Немає сумніву в тому, що сьогодні в Криму цинічно й безцеремонно розігрується російська карта.

Про перспективи нинішнього сценарію мені років 7 тому повідав один російський генерал, наближений до міністра оборони РФ. Якщо тоді все це сприймалося як певна конспірологічна версія, то тепер все стало на свої місця. Стало зрозумілим, що сценарій виник не спонтанно - він ретельно й заздалегідь готувався. Знайшлися й відповідні режисери...

Власне, є аналог - абхазькі й південноосетинські події, що відбувалися влітку 2008 року. «Принуждение к миру и дружбе» - улюблений метод російської влади у ставленні до тих незалежних від Росії країн, які розглядаються нею як територія власних геополітичних інтересів.

Постанова кримського парламенту про місцевий референдум, не передбачений українським законодавством, прийнята під дулами автоматів «невідомих осіб», а також «обрання мера» Севастополя, громадянина РФ Чалого, на міському проросійському мітингу, на чиюсь думку - реалії не досить переконливі (що цілком справедливо). Для надання їм більшої легітимності було прийнято рішення про активне використання фігури екс-президента України - Януковича. Його заяви про те, що він і надалі вважає себе чинним президентом України - перші кроки до реваншу втікача-президента.

Щоб підняти над світом реваншистський прапор Януковича, необхідно відмити його від крові учасників Євромайдану за допомогою активної інформаційно-пропагандистської кампанії в російських ЗМІ. Слід сказати, що антиукраїнська інформаційна війна ведеться «дружньою сусідньою державою» давно, але особлива її активізація спостерігалася в період підготовки України до підписання Асоціації з ЄС (хоч сьогодні цілком зрозуміло, що з боку Януковича і ПР євроінтеграційна риторика була цілковитою імітацією цих намірів).

Те, що діється сьогодні на провідних російських каналах, інакше як пропагандистською вакханалією не назвеш. Безперечним лідером цих процесів є горезвісний «кілер» від журналістики Дмитро Кисельов. Проте в антимайданний інформаційний раж поволі впадають і ті російські ЗМІ, які ще донедавна не були помічені у відвертій антиукраїнській риториці. Наприклад, Міждержавна телерадіокомпанія «Мир».

Вчора зранку мені зателефонували з цієї компанії і запросили на вечірній ефір (лише за день до того я брав участь в іншій передачі ТРК). Після уточнення всіх технічних деталей ми з менеджером розпрощались і я почав готуватися до ефіру. І ось пролунав новий дзвінок: дівчина побажала уточнити мою позицію і оцінки щодо українських подій. Зрозумівши, що я цілком і повністю підтримую народну революцію, покликану покласти край не лише авторитарній і корумпованій владі Януковича і його команди, але й всій антидемократичній, тоталітарній пострадянській системі, рудименти якої гальмують розвиток України на шляху до цивілізованого розвитку, менеджер вибачилась і сказала, що їм потрібен експерт із протилежними поглядами, або ж, принаймні, нейтральними...

Спершу було подумав: «Баба з возу...». Однак залишився осад від втраченої можливості ще раз розповісти глядачам Росії й СНГ про реальні процеси, які відбуваються в Україні, та їх першопричини. Можливо, певна кількість глядачів іншими очима подивилася б на все це. Адже російські телевізійні «зомбоящики», транслюючи на широкий загал відверту брехню або ж однобокість у висвітленні українських подій, навіть нейтральну людину з часом перетворюють на ангажовану...

Віктор Гіржов, журналіст, політолог, Москва

Фото -  http://qha.com.ua