«Детектор медіа» вже публікувала опитування щодо підсумків року, проведене серед медіаекспертів. Незабаром до вашої уваги буде запропоновано експертні підсумки року у сфері медіа реклами. Сьогодні ж ми пропонуємо подивитись на 2006 телерік очима телевізійників – відомих ведучих, журналістів і продюсерів, що працюють на ТБ.  Знаючи нелюбов деяких наших читачів до занадто довгих текстів, «ТК» публікує опитування  частинами L ( Частина 1).

Відповідають: В’ячеслав Піховшек (автор і ведучий програми «Епіцентр», «1+1»); Світлана Леонтьєва (ведуча програми «Подробности», «Інтер»), Віталій Гайдукевич (ведучий програми «Вчасно», НТН), Оксана Панасівська (головний продюсер Нового каналу).  

1.  Що нового дав телерік-2006  глядачам 

- у інформаційно-аналітичному мовленні?

В’ячеслав Піховшек:

- Я б розділив інформаційне і аналітичне мовлення.

У інформаційному мовленні залишається проблемою відсутність всіх ЗНАЧУЩИХ точок зору у сюжетах. Значущими точками зору є ті, які важливі для розуміння суті політичного процесу. Приклад – сюжети переважної більшості телекомпаній із парламенту. Фракцій усього п’ять, це не одинадцять, як у минулому парламенті, тобто представити всі значущі точки зору – це реально.

Бракує роз’яснювальних сюжетів. Приклад – жоден канал не пояснив мені як зацікавленому телеглядачу, що таке тариф на житлово-комунальні послуги (я не кажу лише про Київ), як він формується, з чого складається. Не було низки роз’яснювальних сюжетів про бюджет, про те, чого нам чекати від головного фінансового документу країни.

Багато проблем із індивідуальною професійною підготовкою переважної більшості телеведучих до прямого ефіру із гостем студії. Основними вадами такої підготовки є те, що телеведучі йдуть за піар-інформприводами, які для цього в інформаційних агентствах і продукуються, не мають власних джерел інформації для її отримання та перевірки. Дуже важливою є ШВИДКІСТЬ і АДЕКВАТНІСТЬ реакції телеведучих новинних програм у діалогах з гостями в студії, обов’язкова у «вогневих контактах високої інтенсивності».

Професійна індивідуальна готовність до прямих ефірів є, на мій погляд, обов’язковою вимогою для телеведучих новинних програм. Адже це люди рідкісної професії, їх апріорі не може бути багато.

Відсутність аналітики. Про це багато писала, власне, і «Детектор медіа».  Чесно кажучи, мене не дивує «каша» в голові звичайного виборця. Оскільки ніхто не допомагає йому а)узагальнити події тижня; б) усвідомити причинно-наслідкові зв’язки між різними політичними подіями; в) виділити головне в подіях. Інколи можна з подивом зауважити, що найважливіша політична подія тижня або не потрапила у ефір аналітичних тижневиків, або не була всебічно проаналізована. Є застереження до загального рівня освіти журналістів, що готують підсумкові сюжети. Мені, як глядачеві, дуже бракує прогнозу розвитку політичної ситуації, щоб я з часом міг оцінити аналітичні здібності ведучого/ведучої.

Із «плюсів» ситуації 2006 року я б виділив реальну конкуренцію підсумкових та новинних програм. Слава Богу, у телеінформпросторі можна знайти не тільки «помаранчеву» та «біло-блакитну», але й просто об’єктивну інформацію. 

Світлана Леонтьєва:

- Нарешті програми новин  на різних каналах стали різними. Як на мене, стало більше соціальних репортажів, журналісти  жорстко змагаються у пошуку цікавих тем і особистостей. І виходить дуже яскраво! Із задоволенням дивлюся колег і ловлю себе на думці, що шкодую: у моїй програмі про те-то і те-то не було матеріалу! А стосовно політиків, то вони цього року особливо постаралися, щоб нам було що показати глядачам. Яскраво, непередбачувано! Суцільні гасла й обіцянки, протиріччя, непослідовність, дивовижне вміння НЕ дослухатися ні до чиєї думки, навіть до своєї, висловленої хвилину тому... Одне слово, глядачів  заплутали остаточно, і знищили  рештки віри  в те, що влада хоч іноді думає про людей.

