Що хочуть почути регіони? Частина 1

Що хочуть почути регіони? Частина 1

30 Квітня 2014
12495

Що хочуть почути регіони? Частина 1

12495
Якої інформації бракує в національному ефірі про життя в регіонах, а також про дії влади, громадськості й міжнародної спільноти – «Детектор медіа» розпитала журналістів і громадських активістів із регіонів
Що хочуть почути регіони? Частина 1
Що хочуть почути регіони? Частина 1

Події останніх місяців на півдні та сході країни не сходять з екранів і шпальт загальнонаціональних і місцевих ЗМІ. Попри це в медіа залишаються «білі плями» і повну картину подій скласти часом не вдається. Чого саме бракує в ЗМІ, «Детектор медіа» розпитала регіональних журналістів і громадських активістів. Ми поставили такі запитання:

 

1. Якої інформації на загальнонаціональних каналах про життя у вашому регіоні вам бракує (в контексті сьогоднішніх подій)?

2. Якої інформації бракує про дії центральної влади, громадських організацій, міжнародної спільноти тощо?

 

Як з'ясувалося, в Донецьку хочуть більше знати про місцеву міліцію та владу, про витоки нинішнього конфлікту, в Дніпродзержинську - про економічні виклики для підприємств регіону, в Одесі - про земельні питання, у Запоріжжі - про самоорганізацію громади, а в Луганську хочуть загалом більше позитивних меседжів.

 

Відповідають Сергій Попов (Донецьк), Сергій Гузь (Дніпродзержинськ), Тарас Білка (Запоріжжя), Ольга Сєдова (Одеса), Володимир Ландік (Луганськ), Денис Казанський (Донецьк).

 

 

Сергій Попов, голова секретаріату ГО «Громадська платформа України», Донецьк:

 

1. Сьогодні з боку населення Донецького регіону існує велика недовіра до міліції та місцевої влади. Складається враження, що людей покинули напризволяще. «Як можете, так і виживайте». Було б чудово, якби з ефіру національних телеканалів ми отримували інформацію про те, що саме ці люди роблять, за що ми їм платимо, чому ми маємо їх надалі підтримувати й за них голосувати... Вважаю, така інформація дуже допомогла би громадянам нашого регіону розібратися в ситуації, прийняти правильні рішення та зробити правильні вчинки.

 

2. З боку всіх цих осіб простого діалогу, або хоча б монологу, про те, що нас чекає далі, чи є план виходу з політичної та економічної кризи, як нам тут на місцях діяти, реагувати на сьогоднішні події. На сьогодні всі розповідають про страшні речі, які для нас стали частиною життя. Мабуть, мешканцям інших регіонів саме це й цікаво. Але нас цікавить, як вони: центральна влада, світова спільнота, громадські організації, ‒ планують вирішувати всі ці питання. Якщо хтось боїться брати на себе відповідальність, або хоче само усунутись, як це зробив Янукович, то ми це зрозуміємо, просто нехай про це скажуть і не витримують такої довгої паузи бездіяльності. Майдан уже продемонстрував, що терпець в українського народу може урватися. Тільки от на Донбасі ми можемо отримати не небесну сотню, а небесний полк...

 

 

Сергій Гузь, головний редактор дніпродзержинського тижневика «Наш репортер»:

 

1. У першу чергу, бракує інформації про те, що відбувається в економіці, адже Дніпродзержинськ - промисловий регіон, де багато підприємств, зав'язаних на співпрацю з росіянами. Звідти закуповують сировину або постачають продукцію. Люди очікують новин, чи буде підприємство розвиватися, тому що це робочі місця, покращиться чи погіршиться торгівля з Росією.

 

2. Інформації про дії центральної влади і громадських організацій зараз дуже багато на телебаченні і в інтернеті. Але мало даних стосовно міжнародних кредитів: дають їх чи ні. Бракує інформації, що робить уряд України та міжнародні організації стосовно переговорів із Росією. Загалом зрозуміло, що переговори не ведуться, але немає подробиць, яких дій вживають, щоби проводити не тільки потиличні, а й економічні перемовини щодо виробничих і торгівельних відносин.

 

Людей у нашому регіоні не дуже хвилює загальна діяльність міжнародних і громадських організацій. Але кілька тижнів тому був великий дефіцит інформації щодо роботи люстраційних комітетів. Регіоном почали їздити особи, які представлялися членами люстраційного та антикорупційного комітетів, заїжджати на підприємства. За неофіційними даними, були якісь наїзди, вимагання грошей. Тому виникає певна недовіра до слів і дій Києва в цьому напрямку.

