ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір. В ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1». Я телеведучий В’ячеслав Піховшек. Вітаю наших глядачів в Україні, вітаю глядачів «1+1 Інтернешнл» в США, Ізраїлі та Канаді. Сьогодні в «Епіцентрі» будемо говорити з учасником одного із найбільш довгограючих скандалів останніх місяців Борисом Тарасюком. Добрий вечір, Борис Іванович.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Добрий вечір.

ВЕДУЧИЙ: В мене коротке запитання до Вас. Як Вас тебе тепер називати? Питання не риторичне. Прес-служба Верховної Ради поширила 19 січня заяву, що Ви вже не міністр. Ви себе вважаєте міністром чи ні?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Так. Коротка відповідь.

ВЕДУЧИЙ: Дуже дякую за …

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Я можу навести на підтвердження. Прошу. Документ, який виданий Верховній раді на сайті Верховної ради, постанова від 1 грудня і прикро, що в прес-службі Верховної Ради не читають документ. Там написано чітко. Про продовження виконання посадових обов’язків. Додатково дивись Указ Президента від 5 грудня.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Борисе Івановичу. Тепер коротко про біографію нашого гостя. Борис Тарасюк народився 1 січня 1949 року на Житомирщині. Після закінчення факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського держуніверситету працював у МЗС УРСР, а потім у постійному представництві України при ООН. Потім повертається в Україну, де працює першим секретарем відділу міжнародних організацій МЗС УРСР радником, заступником начальника відділу головного радника МЗС. З 1991 року керівник Секретаріату, міністр закордонних справ, начальник відділу політичного аналізу і координування МЗС України. З 1992 року заступник. З 1995 року – перший заступник міністра закордонних справ України. У 1995-1998 роках надзвичайний і повноважний посол України в країнах Бенілюксу, глава місії України при НАТО. В 1998-2000 роках – міністр закордонних справ України. У 2002-2005 – народний депутат України. З лютого 2005 знову міністр закордонних справ. Першого грудня 2006 року Верховна Рада відправила Бориса Тарасюка у відставку. 5 грудня 2006 року указом президента № 1033206 Віктор Ющенко постановив міністра закордонних справ Тарасюку Борису Івановичу продовжувати роботу. А далі нагадаю глядачам, відбулася судова тяганина. Рішення Шевченківського столичного райсуду від 5 грудня про призупинення дії парламентської постанови, якою вас звільнили з посад. 11 грудня рішення цього ж суду про призупинення розгляду вашого судового позову до Верховної Ради до винесення рішення столичним апеляційним судом. 4 січня рішення столичного апеляційного суду про скасування рішення Шевченківського районного суду. Хто поставив крапку в цій судовій історії? Конституційний Суд?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Очевидно, що першу крапку має поставити Шевченківський районний суд, до якого я направив позивну заяву. Засідання, по суті, ще не відбулося. Воно заплановане на 30 січня. Отже, будемо сподіватися, що 30 січня Шевченківський районний суд розгляне справу по суті і прийме рішення.

Соня КОШКІНА, Інтернет-сайт «Обозреватель»: Соня Кошкіна, Інтернет-видання «Оглядач». Борис Іванович, 30 січня закінчується Ваша відпустка. На що Ви сподіваєтеся? Ви ж розумієте, навіть якщо Вас пустять цього разу на засідання Кабміну, Ви не зможете повноцінно виконувати свої функції. Вам просто не дозволять цього робити.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Я вихожу з того, що мова не йде про те, що мені подобається крісло чи не подобається. Мова іде про повноваження, конституційні повноваження Президента, згідно з якими саме Президент має право як подавати кандидатуру на міністра закордонних справ і, очевидно, так само подавати подання на звільнення. Іншого шляху немає. Отже, все має здійснюватися згідно з законом, з Конституцією. В рішенні Верховної Ради … суд порушено в трьох моментах. В двох моментах порушено положення Конституції щодо суб’єкта подання. В одному моменті порушений регламент Верховної Ради щодо порядку розгляду законопроектів і третє, виходячи з логіки Конституції, - порушений порядок, за яким саме президент має подавати подання на звільнення.

Олеся ОЛЕШКО, журнал «Фокус»: Олеся Олешко, тижневик «Фокус». Таке враження, що МЗС працює в такому режимі партизанської війни. Так. Були проблеми з фінансуванням. До речі, питання, чи вирішилися вони? Вашу діяльність не визнають окремі члени уряду. Скажіть, будь ласка, Ви сподіваєтеся на ефективну роботу в таких умовах?

ВЕДУЧИЙ: Два питання. Фінансування МЗС і ефективна робота в таких умовах.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Щодо фінансування. Мені приємно сьогодні повідомити своїм колегам в системі Міністерства закордонних справ, а також суспільству, що після моєї телефонної розмови з прем’єр-міністром, за його вказівкою було дано доручення розблокувати рахунки Міністерства закордонних справ. Оскільки ця розмова відбувалася наприкінці дня, сьогодні ще рано говорити чи казначейство державного судочинства виконало доручення прем’єр-міністра, про це ми дізнаємося завтра вранці. Що стосується роботи в таких умовах. Звичайно, це не комфортно. Я вам відразу можу сказати як людина, яка має за плечима більше 30 років дипломатичної діяльності: ніколи не було такої ситуації. На мою думку, тут зіграло справу декілька факторів. Один з цих факторів – боротьба, яка розгорілася між оточенням президента та прем’єр-міністра за повноваження і тут скоріше оточення прем’єр-міністра намагається перебрати повноваження, які належать за Конституцією президенту. Тобто в даному … не граю свою особисту гру. Я є частиною державного механізму, член уряду, призначений належним чином. Згідно з повноваженнями президента, і виконую ці функції і повноваження. Звичайно, що неконституційні, незаконні дії деяких членів уряду створюють проблеми.

Олеся ОЛЕШКО, журнал «Фокус»: Скажіть будь ласка …

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Але, не зважаючи на це, Міністерство закордонних справ, закордонні установи продовжують виконувати свої функції.

Олеся ОЛЕШКО, журнал «Фокус»: Скажіть будь ласка, а що під час цієї розмови Ви пообіцяли прем’єр-міністру, щоб він розблокував фінансування?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Ви хочете сказати, що я … за що продав чи що?

ВЕДУЧИЙ: Якийсь обмін.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Ніякої торгівлі не було. Я звернув увагу прем’єр-міністра особисто на ту ненормальну, абсурдну ситуацію, яка склалася з фінансуванням Міністерства закордонних справ.

Олеся ОЛЕШКО, журнал «Фокус»: Він про неї знав.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Прем’єр не очікував від мене ніяких там поступок чи щось. Він сказав: да, це треба виправляти, і він дав доручення. Очевидно, прем’єр не був проінформований.

Віталій ПОРТНІКОВ, Радіо Свобода: Деталі про всі ці процедурні питання взагалі зупиняють суспільну дискусію про зовнішню політику як таку. Тому що мені цікаво, як взагалі може бути ефективна дипломатія в таких суспільних умовах, яка сталася в України. Як Ви на це дивитеся? Я можу пояснити свою думку. У наших сусідів, скажімо, на Заході – в Польщі, там, в Чехії чи Словаччині завжди був суспільний консенсус з приводу євроатлантичного вектору, приєднання до ЄС. На Сході - і Росія, і Білорусія. Там більше суспільство виступало за інтеграційні проекти, за союз, державу, за євроазійську економічну спільноту. Якщо провести соціологічні опитування, можна побачити, що всі ці ініціативи теж мали більшість підтримки. В Україні є частина суспільства, яка вважає, що треба рухатися в один бік. Інша частина суспільства, яка впевнена, що треба зовсім інший інтеграційний проект втілювати в життя. І всі ці вектори залежать від результатів парламентських … немає того суспільного консенсусу, який завжди об’єднував наших сусідів чи на Заході, чи на Сході. Як взагалі дипломатія, яка орієнтується так чи інакше на ці політичні механізми, політичні процеси може ефективно працювати?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Дякую. Цікаве запитання, Віталію. Я погоджуюсь з вами відносно того, що в Україні, на жаль, так і не виник консенсус серед основних політичних еліт щодо основних стратегічних напрямів зовнішньої політики. Те що відбулося на початку 90-х років в усіх країнах Центрально-Східної Європи, незалежно від того, які уряди приходили – праві чи ліві, чи центристські. Але курс на досягнення цієї мети, яку політичні еліти виробили на початку 90-х, він продовжувався. І був успішно реалізований. Що стосується України, то таку спробу вперше історії відновленої держави, незалежності Української держави зробив президент Ющенко, коли в липні минулого року ініціював проведення політичного круглого столу. Мета цього круглого столу полягала в тому, щоб об’єднати політичні еліти України навколо спільних чинників і знаменників як внутрішньої так і зовнішньої політики. І там ми маємо в принципі справу з такими спільними угодами політичних еліт. Це і курс на членство в ЄС, це і НАТО, і СОТ. Всі ці питання знайшли своє відображення в Універсалі національної єдності. Інша справа - яке ставлення до цього документу після підписання. Оце вже інша справа.

