Мудрі успішні медійники не сперечаються щодо протистояння традиційних і нових медіа і не вираховують дати смерті друкованих газет. Вони шукають рішення, які допоможуть пристосуватися в мінливому медійному світі.

Словаків, певно, можна віднести до мудрих успішних медійників. Навесні тамтешні власники найпопулярніших інтернет-майданчиків, найбільші видавці впровадили платний доступ до своїх ресурсів. І зробили це успішно, залишивши всі негативні застереження і побоювання несправдженими.

Про те, як їм це вдалося, під час ІІІ Всеукраїнського газетного конгресу розповів Томас Белла - співвласник компанії Piano Media, яка у травні 2011 року запустила в Словаччині національну систему оплати доступу до онлайн-ЗМІ.

«Кабельні» онлайн-ЗМІ

Видавці можуть заробляти на журналістських та інших матеріалах в інтернеті. Головне - правильна модель. Попри не дуже вдалий світовий досвід загалом, у світі вже є окремі приклади ефективного впровадження оплати контенту, і словацький - один із них.

Основною проблемою тих газет, які першими зробили доступ до матеріалів в інтернеті платним, була втрата трафіку. Люди, які не хотіли платити, перестали відвідувати їхні сайти, тож вони почали втрачати на рекламі.

Томас Белла розповів, як монетизувати сайт, не втрачаючи трафіку. Він переконаний, що попередній досвід газет із платним контентом не був дієвим через неправильно побудовану систему монетизації. Він нагадує, що в перші дні впровадження системи платного контенту New York Times втратила до 90% онлайн-читачів.

У свою чергу, Piano Media пропонує впровадити «модель кабельного телебачення» в інтернеті. Це коли користувач сплачує не окремо за кожне видання, а за цілий пакет. «Уявіть собі, що ви перемикаєте програми: увімкнули одну програму - заплатили, перемикнули на іншу - від вас знову вимагають грошей. Ви не будете дивитися телевізор, якщо треба платити за кожну програму чи канал. Наша модель така: давайте зробимо для інтернету таку систему, як для кабельного телебачення. Заплатиш один раз - і отримаєш весь контент одразу, через один логін», - розповідає Томас Белла.

У рамках підготовки й апробації Piano проводилися соціологічні опитування, які показали, що 34% користувачів інтернету в Словаччині готові платити за доступ до різних сайтів, якщо він продаватиметься пакетно.

За інформацією Белли, наразі в системі Piano уже 80% інтернет-користувачів країни.

«Загальнонаціональна» модель не вимагає від видавця великих інвестицій у створення власної системи, у формування технічного персоналу, обладнання.

Наразі Piano в Словаччині об'єднує дев'ять онлайнових ЗМІ: сайти чотирьох газет, трьох журналів, однієї телестанції, а також один відеосайт. У перспективних планах компанії - заохотити вступити до системи до 70% усіх онлайн-видань.

Як це працює

Система виглядає так. На кожному з її сайтів угорі розміщено інформаційну стрічку «Цей сайт є частиною мережі преміум Piano в Республіці Словаччина». Також на першій сторінці зазначено умови користування мережею і перераховано всі ресурси, які до неї входять:

Сторінка, яка спливає, коли користувач заходить на сайт із мережі Piano

«Зайшовши на сайт, користувач вносить плату. Автоматично цей веб-сайт отримує 40% коштів. Друга частина доходу розділяється залежно від того, на що користувач витрачає свій час. Для видавців і для читачів корисно те, що коли людина використовує тільки один сайт, то всі гроші йдуть тільки на цей сайт», - каже Белла.

Існують різні терміни передплати: щорічна, місячна і тижнева. Користувач сплачує і реєструється один раз, а система автоматично розпізнає його і на сторінках усіх видань вгорі зазначає його електронну адресу і кількість днів до дати наступної оплати.

Схема, за якої розподіляються гроші, сплачені в системі Piano

Охоплюючи 9 медіа, Piano також пропонує 44 різних сервіси для користувачів: добірні відео, статті, дискусійні форуми, архіви. Один із сайтів надає можливість персоналізації - інструмент, коли людина може сама обирати рубрики. Якщо їй, скажімо, не подобається спорт, вона може цю рубрику просто вимкнути на веб-ресурсі або замінити на іншу, наприклад, на науку.

