Походи медійників у владу – тема, до якої «Детектор медіа» зверталась уже не раз, зокрема, перед виборами 2006 року. У Верховній Раді V скликання протягом її, тепер уже майже напевно, недовгого життя непогано велося нашим колишнім колегам Ользі Герасим’юк, Ганні Герман, Андрієві Шевченку, Сергію Потімкову, Олегові Ляшку, Степану Курпілю та іншим. Дехто з них не полишив займатись журналістикою або керувати медіа, інші остаточно перекваліфікувались у політиків.

Схоже, що в майбутньому VI скликанні журналістів може виявитись не менше. Принаймні, у першому з оприлюднених (поки що неофіційно) переліків кандидатів у депутати, який було зачитано на з’їзді партії «Вперед, Україно!» 13 квітня, медійників чимало. Зокрема, голова рівненської Незалежної медіа-профспілки Сергій Штурхецький, екс-шеф-редактор газети «Поступ» Орест Друль, головний редактор дніпропетровської газети «Лица» Олена Гарагуц та інші. Журналісти, яких узяли до списку, переважно були учасниками руху «Народна Самооборона» та активістами організації «Антикримінальний вибір». До того ж, у минулому Юрій Луценко теж був головним редактором газети «Грані плюс», а його соратник Тарас Стецьків – президентом Національної телекомпанії України. Є у списку й Олег Кузан, який був заступником Стецьківа в НТКУ.

Наведений список було дещо модифіковано на міжпартійному з’їзді «Вперед, Україно!» і Християнсько-демократичного союзу 15 квітня, на якому було утворено виборчий блок «Народна самооборона Юрія Луценка». Зокрема, в остаточному варіанті списку під номером 17 –  генеральний продюсер 5 каналу Юрій Стець.

На жаль, офіційний сайт «Народної Самооборони» наводить лише першу десятку ще не затвердженого Центральною виборочою комісією списку. У цій десятці – двоє осіб, що безпосередньо стосуються медіа. Під номером третім – Володимир Ар’єв, заслужений журналіст України, головний продюсер і співвласник Продюсерського Центру «Закрита Зона», ведучий однойменного телепроекту журналістських розслідувань. 32-річний Володимир Ар’єв працює на телебаченні з 1993 року і за цей час спробував себе на Бі-Бі-Сі, Першому каналі, «1+1», «Інтері», СТБ і 5 каналі. На 5-му він започаткував проект «Закрита Зона», який згодом став окремим продакшном. Програми ПЦ «Закрита Зона» й далі виходять на 5 каналі. Володимир витягнув на світло чимало резонансних справ, пов’язаних із корупцією, виборчими махінацями (наприклад, вибори мера Мукачева 2004 року), порушенням прав громадян тощо.

Номер шостий списку Луценка – також заслужений журналіст, та ще й герой України. Це голова редакційної ради газети «Сільські вісті», 76-річний Іван Сподаренко. Його журналістський стаж – 50 років! Із них 34 Іван Васильович працював у газеті «Сільські вісті», спочатку редактором, потім – головним редактором. Останні 5 років він є народним депутатом України IV і V скликань, членом фракції Соціалістичної партії України. Відповідно, входить до «антикризової» коаліції, чи то пак, коаліції «національної єдності».

Іван Сподаренко – безпартійний, але у списку СПУ 2006 року посідав почесне 4-те місце. Причиною такої шани, очевидно, був його контроль над однією з найтиражніших газет України, яка стала головним медіаресурсом соціалістів. Ушанував Сподаренка й Президент Ющенко, присвоївши в 2005 році Орден Ярослава Мудрого, а на початку 2006-го – звання Героя України.

«Над усім содіяним Сподаренком вивищується багаторічний досвід, а вже од досвіду й інтелекту проростає Її Величність мудрість. Се та категорія єства людського, яка не купується на торжку, не вішається, як орден «святой Анны на шею», а тільки набувається, примножується умом і трудом невсипущим», – вихваляла Івана Васильовича з цієї нагоди «Україна молода».

Між цими двома нагородами Іван Сподаренко встиг підписатися під заявою окремих політичних і громадських діячів, опублікованою МАУПівським виданням «Персонал плюс», «Припинити злочинні дії організованого єврейства в Україні». Заява, під якою, крім Сподаренкового, є підпис лише одного народного депутата – Олега Тягнибока, була не єдиним виявом юдофобської позиції керівника «Сільських вістей». На сторінках видання не раз з’являлися публікації МАУПівських «дослідників» «жидомасонської змови» – зокрема, сумнозвісна стаття професора Василя Яременка «Євреї в Україні сьогодні», через яку «СВ» мало не закрили. Сам Сподаренко виправдовував ці публікації так: «Ми діяли законно. Факт розпалювання міжнаціональної ворожнечі треба довести. Ми виступаємо проти ідеології сіонізму, а ніде не сказано, що не можна критикувати ідеологію. Якщо націоналізм ми критикуємо, то це вважається нормальним, шовінізм критикуємо – нормально. А сіонізм – не можна. То як це розуміти?».