ВЕДУЧИЙ: Борисе Іванович, а чи немає тут такого певного роду лукавства. Мені здається, дуже часто, коли говориться про Універсал національної єдності … та ритуальна форма все ж таки нормоутворюючими документами для політичних партій є програми політичних партій, які люди підтримували на виборах. Програми політичної партії, яка називається Партія регіонів. Немає жодного слова про євроатлантичну інтеграцію, про НАТО. А вони виконують свою передвиборчу програму, вони політично відповідальні перед виборцями.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Я хочу Вам нагадати, що в 2003 році 19 червня Верховна Рада схвалила закон про основи національної безпеки. І в цьому законі, за який голосувало 100 % фракція Партії регіонів, містилася фраза, вона досі там є, про членство України в ЄС і НАТО. І за цей документ, за цей закон голосувала Партія регіонів.

Соня КОШКІНА, Інтернет-сайт «Обозреватель»: Борис Іванович, а як людину особисто Вас не принижує те, що Ви вимушені буквально з застосування сили добиратися до свого робочого місця. Можливо, Ви просто сподіваєтеся на те, що вся ця ситуація позитивно вплине на рейтинг вашої політичної сили Народного руху.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Ви знаєте, я менше всього турбуюсь про рейтинг Народного руху України, коли займаюся своєю зовнішньополітичною діяльністю як член уряду. Тому що Народний рух України – це інша справа. Про це я думаю ми поговоримо окремо. Але я хочу сказати, що звичайно як будь-яку людину мене принижує негідна поведінка, той беспредел, українського слова не можу знайти, який чиниться з боку деяких членів уряду, який замість того, щоб разом працювати над реалізацією завдань внутрішньої і зовнішньої політики вибудовують свого роду, знаєте, такі перешкоди, фортеці на шляху їх колеги до… негідна практика. Вона не відповідає жодним європейським стандартам і в цьому відношенні можу тільки послатися на рішення президії Європейської народної партії, яка становить більшість в Європейському парламенті, яка заявила свою солідарність і підтримку. До речі. І я заявила про те, що ці дії повинні бути приведені у відповідність до законодавства, Конституції і європейських принципів і стандартів.

ВЕДУЧИЙ: Борисе Івановичу, 10 січня Ви заявили, це був один із таких витків скандалу, що заява прем’єра Віктора Януковича під час візиту до США відповідала директивам затвердженим президентом Ющенко. В мене запитання. Для чого було взагалі так наскільки напрягати ситуацію з тими директивами. Чия це була ініціатива? Це була Ваша ініціатива чи це була ініціатива президента? Адже Ви не могли не розуміти того, що сама ситуація буде виглядати принизливою. Прошу відповісти на це запитання після реклами.

