«Детектор медіа» щодня відстежує головні теми, гостей та тенденції в етері марафонів «Єдині новини #UAРазом» та «FreeДом», а також окремо аналізує якість мовлення.

Телеканали: «FreeДом», «Інтер» 

У блоці каналу «Freeдом» економічний експерт Ілля Несходовський висловив думку, що російська економіка втрималася на плаву лише за рахунок Індії та Китаю, які, хоч і з великим дисконтом, але купують російську нафту.

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик закликав не очікувати від Японії надання Україні зброї чи ракетної техніки, проте країна за останні три роки почала переозброюватися та переосмислювати своє ставлення до політики мілітаризації. До того ж, Японія вже активно допомагає, надаючи нам технології для РЕБ та беручи участь у забезпеченні логістики для поставок Україні, зазначив Кулик. 

Доктор політичних наук Ігор Петренко заявив, що про формати Мінських угод та Нормандських домовленостей слід пам'ятати лише з точки зору того, як не треба робити: на його думку, саме вони зрештою привели до повномасштабного вторгнення, створювали лише видимість мирного процесу, але насправді без жодних конкретних кроків. За словами Петренка, президент Зеленський у 2019 році захотів зрушити це з мертвої точки, але формати все ж були мертвонароджені, бо західні партнери не чинили на Росію жодного тиску.

Грузинський політолог Гела Васадзе назвав очевидним факт фальсифікації парламентських виборів у Грузії, проте скептично оцінив перспективи протестів: незрозуміло, чому вони мають зростати, якщо опозиції не вдалося досягнути балансу між «вулицею» та політичним процесом, вона не здійснює тиску на владу, а люди за відсутності конкретного плану не розуміють, за що і чому вони мають виходити.

Військовий аналітик Іван Ступак зазначив, що спроби ворога викинути Збройні Сили України із Курської області не припиняються ні на мить, і росіяни для цього мають два таймлайни: перший — до нового року, щоб Путін міг під келих шампанського розповісти про свою перемогу, другий — до інавгурації Дональда Трампа 20 січня. Північнокорейські війська до цього процесу були залучені не від хорошого життя, а через те, що росіяни не можуть собі дозволити зняти сили з якогось іншого напрямку, зауважив Ступак.

На думку німецького політолога Андреаса Умланда, канцлер Олаф Шольц мав би телефонувати Путіну не зараз, а якби українські війська рухалися вперед і атакували. Або — щоб висунути Путіну якийсь ультиматум, скажімо, вимагати припинити обстріли, інакше Німеччина поставить Україні «Тауруси». Натомість Шольц вирішив профілювати себе як канцлера миру і на тлі кризи своєї влади досягти якихось внутрішньополітичних плюсів.

У блоці каналу «Інтер» російський політтехнолог Аббас Галлямов розкритикував представників української влади через критичні коментарі на адресу російської опозиції та влаштованого нею у Берліні маршу: українці мають право відчувати до росіян негативні емоції, але професійні політики піддаватися їм не мають права; якщо росіяни виходять і кричать «Ні війні!» та «Путін — злочинець», то казати, що їхні дії беззмістовні та неправильні, не можна; навіщо відкидати союзників, якщо їхні бажання збігаються з бажаннями українців; навіть генштаб Німеччини у 1917 році не відкидав Леніна та розумів, що його можна використати як союзника.

Політичний коментатор Володимир Фесенко озвучив два чинники, які вплинули на рішення адміністрації Джо Байдена дозволити удари по території Росії наданою американцями зброєю — залучення до війни північнокорейських військ та відновлення масованих ударів по енергетичних об'єктах. Злив інформації у пресу загалом лягає у концепцію стратегії невизначеності: ворог не має точно знати, що буде зроблено та в яких обсягах, а якщо незрозуміло, які ракети летять, американські чи українські, то Росія і не знає, як на це відповідати.