Фонд Рината Ахметова «Розвиток України» - одна з небагатьох організацій в Україні, що опікується підтримкою українського кіно. Фінансування таких проектів уже протягом року здійснюється на конкурсній основі в рамках програми підтримки динамічної культури І3. І хоча обсяги грантів фонду не порівняєш із коштами Держкіно, часткова допомога стає кіномитцям у нагоді.

«Розвиток України» підтримує освітні та фестивальні події, подорожі фахівців і короткометражне кіно. Із залученням коштів I3 було знято такі стрічки, як «Дорога» Максима Ксьонди, альманах «Поза Євро», фільм «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко, «Губін» Ігоря Чайки, «Плем'я» Мирослава Слабошпицького, «Ескімо» Марії Пономарьової, «І бог зробив крок у порожнечу» Зази Буадзе, «Гамер» Олега Сєнцова, «Поет серед людей» Романа Бондарчука.

Цього року фонд підтримав участь вітчизняних кіновиробників у Каннському кіноринку. Нагадаємо, загалом на Marche du Film було представлено понад 40 кінопроектів різних стадій виробництва.

Про власні висновки з підтримки кіноринку та грантування фільмів керівник програм і проектів фонду «Розвиток України» Олеся Островська-Люта розповіла «Детектор медіа». У царині культури вона відома як арт-менеджер, куратор сучасного мистецтва, автор публікацій із питань мистецтва й сучасної культури. Олеся Островська є членом низки організацій - Музейної ради при Міністерстві культури України, Правління Фундації Центр сучасного мистецтва, журі Премії Казиміра Малевича (2010, 2012 рр.). У 2001-му очолювала журі Української панорами кінофестивалю «Молодість». У Фонді Рината Ахметова працює з 2008 року як керівник програм і проектів та розробник програми грантів І3 та проекту модернізації музеїв «Динамічний музей».

«Рішення щодо міжнародних проектів розглядаються поза конкурсом»

- Цього року до фінансування проекту українського павільйону в Каннах долучився й фонд «Розвиток України» в рамках грантової програми І3. Для вас це був перший досвід презентації вітчизняного кіно у Європі. Олесю, як ви оцінюєте підсумки роботи «кінопосольства України на 25 кв. м»?

- Справді, такий проект у царині кіно ми підтримали вперше. Але не вперше Фонд Рината Ахметова підтримує професійні подорожі українських кіношників. Якщо не помиляюся, перший грант на професійну подорож у галузі кіно отримала минулого року режисерка Марина Врода, і також для подорожі в Канни. Відтоді ціла довга низка режисерів, фестивальних менеджерів, відбірників за нашої підтримки відвідували різноманітні кіноподії: від Берліна до Єревана.

Ми вважаємо, що найважливіше у творчих царинах - це дивитися й говорити з колегами, тільки так можна розвивати знання і вміння. Цими ж міркуваннями керувалися і при підтримці українського павільйону в Каннах - якомога більше дивитися і спілкуватися з колегами. Павільйон саме на це спрямований. Як мені видається, і це підтверджують розмови з колегами, надзвичайно важливим є неформальне спілкування в павільйоні, бо з нього народжуються спільні ідеї. Зрештою, саме так фільм може зацікавити собою професійну аудиторію. І цей аспект треба продумувати на майбутнє якнайретельніше.

Наразі в нас триває процес формальної оцінки проекту. У фонді цим займається спеціально створений відділ - Аналізу, планування й оцінки. Ми ще не отримали його висновків, але чекаємо найближчим часом. Тут оцінюється й увага медіа до павільйону, і думка фахівців (у культурних проектах це завжди основне, важливіше ніж прості цифри відвідування), і так звана cost effectiveness (тобто доцільність витрат при отриманому ефекті).

- Які враження лишилися щодо просування українського кіно для учасників Marche du Film? Приміром, організатори з деяких країн, зокрема США, інформували в розсилках щодо роботи їхніх «кінопредставництв» ще до початку відкриття Каннського кінофестивалю... Чи не був це павільйон України для українців?

- Треба сказати, що наші українські події за кордоном завжди цим ризикують. Нас мало знають узагалі як країну, відповідно, й до нашої культури уваги мало. Кіно - не виняток. Від нас це вимагає подвійної роботи. Те ж стосується й літературних подій, за винятком тих, коли промоцією зацікавлені самі організатори фестивалю.

Повертаючись до павільйону: спостереження показують, що сам український павільйон має дуже мотивовану, активну команду. Інша справа, що всі ми повинні вчитися. Наприклад, як ви кажете, краще комунікувати з потенційно зацікавленими. Але цього року, як я розумію, досить гарною, продуктивною була атмосфера всередині павільйону, що звичайно сприяє отій неформальній комунікації, з якої можуть народитися продуктивні робочі контакти, яких нам, українцям, бракує в усіх царинах культури.

- Чи фінансуватимете фонд подібні проекти в майбутньому? Чому і які саме?