ВЕДУЧИЙ: Отже, я повторюю запитання, яке я поставив перед рекламою. Наскільки було потрібно напрягати так ситуацію з цими директивами Януковича на поїздку в Сполучені Штати? Чия це була ініціатива? Ситуація сама для нього склалася достатньо принизлива. Він виконує чиїсь директиви.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Коротка відповідь. Ні, це не була моя ініціатива. Якщо говорити про суть, то очевидно, автори цієї ініціативи хотіли нагадати прем’єр-міністрові і Кабінету міністрів про право президента згідно з Конституцією здійснювати керівництво зовнішньополітичною діяльністю. І своє право президент має можливість використовувати шляхом затвердження директив. Оскільки у держави не може бути дві зовнішніх політики У держави може бути лише одна зовнішня політика. Саме цим керувалися автори цієї ініціативи.

ВЕДУЧИЙ: Згідно з правилами програми, подаємо точку зору Ваших політичних опонентів на Ваш політичний статус.

Олександр ЛАВРИНОВИЧ, міністр юстиції України: Для мене тут з правової точки зору питання абсолютно ясно. І якісь тлумачення для мене виглядають дивними, оскільки в основному закони нашої держави передбачено в частині 1 статті 85 пункт 12, де право Верховної ради України – звільнення всіх членів уряду є нічим не обмеженим. Що стосується інших відомостей, є обмеження. Наступним вже пунктом скажімо, мова йде про звільнення керівника Служби безпеки, то там сказано, що це тільки за поданням глави держави робиться. Ініціативно парламент не може цього зробити. Коли функції покладені на український уряд, хоче виконувати особа, яка не уповноважена на це державою. Тоді це, безумовно, шкодить цій державі, і ставить певні питання до того, хто намагається привласнити собі повноваження, яких у нього немає. В повноваженнях президента України функції на призначення на звільнення чи на уповноваження кого виконувати обов’язки членів уряду немає. Я не бачу яким чином тут можна шукати простір для тлумачення для того, щоб говорити, що рішення, яке Верховна рада ухвалила 1 грудня може бути піддано сумніву.

ВЕДУЧИЙ: Ваш коментар, Борис Іванович

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Ну, важко давати коментар на не персоніфікований коментар. В даному разі важко зрозуміти

ВЕДУЧИЙ: Ми запитували про Вас.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Про кого йде мова. Але я хочу сказати, що в даному разі міністр юстиції, очевидно, перевищує свої повноваження, і намагається трактувати Конституцію. Як відомо, Конституцію може трактувати лише Конституційний суд. Отже, дочекаємося рішення Конституційного суду щодо цієї ситуації, цього спору. І, до речі, я хочу нагадати, що є подання 46 народних депутатів до Конституційного суду для трактування пункту 12 статті 85 Конституції, на яку посилався пан Лавринович. Хочу сказати, що хотів би почути, якої шкоди я завдаю державі, виконуючи свої функції? Немає жодного, жодних підстав говорити про те, що я завдаю шкоди державі. Але він говорить про те, що особа, яка не уповноважена. От я хочу навести приклад. Це документ з сайту Верховної ради. Постанова Верховної ради про склад уряду від 4 серпня. Так от, читаємо. Склад уряду: Тарасюк Борис Іванович. Потім, про звільнення Тарасюка дивись постанову від 1 грудня. Далі. Термін виконання обов’язків продовжено згідно з указом президента від 5 грудня. То про які повноваження говорить міністр юстиції?

Михайло МІЩИШИН, журнал «Профіль Україна»: Михаил Мищичин, журнал «Профиль». Борис Иванович, характеризуя политику правительства по отношению к президенту, Вы употребили такой вот явно не Ваш термин, как беспредел. А не считаете ли Вы, что уступчивость президента, которая началась год назад с момента отставки Тимошенко и так далее, и так далее, и так далее, она спровоцировала вот этот беспредел правительства по отношению к президенту? Спасибо

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Ну, я би не став так далеко шукати в нашій історії причини відносно тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко. Я хочу сказати, що ситуація полягає в Конституції, в яку були внесені зміни під тиском внутріполітичних обставин. Саме в той час, коли була внутріполітична криза були прийняті поправки до Конституції. Очевидно, що вони не пройшли необхідного шляху обговорення, і в силу цього нинішня ситуація демонструє наскільки недосконалими були ті зміни до конституції. І звичайно, що ситуація пов’язана з наступом на повноваження президента вона пов’язана скоріше не з подіями 2005 року, вона пов’язана з відсутністю і браком політичної культури і невмінням політичних сил діяти в умовах зміненої Конституції. Тобто іде звичайний процес, в ході якого політичні сили вчаться взаємодіяти в умовах нової Конституції. Добре це виходить чи погано? Очевидно, ж погано.