 

 

Тарас Білка, журналіст, Запоріжжя:

 

1. Перш за все, дуже мало інформації подається від громади. Наприклад, від самооборони, котра і скликає мобілізацію. Представники громади взяли під контроль рейди рибінспекції і таке інше. Натомість надто багато прес-конференцій і з ними пов'язаного. Ну, і взагалі становище щодо безпеки в місті. Цьому взагалі уваги майже не приділяють.

 

2. Тендерні процедури та земельні аукціони. Вони проводяться, але зараз навіть журналістів не запрошують. Або запрошують «обраних». Тож про більшість таких подій ми або не знаємо, або дізнаємося постфактум. Традиційно про бізнесові інтереси та прийняті й подані законопроекти. Також про те, хто і скільки сесій та засідань прогуляв. Щоб бачили, кого обирають. І про фінансовий стан всієї Сім'ї.

 

 

Ольга Сєдова, заступник редактора обласної громадсько-політичної газети «Чорноморські новини», Одеса:

 

1. Інформації останнім часом вкрай багато - тут не «зголоднієш». І все ж виникає чимало запитань до того, в який саме спосіб вона подається. Якщо казати про Одесу, бракує висвітлення економічних та земельні питань, які є досить гострими для регіону. Останнім часом по області розгорталося багато інвестиційних проектів, які так і лишилися замороженими. Хотілося б, аби увага приділялася економічним і господарським питанням - як у нашій пресі, так і на загальнонаціональних каналах.

 

2. На мою думку, жителів України більше цікавить конкретика, про ту ж співпрацю на міжнародному рівні. Трохи менше політики в чистому вигляді, адже не політикою єдиною живе держава. Наше населення і так надто заполітизоване. Я не маю на увазі події останніх місяців, в Україні завжди було занадто багато «зірок» від політики на телеекранах і мало реальних людей і реальних справ. Інформації про якісь маленькі проекти, які робляться на грантових умовах - навіть по селах, де міняють вікна в школах, облаштовують садки і бібліотеки. Це не банально, це допомога, надана реальним людям. Про таке не йдеться, адже це вважається непопулярною новиною, особливо для центральних телеканалів.

 

Проблема в тому, що всі ми звикли мислити тільки масштабними категоріями. А держава складається з маленьких сіл і міст із їхніми проблемами, й ніхто достеменно не знає, що відбувається там, усередині країни.

 

 

Володимир Ландік, власник луганської телекомпанії «Ірта»:

 

1. Більше висвітлюють сепаратистську сторону, ніж нормальну. Якісь поразки цілу добу крутять, а про перемоги нічого. Або їх зовсім немає, та я сподіваюся, що вони все ж є. А якщо є, то треба їх показувати, щоб настрій у людей піднімався. Тому що всі ходять смутні, чорні не через те, що життя вже зовсім погане, а тому що така інформація морально тисне. Тут стоять танки, там зі зброєю по місту бігають. Чого від них можна чекати: або твою дитину вб'є, або тебе. А якихось позитивних меседжів не бачимо.

 

2. Інформація є. Це постійні заяви державної влади ‒ в. о. президента і прем'єра. Бракує дій після цих заяв. Щодня давати заяву і порушувати в Криму кримінальні справи на кримчан або росіян може і моя кішка. Заяви нікому не потрібні, потрібні конкретні справи. Якщо нічого не дають, то нехай не обіцяють. Не хоче нам Європа допомагати, то не треба розповідати про її допомогу. Треба налаштовувати людей так, що їм самим треба з цієї ями вибиратися.

 

 

Денис Казанський, блогер і журналіст, Донецьк:

 

1. На данный момент в регионе не хватает ряда украинских каналов, отключенных со вчерашнего дня. Я нечасто смотрю телевизор и большую часть новостей получаю из интернета. Но возмущает сам факт того, что украинских каналов нет, они пропали, и теперь жители не получают ту информацию, к которой, как у граждан Украины, у них должен быть доступ.

 

Среди всех новостей, которые преподносили каналы в последнее время, не хватало прежде всего информации об истории того, почему люди в регионах ведут себя так или иначе. Рискну предположить, что не у всех до сих пор есть понимание того, что стало причиной конфликтов. Зачастую подобные события имеют предысторию двадцатилетней и больше давности, но об этом почему-то не говорят.

 

2. Думаю, региональные СМИ должны уделять больше внимания информации о ситуации в России. Мы не знаем, как живет Россия и что в действительности там происходит, каковы реальные действия политиков. От российских каналов исходит только пропаганда, поэтому журналисты в регионах должны сами работать над созданием объективной картины происходящего.

 

Фото - glnews.ru

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ольга Артеменко, Світлана Жиляєва, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
12495
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду