Як повідомляла «Детектор медіа», 19 грудня Верховна Рада 374 голосами ухвалила постанову з довгою назвою «про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питання перешкоджання професійній діяльності журналістів телеканалу СТБ з боку народного депутата України Калашнікова О.І., яке відбулося 12 липня 2006 року біля будинку Верховної Ради України (№2725)». Зокрема, й 158 членів фракції Партії регіонів, - за винятком, очевидно, особистих друзів та соратників Олега Калашникова, а також самого винуватця, який навіть не зареєструвався, - підтримали пропозицію «визнати поведінку народного депутата України Калашникова О.І. під час інциденту 12 липня 2006 року біля будинку ВР неприпустимою і такою, що вимагає осуду», погрозити пальцем Генпрокуратурі, яка затягує справу, та припинити діяльність ТСК. Що далі?

«Калашников – це, на жаль, назавжди», - сказала у своєму виступі з трибуни депутат від ПР Ганна Герман. Висновок схожий на діагноз. Згодом цей «діагноз» уточнили колеги по фракції, опозиціонери, журналісти, що скандували «Ганьба!» після виступу Калашникова. Найм’якші епітети, які можна було чути на адресу Калашникова – «демагог», «людина з невисоким інтелектом», «клоун», «фантазер»... Образливіші читайте в коментарях.

Хоча є й такі депутати, що жаліють Олега Калашникова й навіть пропонують його перевиховати. Мовляв, може знадобитись для чогось корисного, наприклад, розбудови Збройних сил України. А ще – радять «сприймати його з гумором».

Можна було б і посміятись, коли б не було так сумно. Верховна Рада України нарешті спромоглася прийняти рішення хоча б з однієї скандальної історії про порушення прав журналістів. Хоча постраждалі, журналісти телеканалу СТБ, називають це рішення половинчастим. Логічне завершення справа Калашникова матиме лише тоді, коли прокуратура завершить слідство, а суд винесе вердикт. Чи буде це, й коли буде – невідомо. Поки що маємо всі ознаки затягування слідства.

Журналістська спільнота, всупереч думці деяких депутатів, не хоче «крові» Калашникова. Так само вона не хоче, аби парламент перетворювався на орган з перевиховання «неслухняних хлопчиків» - для цього є інші служби. Та все ж представники законодавчої влади мають бути елітою, політичним бомондом, як казав наш попередній Президент. І представника цього бомонду за те, що він із кулаками накинувся на журналіста, не досить «поставити в куток». Журналісти хотіли б, аби ціною такого вчинку був, принаймні, депутатський мандат. А далі – вирішить суд.

Поки що колеги Калашникова, окрім формального млявого осуду (а формулювання, прописані в постанові, ніяк не назвеш рішучими), лише просять не пов’язувати його прізвище з фракцєію ПР (див. стенограму, виступ депутата Ярослава Сухого). А як ми можемо не пов’язувати, коли він – член партії? І навіть про такий косметичний захід, як виключення з партії (що, за словами товаришів Калашникова, чомусь може зробити тільки З’їзд – хоча інших залюбки виключають рішенням районного осередку!), вже говорять дуже невпевнено: мовляв, зберемося навесні і подивимось, що робити з нашим блудним сином...

«Детектор медіа» звернулась по коментар до політиків, від яких залежить, чи буде Калашников притягнутий до кримінальної відповідальності, і до журналістів.  

Тарас Чорновіл, народний депутат України, фракція Партії регіонів:

– Тимчасова комісія зробила, що змогла. Вона не має права ставити жорсткі вимоги до Генеральної прокуратури чи міської, вона може тільки звертатися з проханням. Я розумію, що більше зробити не можна. Моя позиція відома, я її не змінював: правоохоронні органи мають серйозно розібратися з цією справою, а наша партія повинна звільнитися від цієї людини.

