Бойові дії в українському парламенті досягли апогею

СТУДІЯ: У студії – Олександр МЕЛЬНИЧУК. Бойові дії в українському парламенті цього тижня досягли апогею. Банальні бійки, образи й обливання водою, схоже, відходять у минуле. На часі – ефектніші прийоми, цілком у революційному дусі – захоплення стратегічних об’єктів. Поки що обмежилися електрощитовими. Втім морок, який охопив Верховну Раду, яскраво висвітлив кілька речей. Демонстративна боротьба за трибуну для наших політиків, схоже, важливіша, ніж можливість висловити з неї якісь нові ідеї. Що насправді робити з житлово-комунальним господарством, і якими мають бути тарифи, що довкола них нібито й точиться боротьба, ніхто так і не сказав. Політики або не знають цього, або не хочуть брати відповідальності. А отже, виборцям пропонують те, що є – видовище. А хліб? Хліб, як завжди, лише обіцяють. Після перемоги.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Адам Мартинюк – "УС"): "Є законопроект, який ми вчора розглядали, 3069, і тому ми попросили і звернулися… і звернулися… і звернулися до наших колег…"

РЕПОРТАЖ: Автор: Андрій САЙЧУК. На цих словах віце-спікера Адама Мартинюка в сесійній залі Верховної Ради раптово згасло світло і монітор електронної системи "Рада". Поверхом нижче 15 депутатів від БЮТ проникли до електрощитової і вимкнули струм. Так у коротку, але багату на події, історію розвитку вітчизняного парламентаризму вписали ще одну сторінку. Першовідкривачем силових методів боротьби у Верховній Раді по праву вважають В’ячеслава Чорновола. Ще на початку 90-х він ламав мікрофони перед очима оторопілої більшості і встановлював над трибуною ще заборонений прапор. Учорашні партфункціонери просто не знали, як реагувати. А опозиціонери тим часом робили висновки щодо ефективності таких дій. 23 грудня 2003-го року. Найуспішніше блокування трибуни. Цього дня в парламенті могли проголосувати за зміни до Конституції, що їх ініціював президент Леонід Кучма. Але опозиціонери добре підготувалися, щоб зірвати засідання. Наспіх сколочена більшість, яку за відсутність ідеологічних засад і великої кількості позафракційних депутатів називали "болотом", була цілком не готова до такого розвитку подій. Спікер Володимир Литвин певний час розгублено намагався оголосити засідання відкритим, шукаючи поламаних мікрофонів зі стосів макулатури. Але врешті здався. Віце-спікер також був змушений відступити під гуркіт мегафонів. Опозиція святкувала легку перемогу. У нинішній Верховній Раді застати опонентів зненацька набагато складніше. Цього тижня наміри опозиціонерів захопити трибуну зазнали фіаско. Депутати від коаліції зробили хід на випередження – самі взяли трибуну під контроль. Якщо подивитися уважно, помітно, що облягання трибуни добре організовано. Кожен знає своє місце і чітко проінструктований. Ці депутати на флангах контролюють виходи за президією, поки решта боронить трибуну.

СИНХРОН: Олександр ЧЕРНОМОРОВ, народний депутат, фракція Партії регіонів: "Около трибуны. Они рассказывали неделю, как они захватят трибуну. Но не захватили – силенок нет и умения нет. Они ходили вокруг туалета, они говорили, что готовы захватить туалет, буфет. Все, что угодно".

СИНХРОН: Євген ФІЛІНДАШ, народний депутат, фракція СПУ: "Ми обговорювали схему дії на випадок спроби нападу, так би мовити, на зал, і кожен знає, що робити йому".

РЕПОРТАЖ: Деколи система дає збої. Так сталося цього понеділка, коли провалилося перше голосування за створення слідчої комісії по діяльності Юлії Тимошенко на посаді віце-прем’єра. Депутати від більшості стояли біля трибуни, а решта просто не встигли натиснути кнопки. Віце-спікер ставить на повторне голосування. Депутати від коаліції мають кілька хвилин на те, щоб розташуватися в шаховому порядку, аби максимально охопити місця для голосування. Головна роль тут у координатора, який керує процесом і дає відмашку на голосування. Координатор – неофіційна посада. Але така людина є в кожній фракції. У "регіоналів" – це Михайло Чечетов.