Олеся ОЛЕШКО, журнал «Фокус»: Борис Іванович, а складається таке враження, що в колі українських політиків виникла певна тенденція псувати відносини України з іншими державами. Наприклад, в минулому році під час перемовин, газових перемовин між Росією і Україною певні політики виступали з відвертими антиросійськими заявами. Зараз, коли Київ має шанс побудувати нові стосунки з Ашхабадом, виникає ця ситуація з приїздом туркменських опозиціонерів. Скажіть, будь ласка, коли Ви особисто дізналися про їх приїзд, адже, я думаю, всім було зрозуміло, що вони сюди приїхали не на Лавру дивитися.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Так, дійсно, Ви заторкнули дуже цікаву ситуацію. Я її по-іншому би трактував. Я її б трактував таким чином, що, на жаль, в українському політикумі, а особливо серед українських урядовців, які дуже часто міняються, відсутня культура, і ця культура визначається певними документами, зокрема Указом Президента щодо координуючої ролі Міністерства закордонних справ по здійсненню зовнішньої політики. Якби всі міністерства і відомства діяли згідно з цим Указом, то у нас не було би проблем, особливо проблем, пов’язаних з останнім випадком, як Ви згадали, туркменськими опозиціонерами. Очевидно, що діяльність цих опозиціонерів зашкодила взаєминам між Україною і Туркменістаном, і в результаті ми отримали дуже, дуже гостру ноту, яка є тут зі мною. І я Вам скажу, що за свою більш ніж 30-літню практику мені рідко доводилося отримувати ноти такого змісту за формулюваннями, які там містяться. Очевидно, що там було завдано...

ВЕДУЧИЙ: А які там формулювання?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: ...було завдано серйозної шкоди українсько-туркменським взаєминам. Питання виникає: кому це вигідно? І очевидно, що це не вигідно Україні, це шкодить інтересам, оскільки Туркменістан був і залишається найбільшим поставником газу для України. Інша справа, що ці поставки газу здійснюються не на пряму з Туркменістаном, як це було раніше, а через посередницьку компанію «РосУкрЕнерго». Але все одно, Туркменістан залишається найбільшим джерелом поставок газу. Що, хіба українські споживачі газу зацікавлені в тому, щоб їм перекрили газ? Очевидно, що ні.

ВЕДУЧИЙ: Борис Іванович, а от...

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: І відносно...

ВЕДУЧИЙ: Формулювань...

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: ...Формулювань. Неуважение и цинизм по отношению к Туркменистану и его народу. Решительный протест. Настоятельно требуется привлечение к ответственности. Требует принятия жестких мер. Преступники. І таке інше.

ВЕДУЧИЙ: Борис Іванович...

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Тобто це цитати. Я хочу сказати, що всі державні службовці при виконанні своїх функції повинні виходити з національних інтересів своєї держави. Своєї держави, а не іншої, третьої держави.

