ВЕДУЩИЙ: Добрый вечер. Итак, «Свобода» - програма, яка визначає лідерів або программа, в которой свободу ограничивает время и я, Савик Шустер. За мной 200 человек, это наша аудитория, которая представляет всю Украину. Что это значит? 68 процентов украинцев живут в городах, 32 процента в селах. Вот так и в нашей аудитории, такое же соотношение горожан и селян. 22 процентов украинцев проживают в западных регионах, 30 в центре, 48 на юго-востоке. То же самое и у нас в аудитории, вот оттуда приехали люди ровно в таком соотношении. По возрасту как Украина распределена: 22 процента - от 18 до 29, 28 процентов - от 30 до 44 лет, 23 процента - от 45 до 59 и 60+, то есть, старше 60 - 27 процентов. То же самое, абсолютно тот же расклад по возрасту у нас в аудитории. И, наконец, в Украине 45 процентов мужчин и 55 процентов женщин. И у нас в аудитории тоже 55 процентов женщин и 45 процентов мужчин. Выборку аудитории для нас осуществляет Киевский международный институт социологии. Я благодарю людей, которые приехали сегодня, а так же благодарю людей, которые приехали два дня назад и делали с нами генеральную репетицию. До выборов 30 сентября мы будем задавать вопрос нашей аудитории: «Если бы выборы состоялись в ближайшее воскресенье, за кого бы вы голосовали?» Этот вопрос мы задавали позавчера и задавали до программы сегодня. И у нас результаты по 400 аудитории. По нашим данным эта тенденция, тут достаточно серьезная погрешность, но тенденция. Три партии проходят трехпроцентный барьер, согласно нашей аудитории. Это Блок Юлии Тимошенко - 28,3 процента, это «Партия регионов» - 26,5 процента и Блок «Наша Украина. Народная самооборона» - 14,8 процента. Партии социалистическая и коммунистическая, в общем, там очень сложно говорить, потому что они очень близки к прохождению, но тем не менее, я говорю, что погрешность велика, поэтому там судьба не определена. Придется серьезно бороться за прохождение в Парламент. Не определились 13,3 процента, не принимал бы участие в выборах - четыре процента, против всех партий - 3,8 процента. И что интересно, что за другие партии, которые я не упомянул здесь, всего лишь два процента голосов. Вот такова тенденция нашей аудитории. Еще раз повторяю, это тенденция. Наша аудитория будет работать вот с таким компьютером. Это мини-компьютер. Это революционное устройство для ток-шоу. Этого никто в мире не использует. Я на протяжении программы, чтобы не надоедать, покажу реально, как он работает, и люди будут с ним работать. Но это по-настоящему прямая демократия в режиме реального времени. В День независимости мы стремились получить в нашей студии лидеров самых крупных и важных политических сил страны. Итак, спикеры сегодня в программе: Раиса Богатырева, Петр Симоненко, Александр Мороз, Юрий Луценко. Мы просили лидера БЮТ Юлию Тимошенко отложить на немножко запланированный визит в город Стаханов, в день шахтера, она согласилась и приедет в студию, мы ее увидим. Оппоненты... Кстати, наша студия, как вообще у нас когда-то, по романам снимается кино. Наша студия по мотивам британского парламента, поэтому оппоненты. Оппоненты тоже очень известные люди. Леонид Кравчук, Анатолий Гриценко, Леонид Грач, Вера Ульянченко тоже должна подъехать, губернатор Киевской области, я еще ее не вижу, Виктор Пинзеник, Владимир Литвин, Александр Волков, лидер Блока Кучмы. А так же мои известные коллеги - журналисты. Сегодня в День независимости Украины мы не стали делить участников по политическим цветам, но начнем мы не с оппонентов и не со спикеров. Начнем мы с автора Акта провозглашения независимости Украины. Я приглашаю к микрофону Левко Лукьяненко. Левко Лукьяненко сегодня исполнилось 80 лет. Мы Вас поздравляем.

Левко Лук’яненко: Дякую.

ВЕДУЩИЙ: Из этих 80 лет, 27 Вы провели в лагерях, в тюрьмах и ссылке, а 34-ый День рождения Вы отметили в камере смертников. Да, вот все это в борьбе за независимость. Господин Лукьяненко, Вы нам предоставили вот этот черновик Акта провозглашения независимости. Он написан на такой школьной скромной тетрадке. Там было слово «универсал», а потом это слово было вычеркнуто, и Вы написали «акт». Почему?

Левко Лук’яненко: Значить, спочатку я написав... Якщо дозволите, я почну чуть-чуть раніше.

ВЕДУЩИЙ: Но чуть-чуть.

Левко Лук’яненко: Да, чуть-чуть. Ми зібралися, Народна Рада, вперше 23 серпня в будинку Верховної Ради. До того ми працювали в спілці письменників. Значить, у нас була дискусія, ми почали о десятій годині, і ми відчували, що комуністи розгублені, бо вони учасники антидержавного заколоту, тому вони відчувають свою вину, і ця розгубленість давала нам підставу надіятися, що можна буде провести ті законопроекти, які потрібно. І виступав там Танюк, Павличко і інші виступали, десь три-чотири чоловіки, чи що. Я послухав, і це добре, але це не все. Ситуація є така, яка буває унікальна для нації і її треба використати. І я піднявся і пропоную своїм колегам, давайте проголосимо Україну незалежною державою. Ця ідея сподобалася всій Народній Раді. І, здається, Павличко каже: «Добре. То хай Левко напише і документ».

ВЕДУЩИЙ: Мы должны напомнить нашим слушателям, что это был день после завершения путча в Москве, неудачного путча.

Левко Лук'яненко:  Да. Я тоді піднявся і запросив Сандуляка, і ми із правого крила на третьому поверсі перейшли в ліве крило, до вулиці Грушевського. І там я до Сандуляка звернувся з такими словами. Кажу: «Який документ ми забираємося писати? Якщо ми напишемо довгий і виникне дискусія, то ця дискусія неминуче викличе обговорення, і справа може затягнутися, страх у комуністів пройде, і вони завалять всю цю справу. Тому давай напишемо документ найкоротший, в якому нічого не було б, крім одної ідеї: проголошення України незалежною державою». Він погодився. Я тоді дістав зошит, який в мене був, школярський звичайний зошит, не якийсь добрий папір, що трапилось під руками. Склав його і написав: «Універсал». І тут же закреслив. Чому закреслив? Тому що я подумав, що зал буде приймати цей документ. Зал складається з комуністів, які не знають українську політичну термінологію. Поняття «універсал» - це поняття української політичної термінології 17-18 століття, 16-го, періоду козаччини, гетьманщини і так далі. Почнеться обговорення, що означає універсал, затягнеться справа і провалять. Тому закреслив. Я друге написав: «закон». І на тому от зліва є закреслено вже багато разів, і я тут же закреслив, тому що закон - це нормативний акт багаторазової дії. А нам необхідний був документ одноразової дії. І тоді виникло третє слово, і його підказав Сандуляк, «акт». Це була прекрасна знахідка юридична, яка не могла викликати заперечень у комуністів.

ВЕДУЩИЙ: А вот сейчас мы посмотрим на фотографию, после того, как этот акт был проголосован и принят, и там Вас всячески поддерживали. Вот Вы, вот толпа, вот Вас несут на руках. Это была Украина, давайте вспомним, эта была Украина, независимая, хорошая, но в составе Советского Союза еще. Мы предоставляем возможность Левко Лукьяненко, герою истории 24 августа, возможность задать вопрос нашим спикерам, один на всех.

Левко Лук’яненко: В мене питання є таке. Що кожний із тих людей, які тут сидять, робив 24 числа, де він був, і що він робив?

ВЕДУЩИЙ: Петр Симоненко, где были и что делали?

Петро Симоненко: 24 августа я обеспечивал правопорядок и стабильную работу в Донецкой области, возглавляя областную партийную организацию.