СИНХРОН: Михайло ЧЕЧЕТОВ, народний депутат, фракція Партії регіонів: "Поскольку все сидят разбросанно по залу. А иногда ж бывает, ну, ставится поправка какая-то спонтанно. Поэтому для того, чтобы максимально согласованно эти решения реализовывались, возникла необходимость в том, чтобы кто-то координировал. Поэтому я координирую работу и фракции, и в большей части коалиции".

РЕПОРТАЖ: Робочий момент. Перед початком засідання депутат вкладає картки для голосування членів фракції. Зневажливе слово "кнопкодав" насправді не зовсім коректне – значна кількість депутатів у голосуванні особисто участі не беруть. Ця обставина, – кажуть опозиціонери, – пояснює, чому знеструмлення електронної системи "Рада" викликало таке роздратування в більшості. Хоча, здавалося б, можна ж голосувати руками.

СИНХРОН: Олександр ТУРЧИНОВ, голова фракції БЮТ у Верховній Раді: "Проблема голосувати руками в тому, що потрібна лічильна комісія, яка ці руки буде лічити. Тому що, ну, не може 120 депутатів, які були в наявності в залі, давати, наприклад там, 350 голосів".

РЕПОРТАЖ: У ніч проти четверга Верховна Рада в напівтемряві, але без сну. Опозиціонери чергують під щитовою.

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Методи парламентської боротьби в Україні часто безкомпромісні, відтак тому вимагають певних жертв. Зараз перша ночі. Імпровізований блокпост опозиції, які стережуть рубильник, що подає струм до парламентської система "Рада". Тим часом у сесійній залі їх колеги від коаліції так само охороняють інший стратегічний об’єкт – парламентську трибуну. Ось така диспозиція напередодні завтрашніх баталій.

РЕПОРТАЖ: Ближче до опівночі до опозиціонерів приходять гості.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Пане Адаме, так ви провідати просто?"

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Адам Мартинюк – "УС"): "Так, звичайно, а що я ще можу зробити?"

РЕПОРТАЖ: Мартинюк зберігає спокій. Його вже нічим не здивувати.

СИНХРОН: Адам МАРТИНЮК, перший віце-спікер Верховної Ради: "Ті з вас, хто бачив, був або спостерігав, як працюють парламенти інших держав, – там подібного немає, і бути не може. Бо там дійсно є процедура, яку не можна перестрибнути, і якій підпорядковані всі і вся".

РЕПОРТАЖ: Вимкнення світла в сесійній залі, можливо, і справді український винахід. Але, на загал, сутички в парламентах – доволі звична річ. Регулярно блокують трибуну і б’ються в Туреччині і Мексиці. Традиційно силові методи популярні в Японії, де в сутичках активні навіть жінки. Але найоригінальніші методи зривання засідань демонструють країни з не дуже тривалою історією парламентаризму. У Нігерії одного дня депутати побачили незвичну картину: трибуна була завалена пачками банкнот. Ці гроші начебто призначали для підкупу голосів за відставку спікера. Закінчилося все масовою бійкою. До речі, билися депутати всього за 40 тисяч доларів. Навряд чи така сума була стимулом для українських парламентарів. Дві третини з них – офіційно мільйонери. Ранок четверга. Коаліціянтам удалося відновити живлення електронної системи голосувань за допомогою автономного електрогенератора. Технічна проблема вирішена. Але не системна. Наступного сесійного засідання, через два тижні, опозиціонери знову планують блокувати роботу парламенту.

Гість студії – Юлія Тимошенко, лідерка БЮТ

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Опозиційний фронт у Верховній Раді тепер єдиний. У суботу БЮТ і "Наша Україна" підписали угоду про об’єднання зусиль. Власне, спроба далеко не перша, але поки – остання. Про головні завдання, що їх ставить перед собою альянс, можливі ризики і перспективи ми хотіли поговорити з людьми, які особисто ставили підписи під угодою – Юлією Тимошенко та Віктором Балогою. На жаль, у керівника президентського Секретаріату, який сам запропонував взяти у нього інтерв’ю, практично останньої миті змінилися плани, тому у студії лише Юлія Тимошенко. Юлія Володимирівна, добрий вечір.