Віталій Гайдукевич:

- Фактично, весь рік глядач спостерігав інформаційну війну, коли вибори перетекли в  «коаліціаду», «прем’єріаду» і «бюджетіаду». Політики наввипередки  любили  народ через телеекран. Оскільки кількість і  якість аналітичних програм в  ефірі істотно не зросла, глядачеві довелось самотужки відділяти зерна від полови. Серед проектів можна  зазначити заочне протистояння аналітично-авторських (по суті) і підсумково-аналітичних недільних випусків новин на  «1+1» та «Інтері».

Оксана Панасівська:

- Є старий анекдот: «Майже лисий чоловічок зачесав три волосини на один бік – не сподобалося, зачесав на інший – ще гірше. Прилизав  з трьох волосин  чубчик наперед – жах. Махнув рукою: «Та! Гори воно вогнем! Буду ходити розпатланим». Ситуація в інформаційно-аналітичному  мовленні цього року  якраз мені нагадала цей анекдот. Журналісти каналів, що вважаються лояльними до певних політичних чи правлячих сил, не можуть не згадувати  про, скажімо, явні промахи  чи провали, чи фарс, що відбувається за участі цих самих сил. Це означало б замовчати якусь головну новину у певний день. Такі варіанти вже не проходять. Однобоко когось хвалити, підносити, придумувати досягнення теж не видається можливим. Люди ж не дурні. Тому деякий час можна було спостерігати  певну паніку у журналістському середовищі. Де руль, де вітрила? А зараз таке враження, що більшість  журналістів  та менеджерів  інформаційно-аналітичного  мовлення махнули рукою: «Та! Гори воно вогнем! Будемо об’єктивними». Абсолютно правильне рішення у ситуації, коли зрозуміти, що відбувається, дуже важко, а висвітлювати та аналізувати треба.

- у художньо-розважальному мовленні?

В’ячеслав Піховшек:

- Ситкоми. «Моя прекрасна няня» («1+1») - чудовий стьоб на тему моделювання різноманітних життєвих ситуацій, що складаються між людьми, які у звичайному житті, можливо, і не зіткнулися б.

 «Танці з зірками» («1+1»), які відбулися, як народний проект.

Шалений успіх багатосерійного фільму «Майстер і Маргарита», («Інтер»).

Світлана Леонтьєва:

- Вважаю, що поява в телеефірі двох шоу-проектів з зірками - це подія телероку! І танці, і пісні - це так цікаво, так свіжо, так захоплююче. Проекти зовсім різні по підготовці і втіленню в життя задуманого, але обидва - супер! Танці - просто на найвищому рівні: й ідея, і підготовка самого шоу, і відомі особистості, які багато тижнів ТАК працювали в танцкласі, і ДИВОВИЖНІ костюми, і врешті-решт,  прямий ефір!!! Але як мило співають Володя Данилець і Наталя Михайлівна, Саша Крикун і Володя Горянський!!!  І попри те, що я мало дивлюся шоу, можна сказати взагалі НЕ дивлюся, але дуже б хотіла, щоб продюсери цих проектів знайшли сили і кошти їх продовжити.

Віталій Гайдукевич:

- До певної міри, відхід на другий план серіалів, попри стабільний ріст якості останніх. Увага  була прикута  до шоу-проектів. У першу чергу - «Танці з зірками». Живі емоції в прямому ефірі  апріорі  мають  бути цікавіші за стандартні сценарії. «1+1» це вдалось. Знаково, що як танці зірок, так і  дуетні співи були адаптацією чергової імпортної ідеї. Чи по силах телеканалам реалізувати стовідсотково оригінальну ідею? Напевно, і  наступного року це питання залишиться риторичним. Як для глядача, так і  для самих телевізійників.

Оксана Панасівська:

- Формати.  «Танці з зірками» - класний формат. І думаєш: дивно, чого раніше ніхто не додумався?  І тепер цікаво, що ще придумають.

- у політичних  ток-шоу? 

В’ячеслав Піховшек:

- Найперше зазначу, що в минулому сезоні вперше в новітній історії українського телебачення стала фактом реальна конкуренція різних політичних ток-шоу. «Свобода слова», «Я так думаю», «Майдан», «Толока», «П’ять копійок», «Ваш вихід», «Подробности из первых уст», «Вчасно. Про головне» і, звичайно, «Епіцентр». Політики, як гості, не можуть скаржитися, що їх не запрошують, що їм нікуди піти Глядач може вибирати, яке політичне ток-шоу йому до вподоби, де гості, експерти та журналісти адекватніші.