ВЕДУЩИЙ: Раиса Богатырева?

Раїса Богатирьова: Я була депутатом цього скликання. І ні у кого не було сумнівів щодо моєї причетності до проголошення незалежності України і щодо моєї позиції всі ці роки.

ВЕДУЩИЙ: Юрий Луценко?

Юрій Луценко: Працював майстром цеху номер п'ять заводу «Газотрон» в місті Рівному. І вечором дізнався про цю доленосну подію, яка змінила все життя нашого народу і моє в тому числі.

ВЕДУЩИЙ: Александр Мороз?

Олександр Мороз: Я біля залу засідань, правив Акт про незалежність, бо в ньому були написані такі, знаєте, комплементарні речі відносно російського Президента Єльцина і так дальше. Я попросив: «Давайте викреслимо, бо прийде час, будемо соромитися того, що ми запобігаємо перед кимось. Дмитро Павличко погодився з тим і виправлений в редакцію цей документ пішов. Одна тільки корекція. Ніхто нічого не боявся, по-перше. І треба сказати, що острах за розвиток подій був в обох сторін Парламенту. Якщо сказати, що перед цим представники Народної Ради носили значки тодішньої Верховної Ради, а після 19 носили аж до 23 числа для того, щоб все-таки мати відповідний статус. А в цілому було одностайне голосування і там не було ніякого заперечення. Я думаю, що може підтвердити найкраще це Леонід Макарович, який вів засідання.

ВЕДУЩИЙ: Левко Лукьяненко, спасибо, мы Вас поздравляем с Днем рождения. Можете праздновать, можете остаться с нами во время нашей дискуссии.

Левко Лук’яненко: Дякую. Я хотів би лише додати одне слово, якщо Ви мені дозволите. Що найважливіше в той момент було - ідея, що Україну треба проголосити незалежною державою. Оце було те прозріння, яке якраз було відповідною реакцією на ту ситуацію, яка була. Написати акт міг би кожний. Що стосується зауваження Олександра Олександровича, то коли я прийшов, ми прийшли з Сандуляком у праве крило до Народної Ради, то його редагувала Народна Рада. І там, справді, бо я початково писав, що відновлення української державності. Відновлення, значить, чого, української народної республіки, а українську народну республіку комуністи вважали буржуазною, антинародною і так дальше, поганою. І тому це Народна Рада виправила, і тому з'явився той документ, який потім проголосувала Верховна Рада. Дякую вам.

ВЕДУЩИЙ: Спасибо Вам. Вот этот компьютер, да, он нам позволяет показать оттенки мнений. Вот, скажем, я задаю вопрос: первого декабря 91-го года референдум, вопрос был поставлен, поддерживаете ли вы Акт провозглашения независимости Украины. Тогда 90,3 процента украинцев ответили «да». Сегодня после непростых 16-ти лет, когда вы уже знаете, что вам пришлось пережить и чем пожертвовать, я вам задаю примерно тот же вопрос. Вот сегодня вы бы проголосовали за независимость Украины? Линия, которую вы видите, она поделена на пять частей. Значит, здесь у нас - да, несомненно, поддержал бы и проголосовал бы. Скорее да, чем нет, не смотря на все проблемы, скорее да, чем нет. Не знаю, не думал об этом, это нулевая позиция. Скорее нет, чем да, потому что пережить больше не хочу. И никогда бы не проголосовал. Вот мы сейчас начнем голосование, уйдем на рекламу и сразу после рекламной паузы мы покажем достаточно подробный анализ ваших ответов, вот как слои населения отвечают на такой сложный вопрос 16 лет спустя. Итак, рекламная пауза, но пытайтесь не опоздать на итоги нашего голосования.