ВЕДУЧИЙ: Борис Іванович, привідкрийте трохи завісу цієї ситуації, тому що йдеться про скандал навколо міністра транспорту Миколи Рудьковського. Я нагадаю нашим глядачам, який тепер тлумачить ситуацію так, що він як приватна особа запросив туркменських опозиціонерів, туркменських політиків, які живуть у західній Європі приїхати в Україну. Видавали візи Ваші підлеглі. Це означає, що Ви не могли не знати. Тобто якась інформація могла до Вас потрапити. Напевно, якась інформація приходила до Вас по лінії Миколи Івановича Маломужа, зовнішньої розвідки України. Тобто, також могли Вас попередити. В міністерстві завжди є оперативний черговий по міністерству. Вас могли знайти і Вас могли попередити. Це сталося поза Вашою спиною, чи це... як це сталося взагалі?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Взагалі, ситуація досить дивно виглядає. Як для мене, міністра закордонних справ, я не можу собі уявити, щоби я вночі піднімав працівників з «Укрзалізниці» або якогось порту і давав їм вказівки, що їм треба робити. І в даному разі у мене є документальні підтвердження таких дій, які порушують правила службової етики, порушують пробільність даного міністра, і порушують статтю 19 Конституції. Про те, що кожна посадова особа повинна діяти у спосіб, і згідно Конституції і законів України. В даному разі були порушені закони України. Міністр втручався в компетенцію іншого відомства. Крім того, він порушив указ президента щодо координуючої ролі Міністерства закордонних справ. Більше того, за нашими даними, вони є в моєму розпорядженні, мова йшла про те, що міністр посилався на те, що дане питання про термінову видачу віз вночі було погоджено особисто з керівництвом держави. Аналогічні повідомлення ми маємо з наших дипломатичних і консульських установ з Софії, з Варни, а також, з Осло. З аналогічними зверненнями особисто звертався міністр Рудьковський.

ВЕДУЧИЙ: Питання залишається. Ми повернемося одразу після реклами.

ВЕДУЧИЙ: Наскільки мені відомо, Борисе Івановичу, також проходить якесь внутрішнє службове розслідування в структурі Міністерства закордонних справ відносно цієї теми. Готуються якісь кадрові рішення, так?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Так.

ВЕДУЧИЙ: Ви можете щось про це сказати?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Обов’язково будуть кадрові рішення. Деякі з консульських працівників будуть відкликані достроково. На деяких будуть накладені стягнення. Тобто досить серйозно ми сприйняли цю ситуацію. Оскільки ми в Міністерстві закордонних справ дбаємо про те, щоби виконувався неухильно Указ Президента про координуючу роль МЗС. І тут раптом наші з працівників ідуть на свідоме порушення цього Указу, неухильного дотримання якого ми вимагаємо.

ВЕДУЧИЙ: Борисе Івановичу, це про яку ми сьогодні не говорили, це ситуація от цього конфлікту, перманентного конфлікту між Секретаріатом президента і прем’єр-міністром України. Ось одна із оцінок ситуації в Україні. Я б сказав би, що це офіційна позиція Сполучених Штатів Америки.

Джон НЕГРОПОНТЕ, директор Національної розвідки США: Політична ситуація в Україні залишається неврегульованою. Боротьба за владу між президентом Ющенком і прем’єр-міністром Януковичем продовжує завдавати удару по українській політиці і національній стратегії. Перемога Партії регіонів в парламентських виборах викликала хвилю цинізму по відношенню Помаранчевої революції, зміцнивши позиції Росії в регіонах. 12 січня 2007 року.

ВЕДУЧИЙ: Безпосередньо перед програмою я телефонував Верховній Раді Україні. Мені було сказано, що завтра профільний комітет Тихонова фактично схвалить підписання спікером Морозом закону про Кабінет міністрів України і, мабуть, завтра спікер Мороз його таки підпише. Скажіть мені, в цій ситуації війни ви виявилися таким певним заручником, вас обмінювали? Ви були нерозмінною монетою, розмінною банкнотою?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Розумієте, найгірше відчувати себе і бути іграшкою в будь-яких руках. ніколи в цій ролі не виступав і виступати не збираюсь. А щодо позиції, на яку ви послалися, директора Національної розвідки Сполучених Штатів Неграпонте, він не висловлює офіційну позицію Сполучених Штатів Америки. Це є позицією директора одного з відомств Адміністрації США. Але не є офіційною позицією Адміністрації США, оскільки офіційну позицію висловлюють речник Білого Дому, президент, віце-президент або речник Державного департаменту.

