«Детектор медіа» щодня відстежує головні теми, гостей та тенденції в етері марафонів «Єдині новини #UAРазом» та «FreeДом», а також окремо аналізує якість мовлення.

Телеканали: «FreeДом», «1+1» 

У блоці каналу «FreeДом» головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус пояснив бажання Міжнародного валютного фонду відновити контакти із Росією: у МВФ хочуть розуміти, що там відбувається, адже економіка країни-агресора усе одно залишається частиною глобальної економіки. Проте з політичної точки зору цей крок є невдалим, бо дає можливість показати Росію як нібито «рукостислу» державу і підтверджує слова кандидата у віцепрезиденти США Джей Ді Венса про те, що війна України та Росії не є війною добра зі злом. Ус також сумнівається в тому, що МВФ отримає від Росії якісь справді корисні дані, адже всі економічні показники цензуруються: «Там завжди все добре».

Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов не виключив, що Росія розрахувалася з Іраном за балістичні ракети харчами: якщо в Ірані припиниться видача продуктових карток, 25 мільйонів людей опиняться перед загрозою голоду. Щодо можливого покарання за зброю для агресора, то, на думку Данилова, доволі ефективними можуть бути санкції, які стосуються авіаційного сполучення. Іранці дуже активно емігрують, у багатьох із них родини за кордоном, тому, втративши змогу постійно літати, вони можуть вдатися до протестів.

На переконання керівника Центру внутрішньополітичних досліджень НІСД В'ячеслава Потапенка, у західних країн наразі два варіанти: або підтверджувати свій статус світових лідерів, зокрема даючи Україні дозвіл на удари вглиб Росії, або цей статус буде остаточно втрачено. Перший варіант потребує відповідно й більш рішучих кроків, ніж дотепер.

Радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк розкрив певні моменти плану перемоги, який Президент Зеленський має представити американським лідерам: стратегія заснована в тому числі на досвіді, отриманому під час Курської операції, зокрема щодо того, що потенціал Росії виснажується. Цей план також містить чітке математичне розуміння, скільки і якого ресурсу потрібно, щоб змусити Росію визнати, що вона не витягне війну. Але, як і раніше, Заходу бракує політичної волі та розуміння, що Росія не є тією країною, з якою можна домовлятися, а миру не може бути без поразки Росії, зауважив Подоляк.

Директорка Одеського центру нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Синовець прокоментувала російські погрози в разі дозволу Україні атакувати вглиб території Росії. Відмовитися зняти заборону на тлі цієї риторики з боку Заходу було б ударом по його іміджу та свідченням того, що західні лідери справді залякані. Натомість, якщо скасування заборони відбудеться публічно і з гучною заявою, то Москва опиниться перед вибором — визнати свою поразку в цьому питанні та отримати значного ляпаса чи «робити щось», під чим може матися на увазі випробування ядерної зброї.

У блоці « 1+1» директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський поскаржився, що західні структури перенасичені російською агентурою. Не виняток і Червоний Хрест, який після російського удару по своїх співробітниках замовчує обставини і не хоче називати винного.

Дипломат Андрій Веселовський заявив, що відмова арештувати Путіна може колись відгукнутися Монголії. Водночас слід визнати, що Римський статут не містить положень щодо покарання країни за невиконання вимог Міжнародного кримінального суду, а сам суд було засновано лише на основі добровільного рішення держав.

Головна консультантка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко вважає цілком ймовірною зустріч Президента Зеленського з китайським лідером Сі Цзіньпінем, адже Україна та Китай вже вели перемовини на рівні міністрів закордонних справ, а в Піднебесній це зазвичай свідчить про підготовку прямого діалога голів держав. Проте навіть така зустріч навряд чи могла б щось змінити у позиції Китаю, адже Пекін здатен наполягати лише на замороженні конфлікту, їх не цікавить подальший перебіг подій, вважає гостя. Вони лише хочуть посадити дві сторони за стіл перемовин, а до чого ті домовляться, на думку Гриценко, — Китаю все одно.