканалу Віктора Пінчука. В ефірі «Фактів» він переймається молодим поколінням. 12 грудня вручив стипендії від свого фонду сімом студентам-інноваторам, 15 грудня — «особисто вручав» спеціальні премії та дипломи від свого фонду учасникам Sikorsky Challenge 2017. Матеріали майже ідентичні: розповідь студентів про свої розробки, спільний кадр із Президентом, синхрон Леоніда Кучми про нинішню владу: «Влада повинна займатись не тільки великою політикою, я так кажу, а трошки спускатись на землю і дивитись, де ж та основа, на яку можна спертись».

Борис Колесников, співголова «Опозиційного блоку», тричі приходив зі своєю допомогою на «Україну». 5 грудня він, наприклад, сприяв проведенню конкурсу архітекторів. Це був лише перший тур заходу, тож матеріал «Сегодня» виявився загалом пустим, крім цієї цитати політика: «Хочу напомнить, что все ведущие рок-музыканты мира были по образованию архитекторы». Фредді Мерк’юрі (графіка), Джон Ленон (мистецтво та дизайн), Боб Ділан (-), Пол Маккартні (-), Елвіс Преслі (-), Мік Джагер (-), Джимі Хендрікс (-) та Боно (-) зі списку Rolling Stone так не думають. Але на архітектора справді вчився Андрій Макаревич. Сюжет про конкурс «Авіатор» 11 грудня був на диво схожим: теж перший тур, теж приз — поїздка, теж синхрон учасника про мотивацію, теж синхрон-побажання від Колесникова. 19 грудня політик зі своїми хокеїстами вітав дітей Донеччини із Днем Святого Миколая.

Вадим Новинський 19 грудня пропіарився на «Україні» та «Інтері» досить скромно: передав три мільйони Київському центру серця та обіцяв передати ще більше наступного року.

Урешті-решт, благодійності на українському телебаченні так багато, що телеканал «Україна» навіть випустив сюжет про найбільших благодійників на думку «Деловой столицы». При цьому майже весь час 36-секундного повідомлення «Сегодня» присвятили Рінату Ахетову (перше місце). Згадали також фонди Віктора Пінчука та Петра Порошенка (третє й четверте місце). Про Олександра Фельдмана, що посів друге місце й віддав на благодійність на 35 % більше, ніж Пінчук та Порошенко разом, телеканал чомусь промовчав.

Існує досить простий (хоч і не універсальний) спосіб перевірити, чим є повідомлення: новиною чи піаром. Замініть головну дійову особу події «випадковою людиною» і подумайте, чи розповіли б тоді про це загальнонаціональні телеканали. Хтось передав лікарні десять телевізорів? І що? Крім того, журналісти ж навіть не розповідають про самі події: на концерті для дітей немає ні малечі, ні свята, «Жінки за мир» мовчки стоять поруч із Королевською, Центр серця на «Україні» з’являється в ролі декорації для коментаря Новинського. Головними дійовими особами в таких сюжетах є не ті, хто отримує допомогу, а ті, хто її надають. Що, звісно ж, одразу викликає запитання до щирості подібної благодійності.

Не втомлюємося нагадувати очевидний факт, — журналісти можуть приїхати й зняти вручення подарунків лише, якщо їх про це заздалегідь повідомлять, і навряд чи на «Інтер» подзвонили діти з лінії розмежування. Отже, ті, хто займається благодійністю, хочуть, аби про це знали. Лишається тільки попросити журналістів, які обслуговують такі бажання, піарити з користю й додавати в сюжети хоча б якусь суспільно важливу інформацію.

P. S. Цікаво, як на каналі «Україна» вирішують, хто знімає про благодійність Ахметова цього разу? Це привілегія, покарання, «наряд»?

Піар із самообслуговуванням:

як чиновники звітували про свою роботу за рік

Якщо подивитися на те, як деякі українські телеканали висвітлюють підсумкові прес-коференції чиновників, може постати запитання, а навіщо взагалі ЗМІ посилають на такі події кореспондентів, а не просто операторів? Окремі сюжети ICTV та «України» з річних звітів грудня нагадували радше стенограми заходів, аніж новини про них: жодної перевірки інформації чи додаткового контексту, зате багато пустих паркетних промов. З іншого боку, якщо придивитися до подібних матеріалів уважніше, можна помітити, що певну роботу телеканали все ж здійснили: узяли із прес-конференцій та звітів лише найкраще, додали власних позитивних оцінок, замовчали критичну до чиновників інформацію. Загалом, виготовили рафіновану, готову до вживання піарну картинку.