 (рекламная пауза)

ВЕДУЩИЙ: До ухода на рекламную паузу мы задали нашей аудитория вопрос: если бы сегодня, в это воскресенье, был референдум о независимости Украины, как бы вы проголосовали. Помним, что в декабре 91-го, первого декабря, 90,3 процента украинцев поддержали Акт провозглашения независимости Украины. А вот 16 лет спустя, после того, как люди уже знают, чем надо было пожертвовать, и как трудно было жить, как они сегодня проголосовали. Посмотрим. Значит, у нас 43 процента сегодня проголосовали бы, несомненно, да, за независимость; 21 процент - скорее да, чем нет, таким образом, у нас 64 процента, которые поддерживают, но 21 процент сомневающихся. 15 процентов никогда об этом не думали либо не знают, как бы они сегодня голосовали. Семь процентов у нас скорее нет, чем да. И 14 процентов – несомненно, нет. Таким образом, 21 процент у нас бы сегодня проголосовал против провозглашения независимости. Сейчас мы посмотрим по достатку. Люди, которые считают, что они живут выше среднего уровня, как бы они проголосовали сегодня по вопросу о независимости. Выше среднего достатка. 67 процентов бы проголосовало за, а 19, что интересно, 20 процентов почти проголосовало бы сегодня против независимости и это люди, которые считают, что они живут выше среднего, то есть, хорошо. И вот посмотрим еще один момент, молодое поколение. Как бы молодое поколение, которое, наверное, уже смутно помнит те дни. Молодое поколение поддерживает независимость, 79 процентов, 80 почти, 12 - нет, девять у нас - скорее да. Поэтому молодое поколение более решительно поддерживает независимость. Но ни в одной категории, ни в общей, ни достаток, ни молодежь, не было того показателя, который был в 91-м году, то есть, 90 процентов. На этом стоит задуматься, особенно политикам нынешнего поколения. Итак, еще вопрос к аудитории, вопрос нашей программы: 16 лет независимости - это навсегда? В какой стране мы будем жить через два года, через 15 лет, через 16 лет, в такой независимой Украине, как она есть сейчас, или есть у вас сомнения? Итак, независимость навсегда, если навсегда, то да, у вас есть такая кнопка, она зажигается зеленым цветом. Или нет, и эта кнопка зажигается красным цветом. Это вопрос нашей программы, в принципе, нам очень важно знать, и мы посмотрим, изменится ли ваша точка зрения после того, как вы услышите политических лидеров и их аргументы и идеи. Смотрим результат. Итак, у нас треть населения Украины считает, что не навсегда, 69 процентов считают, что навсегда. В общем, треть населения - это очень существенный показатель. Посмотрим, посмотрим, что у нас образуется в конце программы. А я приглашаю к микрофону Юлию Тимошенко. Я благодарю... Я скажу, пока Юлия Тимошенко идет к микрофону, я скажу, у нас в программе работает с сегодняшнего дня штатный карикатурист, Василий Вознюк. И в конце программы кто-то из участников обязательно получит его подарок. Я надеюсь, если у него будет вдохновение. Спасибо, госпожа Тимошенко, что отложили поездку в город Стаханов на День шахтера. Вот Вы видели, наверное, результат. Гораздо меньше людей сегодня готовы голосовать за независимость, и очень у большого количества людей сомнение, что эта независимость навсегда. Вот что вы, политики, можете сказать людям, что вы можете им предложить, чтобы более-менее стабильную жизнь они видели перед собой.

Юлія Тимошенко: Доброго вечора всім. Я хочу привітати всіх з Днем незалежності. І, знаєте, коли сьогодні я проходила по вулицям Києва і просто вітала людей з Днем незалежності, то частина людей щиро раділа цьому і відповідала так само привітаннями. А частина людей говорила: «А що за свято?» Насправді, мені здається, що всі люди знають, що за свято, але це є певна форма протесту проти того, що політики робили останні 16 років. Мені здається, що сьогодні те, що ми маємо приблизно на 40 відсотків порівняно з тим часом, коли голосувало 90,2 відсотка за незалежність, ці 40 відсотків - це не зменшення любові до України, ні в якому випадку. Це ні в якому випадку не втрата зв'язку з своєю батьківщиною.

ВЕДУЩИЙ: Я Вас прерву. Прошу вас, начните работать. Вы знаете, этим курсором влево, вправо. Извините, пожалуйста, я забыл.

Юлія Тимошенко: А що роблять курсори?

ВЕДУЩИЙ: Значит, он робить следующее. Если курсор на нулевой, это значит, они Вас не понимают, политиков не понимают. Если вправо резко, на зеленую точку, то поддерживают без вопросов. Если немножко в середине, то поддерживают, то есть вопросы, то есть, согласны стратегически, тактически есть вопросы. И не поддерживают абсолютно - это левое красное, и промежуточная - не поддерживают, но с чем-то согласны. Пожалуйста, работаем.

Юлія Тимошенко: Я якраз хочу продовжити, що люди, які говорили: «А що сьогодні за свято?», я переконана, що це просто є форма протесту проти того, що 16 років роблять політики з Україною. І я, збираючись до Вас на передачу, знайшла певний раритет уже, це листівка, яка роздавалася всіх громадянам України як раз тоді, коли проходив референдум щодо незалежності. Так от в цій листівці, чому вона була тоді такою знаковою, було визначено, що, наприклад, Україна серед таких країн як Англія, Італія, Японія, ФРГ займала перше місце по виробництву на одну людину залізної руди, сталі, зерна, картопля, молоко, цукор. Друге місце серед цих країн по виробництву на душу населення по м'ясу, по нафті, по природному газу. Перше місце по вугіллю. І далі йшли приклади того, як може жити заможно Україна, якщо все це на базі незалежності України можуть мати громадяни України. Але з тих далеких років, від того, що тут було на душу, практично для людей не перепало нічого. Я говорю нічого, тому що сьогодні я, дійсно, знаю цю ситуацію. І тому мені здається, що не люди сьогодні винні в тому, що ми з часів проголошення незалежності і з часів проведення референдуму кожну хвилину втрачали дві людини прихильників щодо незалежності України. А винна саме якість політики і політики. Тому що політики в першу чергу самі мусять любити свою Україну, мусять любити незалежність України, мусять служити людям. І те, що відбувалось за 16 років, коли кожен день людина стикалася з жорстокістю, з хабарництвом, з несправедливістю, з неправосудним судочинством, це все накладало дуже тяжкий тягар на душу людей. І ми сьогодні маємо безумовно підсумок цьому. Знаєте, насправді, якщо озирнутись трошечки назад, а чи любили вищі політики України саму Україну, чи мріяли вони про її незалежність, чи служили вони тому, щоб Україна, як незалежна країна дала людям заможно жити. Я якраз згадую, як проголосував наш колишній Президент України Леонід Кучма, а він, до речі, проголосував, коли голосували про декларацію за державний суверенітет, він проголосував проти, будучи тоді народним депутатом. Це говорить про те, що вже спочатку людина не була налаштована на те, щоб продемонструвати всі потужності, всі можливості країни так, як це мусить бути. І я можу далі цей ряд продовжувати, але сьогодні свято, мені не хочеться сьогодні загострювати на цьому увагу. Я хотіла більше сказати про надію, я більше хотіла б сказати про те, що сьогодні є і нашим натхненням, і майбутнім України, це те, що одна з громадських організацій провела опитування серед дітей, які вчаться сьогодні в школі. І, до речі, сьогодні 16-та річниця, починаючи з сьогоднішнього дня, всі діти, які будуть отримувати паспорти, вони вже народилися в незалежній Україні. Це вже всі вільні люди, які не знають, що було до того, як вони народилися, тобто, погано розуміють. І коли їм сьогодні громадська організація почала задавати питання: «А ви за незалежність?» Вони просто дивно дивилися на цих людей і казали: «Як? Безумовно за незалежність». І більше, ніж тоді на референдумі, дітей проголосувало за незалежність України, до 97 відсотків. І я хочу якраз на цьому зупинити нашу увагу, тому що коли діти так відчувають свою Україну, це значить, що в України і в нашого народу є безумовно майбутнє. А друге - це враження, яке я отримала буквально позавчора, будучи в Тернополі на мітингу. Це невеличкий абсолютно населений пункт, зібралися десятки тисяч людей. І коли в кінці цієї зустрічі співали гімн, то біля трибуни вибудувалася ціла низка, там такий маленький загін дітей маленький. І хлопчик, який ще погано тримався на ногах, можливо, до трьох років. Коли співали гімн, він поклав руку на серце і співав всі слова гімну, при чому за натхненням, піднявши голову. І я вам можу сказати, що навіть люди, які дивилися на це, вони плакали. Тому що коли у дитини від народження все це є в серці, то країна має майбутнє. І коротку буквально, можливо, репліку скажу відносно того, що я особисто і команда, яка біля мене працює, ми щиро віримо, щиро, багато років уже, і, власне, цьому служимо, і наша мета є одночасно і мрією, що Україна має унікальну місію в світі, тому що Україна народилися як незалежна держава, у неї зруйнувався весь той лад, який був у нас до отримання незалежності. Ми сьогодні маємо певний безпорядок. А ми можемо народити сьогодні красивий, стрункий, логічний порядок, і справедливість, яка може в Україні народитися, вона може бути взірцем не тільки для України. Ми знаємо, що в Україні не тільки збереглися ці обсяги руди і металу, і так далі, я не буду перераховувати, в Україні все збереглося для того, щоб зробити справжній український прорив і український підйом. Але головна наша цінність, що українці зберегли свою надзвичайну духовність, зберегли в серці те, що не пов'язане тільки за матеріальними якимось орієнтирами, що не пов'язано так, як в усьому ліберально-демократичному світі, з споживацькими настроями, коли прибуток будь-якою ціною понад усе, матеріальний успіх будь-якою ціною понад усе. В Україні все залишилося в душі людей. І це є підйом, це є натхнення і надія, що нова ідея, яка може об'єднати всій громадян України, може зробити їх монолітним народом для того, щоб робити серйозні ривки вперед, це якраз можливість в Україні побудувати кращі в світі стандарти нашого суспільного життя. З цією вірою наша команда проходить всі випробування, з цією вірою ми витримували і тюрми, і ссилки, і приниження, і бруд, все. Тому що ми в це віримо і знаємо, що якщо дасть нам народ України і Господь таку можливість, то ми зможемо показати дуже високий клас того, як мусить жити наша країна.

ВЕДУЩИЙ: Оппоненты? Леонид Грач, пожалуйста.

Леонид Грач:  Я так понимаю, Юлия Владимировна, если б Вы не были премьер-министром, можно было бы красивые песни петь народу, использовать этот микрофон для своего  показа в предвыборной ситуации. А время пришло, что нужно отвечать. Кстати, в порядке реплики, здесь Левко Лукьяненко, в общем-то, провел нам синтаксис, филологический разбор, а не политический. Потому что нужно зреть в корень о том, каковы были условия на 24 августа 91-го года. А мы, кстати, с Леонидом Макаровичем волей судеб встречали Горбачева, четвертого августа. И мы видели уже его разложенного, поникшего и готового предать все и вся. А поэтому если говорить о том, что сказал Левко Григорьевич, что дескать филологические все уловки дали возможность, там. Ничего подобного, в данном случае коммунисты Украины, понимая, что развален Советский Союз, очутившись в той лодке, которая тонет, нужно было спасать Украину и народ, поэтому и проголосовали, а не потому, что то, что было. Что касается Юлии Владимировны. Юлия Владимировна, скажите, пожалуйста, а что стоит для народа та независимость, о которой Вы говорите, когда 64 процента, 64 процента нашего народа за чертой бедности находятся. Что стоят все те слова, которые Вы говорите о том, что независимость, когда, по сути,  том числе и Вы, и Виктор Андреевич торгуете этой независимостью, как хотите, в свою угоду. Поэтому сколько бы мы здесь не говорили, не голосовали, а ответ, кстати, аудитория уже дала. Наполовину, по сравнению с так называемым кравчуковским референдумом 91-го года, наполовину в этой аудитории сегодня уменьшилось количество. Вот это есть и ответ на те деяния, которые, собственно говоря, еще и формализуют эту власть тем, що создано, во-первых, коррумпированная система власти. Во-вторых, созданы криминальные отношения во всех сферах жизни человека. Заставили этого человека не гордиться независимостью, не ждать реально независимости, а играться в ваши игры.

