З нагоди 60-річчя українського телебачення, що святкувалося в листопаді 2011 року, «Детектор медіа» продовжує публікацію циклу матеріалів, присвячених історії українського та світового телебачення. В ньому подано відомості про факти і події, пов'язані зі становленням і розвитком телеіндустрії в різні роки, але протягом одного місяця. Читач не лише ознайомиться зі щомісячною хронікою українського ТБ, а й дізнається про передумови і світовий контекст, у якому формувався вітчизняний телепростір.

Ці матеріали було опубліковано в журналі «Детектор медіа» протягом 2008 року й нині вперше представлено аудиторії інтернет-проекту «Детектор медіа». Автор циклу - відомий дослідник історії вітчизняного і світового телебачення Іван Мащенко, заслужений працівник культури України, академік Української та Європейської телевізійних академій, автор понад двох десятків «телевізійних книг» (у тому числі «Телебачення України» у 2-х томах та двотомної «Енциклопедії електронних мас-медіа»).

(Читайте попередні матеріали циклу: Історія телебачення в січні, Історія телебачення в лютому, Історія телебачення в березні, Історія телебачення у квітні, Історія телебачення у травні, Історія телебачення в червні)

1907, 12 липня. Вірменин Ованес Адамян (підданий Російської імперії) першим у світі одержав патент на винахід апарату кольорового телебачення. Він же невдовзі створив діючу модель кольорового телеапарата, а ще пізніше з приміщення лабораторії Берлінського університету здійснив передачу кольорової картинки по проводах на відстань 600 кілометрів.

1907, 25 липня. Професор Петербурзького технологічного інституту Борис Розінг подав заявку на винахід - спробу одержання рухомих зображень за допомогою сконструйованого ним електронно-променевого приладу. Це принципово важливий етап в історії телетехніки щодо відходу від безперспективного в принципі «механічного телебачення» і переходу телебачення до електронного. Саме Розінга вважають основоположником сучасного, тобто електронного ТБ.

1931, 21 липня. У Нью-Йорку почала мовлення телестанція CBS (США), керівником якої був Вільям Пейлі (до речі, його дід був власником меблевої фабрики під Києвом у дореволюційний час). Вона виходила в ефір півтора роки, але через недосконалість апаратури припинила мовлення. Майже одночасно вийшов у ефір її основний конкурент - станція NBC, яка встановила свою передавальну антену на верхівці найвищої тодішньої будівлі - 102-поверховому хмарочосі Empire State Building у Нью-Йорку. Обидві станції здійснювали мовлення на апаратурі «механічного телебачення».

1933, 17 липня. На з'їзді товариства радіоінженерів у Чикаго (США) Володимир Зворикін - учень Бориса Розінга у Петербурзькому політехнічному інституті у дореволюційний час, а пізніше - емігрант із більшовицької Росії, який у американській радіокорпорації RCA розробив кінескоп та іконоскоп (основні агрегати електронного телеприймача передавальної камери), довів, що його десятилітня праця по створенню електронного телебачення завершена. Проте економічна депресія, яка на початку 1930-х охопила США, на сім років затримала початок впровадження у життя цього сучасного виду ТБ.

1935, 20 липня. У Балаклавській бухті поблизу Севастополя професор Павло Шмаков провів досліди щодо візуального обстеження морського дна і прибережних скель за допомогою першої у світі експериментальної установки підводного телебачення. Одержані результати були використані при будівництві утаємничених стоянок підводних човнів Чорноморського флоту.

1941, 1 липня. У телеефірі США вперше пройшла оплачена реклама: на таблиці настройки телевізорів (тест-таблиці) протягом 10 секунд показували годинник марки Bulova. Рекламодавцю це коштувало дев'ять доларів (чотири долари за ефірний час і п'ять зараховано «за обслуговування»). Символічно, що один із піонерів американського ТБ Філ Фарнсуорт розпочав свою першу експериментальну передачу демонструванням зображення долара.

1945. Англійський письменник-фантаст Артур Кларк висуває ідею використання створених людиною штучних супутників Землі (ШСЗ) для трансляції телевізійних програм. Тоді ж професор Павло Шмаков науково обґрунтовував ідею про те, що ШСЗ виведені на геостаціонарну орбіту, здатні покрити телевізійним сигналом одночасно практично всю земну кулю. Від передбачень фантаста й ученого до перших запусків космічних апаратів було ще 12 років.