«Останнім часом дійсно ГПУ працює по-новому [...] Нині прокуратура стала захисником інтересів держави і людей, а не карателем, як раніше», — так аносували сюжет про День працівників прокуратури та річний звіт Юрія Луценка на ICTV 1 грудня. Матеріал цілком відповідає начитці, в ньому майже немає негативу, зате є згадки про досягнення: статистику та масштабні спецоперації. Роботу Генпрокурора позитивно оцінили навіть двоє політологів та сам Юрій Луценко. Про нерозкриті справи в сюжеті було ось це речення від кореспондентки: «Багато резонансних убивств досі не розкриті, як от журналіста Павла Шеремета чи бійця АТО Аміни Окуєвої, та звинувачувати прокуратуру в бездіяльності лише через недоведені до кінця гучні справи — маніпуляція, кажуть в ГПУ. На їхньому боці статистика». Схожий матеріал вийшов і на каналі «Україна», теж із політологами та Луценком і теж без негативу, про який писало, зокрема, видання «Ліга»: незавершені справи, сумнівні працівники, які продовжують обіймати свої посади, засекречена інформація про конфіскацію грошей Януковича. Також не зрозуміло, чому правоохоронний орган на обох телеканалах оцінювали непрофільні експерти — політологи. Чи це такий тонкий натяк на те, що Юрій Луценко продовжує займатися у ГПУ політичною діяльністю?

«Саме з соціалки і розпочинає Володимир Гройсман, бо вже точно увійде в історію як прем'єр, який одразу удвічі підвищив мінімальну зарплату до 3200», — а так розпочинається на ICTV сюжет про річний звіт Володимира Гройсмана 22 грудня. Цього разу телеканал не звертався навіть до політологів, довіривши оцінку роботи Кабміну виключно прем’єр-міністру. Як виявилося, дарма. Адже отак, наприклад, виглядала позиція очільника уряду по неотриманому кредиту від МВФ (у переказі кореспондентки): «Оптимізм розбивається об відмову МВФ надати чергову позику через брак реформ. Прем'єр каже: головне для міжнародної спільноти — боротьба з корупцією». Але ж це не вся правда. Україна провалила ще щонайменше три маяки МВФ: не створила ринку землі, не замінила податкової міліції, не розробила базу отримувачів соціальної допомоги. Цього журналісти не згадали, зате в їхньому матеріалі вистачало самопохвал та саморефлексії від Володимира Гройсмана, апогеєм яких, імовірно, стала ось ця цитата: «Я не столичний з точки зору політики. І для мене тоже багато речей, які мене дивують тут: цинізм, необов'язковість, з іншого боку буває, коли підставляють».

«Украинцы стали жить лучше. Об этом заявил министр соцполитики Андрей Рева. [...] За год людей, которые живут за чертой бедности [...] стало меньше почти на 15 %», — це, без жартів, уся інформація, яку з річного звіту міністра соціальної політики виніс телеканал «Україна» 28 грудня. Ні про монетизацію комунальних пільг, ні про нову систему забезпечення людей з інвалідністю, ні про соціальну допомогу звільненим із полону, ні про статистику зростання кількості матерів-одиначок, що на цьому ж заході згадував урядовець, «Сегодня» не повідомили.

Ще гіршою ситуація була зі звітом керівника Нацполіції Сергія Князєва 26 грудня. З одного боку, тут розповіли про одразу три озвучених на заході тенденції: що злочинів стало на 13 % менше (це скільки?), що вбивств найменше за два роки (скільки?), що половина всіх злочинів — це крадіжки (а це скільки?). З іншого — телеканал досить специфічно розповів про резонансні справи року — подав непояснений синхрон Князєва про якесь затримання (як виявилося, підозрюваних в убивстві екс-директора «Укрспирту»). А от про нерозкриті справи Павла Шеремета, Аміни Окуєвої, Максима Шаповала та Тимура Махаурі, що, за твердженнями інших телеканалів, теж коментував силовик, «Україна» якось і не згадала.

Загалом, було би сумно, але не дивно, якби журналісти, після відвідин подібних річних звітів, обмежилися у своїх повідомленнях просто озвученою на них офіційною інформацію. Такий собі пасивний паркетний піар. Але в даному разі телеканали саме діяли активно: вирізали всі незручні моменти та додавали власні суб’єктивні оцінки. Аби глядач отримав не сюжети про рік роботи тих чи інших служб, а думку служб про рік своєї роботи.

Новинка «Інтера»: Аграрна партія

27 жовтня 2019 року в Україні відбудуться чергові парламентські вибори. Подія такої «маси», що її відлуння в просторі-часі ми можемо спостерігати вже сьогодні. На «Інтері» свою кампанію з потрапляння у Верховну Раду починає Агарна партія.