- Ми підтримуємо презентації за кордоном на суму приблизно 200 тис. грн кожен проект, орієнтовно три проекти щорічно. Це якраз кошти, які можуть покрити витрати делегації. І таких проектів у нас кілька.

Щодо перспектив, ми щороку проводимо оцінку програми і на цій підставі вирішуємо, як продовжувати програму.

- Хто саме подавав заявку щодо Каннського кіноринку й чому пріоритет надали саме їй?

- Щодо міжнародних проектів рішення приймає не Експертна рада програми I3. Таких міжнародних проектів ми маємо всього три на рік, і вони розглядаються не в межах загального конкурсу. Саме у випадку цих трьох презентацій української культури рішення приймає дирекція фонду. І спеціальної формальної заявки для цих проектів немає, вони подаються в довільній формі. Щодо Канн був спільний запит від Центру Довженка і кінофестивалю «Молодість». У випадку Ляйпціга (книжковий ярмарок. - ТК) і Коньяка (літературний фестиваль. - ТК) була спільна заявка фундації «Кальварія» і Форуму видавців у Львові. Найближчим часом ми підтримаємо й фестиваль української літератури в австрійському Іннсбруку - проект подано ГО «Книжковий простір», а його ініціатором є письменник Андрій Курков, який докладає всіх зусиль для промоції української літератури в Європі.

«У кіно підтримуємо освітні події, фестивальні події, подорожі

й короткометражне кіно»

- Розкажіть, будь ласка, як і з якою метою підтримуєте саме кіномитців у рамках програми І3?

- І3 - грантова програма для представників сучасної культури, спрямована на популяризацію, використання нових підходів. Вона працює в царинах кіно, літератури, візуального мистецтва, музейної справи й театру. Якраз кінокомпонент працює лише рік.

За умовами І3, Експертна рада на основі формальних проектних пропозицій обирає проекти до підтримки. При цьому для нас дуже важлива інноваційна складова проектів. Максимальна сума гранту становить 160 тис. грн.

У кіно ми підтримуємо освітні та фестивальні події, подорожі й короткометражне кіно. Вдалося зробити дуже багато. З тих фільмів, які ми останнім часом підтримували - короткометражну стрічку «Дорога» Максима Ксьонди, альманах «Поза Євро», фільм «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко, «Губін» Ігоря Чайки, «Плем'я» Мирослава Слабошпицького, «Ескімо» Марії Пономарьової, «І бог зробив крок у порожнечу» Зази Буадзе, «Гамер» Олега Сєнцова, «Поет серед людей» Романа Бондарчука.

Так само фінансували школу для кінокритиків на минулорічному Одеському міжнародному кінофестивалі, освітню частину на фестивалі «ВізАрт» у Львові, фестиваль «Кінолев». Плануємо цього року долучитися до фінансування фестивалів «ВізАрт», Одеського кінофестивалю - ідеться знову про школу, «Німі ночі», знову-таки в Одесі.

У підсумку ми аналізуємо, наскільки справді корисною є робота, яку ми здійснюємо в цьому напрямку. Як варіант, розглядаємо можливість зосередитися на короткометражному кіно на найближчі кілька років.

А щодо повноформатних фільмів, то і Мирослав Слабошпицький, і Вікторія Трофименко, і Олег Сенцов запевняють, що навіть невелика підтримка для таких стрічок дуже важлива на початкових етапах зйомок.

- Якою була передісторія включення до програми підтримки сучасної культури кіно?

- Спочатку ми обрали чотири сфери, які фінансували. Тут розмір гранту в нас максимально може складати 20 тисяч доларів. І таких коштів достатньо, аби зробити щось цікаве - організувати виставку, видати книгу чи забезпечити фестивальний компонент.

Але коли ми почали аналізувати нагальні потреби кіносфери, вивчати дані щодо бюджетів невеликих, але таких важливих проектів, як-от «Крос» Марини Вроди, чи різноманітних фестивалів, вирішили, що можемо бути корисними й тут. Зокрема, в освітніх подіях - корисними для зростання критиків і молодих режисерів. Тож трішки розширили програму.

Цього року, наприклад, ми підтримали участь українських видавців і літераторів у програмі Ляйпцизького книжкового ярмарку, а також подорож письменників/ перекладачів на Паризький книжковий салон. А ще раніше підтримали також фестиваль Європейської літератури в Коньяку. Ці проекти І3 виявилися успішними, отримали хороші відгуки фахівців і велику увагу з боку місцевих медіа.

Продовжуємо проводити експертні консультації з іноземними фахівцями у сфері культури. Адже культура - це міжнародний феномен, і вона не може бути зосередженою тільки у своєму географічному ареалі. Тож ми вирішили, що якщо кілька разів на рік можемо підтримати міжнародні проекти, які не є такими вже гігантськими, але мають сенс для розвитку своєї галузі, то ми можемо братися за ці речі, корисні для цілої сфери.