«Суспільству набридли хороводи старих політиканів старих епох, їх потрібно відправити на політичну пенсію. Нам набридли їхні маразматичні інтриги, цинічні брехні, відверта проституція і безпросвітна відірваність від потреб суспільства, яке їх все ще терпить і все ще за них, за звичкою, голосує. Ми, як і мільйони наших співвітчизників, не хочемо жити під владою, сформованою на основі брехні, зради і корупції. Це неприйнятно для будь-якої людини, яка себе поважає і думає про свою перспективу», – пасіонарно промовляє в одному з останніх програмних виступів лідер «Народної Самооборони» Юрій Луценко.

Станом на 13 квітня, коли Сподаренка включили до списку «НаСа», з коаліції він не виходив і сумлінно голосував (вірніше, це «робила» його картка – що, нагадаємо, є порушенням регламенту) за всі рішення, ухвалювані більшістю. Голосував він, зокрема, й за сумнозвісну Постанову щодо невиконання президентського Указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, і за відновлення «ківаловського» ЦВК. Жодних пояснень про включення одного з «сицилістів» (Луценкове визначення для соціалістів, які вступили в альянс із «бандитською» фракцією ПР) до виборчого списку Луценко поки що не дав. Тим часом, газета вже давно захищає лідера «НаСа» (до речі, автор публікації, редактор відділу соціальної політики і права Олександр Черевко також фігурує у списку). Юрій Луценко офіційно входить до редакційної ради «Сільських вістей».  

Нардеп-соціаліст Євген Філіндаш сказав «Детектор медіа», що поява Сподаренка у списку Луценка не стала для Соцпартії несподіванкою, адже «останнім часом «Сільські вісті» перетворилися на рупор «Народної самооборони». Власне, в СПУ ніколи не було контролю над «СВ» – були лише симпатії до газети, до редакційного колективу. Тоді видання було колективним підприємством, а зараз перетворилося на приватне. Це вже дещо інша газета, ніж та, що співпрацювала з СПУ». Пан Філіндаш підтвердив, що газету контролює Іван Сподаренко. «Ми розглядатимемо питання про його виключення з фракції, – додав депутат. – Безумовно, людина, яка йде на вибори за списком іншої політичної сили, не може бути членом фракції СПУ».

Чому Іван Васильович змінив професію політичну орієнтацію, зрозуміло: Соцпартія має небагато шансів подолати тривідсотковий бар’єр, а без мандата Героєві України Сподаренкові, з огляду на поважний вік, світить лише заслужений відпочинок. Але навіщо молодим і успішним Юрію Стецю та Володимиру Ар’єву відмовлятися від кар’єри у медіа заради непевної і невдячної роботи народного депутата? Про це «Детектор медіа» запитала в них самих.

Юрій Стець, генеральний продюсер 5-го каналу:  

– Пане Юрію, чому ви вирішили балотуватися до Верховної Ради?

– Мені набридло те, що відбувається в країні, і я вважаю, що треба кардинально змінити склад тих людей, які займаються політикою. Шістнадцять років я намагався, займаючись журналістикою, змінювати щось у країні з цього боку. Але зрозумів, що це неможливо. Люди, яким я довіряю, радять мені йти в політику і, принаймні, спробувати щось змінити там.  

– Як оцінюєте те, що багато медійників намагаються йти у парламент?

– В ефірі нашого і багатьох інших каналів я не раз чув від самих політиків, що українські журналісти розумніші за політичних діячів. Можливо, настав час для того, щоб розумніші люди почали займатись державними справами?  

– Як до вашої участі у списку поставився засновник 5 каналу?

– Коректно було б запитати про це засновника 5 каналу. Мені здається, що цілком дружньо. Було сказано: «Це твоє рішення, і я поважатиму його».  

– Чи залишитесь ви на посаді генпродюсера, якщо розпочнеться виборча кампанія?

– Звичайно, ні! Щойно кампанія офіційно розпочнеться, я напишу, щонайменше, заяву про відпустку. А може, й відразу про звільнення.  

– Чи можете ви гарантувати, що 5 канал не буде використаний вашою політичною силою як медіаресурс?

– Звичайно, можу! В нас сильний і потужний канал, і люди, які на ньому працюють, досить розумні. Тому використосувати його просто неможливо.  

– Як ви почуваєтесь в одному списку з учасником парламентської коаліції, соціалістом Іваном Сподаренком?

– Я дуже добре почуваюсь у списку з Володею Ар’євим, якому довіряю і з яким уже багато років працюю, з Юрієм Луценком та іншими. Якщо ж говорити про те, що у списку є люди, які, на чиюсь думку, не повинні там бути, тоді кожен має складати власні списки. Я йду туди для того, щоб відповідати за себе й робити чесно свою роботу.