За словами Белли, газета SME за один місяць у системі Piano отримала близько 44 тис. євро, що покриває в Словаччині зарплати близько 25 журналістів. Тижневик Týždeň отримав такі результати: кількість унікальних відвідувачів майже не змінилася (70 000 із приростом на 0,1%), додатковий дохід склав 43 євро на кожну 1000 читачів, а перегляд сторінок збільшився на 6%.

Успіх «на експорт»

Перед впровадженням системи компанії знадобилося близько року, щоби провести переговори з менеджерами видань, і близько 1 млн євро інвестицій у технології.

Власниками Piano Media є три компанії: Etarget, Monogram, NextBig. Остання - постійний консультант, який надає рекомендації видавцям. «Наша перевага в тому, що ми незалежні від видавців компанії, і це одна з передумов, чому нам довіряють», - наголошує Томас Белла.

Він визнає, що система ще не досконала і потребує постійних досліджень, апробацій в інших країнах, де медіаринок може значно відрізнятися від словацького. Однак сам принцип об'єднання, на його думку, кращий за ситуацію, коли видавець змагається з «системою» сам-на-сам: «У нашому департаменті розвитку 6 працівників, а далеко не кожен видавець може дозволити собі, щоб у нього над розвитком проекту працювало аж 6 осіб».

Система Piano існує у Словаччині лише кілька місяців, а її розробники, натхненні першим досвідом, уже готують глобальний план впровадження цього інструменту в усьому світі. Перші території «захоплення» - Західна та Східна Європа.

До кінця 2012 року Piano Media передбачає впровадити модель у п'яти інших країнах. Яких саме - поки що не розголошується. Також наразі ведуться переговори з сімома державами Західної та Східної Європи.

«Ми хочемо подивитися, як це може працювати в маленьких країнах, можливо, у скандинавських, країнах Бенілюксу, може, Португалії», - розповідає Белла.

Звісно ж, виникають дуже великі сумніви щодо успіху моделі у великих країнах, де кількість медіа значно більша за ту, що є на словацькому ринку. Але компанія це розуміє і розробляє інші варіанти для великих країн.

У таких країнах, як Франція чи США, Piano Media планує  працювати з регіональними виданнями або за тематичними напрямами: «Наприклад, якщо є аж 15 спортивних газет, можна ввести 8 із них у Piano і зробити такий спортивний пакет».

За словами пана Белли, для створення мережі Piano ідеально охопити до 50% видавців, в залежності від країни і ринку.

В Україні, на його думку, така модель може включати від 10 до 20 видавців. Щодо технічної імплементації системи, каже він, немає ніяких складнощів: сайт під Piano адаптується протягом трьох днів. Розробник переконаний, що читач до такої схеми оплати контенту вже готовий, «питання лишається тільки в тому, чи готові видавці».

Додамо від себе, що в Україні можуть постати специфічні питання, пов'язані з рівнем доходу населення, свободою слова, «кишеньковими» виданнями і неринковими грошима (багато хто вважає, що нині в інтернеті треба нарощувати аудиторію, а заробіток не на часі). Чи вдасться українським видавцям об'єднатися за таких умов і чи варто робити платними якісні видання, тоді як чиїсь «бойові листки» залишаться у вільному доступі, - велике питання. Але для нішових сайтів досвід словаків безперечно вартий вивчення.

Довідка

Томас Белла (Tomáš Bella) у 2004 році заснував перший європейський блог-портал, що належав газеті, - blog.sme.sk, який досі має більше 20 000 зареєстрованих блогерів і більше півмільйона унікальних відвідувачів на місяць. 2010 року він став генеральним директором компанії Piano Media (Братислава), що започаткувала першу у світі загальнонаціональну систему платного доступу до інтернет-видань.

Всеукраїнський газетний конгрес збирає фахівців медіапростору для спілкування, навчання та обміну досвідом. Організатором заходу є Асоціація незалежних регіональних видавців України, за підтримки Національної спілки журналістів України.

Ілюстрації - з презентації спікерів. Фото надано АНРВУ, uk-ua.facebook.com