Натомість наразі не підтримуємо проектів у сфері музики, бо хочемо зберегти деяку сфокусованість.

- Який міжнародний досвід брали до уваги під час формування програми І3?

- Різноманітний - від грантових програм у Євросоюзі та Америці до принципово інших моделей, скажімо, у Франції. Власне грантову програму ми запустили на основі вивчення потреб у царині української культури. У 2009 році ми зробили таке дослідження - провели близько 40 експертних інтерв'ю. І всі експерти, з якими ми говорили, погоджувалися, що проблемою в Україні є відсутність відкритого джерела підтримки культурних проектів - із прозорими правилами прийому, зі зрозумілою експертною радою, зі зрозумілими часовими рамками і, відповідно, з такими, що користуються довірою. Також опитані нами експерти зазначали, що українська культура часто є досить консервативною і їй бракує новаторства. Отже, ми вирішили, що як приватний фонд можемо працювати в цій сфері.

У подібний класичний спосіб працюють і програми ЄС, і - зі знаних в Україні - наприклад, Джорджа Сороса. Тут визначений фокус програми, величина гранту, формальна заявка - однакова для всіх, дедлайни, відкрита експертна рада. Претенденти на отримання грантів створюють проектні пропозиції на основі тих формальних опитувальників, форми бюджету і додатків, які вимагає фонд. Далі вони подають заявки на розгляд Експертної ради, всі члени якої отримують їх одночасно. Для їхньої оцінки вони мають приблизно два тижні. Пізніше відбувається засідання Експертної ради, де кожна заявка обговорюється і шляхом голосування приймається рішення про підтримку тих чи інших проектів. Тож це цілком класична програма. Лише не для України, бо в нас бракує грантових програм.

- Чи відомо вам про підтримку кіно іншими фондами в Україні?

- За винятком Держкіно я не знаю значних помітних прикладів. (З приватних фондів подорожні гранти кіномитцям надає також «Відкрий Україну» Арсенія Яценюка, але він не фінансує кіновиробництва. - ТК.)

А в світовій практиці, крім такої моделі, існують й інші підходи до грантування. Наприклад, фонду Хуберта Белса в Нідерландах, де фінансується розробка фільмів і докладаються зусилля для подальшого їх просування на фестивалях. Але ми не є кінофондом, ми є фондом ширшої спеціалізації, тому саме в І3 в нас однакові правила для всіх царин.

- Українське кіно потребує підтримки в багатьох аспектах. От, наприклад, до Канн продюсери їхали укладати угоди, але сама копродукція з огляду на законодавство є проблемною, і вдосконалення юридичних механізмів теж, вочевидь, потребує коштів. Які саме напрямки роботи в кіносфері є пріоритетними для І3?

- Ми намагаємося підтримати те, що має якусь новацію, хоча цю складову не завжди легко видно. Наприклад, нас зацікавив проект щодо інформування молодих українських режисерів і продюсерів про фестивальні можливості укладання збірок українських фільмів та надсилання їх на міжнародні фестивалі. Адже таким чином збільшується ймовірність, що ці фільми будуть помічені, ніж коли вони будуть надіслані по одному.

Претенденти на отримання грантів неодмінно мають зазначити, в чому саме полягає оригінальність та інноваційність поданого проекту.

- Чи є конкурсна процедура відкритою? І хто саме може претендувати на підтримку фонду?

- Так, це відкрита процедура. Крім того, в нас немає закритого дедлайну, ми приймаємо заявки на постійній основі та розглядаємо їх чотири рази на рік.

У випадку кіно грант можуть отримати і прибуткові організації. Але здебільшого ми співпрацюємо з неприбутковими культурно-мистецькими організаціями або індивідуальними митцями - в тому числі, компаніями з реєстру кіновиробників.

- Чи залучаєте до програми незалежних експертів, зокрема, щодо зовнішньої оцінки?

- Сама програма проходить оцінку постійно. Її здійснює вже згаданий відділ аналізу, планування й оцінки фонду за допомогою різних методів - анкетування, опитування, та, у випадку великих проектів, навіть соціологічних досліджень. Аналітики збирають кількісні і якісні показники, обов'язково зустрічаються з різноманітними експертами - незалежно від мене як керівника програми.

Щоби з'ясувати експертну думку з цього приводу, ми теж проводимо раз на рік невеликі фокус-групи. Щодо кіно ми останню таку проводили в грудні за участі людей із різних сфер і з різними поглядами - Катерини Копилової, Андрія Халпахчі, Мирослава Слабошпицького, Сергія Тримбача і Дениса Іванова. З ними обговорювали, яким чином програма може бути корисною. У літературі ми теж проводимо подібні фокус-групи і так само спілкувалися з Андрієм Курковим, Андрієм Бондарем, Сергієм Жаданом. І саме результатом цієї розмови стало запровадження письменницьких стипендій, які зараз стартують. І рішення щодо стипендій для письменників приймає окрема стипендіальна рада.

Фото Костянтина Стрільця