СТУДІЯ: Юлія ТИМОШЕНКО, лідерка БЮТ: "Доброго вечора".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Найперше, я вас вітаю з цією подією, яка трапилася. Хотів разом з паном Балогою. Бачите, ми його запрошували, але він, на жаль, не зміг прийти. І тим не менше, ви сьогодні будете говорити від себе особисто чи від всієї об’єднаної опозиції?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "В залежності від того, які ви будете задавати питання. Ну, хотілося б по більшості питань дійсно говорити від спільних об’єднаних опозиційних сил. Сьогодні ми підписали угоду, яка практично регламентує нашу спільну діяльність на весь період, поки наші політичні сили хочуть працювати разом".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Ви припускаєте можливість створення однієї політичної сили на базі цієї угоди з БЮТ і "Нашою Україною"?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Ні, так питання не стоїть. I більше того, якщо будуть дострокові вибори, ми в системі повної координації дій ідемо двома блоками. Наша політична сила, наш блок піде окремо, "Наша Україна" – окремо. Але в системі непоборювання і взаємної допомоги".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Тобто мова про один список не йде?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Мова про один список не йде".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. На чергових президентських виборах як ви будете діяти?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Я думаю, зарано про це зараз говорити".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Тобто позиція щодо президентських виборів не прописана в цій угоді?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Ми не обговорювали це питання".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Зрозуміло. Юлія Володимирівна, яка роль в опозиційному об’єднанні належить президентові?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Об’єдналися дві політичні сили, і ми всі добре розуміємо, що блок "Наша Україна" координує діяльність з президентом, і президент де-факто є керівником цієї політичної команди".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Президента можна назвати виразником інтересів об’єднаної опозиції?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Президент – це президент. Він – загальнонаціонально обраний і сьогодні не може бути лідером опозиції. Він може бути тільки президентом країни, президентом всіх українців".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Угода визначає програму діяльності на випадок формування більшості і створення коаліційного уряду. Ви когось ще чекаєте чи це виключно до варіанту дострокових виборів або чергових виборів?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Угода підписана на всі випадки життя, працювати в опозиції. Там прописано регламент, як працювати в опозиції. I ми дуже радіємо з того, що сьогодні опозиційна команда посилилася. Це практично щось нагадує Тегеранську угоду 43-го року, коли відкрили другий фронт. Ви пам’ятаєте, да? Сьогодні опозиція відкрила другий фронт".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Хто буде грати першу скрипку в об’єднанні?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Мені здається, в опозиційних об’єднаннях лідера призначити неможливо".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Що буде з місцевими радами, там, де "Наша Україна" і БЮТ знаходяться в різних об’єднаннях: хтось в опозиції, хтось в більшості?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Ми сьогодні прийняли рішення, направили спеціальні партійні директиви на місця для того, щоб блок, який я очолюю, і "Наша Україна" створили во фракціях всіх рівнів, без виключення, єдині команди, і щоб ці єдині команди залучили до своїх лав інші демократичні сили, які, можливо, є в тих чи інших фракціях, в тих чи інших областях".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Наскільки серйозно у "Нашій Україні" сприймають ідею, до якої йде БЮТ – ідеї дострокових виборів? Наскільки її там підтримують серйозно?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Сьогодні дострокові вибори як факт, який ми будемо всіма силами намагатися провести, прописаний в угоді, яку ми підписали. I я вважаю, що, як би хто не відносився до дострокових виборів, у нас є тільки два шляхи на сьогоднішній день. Перший шлях – це далі такою безглуздою Конституцією, яка є сьогодні, руйнувати владу і стабільність в країні. Тому що ніякими переговорами сьогодні протистояння президента і прем’єра прибрати неможливо. Інша альтернатива – це лише дострокові вибори. Просто немає третього ходу. Ось у чому питання. Власне, було б непогано, якщо б спочатку – нова редакція Конституції, а потім – дострокові вибори".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК (перебиває гостя – "УС"). Добре, Конституції…