Що стосується самого Калашникова, якби він після всієї тієї історії замовк, то можна було списати звичайно: невисокий інтелект, спека, відчув себе окриленим, бо раптом отримав депутатський мандат, людина поїхала мізками, буває знаєте, дурість проривається. Попросив би вибачення, то цю справу, може, забули б... Самі журналісти СТБ один час погоджувалися на мирову угоду. Але після того, як він відкрив рота і почав говорити, виявилося, що він це все робив для захисту свободи слова. Заяви, які він робить, означають, що людина сама підписує собі вирок, який ми маємо довести до кінця. Видно, що висновків він не зробив ніяких, виправлення не передбачається, інтелект його не може цього осягнути.

Щодо постанови про звіт прокуратури з цього питання, то я не знаю, чи вона пройде. Особисто я проголосую. Яке рішення прийме майбутній з’їзд Партії регіонів, я теж не берусь прогнозувати. Знаєте, якби зараз більше часу в партії бував Віктор Янукович, то ми б цю проблему розв’язали набагато швидше. Тому що для нього це було дуже серйозним плювком в обличчя. Але Прем’єр-міністр зараз дуже завантажений і не тримає руку на пульсі таких речей в партії.

Петро Мельник, народний депутат України, фракція Партії регіонів:

– Я б краще поговорив про бюджет, мені приємно, що його сьогодні затвердили. Стосовно Калашникова, то хотів запитати, що ми ставимо на меті? Ми ставимо на меті ліквідувати Калашникова як вид? Погоджуюсь, що Калашников допустив грубе порушення прав не тільки журналістів, а й громадян загалом. Кожна людина має право на свободу думки, переконань, пересувань, слова. Бо так має бути в громадянському суспільстві, до якого ми хочемо йти. Цього не зрозумієш, поки тебе це не стосується. Я по собі це знаю, як це не просто витримати. Тому я – за свободу. І за те, щоб журналісти не боялися, як колись, висвітлювати неофіційну думку. Тобто, концептуально я проти дій Калашникова. Але...Що ми знову ж таки хочемо? Щоб Калашников перестав бути народним депутатом? Ми повинні працювати на пораженіє? Відстрелять, чи може дати таки людині шанс? Навіть перед смертною карою засудженим давали випалити цигарку.

– А хіба йому сьогодні не дали висловитися?

– Ну знаєте, Калашников є Калашников. Він вів себе сьогодні дійсно неадекватно. Я з цим згоден. Але це не значить, що ми його повинні, як-то кажуть, до крові дойняти. Якщо б він продовжував порушувати, але ж він зупинився, перестав бити журналістів. Думаю, тепер він буде боятися це робити. Таким чином ми з вами вже досягли мети. Справа отримала такий резонанс! Звичайно, позитивний чи негативний піар – це імідж. Але особисто ви б хотіли мати негативний імідж? Кожна нормальна людина хоче мати позитивний імідж. Представте, як йому не комфортно. Який це сором. Я б нізащо не хотів бути на його місці. Тому, я думаю, що виховний процес Калашникова і калашникових йде нормально. Але я не прихильник того, щоб на ньому ставити хрест. Нехай він зробить висновки, і його потенціал ще можна використати, наприклад, для розвитку Збройних сил.

Ми з вами – сила. То чому б нам Калашникова не виховати? Щодо з’їзду, то що ми досягнемо виключенням Калашникова зі своїх лав? Особисто я ще рішення не прийняв. Я за шанс для Калашникова. Якщо людина хоче стати на шлях виправлення, то ми маємо дати їй такий шанс.

Дмитро Понамарчук, президент Фонду вільних журналістів ім. В’ячеслава Чорновола, політичний оглядач:

– Сьогоднішня постанова – це не заслуга Верховної Ради. Це заслуга журналістів, які  порушили це питання. Це була так звана цехова принциповість: одного б’ють – всі заступаються. Такі речі вчать Верховну Раду. Ось голосування з цього питання показало, що депутати все ж таки поважають думку ЗМІ, вони зрозуміли, що від свободи слова залежить і їхня думка. Чим менше буде свободи слова, тим менше їх буде при владі.

Персона Калашникова неоднозначна. Ми повинні ставитися до нього з гумором. Ми – журналісти - більше можемо знати про нього, ніж він про нас. Знаєте, над такими, як він, треба сміятися, це такий образ самодура, про який писав ще Салтиков-Щедрін. Він хоче вирізнитися серед усіх інших депутатів, але «Не по Сеньке шапка». Це – «крокодильчик низького польоту».