Володимир Ар’єв, головний продюсер Продюсерського центру «Закрита Зона»:

– Володимире, чому ви вирішили балотуватися до Верховної Ради?

– А чом би й ні? У парламенті я збираюся займатись тим, чим займаюсь і зараз: захистом людей від корупції, викриттям корупційних діянь. У мене накопичилось багато матеріалів, які я не маю змоги обробити, і я вирішив, що піду й робитиму це через Верховну Раду, маючи статус народного депутата. Якщо я можу щось зробити для країни, очистити її від корупції, то чому ні? Політика як така мене зовсім не цікавить. Депутатські повноваження – це інструмент. Можливо, я вже дозрів до того, щоб відстоювати інтереси людей на тому рівні, коли цей інструмент мені знадобиться.

Я не переходитиму з фракції до фракції, хоч скільки грошей мені пропонуватимуть, бо гроші мене в принципі не цікавлять. Мого заробітку на життя мені вистачатиме. Тому не раджу нікому носити мені чемодани «Версаче» з грошима, як це робиться в нинішньому складі Верховної Ради.

– Чи займатиметесь ви журналістською чи продюсерською діяльністю під час виборчої кампанії?

– Журналістською, звичайно, ні. Це несумісні речі. Щойно офіційно почнеться агітація, я одразу відійду від справ. «Закрита зона» виходитиме далі, бо я не вважаю, що програму треба припиняти. В мене завжди були співавтори, і тепер вони стануть авторами. Продюсерською діяльністю під час виборчої кампанії я, напевно, таки займатимусь. За законом у відпустку має йти лише державний службовець, тож я міг би навіть журналістикою не припиняти займатись. Але я вважаю, що не дуже етично було би з’являтися в кадрі. Я можу бути, образно кажучи, або бандитом, або ментом. Або у парламенті, або в журналістиці. Якщо я, ставши депутатом, робитиму навіть відсторонений аналіз, він сприйматиметься крізь призму мого перебування в певній політичній структурі. Журналістика повинна бути поза політикою, а мішати їх – значить бути нечесним із собою і своїми глядачами.

Моє бажання йти в парламент ніяк не позначиться на роботі журналістів «Закритої зони». Вони прекрасно знають, що я ніколи не буду на них тиснути чи вимагати працювати на певну політичну силу. Для мене свобода слова – це найважливіше, бо я боровся за неї багато років.

– Як ви почуваєтесь в одному списку з членом парламентської більшості, соціалістом Іваном Сподаренком?

– А чому я маю погано чи добре почуватися?  Не я складав список, мене до нього запросили. Я вважаю, що основні ідеї програми – не боятися боротись за правду, знищувати корупцію, – це саме ті речі, які я відстоював усі ці роки. А хто там у списку… Нехай Сподаренко буде, що ж я з цим можу зробити? Може, в парламенті наші шляхи розійдуться. Я не можу говорити щось про цю людину, бо вперше познайомився з ним на з’їзді 15 квітня. Ми потиснули одне одному руки, представились. Я поставився до нього з повагою, бо він – літня людина. Можу сказати одне: у списку Луценка немає персоналій, що викликали б у мене відразу.

– Як ви ставитесь до того, що дедалі більше медійників ідуть у політику?

– Люди, які працюють у медіа, знають потреби суспільства, бо стикаються з його больовими точками. Я думаю, що не бізнесмени, а журналісти, юристи та економісти повинні йти до Верховної Ради, аби щось змінювати в країні. Сам я ще недавно був категорично проти того, що журналісти йдуть у політику. У 2006 році мені пропонували ввійти у списки «Пори» і «Нашої України», але тоді я ще не почувався готовим бути депутатом. А зараз розумію, що потрібне термінове оновлення парламенту. Але за рахунок кого? У політиці нове покоління ще не виховали. Тому я думаю, що журналісти, які працювали й заробили авторитет, повинні виконувати суспільно важливу функцію. Я готовий її виконувати, хоча мені прощатися з журналістикою буде дуже нелегко.

 «ТК»: Коли цей матеріал уже був готовий для публікації, партія Народний Союз «Наша Україна» опублікувала свій виборчий список. У ньому теж не бракує медійників: гендиректор Івано-Франківської телекомпанії «Галичина» Ольга Бабій, президент інформаційного агентства УНІАН Ірина Геращенко, директор телекомпанії «Візит» Олександр Мельник, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Тетяна Мокріді, міський голова Львова і власник ТРК «Люкс» та каналу «24» Андрій Садовий, політолог Сергій Таран (Інститут масової інформації), народний депутат і ведуча «1+1» Ольга Герасим’юк. У першій десятці списку Блоку Юлії Тимошенко, який поки що не оприлюднений, на 5 місці – народний депутат України, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, екс-віце-президент НТКУ Андрій Шевченко. «ТК» й надалі відстежуватиме присутність медійників у виборчих списках.