1949. Початок будівництва Київського телецентру. Постанову про ТБ у столиці України підписав особисто Йосип Сталін. Із проханням про це до нього звернувся Микита Хрущов, який у той час був партійним і господарським керівником в Україні. Він особисто визначив місце спорудження Київського телецентру на Хрещатику, 26 і разом із киянами брав участь у розбиранні завалів на знищеній у перші роки війни головній вулиці столиці. Спочатку на будові працювали полонені німецькі солдати, яких після утворення НДР 1949 року відправили до Німеччини. Завершував будову трест «Київхрещатикбуд» 1951 року.

1951. Вийшла друком перша книга канадського філософа й культуролога, дослідника електронних мас-медіа Маршалла Маклюена «Механічна наречена». Поява «першого телевізійного покоління» - людей, які «через рекламу всмоктували усі часи й простори світу з телевізором своєї матері», - новітнє явище людської цивілізації. До речі, саме Маклюен увів термін «глобальне село» у розумінні того, що телебачення миттєво поширює важливі новини на всю планету, роблячи кожного землянина причетним до подій. Немов би у тому селі. Назва цього першого значного твору Маклюена позичена у художника Марселя Дюшана.

1952, 19 липня - 3 серпня. У Хельсінкі (Фінляндія) відбулися Ігри XV Олімпіади. Вперше у них взяли участь радянські спортсмени. Вперше ж олімпійське телебачення вийшло за межі міста - організатора Ігор і транслювалося на сусідню країну (Швецію). Сталінський режим, побоюючись «імперіалістичних провокацій» проти радянських спортсменів, не дозволив показ Олімпіади на радянському телебаченні, обмежившись демонстрацією коротких хронікальних сюжетів у кінотеатрах.

1960, 28 липня. Міністерство зв'язку УРСР затвердило узгоджене із союзними інстанціями «Технічне завдання на будівництво нового трипрограмного телевізійного центра у місті Києві». Передбачалося звести у районі Сирцю вежу з передавальними станціями двох чорно-білих і однієї кольорової телепрограм радіомовлення, а студійно-редакційний корпус телебачення спорудити на території колишнього старого київського іподрому (нині це район кінотеатру «Зоряний»).

1969, 20 липня. Понад 600 мільйонів телеглядачів більш ніж 100 країн світу (п'ята частина тодішнього населення планети) спостерігали на своїх домашніх екранах перший в історії цивілізації вихід американських астронавтів Ніла Армстронга та Едвіна Олдріна на поверхню Місяця (експедиція космічного корабля «Аполлон-11»). Лише телебачення СРСР та Китаю не вели прямої трансляції цієї видатної події, обмежившись короткими відеосюжетами у випусках новин.

1972, 13 липня. ЦТ показало першу передачу циклу «Від усієї душі» (ведуча - диктор Валентина Леонтьєва). Ця програма стала знаковою на радянському телебаченні. Вона «вийшла» за межі екрана: у 1970-80-х роках подібні зустрічі - вшанування відомих людей-трудівників проводилися у заводських палацах культури та сільських клубах по всій країні.

1976. Інженер Тейлор Хауард (США) сконструював першу параболічну антену («блюдце») для безпосереднього прийому передач із космічних ретрансляторів на домашні телевізори.

1984, 25 липня - 12 серпня. Британська телерадіокорпорація BBC першою запропонувала піплметри («людино-лічильники») для вимірювання величини аудиторії глядачів телеканалів. Обробляючи одержані від піплметрів дані, компанія A.C. Nielsen (США) стала надавати зацікавленим телеорганізаціям дані про рейтинг їхніх передач.

1995, 18 липня. Голова Держтелерадіо України Зиновій Кулик видав Наказ №72 «Про тимчасовий розподіл технічних засобів поширення державних програм телебачення». Згідно з ним найпотужніша мережа із 642 передавачів, а також радіорелейних ліній, розміщених на території України, з 1 серпня цього року припиняла передавання колишньої Першої програми ЦТ СРСР і переходила на розповсюдження Першого каналу Українського телебачення. Цей наказ став важливим етапом на шляху до створення фінансово-технічних, організаційних і творчих засад національного телемовлення нашої країни.

1997, 19 липня. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення». Президент України Леонід Кучма наклав на нього вето, що було подолане на засіданні парламенту 22 жовтня 1997 року. Проте й дотепер в Україні не реалізована ідея створення суспільного (громадського) телебачення і радіомовлення.

Ілюстрація - www.wired.com