14 липня глядачі першої документальної програми ОМКФ-2014 «Шлях до свободи» пройшли випробування радикальними виявами демократії. Здається, цього спекотного вечора по Червоному залу кінотеатру «Родина» вдарило блискавкою. Саме таке враження справляє стрічка «Я - Femen» 55-річного швейцарського кінорежисера, кліпмейкера та оператора Алена Марґо.

Автор фільму, випускник лозаннської Школи образотворчих мистецтв, фокусується на найбільш творчій лідерці руху - художниці Оксані Шачко. Чимало глядачів уперше побачили дівчину, яка під час заходів міліції на акціях протесту збивала з правоохоронців шапки, у її побутових умовах. На погляд режисера, його героїня вдягається скромно, не маючи у гардеробі гламурних суконь і туфель. Вона з дитинства виявляла цікавість до релігії та іконопису, а в старших класах школи всерйоз збиралася піти в монастир.

Оксана Шачко - кадр із фільму

Увійшли до фільму й репортажі з ключових акцій Femen, розповіді про санкції та переслідування дівчат, а також інтерв'ю з натхенницею руху Анною Гуцол.

Знімав історію на 95 хвилин документаліст із Сант-Круа протягом трьох років. Враховуючи цей факт, шанувальники школи Флаерті, який вітав метод спостереження в документалістиці, поставили б Алену Марґо п'ятірку. Однак його фільм документальний лише наполовину. Так, в екранізованій історії про Femen - чимало закадрового тексту, який головна героїня, як складається враження, читає з папірця. Також є у фільмі сцени, що справляють враження постановочних.

Щодо змістовної складової, помітно, що режисер надто ідеалізує Femen, оскільки, вочевидь, не вникав у деякі їхні суперечливі заяви для преси. І часом, не знаючи українських ідіом, він припускається таких речей, як кадр із лапшею відразу після синхрону з учасницями руху, які перелічують випадки їхніх переслідувань.

Як розповіла «Детектор медіа» режисер монтажу Лоредана Крістеллі, браку з матеріалом вона не відчувала - у її розпорядженні було 200 годин відео. «Я прийшла до комбінування двох монтажів: репортажного - у частині, де йдеться про акції протестів тощо, й кінематографічного - коли режисер слідував тільки за Оксаною», - каже пані Крістеллі.

Загалом четвертий на рахунку Алена Марґо фільм справляє враження яскравої, хоча й дещо упередженої роботи. Він викликав цікавість глядача - організаторам фестивалю навіть довелося влаштувати додатковий сеанс. На кадрах андеґраундного виконання пісні «Я вам не скажу за всю Одессу, вся Одесса слишком велика-а-а, б**дь» чимало глядачів плакали. А під час панельної дискусії після показу стрічки найбільше запитань поставили присутнім на прем'єрі представницям руху.

Кінокритику Олександру Гусєву стрічка також сподобалася: «Фільм достойний, він дуже живо змонтований. Є якісь претензії, оскільки я дуже добре знайомий з матеріалом. Деякі речі здаються мені дуже однозначно показаними. Як публіцистику, як доволі апологетичну точку зору на цей рух, я оцінюю цей фільм позитивно».

Також він відзначив авторів фільму: «Вони вибрали доволі правильний ракурс, вписуючи історію руху в контекст подій в Україні, що відбувалися протягом останніх років. До Femen можна ставитися по-різному, взяти хоча б їхнє відношення до релігії (у фільм увійшла й історія про спиляний Femen хрест-памятник жертвам репресій. - ТК). Режисеру вдалося показати, реакцією на яку саме подію ставала чергова їхня акція, яка комусь зі сторонніх спостерігачів могла здатися безглуздою. Під час перегляду фільму ми розуміємо, яка мужність притаманна цим тендітним дівчатам задовго до того, коли на протест піднялася вся країна».

З іншого боку, ніхто з українських документалістів, на відміну від іноземців, Femen особливо не цікавився. Австралійська режисер Кітті Грін протягом року жила в Києві та знімала активісток, створивши фільм «Україна не бордель», який у 2013 році увійшов до позаконкурсної програми 70-го Венеціанського кінофестивалю.