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "I ще, порівняйте. Просто це цікаво: 2 місяці виборів – і потім нормальне життя чи роки такої війни, яку ми бачимо сьогодні".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. А як ви ставитеся до іншої тези: про те, що дострокові вибори призведуть до двопартійної фактично системи в Україні, яка може бути, ну, смертельною для України, тобто розколоти її?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Ну, по-перше, багато країн у світі мають двопартійну систему. Причому з розвинутою демократією. Це для розвинутих демократій є майже норма. З іншого боку, в Україні ще не намітилася тенденція, що буде виключно двопартійна система. Якщо будуть дострокові вибори, буде 3-4 партії, які потраплять до парламенту і які будуть створювати коаліцію".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Ну, розклад сил у парламенті при дострокових виборах, ну, так, як кажуть зараз, ніби не зміниться. Тоді навіщо все це потрібно?

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Це і є контрагітація, непогано проплачена, що нічого не зміниться при дострокових виборах. Да. Нічого не зміниться, тільки зрад не буде. В цьому – головна причина. Тому що суспільство в своїх симпатіях стабільне".

СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Спасибі, Юліє Володимирівно, будемо сподіватися побачити розвиток подій надалі.

СТУДІЯ: ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: "Дякую дуже".

Протистояння між президентом та урядом вийшло на новий рівень

СТУДІЯ: На тлі успішних перемов про формування єдиної опозиції протистояння між президентом та урядом вийшло на новий рівень. Дійшло до того, що почали ділити санаторії та ферми, які належать Державному управлінню справами – відомішому під назвою ДУСя. У четвер парламент частину майна підпорядкував Кабмінові. Серед решти до переліку потрапило і приміщення їдальні президентського Секретаріату. Цікаво, на цінах та асортименті це якось позначиться? Зрозуміло, що боротьба триває не за їдальню. Адже створене Леонідом Кучмою Державне управління справами – це фактично держава в державі, зі своїми палацами, підприємствами та житловими будинками. Чинний керівник навіть зізнається, що не знає, скільки коштує все майно ДУСі.

РЕПОРТАЖ: Автор: Віталій КАДЧЕНКО. Ще 2 роки тому прозорість і відкритість Державного управління справами – по-народному ДУСі – меж не мала. Тоді вперше привідчинилася брама таємничого відомства. Журналістам показали один зі стратегічних об’єктів – резиденцію "Залісся", під Києвом, де відпочивають перші особи країни, і яку невдовзі планували перетворити на туристичну Мекку. Сьогодні тут той-таки височезний паркан та охорона на кожному кроці. А обіцяну екскурсію можна організувати хіба що за індивідуальною домовленістю з керівництвом Держуправління справами.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Територія режимна. Значить, для цього потрібно отримати дозвіл з Державного управління справами". НЕ ТИТРОВАНО, питання за кадром: А так і в принципі зайти не можна? –"УС". "Ні, це режимний об’єкт, тому без відповідних дозволів стороннім прохід заборонено".

РЕПОРТАЖ: Керівник ДУС Ігор Тарасюк особисто домовляється про знімання стратегічних об’єктів. На запитання, які саме державні справи веде його управління, Тарасюк дістає приклад з шафи.

СИНХРОН: Ігор ТАРАСЮК, керівник Державного управління справами: "Покажу вам, тільки по секрету. Це є продукція знаменитого горілчаного заводу, за який ми, напевне, найбільше получаємо. Напевне, який самий знаменитий завод, напевне у всій Україні. Бо ще ні про один завод стільки багато не говорили, як і політики, так і всі інші".

РЕПОРТАЖ: А ось чиїми справами опікується ДУС, Iгор Тарасюк офіційно дізнався лише цього тижня, коли президент Віктор Ющенко підпорядкував управління собі.

СИНХРОН: Ігор ТАРАСЮК, керівник Державного управління справами: "Ми не забезпечуємо на сьогоднішній день життєдіяльність ні Кабінету міністрів, ні парламенту – вони мають свої господарські управління. Ми перетинаємося тільки в державній авіакомпанії, тому що немає змісту створювати на сьогоднішній день авіакомпанії у кожній структурі".

