Минулого тижня завершився третій Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів (Kyiv International Short Film Festival - KISFF). Захід був масштабним і насиченим: як за рахунок фестивальної програми, так і завдяки глядацькій прихильності до короткого метру. Найкращим фільмом фестивалю глядачі визнали короткометражну стрічку Symphony №42 (Угорщина, режисер Река Буксі).

За три роки фестиваль, який організовується силами молодої команди й волонтерів, звівся на ноги та розширив програму. В інтерв'ю «Детектор медіа» директор KISFF Кирило Марікуца розповів, як організувати щорічну кіноподію в столиці та чи вистачить для цього лише ідеї, бажання й ініціативи.

- Кирило, хто ти за професією? Чи є фестиваль твоєю основною справою в житті?

- Я вчився на фізматі в КПІ, однак ніколи не працював за спеціальністю. Займаюся рекламою. Але більшість часу все-таки присвячую кіно.

- Розкажи, хто стояв біля витоків Kyiv International Short Film Festival.

- Більша частина нашої першої команди зібралася під час створення соціального проекту «Серце країни». Тобто досвід організації заходів ми вже мали. В той час я курував кіноклуб у КПІ. Тоді познайомився з Наталією Ільчук, нашим програмним директором, і ми вирішили робити фестиваль.

- Хто входить до складу вашої команди? І чи займається хтось кінематографом професійно?

- Це люди 20-30 років. Частина команди - ще студенти. Наш склад постійно змінюється: з першої команди зараз лишилося троє людей. Наталія Ільчук - режисер за освітою. Всі інші не мають спеціальних дипломів. Проте багато хто навчався в зарубіжних кіношколах.

- Де шукали кошти та партнерів для проведення першого й наступних фестивалів?

- Всюди. Активно практикуємо фандрайзинг. Через знайомих, друзів або напряму просили людей дати грошей, пояснюючи, що їм не буде від цього гірше. Держава фестиваль не підтримує, натомість нам завжди приходить на допомогу вітчизняний бізнес.

Перший KISFF став базисом, від якого ми відштовхнулися. Він був удвічі менший, ніж два наступних. Щороку ми вигадуємо щось нове, експериментуємо з форматами, формами, напрямами, паралельними локаціями.

- Чому оселилися саме в «Кінопанорамі»?

- «Кінопанорама» - найбільш відкрите місце для подібних заходів у столиці. Вони з нами дружать і постійно запрошують до себе. Крім того, це чудова локація: історичний кінотеатр у центрі міста з великим залом. А взагалі кіно-театральний менеджмент в Україні, на жаль, погано розвинутий, адже перед тобою часто зачиняють двері.

- Скільки часу відводите для підготовки до фестивалю?

- Насправді, це безперервна робота протягом усього року. Безпосередня підготовка до фестивалю починається приблизно за півроку. Ми часто відвідуємо інші фестивалі, як гості або члени індустрії, переймаємо досвід, обираємо щось для себе, організовуємо різні проекти, думаємо над концепцією.

- На яких фестивалях ти побував останнім часом?

- У Польщі, в Кракові й Варшаві, у грецьких Салоніках, у Берліні, а також на всіх кінофестивалях, що проводилися в Україні.

- Яким чином добираєте стрічки для програми?

- Цього року ми перейшли на змішану систему. Частину фільмів нам надсилають ті, хто подав заявку на участь у фестивалі, а частину ми знаходимо самі. Після цього стрічки вибирають люди, котрих ніхто не знає, - це куратори програм та спеціальна селекційна комісія.

- Де розміщуєте інформацію для подання заявок на участь у KISFF?

- У нас на сайті, перш за все. Ми робимо розсилки, співпрацюємо з такими ресурсами, як Festival Scope, Festival Agent, World of Festivals, British Council, де є інформація про фестиваль, у тому числі правила подачі заявок. Розміщуємо інформацію в ЗМІ. Також деякі національні агенції займаються промоцією KISFF.

- Хто є членами селекційної комісії?

- Це стала когорта людей, наші друзі, яким ми довіряємо: українські й зарубіжні фільммейкери, продюсери, режисери. Цього року, приміром, ми робили блок польських короткометражок, із яким нам допомагали друзі з Краківської кінофундації.

- Яким чином співпрацюєте із зарубіжними режисерами?

- Якщо нам сподобалась якась стрічка, ми зв'язуємось із режисером, запрошуємо фільм на наш фестиваль, і автор підписує з нами структурований договір. Хоча цього року ми мали певні проблеми: багато режисерів просили плату за показ свого фільму, котра варіювалася від 50 до 500 євро. Цього KISFF собі дозволити не може.

До речі, нещодавно хтось із міжнародної кіноспільноти створив петицію, котру підписала величезна кількість фестивалів та інституцій по всьому світу, яка мала за мету допомогти кінофестивальній справі в Україні, скасувавши таку плату для нашої держави. Але це були індивідуальні пориви.

- Чи були цього року якісь труднощі у співпраці з представниками російського кінематографу?

- Абсолютно не було. На відкритті, наприклад, поруч із членом журі з Росії Глібом Нєчаєвим панували проукраїнські настрої, проте ми все одно говоримо однією мовою. Самі росіяни кажуть, що діляться на прихильників і зрадників режиму. Очевидно, люди, з якими ми стикаємося в кіно, є так званими зрадниками. На цьому фестивалі були представлені російські стрічки: «Зима», «Моя мама - літак». А багато вітчизняних фільмів були російськомовними.

- Чи має KISFF певну тематичну і смислову спрямованість?

- Ні, як на мене, ми представляємо повну панораму короткого метру, жодним чином не обмежуючись. Намагаємося показувати смаки й тенденції на світовому фестивальному ринку. Конкретна спрямованість є хіба що в спеціальних тематичних блоках. Кіно - це суб'єктивне мистецтво. Зважаючи на те, що куратори і судді мають власний бекґраунд і критерії, за якими оцінюють та обирають фільми, спільну канву все ж можна простежити.

- Що сподобалося тобі на цьому фестивалі?

- Сподобалася церемонія відкриття: вона мала певний національний характер. Ми довго обирали збірку фільмів, яка б відкривала фестиваль. Врешті зупинилися на українському альманасі «Україна_голоси». Після показу була годинна дискусія. Всі лишись задоволені - і глядачі, й ми. Завжди приємно, коли люди приходять, дивляться, розмірковують, коли представлені стрічки викликають емоції, не важливо, позитивні чи негативні. Найгірше в кіно - коли воно не викликає емоцій.

- Чи згоден із визнанням глядачами найкращим фільмом анімацію Symphony №42?

- Symphony №42 був представлений на цьогорічному Берлінале. Він усюди викликав жваві емоції, а в нас набрав більше 100 голосів, тобто 25% залу. На попередніх фестивалях приз глядацьких симпатій завойовували українські стрічки. Цього року вітчизняний фільм «Точка» майже наздогнав переможця.

- Над якими проектами працює команда, крім щорічного фестивалю?

- KISFF - єдиний регулярний проект. У рамках фестивалю по всій Україні двічі показували «100 фільмів за 100 хвилин», а також проводили «Вікенд із вікінгами» - панораму скандинавського короткого метру. До того ж ми займаємося консалтингом, допомагаємо друзям щось організовувати.

- Чи маєте плани на KISFF'15?

- Безперечно, буде щось нове. Короткий метр сьогодні на стадії чергового розквіту: люди полюбили короткометражки, тому активно відвідують кінофестивалі. У 2015-му хочемо реалізувати те, що через ситуацію в країні не вийшло цього року. Але розкривати карти поки рано.

Фото - Facebook