«В Україні ніхто, аж до нашої драматичної зими, не знімав фільмів про опозиційні рухи, - коментує кінокритик. - Окрім незвичайно помітних Femen у нас є чимало інших активістів - лівих, правих, є дуже симпатичні правозахисні рухи, які чимало років вели боротьбу з режимом Януковича. І це вже така традиція, що протягом багатьох років найкращі документальні фільми про Україну знімають іноземці. І цих стрічок одиниці. Про нелюдські умови роботи на шахті знімали австрійці, естонці,швейцарці, німці. Але я не знаю жодного українського документального фільму на ту ж тему. На фестивалях Docudays.UA доволі часто ми бачимо фільми, присвячені диктаторським режимам, бідним країнам - латиноамериканським чи африканським. І дуже рідко фільми про ці проблеми знімають представники цих країн - зазвичай, авторами виступають європейці».

Стрічка Алена Марґо «Я - Femen» уже здобула приз на кінофестивалі в Неоні (Швейцарія).

Про що він собі думав, коли вирішив познайомитися з радикальними учасницями Femen ближче, коли завершив про них свій журналістський репортаж на замовлення швейцарського телебачення, режисер Ален Марґо розповів в інтерв'ю «Детектор медіа».

- Алене, чому ви вирішили знімати фільм про Femen?

- Я великий фанат фільмів жахів - може, тому я почав знімати про Femen. Жіночими рухами цікавлюся з 20-річного віку. І в якийсь момент зрозумів, що в Європі жінкам практично нічого сказати. У них все в порядку - принаймні, вони не намагаються щось змінювати. І я був щасливий, коли зустрів Femen. Я подумав: «Нарешті хтось діє!».

При цьому найбільшої проблемою стало те, що я не володію російською, постійно виникав мовний бар'єр. І перекладачка Ольга стала моєю другою головою.

- Що вас найбільше вразило в усій цій історії?

- Вперше я дізнався про Femen з інтернету. Й мене дуже розчулило, що цих тендітних дівчаток жорстоко затримують після акцій. Тоді я подумав, що вони, напевне, дуже сильні. Тим паче, що мова йде про реалії України, а не, скажімо, Швейцарії.

- Чому ви зупинилися на одній героїні - Оксані Швачко, адже учасниці Femen дуже різні?

- Від початку я знімав фільм про всіх них. А в підсумку зрозумів, що потрібно сконцентруватися на одному персонажі, який буде зворушувати людей,і через життя якого можна показати основні принципи діяльності цього руху.

До того ж, Оксана - творча людина, художниця. Мені це дуже близько. Ну, крім всього іншого, вона одна з найсильніших активісток та засновниця руху.

- Якою технікою користувалися для зйомок?

- Мені дуже хотілося, щоби фільм вийшов щирим. Тому я був дуже ненав'язливим. У мене була маленька Sony XD Cam, з якою я всюди за ними тихенько ходив. У якийсь момент мене, як спостерігача, дівчата просто перестали помічати. А таких речей, як світлові прибори, я не застосовував.

Назнімав я 200 годин матеріалу, то можна ще кілька фільмів про Femen перемонтувати. :)

-В и виступили й оператором, і режисером фільму?

- Є невеличкі шматочки архівні. Решту матеріалу відзняв сам. Працював над картиною три роки. Певні шматочки були змонтовані. Але я настільки був занурений у цю роботу, що мені просто знадобилася людина іззовні, яка свіжим поглядом змонтує цю історію заново. Тому я запросив до співпраці Лоредану Крістеллі.

- Як знайшли фінансування?

- Фінансування було суто швейцарським. Частину коштів нам надала Швейцарська лотерея, яка щороку жертвує певну суму на творчі проекти. Ще одну частину було надано Федеральним бюро кіноіндустрії Швейцарії. Також продюсер Каролін Делан знаходила спонсорів. Решту коштів вклав я сам. Насправді це малобюджетний фільм - 150 тисяч швейцарських франків (майже 150 тис. доларів).

- Чи маєте зобов'язання перед окремими спонсорами щодо повернення коштів?

- Звісно, компанії, які його фінансували, розраховували, що фільм відіб'є бюджет. Поки що ми й досі в мінусі.

- Де цей фільм буде показаний окрім фестивалів? Чи є шанси, що його купить канал?

- На даному етапі фільм демонструється на фестивалях. Також він уже вийшов у прокаті в кількох швейцарських кінотеатрах. Близько півтора місяці він там ішов. Ми сподіваємося, звичайно, що його придбають телекомпанії. Представники кількох каналів уже висловили своє зацікавлення в покупці, - французький Arte, швейцарські телекомпанії... Побачимо. Якщо зараз фільм показати по телебаченню, його не візьмуть на фестивалі. Тож до кінця цього року телепрем'єру не планую.

Відео Катерини Чернолуцької

Фото із сайту ОМКФ, сайту Алена Марґо, сайту Eyesteelfilm