9 грудня ведуча Наталя Бєлишева з цього й почала анонс новини: «Аграрная партия будет участвовать в следующих местных и парламентских выборах». Сам сюжет складався із трьох головних елементів: повідомлень про успіхи партії від, зокрема, кореспондентки:«В этом году, «Аграрная партия» в тройке лидеров на местных выборов». Розповідей про плани «аграріїв» від, зокрема, лідера політсили Віталія Скоцика: «В нас є конкретні кроки, які полягають у створенні нових підприємств, поверненню наших заробітчан з-за кордону, підвищення покупівельної здатності». Та короткого переліку різноманіття членів партії: у сюжеті згадують аграріїв, художників, бійців АТО, юристів, лікарів, відомих спортсменів. Загалом, — це телевізійна виборча брошура.

19 грудня «аграрії» приєдналися до стандартного режиму піару на «Інтері», яким уже користуються «Опозиційний блок» та інколи «Батьківщина». Заяви лідера партії Віталія Скоцика тут почали транслювати без контексту та пояснень, роблячи акцент не на описуваній політиком ситуації, а на тому, що він нею переймається. «...Требует пересмотреть бюджет на следующий год и вернуть фермерам положенные им деньги. По решению нардепов, финансирование урезали на 10 миллиардов гривен [...] Виталий Скоцик утверждает, что это удар по малому и среднему бизнесу», — розповідає ведуча. Що це за гроші, скільки їх лишилося, як їх отримували та витрачали фермери, чому фінансування зменшили, що про це думають інші люди — цього всього в матеріалі немає.

26 грудня, розповідаючи про попередні результати виборів в об’єднаних територіальних громадах, «Подробности» першими серед інших партій згадують Аграрну, надають їй найбільше часу і транслюють найбільше коментарів саме її представників. Що логічно, адже політсила, за попередніми підсумками, отримала на виборах третє місце. «Достойный результат — а именно третье место — показала Аграрная партия. Ее поддержали избиратели почти по всей стране», — розповідала ведуча.

Подібні взаємини журналістів та політиків не дивні, адже, за інформацією руху «Чесно», до 2014 року Аграрна партія перебувала під впливом Партії регіонів, яку з «Інтером» пов’язують власники телеканалу. Один із них, Сергій Левочкін, чотири роки поспіль був головою Адміністрації екс-президента Януковича. Щоправда, партія досі не пройшла «посвяти» «Інтера»: її представники ще не звинувачували нікого в кримінальних злочинах.

***

Після подібних теленовин грудня може здатися, що журналісти гадки не мають, для кого вони працюють. Себто, хто в здоровому глузді буде дивитися на, наприклад, Володимира Мунтяна та його десять телевізорів?

Така ж ситуація і з замовчуваннями в резонансних справах: хіба глядачам не цікаво почути про секс&алкоголь у роботі НАБУ, тим паче що це майже профіль «1+1»? Чи дізнатися, як просуваються розслідування вбивств? Чи послухати про стан архітектури, замість роздумів Бориса Колесникова про рок-музику?

Але насправді, придивившись до всього цього уважніше, можна помітити, що деякі тележурналісти аж надто добре знають, для кого вони працюють. Як сказав нещодавно Джейк Таппер, для «одного глядача». Свого власника. І більшість новин на таких ЗМІ проходять через призму не редакційної політики, а просто — політики.

«Інтер» уже майже рік поливає Олега Ляшка брудом, а тепер починає піарити Аграрну партію, яка, радше за все, поділятиме із «радикалами» один електорат. Той, для якого, з усією повагою, заяви про незрозумілі аграрні мільярди мають значення, навіть якщо це просто інтенції, а не конкретика.

Очевидно, закулісні причини для «чорного піару» Саакашвілі та НАБУ має й «Україна»: не дарма ж саме на цьому телеканалі регулярно піариться Марина Порошенко. Не виключено, що лояльність до влади проявляє й ICTV, регулярно піарячи Володимира Гройсмана найчастіше серед інших телеканалів.

Загалом, журналісти, випускаючи новини про нікому не цікаву благодійність, керуються не важливістю самої події, а образом благодійника, який із часом формується в постійних глядачів. І розповідаючи про реформу ВСУ, певні телеканали, очевидно, зважають у першу чергу на успішний вигляд реформаторів, а не на майбутнє українців із такими безстроково обраними суддями. Інтерес власника та його «домовленостей» заміняє інтерес суспільства.

Цікаво лише, де закінчується межа цього явища й починається межа самих журналістів.