РЕПОРТАЖ: Ось який наразі вигляд має Держуправління справами. Офіційно – це 48 об’єктів, неофіційно, зі слів голови Фонду держмайна Валентини Семенюк, понад шістсот. Десятки санаторіїв по всій країні і навіть за кордоном маєтки: в Росії та Абхазії. У віданні – будівельні компанії, лікарні, лісові господарства, мисливські угіддя, виставкові зали, друкарні і навіть конезавод з лікеро-горілчаним заводом.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Чого там тільки немає".

РЕПОРТАЖ: Міністр юстиції Олександр Лавринович запевняє: саме створення 2000 року Держуправління справами при президенті було незаконним. Адже це парафія винятково виконавчої влади. Цю справу якраз розглядають у Конституційному суді.

СИНХРОН: Олександр ЛАВРИНОВИЧ, міністр юстиції України: "Заводи по виробництву горілки, конезаводи, мисливські господарства, кіноконцертні зали. Ну і так далі. Там перелік дуже великий. Воно із самого початку було не для забезпечення діяльності голови держави, уряду чи Верховної Ради. Я думаю, що кожному громадянину достатньо зрозуміло, чому так окремі посадові особи тримаються за це утворення".

РЕПОРТАЖ: Головний юрист країни вже було почав плани на державне майно будувати. Мовляв, усе слід на аукціон виставити. Але антикризова коаліція встигла передати десяток об’єктів ДУСі в керування уряду. I питання продажу чомусь відійшло вже на другий план. У селі Дiбрівці на Полтавщині за перерозподілом майна вже втомилися стежити. Тільки й встигають таблички змінювати. Раніше вирощували м’ясо, овочі та фрукти для Кабінету міністрів, тепер працюють особисто на президента. Проте останнім часом ні Ющенко, ні його канцелярія харчів з екологічно чистої зони не споживають. Тож залишився тільки статус – стратегічного села. Як тільки ми з’являємося на цьому підприємстві – охорона вже тут як тут. Знімати заборонено навіть з дозволу найвищого керівництва.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "А що не можна?"

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Не знаю. Я просто ваші номери запишу, а тоді в контору подам до начальства. І пожалуйста".

РЕПОРТАЖ: Директор філії підприємства Микола Радченко запевняє: господарство вже кілька років працює зі збитками. Рятують тільки елітні рисаки, яких за спецпрограмою фінансують. А від ДУСі привілеїв жодних.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Ви зараз в якому підпорядкуванні, в чиєму підпорядкуванні?"

СИНХРОН: Микола РАДЧЕНКО, директор філії "Дібрівського кінного заводу": "Державне управління справами президента".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "А президент хоч раз тут був?"

СИНХРОН: Микола РАДЧЕНКО, директор філії "Дібрівського кінного заводу": "Ні, президент при мені не був. Державне управління справами, керівники, ну, перед цим були".

РЕПОРТАЖ: Найближчими днями в полтавському селі відбудеться референдум про виведення господарства з-під президентської і взагалі будь-якої опіки. Бо через спеціальний статус цієї землі люди не можуть ніяк паїв отримати.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Завтра будуть збори у нас, в неділю. Про те, щоб розпаюватися, вірніше, зразу вийти з підпорядкування ж ДУСі, а потім вже на розпаювання".

РЕПОРТАЖ: До резиденції "Залісся" – однієї з 14 у володінні президента – ми змогли потрапити лише на другий день після дозволу керівника ДУС Ігоря Тарасюка. Сідаємо в УАЗ із супроводжувачем, кілька кілометрів лісом – і здалеку видніється готель для голови країни.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Президент хоч раз приїздив сюди?"

СИНХРОН: Євген ЧИРКОВ, заступник директора державної резиденції "Залісся": "Може і приїжджає, я ж не присутствую. Благодаря только тому, что мы находимся… що ми знаходимося в Державному управлінні справами, це стримує бажання багатьох людей прийти сюди з рушницею безнаказанно, творити свої справи. Ось дивіться – переведіть камеру – скільки ланей".