Юлія Тимошенко: Ви знаєте, дуже цікаве зауваження.

ВЕДУЩИЙ: Половина, половина аудитории поддерживают эти слова.

Юлія Тимошенко: Дуже цікаве зауваження. Я думаю, що, Ви зараз сказали, що влада корумпована, що влада не чесна, що влада аморальна. Але я хочу нагадати вам, комуністам, що ви сьогодні невід'ємна частина цієї влади, і ви сьогодні здійснюєте цю політику разом з командою Кучми, яка десять років руйнувала країну. Це по-перше. А по-друге, не я, як політик, особливо в День незалежності буду оцінювати, як які політики працювали. Я думаю, що вас, як комуністів, вже давно оцінила країна. Ви колись мали абсолютну владу, 100 відсотків. Зараз ви отримали в цьому Парламенті п'ятого скликання злиденні чотири відсотки з копійками. Але я вірю в те, що на цей раз, коли будуть дострокові вибори, комуністів в Парламенті не буде.

ВЕДУЩИЙ: Ярослав Мендусь?

Юлія Тимошенко: Я, що стосується моєї роботи на посаді прем'єр-міністра, то я хочу всім без виключення політикам нагадати, що на цю посаду мене, в тому числі різнобарвні клани, запустили на декілька місяців. І запустили для того, щоб остаточно знищити, як політика, і нашу політичну силу одночасно зі мною. І я знаю, що двічі, перебуваючи на посаді віце-прем'єр-міністра, коли ми досить серйозно пошматували оточення Кучми і закрили всю тіньову сферу в енергетиці. Мені дали попрацювати декілька місяців, а потім ваші сьогоднішні члени коаліції пристроїли мене в в'язницю, тому що їм такі параметри роботи у владі були абсолютно не доречні. Тому що їм потрібно було встигнути взяти все, що вони хотіли. А на посаді прем'єр-міністра, ви прекрасно пам'ятаєте мою політику, на 63 відсотки більше доходи бюджету за рахунок закриття тіньової сфери і корупції. Це теж не сподобалось. Одна чесна приватизація - теж не сподобалося. І, безумовно, наша українська, у нас же сьогодні все українське, наша українська мафія просто скинула мене з посади. А це значить, що я, як політик, я думаю, робила те, що потрібно, і якщо б вони мене хвалили, підносили і залишали на посаді, тоді б я робила не те, що потрібно тим людям, які сидять зараз в студії, які дивляться.

ВЕДУЩИЙ: Ярослав Мендусь?

Ярослав Мендусь: Юлія Володимирівна, Ви дали жорстку оцінку українській владі за роки незалежності, але я так розумію, що Ви самокритична людина. 2005 рік, Віктор Ющенко Президент держави, Ви - прем'єр-міністр. Вашу особистий адвокат, Віктор Швець, заступник генерального прокурора, пан Луценко - міністр внутрішніх справ, пан Турчинов, Ваш найближчий соратник, очолює службу безпеки України. Які ще потрібні повноваження, щоб зробити український прорив. А що стосується мафіозних кланів, які Вас викинули з уряду, то я б хотів уточнити, кого ви маєте на увазі.

Юлія Тимошенко: А їх маю на увазі.

Ярослав Мендусь: Адже пан Ющенко в одній відомій газеті звинуватив Вас в тому, що Ви вийняли з бюджету 8 мільярдів гривень, і говорив про те, що це була основна причина звільнення Вас з посади прем'єр-міністра. То хто ж ці мафіозні клани, Юлія Володимирівна?