Пропоную критерії оцінки політичних ток-шоу. На першому місці я б поставив кількість ексклюзивних новин, добутих прямо у програмі. На другому – актуальність політичних ініціатив, висунутих безпосередньо в програмі. На третьому – активну громадську позицію ведучого/ведучої, який/яка працює не «підставкою для мікрофону», а чітко подає глядачу, для якого ми працюємо, причинно-наслідкові зв’язки між політичними та соціальними подіями. На четвертому – фахову персональну підготовку ведучого/ведучої до ефіру із конкретним гостем/гостями.

Світлана Леонтьєва:

- Хоч вважаю, що політичне ток-шоу не може бути нескінченним і більше дивлюся «Подробиці. З перших вуст» та «Я так думаю», але «Свобода слова» - це телеявище 2006 року. Однак жодного разу - попри всю повагу до Савіка Шустера - я не змогла додивитися  програму до кінця.

Віталій Гайдукевич:

-   Терпіння додивитись до кінця «Свободу слова». Усі ж разом взяті проекти у дусі політичних діалогів виконали настанову Петра І - зробили все, «дабы дур каждого видна была». Намагаючись засвітитись у рейтингових проектах, політики були змушені виказувати те, що зазвичай намагаються  ховати – свій    непрофесіоналізм. Глядач це бачив на тлі невщухаючої політнапруги, і мав змогу    робити висновки.

Оксана Панасівська:

- Телерік-2006 знову дав глядачам Савіка Шустера. На жаль, безіменною залишається  команда  журналістів та редакторів, що готує програму. Правда, в такій же пропорції програму робить команда політиків, що запрошені у студію. Знаємо ми їх прекрасно, але завдяки  реплікам Савіка Шустера висвітлюються цікаві грані….  

2. Хто на українському ТБ вас приємно вразив? Чим?

В’ячеслав Піховшек:

- Продовжувала вражати «Свобода слова». І справа навіть не в нелімітованому ефірі. Савік Шустер, Олександр Богуцький і все IСTV подбали про те, аби кожен політик міг сам представити себе так, як він сам того забажає. Час для цього в ефірі є, IСTV його не шкодує. В цьому ключ популярності і адекватності програми. 

Світлана Леонтьєва:

- Маша Єфросініна і її «Один у полі». З кожним роком її проекти  дивитися стає  все цікавіше.

Віталій Гайдукевич:

- Персонально – ніхто. Мається на увазі, ніхто не додався до вражень минулого року, наприклад. В цілому - вразив рівень проведення і організації «Танців з зірками». Персонально Юра Горбунов – він був у своїй стихії. На загал, приємно те, що рік показав зростання і розвиток із різною швидкістю. На тлі застою в розвитку  наших політиків зростання журналістів дає сподівання, що наступного року чиновникам і слугам народу  буде жити  дискомфортніше.

Оксана Панасівська:

- Вразили нові амплуа зірок, бажання  з’явитися у цих амплуа, відсутність страху нових амплуа. Інколи актор боїться грати комедійну роль, щоб режисери не подумали, що відтепер він комік і не зіграє Гамлета як слід. Сміливі ж люди змінюють амплуа. Руслана Писанка танцює ча-ча-ча,  зірковий «масквіч» Віталій Єгоров веде шоу українською,  Маша і Паша співають, а Уварова  обговорює серйозні проблеми. Навіть акули бізнесу, хоч і грають самих себе, але ж грають, приймаючи закони шоу.  Молодці. 

3. Які нові обличчя на нашому ТБ вас зацікавили? Чим?

В’ячеслав Піховшек:

- Маючи можливість регулярно дивитися телевізор, перерахую лише декого. Наталія Шулим, Віталій Гайдукевич на НТН, Тетяна Даниленко та Віталій Півовар – 5 канал, Інна Москвіна – «1+1», Дарина Трегубова – «Інтер». Вдалим є перехід Наталії Мосейчук на «1+1». Настає час багатофункціональних ведучих. Ведучих, які вміють на телебаченні робити все. І вести новинні програми, і робити «ток», і діяти в межах шоу.

Світлана Леонтьєва:

- Нові обличчя мені здалися надто невиразними. А може, я надто помічаю всі страхи і незграбність. А може, й не всі обличчя помічаю...З огляду на професійну солідарність  - тут я промовчу.

Віталій Гайдукевич:

- Від нових облич яскравих вражень не було. Напевно, не час робити висновки.