РЕПОРТАЖ: Запитання: хто, коли і з ким сюди приїздить – державна таємниця.

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: У цьому дерев’яному будиночку зупинялися усі генеральні секретарі. Тут гостювали іноземці від Фіделя Кастро до Володимира Путіна. Це тут політики вирішують питання тет-а-тет. I це лише один з 47 об’єктів, за який зараз триває спір між президентом та Кабінетом міністрів.

РЕПОРТАЖ: Зараз будинок опломбований і під охороною цілодобово. Люди в кожухах мілітарі і з рацією в руках – за кожною ялинкою.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Тут постійно люди, охоронці?"

СИНХРОН: Євген ЧИРКОВ, заступник директора державної резиденції "Залісся": "Охорона, так, постійно охороняє, Державне управління охорони. Наші представники, там, 1-2 чоловіка раз у тиждень приходять перевіряють, там, пил, павутиння, таке".

РЕПОРТАЖ: Далі нам демонструють ще одну життєву необхідність президента: ще одну стайню ДУС та австралійських страусів.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "А це теж забезпечує життєдіяльність президента?"

СИНХРОН: Євген ЧИРКОВ, заступник директора державної резиденції "Залісся": "Ні. Це так для оглядового".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "А президент бачив цих страусів?"

СИНХРОН: Євген ЧИРКОВ, заступник директора державної резиденції "Залісся": "Конєшно, бачив".

РЕПОРТАЖ: Лише під кінець наш гід зізнається: такі господарства як "Залісся" – далеко не життєва необхідність, а просто питання престижу. За право мати такі затишні місця в себе і сперечаються. А на утримання цих потрібних і не потрібних об’єктів держава щороку витрачає по півмільярда гривень.

В Україні – проблема з українськими підручниками

СТУДІЯ: Парламентська більшість цього тижня взагалі зробила чимало знакових кроків. Кандидатури на керівні крісла в МЗС та СБУ, що їх запропонував Ющенко, відхилили. А закони про кримінальну відповідальність за публічне заперечування факту Голодомору або про визнання ветеранів ОУН-УПА стороною у війні просто відмовилися розглядати. І навпаки, закон про офіційний статус російської мови внесли до порядку денного. Власне, для "регіоналів" це один з чільних пунктів передвиборної програми. Але він може залишитися тільки на папері, якщо президент скористається правом вето. Подолати його коаліція самостійно не може. А сподіватися на БЮТ – тепер зась. Тож усе зведеться до обміну черговими порціями аргументів. Один з найвідоміших – без російської мови українці будуть штучно обмежені в доступі до світових перлин культури.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Ксенія Мединська – "УС"): "Сталося так, що тисячі людей вишли на демонстрації, на великі демонстрації з метою збереження миру".

РЕПОРТАЖ: Автор: Роман ВІНТОНІВ. Ксенія – львів’янка. Так, як зараз нам, частенько перекладає рідним англійські новини. З іноземною літературою їй клопоту немає. У свої 15 добре знає англійську – вчить у школі. Коли нема якої книжки українською, читає в оригіналі. Але не російською – принцип. До того ж, останньої в її школі взагалі не викладають. У студентів факультету біотехнології та біотехніки з Київського політеху морока серйозніша. Їхнього основного підручника українською просто немає. Тому доводиться читати російський переклад. Або в оригіналі – німецькою. Утім другого варіанту поки ще ніхто не обирав.

СИНХРОН: Олексій ДУГАН, декан факультету біотехнології і біотехніки, КПI: "Дисципліни, як, наприклад, загальна мікробіологія і вірусологія – от тут є певна проблема. І приходиться викладачеві рекомендувати книжки російською мовою. Це біблія мікробіологів, і ми не можемо не посилатись на цю книжку, на цю біблію".

РЕПОРТАЖ: Через це і викладачі, і студенти можуть навіть не знати, як перекласти на рідну той чи інший науковий термін.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Олексій Дуган – "УС"): "Є у нас, російською мовою називається "скашиватель". Кладеться таким чином і образуется косячок. Це не той косячок, що ми всі подумали, вот, а це косячок з поживним середовищем".