Юлія Тимошенко: Я вам, соціалістам, якраз хочу зауважити, що коли ваш пан Цушко, знаємо всі, то я якраз хочу сказати...

Ярослав Мендусь: Він не працював тоді міністром.

Юлія Тимошенко: Що коли він заїкнувся про вісім мільярдів, ми пішли в суд, і сьогодні є три рішення суду про те, що це є абсолютно не відповідність дійсності. Друге питання. Я думаю, що Ви пам'ятаєте, що за мою позицію Леонід Данилович Кучма разом з генеральною прокуратурою, зі своїм СБУ, зі своїми всіма приспішниками, в тому числі і кишеньковими прокурорами, травили десять років. Так я вам хочу сказати, це було, ну, не просто травля, а там дивилися не кожну молекулу і атом мого життя. І якщо б було, за що мене карати, не сумнівайтеся, що вони б вже покарали, і я б вже відповідала за це. А те, що я пройшла таке чистилище, і те, що тим людям, які були мотивовані мене знищити, не було підстав цього зробити, це є свідченням того. І ще хочу вам нагадати, що я єдиний політик, який був абсолютно чітко під репресіями, пройшла до Верховного Суду, захищаючи своє чесне ім'я. 46 судів Верховного Суду, розглянувши 4,5 тисячі томів кримінальних справ, винесли одностайно, жодна людина не проголосувала проти, одностайно винесли вердикт, що в моїх діях ніколи не було жодного кроку проти закону. А те, що стосується сьогодні Вас, як члена соціалістичної партії, то я думаю, вам потрібно замислитись, що ви будете робити після того, як пройдуть вибори, і ви всі залишитесь за межами Парламенту.

ВЕДУЩИЙ: Анатолий Гриценко?

Юлія Тимошенко: Я тільки хочу вголос сказати, там не було мікрофону. Зараз ця поважна людина сказала, що піде в БЮТ. Я вітаю його.

Ярослав Мендусь: Спасибі за вітання. Але я так хотів прореагувати на заключну репліку. Після рішення судів, я так розумію, що Віктор Ющенко приніс Вам вибачення.

Юлія Тимошенко: Так, вибачення принесене, і це в судовому рішенні чітко видно. І я хотіла б, щоб кожен за вас, починаючи від Рудьковських, Деркачей і так далі, інших соціалістів, пройшли той шлях, що пройшла я, шлях, коли кожна літера, кожен крок був перевірений, і Верховний Суд не рівні всього складу Верховного Суду по вам виніс таке рішення. І я думаю, якщо зараз переможе демократична команда, то всі ви такий шлях пройдете і спробуєте довести.

Ярослав Мендусь: Юлія Володимирівна, але ж вона в 2005 перемогла. Яка ще команда Вам потрібна? Повторюю запитання.

Юлія Тимошенко: Що стосується перемоги, Ви прекрасно знаєте, як все складалося, Ви знаєте і, очевидно, це у Вас на очах відбувалося, як переговори велися на два фронти, і я думаю, що ми спостерігали за тим, як демократична коаліція руйнувалася на очах. Наша політична сила підписала коаліцію демократичних сил на наступний день після виборів 2006 року і не на крок, на жодний, не відступила від цього.

ВЕДУЩИЙ: Я обязан уйти на рекламную паузу. Спасибо, Юлия Владимировна Тимошенко.

Юлія Тимошенко: Я Вам дякую також. І ще раз хочу привітати з святом і сказати, що надія у нашої країни є, і ця надія почне разом з повноліттям нашої незалежності, з 17-го року, у вас на очах зростати, і ви отримаєте незалежну, сильну, самостійну, класну державу, таку, як потрібно.

ВЕДУЩИЙ: Спасибо. Значит, мы после рекламной паузы, после рекламной паузы мы покажем отношение Украины к сказанному Юлией Тимошенко. 60 процентов стабильной поддержки, 30 процентов стабильной не поддержки, и 12 процентов людей, которые либо не понимают, либо им безразлично то, что говорит Юлия Тимошенко у микрофона. Так же мы увидим итог нашего карикат