Віталій ПОРТНІКОВ, радіо «Свобода»: Я все ж таки хотів би звернутися до європейської інтеграції Борису Івановичу. Тому що те, що я почув перед рекламою, мене навело на певні роздуми, і я не хочу нагадувати Вам, я нагадаю колегам, що коли в 70-ті роки арабські країни шантажували західний світ тим, що якщо захід не змінить свою зовнішню політику, вони не будуть продавати йому нафту, тоді б Європа пересіла б на велосипед. Це була реальність. Я, звичайно, вважаю, що ми маємо кудись пересідати. Але от я почав розуміти, може, я не правий, Борисе Івановичу, ви мене можете поправити, що звичайна гуманітарна ситуація в Україні, пов’язана з демократичними рухами вперед, в сусідніх країнах, в країнах, пов’язаних якимись енергетичними стосунками, може бути так чи інакше пов’язаний з якимись службовими негараздами. Для мене було б логічно, якби лідери туркменської опозиції прибули до Києва на запрошення Народного руху, чесно кажучи. Я пам’ятаю, як зашкодило міжнародному іміджу України те, що президент Ющенко прибув до президента Ніязова. Президента цієї країни, з якої ми ні каплі газу не отримуємо. Весь газ – російський. Це Росія купує газ у Туркменістані. Це теж правда, про яку ми теж маємо говорити нашому населенню. Якщо Росія цього не захоче, ми будемо купувати весь газ без туркменського посередництва. І я просто хочу зрозуміти тут Вашу позицію. Позицію не тільки як міністра закордонних справ, а як політика, який завжди виступав за підтримку демократичних рухів в усьому світі. І це є в програмі Народного руху. Ми про це можемо говорити. Чи можемо ми в одне ціле пов’язувати міфічну, абсолютно нереальну ідею з тим, що ми отримуємо газ із Туркменістану, який втрачається десь казахсько-російському чи на узбецько-туркменському кордоні, я вже не задумуюся. Дуже далеко. За тисячі кілометрів від української території. І ідею того, що Росія з Україною не мають разом, якщо ми вже маємо інші принципи, утримувати цей режим. Якийсь дуже далекий від тих прин6ципів, які виголошені і президентом України, і програмою Народного руху України, і всіма тими ідеями, які пов’язані з 15-літтям українського державного існування. Ну, журналісти так можуть вважати, знову кажу, як там вважають політики?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Я дякую Вам, Віталій, за те, що Ви згадали про Народний рух України. Що стосується моєї позиції, то я хочу сказати, що не приховую свого авторства за зміною після Помаранчевої революції деяких нюансів української зовнішньої політики в тому, щоби більше уваги приділяти питанням демократії, прав людини. Хочу сказати, що ситуація з туркменською опозицією нічого спільного з захистом демократії не мала. Оскільки опозиціонери могли виступити так же успішно в Відні, в Софії або в Осло, які вважаються демократичними країнами, не менш демократіями, ніж Україна. Або чому б їм не поїхати в Москву, де вгни неодноразово були і не виступити з прес-конференцією. Але однак чомусь треба було, щоб вони приїхали саме в Україну. Це перше. Друге, я стверджую, що основні обсяги газу, які Україна отримує через російсько-українського посередника і закуповується в Туркменістані і саме цим обумовлюється ціна, яку платить Україна. Тому що цей газ закупається не за ціну 230 доларів, а за ціну 100 доларів. І вже на кордоні ми його отримуємо – 130. Так що немає тут зв’язку між захистом демократії і поставками газу. Ми повинні виходити з того, я хочу нагадати, що коли ми змінили нашу позицію щодо таких проблемних 0з точки зору прав людини країн, як, скажімо, Куба, то тоді представники Соціалістичної партії накинулись на Міністерство закордонних справ і критикували нас за цю позицію. Що ж трапилось? Чому раптом вони стали такими великими вболівальниками?