СИНХРОН: Ксенія МЕДИНСЬКА, учениця 11-го класу: "Було непорозуміння саме з цією книжкою Булгакова "Мастер и Маргарита". Я не могла… я почала читати книжку, і вона мені не йшла. Я хотіла… я попросила тата знайти мені переклад українською мовою, а тато сказав, що такі книжки потрібно читати в оригіналі".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Немає книжки з біохіміїі. Я прекрасно це розумію, але давайте будемо розбиратись в проблемі.

РЕПОРТАЖ: Пані Валентина вже 15 років видає перекладну іноземну наукову літературу в Україні. Читацьку аудиторію свого товару окреслює не більше як двома відсотками населення.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Найбільша моя гордість – це книжка "Економетричний аналіз". Цієї книжки ми видали 1000 примірників тиражу. На сьогоднішній день, а видана вона в 2005 році, її продано 210 примірників. Це показник? Показник".

РЕПОРТАЖ: Наукові бібліотеки – основні покупці таких книжок – жодного примірника не придбали.

СИНХРОН: Ксенія МЕДИНСЬКА, учениця 11-го класу: "Прочитала Шекспіра шматок, так, і українською, і російською, і потім ще й англійською – теж читається непогано. Агату Крісті дуже цікаво читати англійською мовою. Але от коли береш класиків таких трошки складніших, які мають дуже багато… особливо американських класиків, які пишуть зі сленгом, якого сленгу ми не вивчаємо, ми вивчаємо класичну англійську мову, то досить таки важко зрозуміти".

РЕПОРТАЖ: Ірена Карпа – молода українська письменниця. Вільно володіє англійською та французькою. Сама заходилася коло перекладання. Повертається зі свого туру-презентації нової книжки Україною. З вокзалу їдемо на книжковий базар. Ірена хоче знайти тут український переклад двох творів сучасних закордонних письменників, яких їй порекомендували друзі.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Я перепрошую, а де можна знайти українську книжку?"

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "51-й ряд".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "51-й ряд. Дякую".

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Тобто бачиш, ситуація вже така дуже очевидна. Що серед всього, серед всіх тих перекладів, там, російських, знаєш, попсових, там, чи непопсових, який малий відсоток українських перекладів. Скажіть, будь ласка, Орхан Памук є у вас? От тамо. А можна його подивитися нам?"

РЕПОРТАЖ: Другу книгу Ірена знайшла тільки російською. Її не купує. Російською читає тільки російських письменників.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Мені потрібна як письменнику українська мова просто. Якщо багато читати російською, то втрачаєш граматику".

РЕПОРТАЖ: Англомовних письменників переважно читає в оригіналі та шкодує, що не може їх перечитати українською.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "В нас стільки… стільки письменників, яких от варто було б перекласти на українську. Я би з радістю, там, Палахнюка перекладала, там, чи Томпсона, чи Буковськи".

РЕПОРТАЖ: Хоч як дивно, але за радянських часів складнощів з українським перекладом чужоземних письменників не було.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Олег Микитенко – "УС"): "Це весь повоєнний період з 58 року до 2007-го".

РЕПОРТАЖ: Шеф-редактор журналу "Всесвіт" Олег Микитенко згадує: від самого початку видання задумували як альтернативу московській "иностранной литературе".

СИНХРОН: Олег МИКИТЕНКО, шеф-редактор журналу "Всесвіт": "Для прикладу, Франца Кафку вперше в Совєтськом Союзі надрукував журнал "Всесвіт". Ми Орвела вперше надрукували, "84 рік" – знаменитий його роман. Ми перші. Ще ніхто про нього і не чув".

РЕПОРТАЖ: Серед авторiв журналу є й три нобелівських лауреати. За ліпших часів наклад "Всесвіту" доходив 76 тисяч. Сьогодні – заледве дві.

СИНХРОН: Ксенія МЕДИНСЬКА, учениця 11-го класу: "Цю книжку мені подарувала подруга англійською мовою. Дуже хороша досить така – "Африканські історії", африканські такі легенди. Українською мовою немає аналогів".