Оксана Панасівська:

– Цікавлять нові обличчя як такі. Їх мало. Картину  покращують зміни амплуа (див. вище), але цього недостатньо. Хочеться багато свіжих  людей, цікавих образів, просто якоїсь нової когорти. А то тільки якісь проблиски: молодший Хостікоєв, Філ Лі, Лама і Настя Каменскіх… 

4. Якого нового досвіду набули особисто ви?

В’ячеслав Піховшек:

- Досвіду телевізійного виживання у непростих політичних умовах. Точної перевірки, хто є твоїм надійним другом, хто – справжнім ворогом, а хто – тимчасовим попутником.  

Світлана Леонтьєва:

- Атмосфера екстриму і суцільного адреналіну під час прямого ефіру на ніч виборів - одне з найяскравіших вражень року, що минає. На нашому каналі це був не лише політичний марафон, а своєрідне шоу. Яскраво, цікаво, незвично й результативно. А ще для мене 2006 рік минає під знаком «Ігор патріотів» - води Індійського океану, маленького французького острова Реюньон, екстрим, змагання, нові друзі, нові  дружні стосунки з відомими і шанованими колегами, артистами, співаками, і не лише українськими.

Віталій Гайдукевич:

-    Вовтуження в політпісочниці все більше спонукає зробити висновок: в ефірі  політик-чиновник чи депутат МАЄ ПРАВО висловити свою точку зору, але ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ звітувати, пояснити свої дії, як на суді. Бо глядач, який з власної кишені податками  сплачує  харч депутата або чиновника, це суддя. Ну, а роль ведучого – донести до  політика: «Шановний, Ви не перед електоратом, а перед людьми…зважте на це».

Оксана Панасівська:

- Особисто я якраз у цьому році і набула неоціненного продюсерського досвіду. З’ясувалося, що продюсувати разові «вогники» чи  півгодинні ранкові розважальні проекти – це рожеві квіточки   у порівнянні  з регулярним щотижневим праймовим шоу. Враження таке, що  тепер команда знімає «вогник» щотижня. Це справжня  школа продюсерського виживання. Життя перетворюється на суцільну роботу, а очікування рейтингів перетворюється на манію. Треба вміти вчасно осмислити  весь величезний здобутий досвід, і застосовувати його з користю. Головне, що зрозуміла: «з ходу»  все виходить у новачків, і це довго не триває.  Професіональний підхід – це ретельна підготовка.  

5. Кого б ви назвали телепродюсером року?

В’ячеслав Піховшек:

- Склад директорів та телепродюсерів «1+1». 

Світлана Леонтьєва:

- Егор Бенкендорф – «Ігри патріотів», Влад Ряшин – «Танці з зірками», Ігор Кондратюк – «Зірковий дует».

Віталій Гайдукевич:

 - Юрій Морозов («1+1») та Влад Ряшин («Стар-Медіа») за «Танці з зірками».

Оксана Панасівська:

- Влада Ряшина. 

6.  Головна телетенденція року: 

-  у політичному мовленні:

В’ячеслав Піховшек:

- На жаль, тенденція до «розважалівки» 

Світлана Леонтьєва:

- Програми новин стали більш схожі на аналітичні програми, бо без  нагадувань і пояснень глядачам геть неможливо зрозуміти, що ж відбувається на українському політичному Олімпі.

Віталій Гайдукевич:

– Шириться прірва між якістю роботи журналістів і якістю політиків. Перші  ростуть (хоча і не швидко), вдосконалюються, а другі (не залежно від політкольору) чомусь вважають, що «піпл хаває». Конфлікт якості наступного року тільки загостриться. За  цей рік чиновники  неодноразово дозволяли собі говорити журналістам «розумна людина так не говоритиме», «ви питаєте про несуттєві речі, давайте про інше». Лідером у такому антирейтингу став Микола Азаров. Цей чиновник встиг відзначитись некоректною поведінкою в ефірах Ілони Довгань, Ганни Безулик… І поставив  ефектну крапку своєї діяльності за рік фразою «Да пошли вы!», перед парламентом.

Оксана Панасівська:

– Пошуки об’єктивності.

- у розважальному мовленні:

В’ячеслав Піховшек:

– На жаль, тенденція до політизації.

Світлана Леонтьєва:

–  Його стало АЖ так багато, що гостро захотілося програм пізнавальних, інтелектуальних і дитячих ро