Віталій ПОРТНІКОВ, радіо «Свобода»: Борис Іванович, це те, що вони Вас критикували, це якраз повністю в програмі Соціалістичної партії. Це я якраз розумію. Я не розумію якраз іншого. В цьому плані це є суперечність. Тільки це. Тільки це. Звичайно, лідери туркменської опозиції могли виступити будь-де. Але коли, скажімо, президент Адамкус приїздив до Києва в 2004 році, він теж міг би подумати, що тоді Росія не буде поставляти нафти на Межикейський нафтопереробний комбінат і Литва зазнає серйозних втрат. Якщо політики почнуть…

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: І це врешті-решт трапилось.

Віталій ПОРТНІКОВ, радіо «Свобода»: Так, трапилось. Але я не думаю, що президент Адамкус жаліє. Тому що він розуміє, що таке пріоритети майбутнього розвитку Литви. Литва без російської нафти в Межикеї, але в Європейському Союзі і в НАТО, а Україна можу бути без туркменського газу або з туркменським газом, але дуже далеко від цих організацій. В цьому є різниця.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Реалії полягають в тому, що основну частину свого газу для споживання Україна отримує з Туркменістану.

ВЕДУЧИЙ: А от ходило дуже багато публікацій в пресі, я вже також про майбутнє хочу запитати. Про те, що Тарасюка звільнять рано чи пізно, на його місце буде призначено Олександра Чалого, радника президента. Ходило дуже багато чуток про те, що Ви, відчуваючи можливі такі кроки з боку Секретаріату президента, Ви робите політичні кроки зближення Народного руху України з Блоком Юлії Тимошенко. Все це правда, неправда?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Неправда. Коротка відповідь. Розширена відповідь полягає в тому, що я не вважаю жоденої трагедії в тому, щоби залишити посаду. Але питання полягає в принципах Конституції, законів. От коли це буде здійснено згідно з Конституцією, з законом, нема ніяких проблем. До речі, нагадаю, що я вже був у відставці, залишив державну службу, прийшов в політику і повернувся. Так що мене цим не злякати. Що стосується Народного руху України і Блоку Юлії Тимошенко. Народний рух України і його керівні органи вважають, що в Україні і зокрема в Верховній раді не може бут двох опозиції. Опозиція має бути об’єднаною. Оскільки є сила, яка протистоїть об’єднана. Тому ми виступаємо за координацію дій опозиції в Верховній раді. Саме через це, ми вважаємо, що необхідно налагодити цю координацію. Якби ця координація була, то не було би ганебного голосування 12 січня, коли опозиція приєдналася з метою подолання вето президента, яким здійснено наступ на конституційні повноваження президента.

ВЕДУЧИЙ: Борисе Івановичу, чому тоді група Народного Руху України, яка очолюється, якщо мені не зраджує пам’ять, В’ячеславом Ковалем, яка входить в парламентську фракцію «Наша Україна», не зробила жодних кроків для того, щоб об’єднати Блок Юлії Тимошенко в парламенті?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Такі кроки були здійснені. І в принципі ми погодили документ про координацію своїх зусиль між депутатською групою Народного руху України і Блоком Юлії Тимошенко, але голосування 12 січня поставило просто поза реальність цю домовленість. Звичайно, що ми збираємося повернутися до наших консультацій. Подивимося, що буде. Але я хочу сказати, Народний рух України, депутатська група Народного руху України голосувала в першому читанні за закон про опозицію. На відміну від всієї фракції «Наша Україна».

В’ячеслав СІРМАН, газета «КоммерсантЪ-Украина»: Борис Иванович, а как Вы планируете осуществлять заграничные визиты? Ваш визит в Чехию уже оспаривается в Генеральной прокуратуре или расследуется, вернее. Премьер-министр очень жестко его раскритиковал. В декабре сорвалась Ваша поездка в Алжир, Вам не дали самолет. И как Вы планируете это делать? Еще, Конституционный суд не разберется еще несколько месяцев в этой проблеме и Вы в спорном положении будете ездить. И как Вы собираетесь осуществить дальнейшие Ваши поездки на это полугодие?

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України: Я вам дякую за Ваше співчуття. І я так розумію, що воно мотивоване співчуттям всій українській дипломатії, яка працює в таких умовах. Візит в Чеську республіку здійснювався згідно з наперед узгодженими термінами. Він готувався декілька міся