РЕПОРТАЖ: Книжкова палата. Тут знають про всі книги, які друкувались чи друкуються в Україні. А от інформації про роман "Улліс" Джеймса Джойса тут немає. І це попри те, що роман називають найвизначнішим у своєму жанрі, а примірник з підписом автора – найдорожчою книгою ХХ століття.

СТУДІЯ: Власне, голосування щодо закону про статус російської мови ще попереду, як і суперечки політиків з цього приводу.

Юрій Луценко збирається подати до суду на Василя Цушка

РЕПОРТАЖ: НЕ ТИТРОВАНО. Одразу в кількох злочинах звинуватив чинний міністр внутрішніх справ свого попередника. Звітуючи перед парламентом, Василь Цушко закинув Юрієві Луценкові викрадення 560 мільйонів гривень, зникнення систем для прослуховування мобільних телефонів, розгул корупції і навіть деморалізацію міліції. Юрій Луценко збирається подати до суду і називає слова колишнього однопартійця "чорним" піаром та помстою за його громадянську позицію.

Парламент не підтримав кандидатури Володимира Огризка і Віктора Короля

РЕПОРТАЖ: НЕ ТИТРОВАНО. МЗС і СБУ – без обраних керівників. Парламент не підтримав кандидатури Володимира Огризка і Віктора Короля. Коаліція не віддала жодного голосу за президентські кандидатури. Віктор Ющенко повідомив, що наполягатиме на їхньому призначенні і повторно внесе на голосування кандидатуру Огризка на міністра закордонних справ, а Короля – на керівника Служби безпеки.

Спланованим підривом українсько-російських стосунків вважає українське МЗС висловлювання Юрія Лужкова

РЕПОРТАЖ: НЕ ТИТРОВАНО. Спланованим підривом українсько-російських стосунків вважає українське МЗС висловлювання Юрія Лужкова. Мер Москви, виступаючи в Севастополі, поставив під сумнів статус Криму в складі України. Такий офіційний коментар дали українські дипломати словам Лужкова. Позицію російської влади представники МЗС сподіваються отримати 27 лютого під час двосторонніх перемов стосовно Чорноморського флоту.

Завершив роботу міжнародний збройовий салон IDEX в Об’єднаних Арабських Еміратах

СТУДІЯ: Цього тижня завершив роботу найбільший і найпрестижніший міжнародний збройовий салон IDEX в Об’єднаних Арабських Еміратах. Україну представляли приблизно 30 компаній. Всі вони підсумками виставки задоволені. Представлені високоточні засоби ураження, легка панцерна техніка, радіолокаційні та оптичні засоби виявлення й захисту – цілком конкурентні. Хоча основний ринок збуту української військової техніки – країни "третього світу". Проте конкуренція рік від року посилюється. I вітчизняним зброярам потрібно чимдалі більше зусиль, аби не опинитися на узбіччі.

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Автор: Тарас ГОВДЯ. Для того, щоб потрапити на цьогорічну головну виставку озброєнь IDEX в Об’єднаних Арабських Еміратах, численним інженерам, торгівцям та шпигунам з усього світу довелося прикласти чимало зусиль. Права на IDEX викупили британці, які зробили більш жорсткими правила акредитації та суттєво збільшили кількість охоронців та контрольно-пропускних пунктів на шляху до виставки.

РЕПОРТАЖ: У перший день роботи IDEX багатьом його учасникам довелося простояти декілька годин ось у таких багатометрових чергах, аби пройти перевірку. Щоправда, і покупці, і продавці знали, через що довелося страждати. IDEX – один із найпрестижніших салонів військової техніки у світі. До того ж, влаштовується в регіоні, де на озброєння витрачаються астрономічні суми. На цьогорічній виставці чи не найбільш представницькою стала експозиція росіян – за площею та кількістю товарів. Хоча, на думку фахівців, московські гості нічим особливим нікого не здивували. Традиційна бронетехніка у поєднанні зі стрілецькою зброєю. Як завжди, відвідувачі залюбки розглядали варіанти модернізованих версій автомату Калаш