Ви знаєте, були депутати, яких спіймали за руку за набагато більші злочини, ніж напад на журналістів, і він це прекрасно знає. Просто це не стосувалося журналістів. То Калашников і думає: якщо ті не отримали покарання, то що мені буде за сварку із ЗМІ? Партія регіонів нічого не втратить, якщо вона його виключить із своїх рядів. Примусять написати заяву про складання депутатських повноважень, бо у них піде наступний за списком. Я думаю, що він має стати для ЗМІ такою загальною назвою. Він заслуговує тільки на останню зброю журналіста – на зневажливий гумор відносно його персони. З таким виступом не тут, звичайно, треба було виступати. Не те місце. І журналісти правильно зробили, що висловили свою думку вигуками «Ганьба!». Раз на п’ять років вони мають право таким чином висловити свою думку. Останній раз вони так кричали, коли не розслідували справу Ґонґадзе.

Мустафа Найєм, журналіст газети «Комерсант»:

– Скажем откровенно: «Урод остается уродом всегда». У господина Калашникова был шанс если не извиниться, то хотя бы публично признать, что нечто было, но он решил пойти другим путем. Мне кажется, что комиссия ему в этом где-то и потакала. Потому что на самом деле для депутата принятое решение ровным счетом ничего не значит. Это равное тому, что подписали универсал. Он не потерял ни в деньгах, ни в имидже (ему не нужен этот имидж), ни в статусе, ну ни в чем. Поэтому такое решение бессмысленно. Я думаю, что это только первый шаг, и госпожа Герман сдержит свое слово, и съезд даст ему соответствующую оценку, если, конечно, он не будет декларативным.

Степан Курпіль, народний депутат України, фракція БЮТ:

– У цілому я задоволений, що звіт відбувся, і щодо нього прийнята постанова. Тому що з боку представників антикризової коаліції була спроба взагалі заблокувати звіт і наштовхнути комісію на рішення, що немає про що звітувати, або прийняти рішення а ж тоді, коли визначиться прокуратура. Очевидно, представники Партії регіонів і сам Калашников сподіваються, що прокуратура не доведе його вини і справа буде закрита за недостатністю доказів.

Як на мене, Калашников виступав дуже демагогічно, як на мітингу, приблизно так само він виступав на засіданнях комісії. Ми його питали про конкретні речі, а він виступав із такими промовами: чому треба любити Україну,  який він великий поборник свободи слова і т.п. Він дуже непослідовно поводився на комісії, не міг пояснити очевидні речі, робив суперечливі заяви. Його сьогоднішня промова справила враження, що він людина демагогічна, яка не зовсім розуміє, про що йдеться. Або розуміє, але вдає... як кажуть на Галичині, «грає вар’ята». От мені здається, що все він прекрасно розуміє, але сподівається, що прокуратура не доведе його вину. Але він намагається заперечити очевидне. Деякі представники «Нашої України» висловлювалися про те, що висновки комісії занадто делікатні. Але справа в тому, що в ТСК більшість була в антикризовиків (7 проти 4). І для того, щоб це було формулювання цілої комісії, ми його пом’якшили. В першому варіанті звіту я пропонував, аби комісія ствердила, що факт перешкоджання роботі журналістів з боку Калашникова мав місце. На це погоджувалися тільки 5 членів комісії. Тому ми сформулювали це як ознаки перешкоджання, що фактично є одне й те ж. Тоді до нас приєднався представник Партії регіонів Сергій Гусаров.

Перспектива заслухати з цього питання прокуратуру мізерна, тому що антикризова коаліція хоче якнайшвидше забути про цей інцидент.

Ольга Червакова, тележурналіст, канал СТБ, свідок у справі Калашникова:

– Ми сьогодні передали в Інтернет-видання проект документу на ім’я Мороза про ліквідацію депутатської недоторканності Калашникова. В ньому йдеться про те, щоб, незважаючи на те, що він повністю заперечує свою провину, вважати його провину повністю доведеною на підставі наступних доказів... Там доказова база на два аркуші.

Цей документ готувався кілька місяців тому, і не знаю, якою саме прокуратурою, але його бачили багато людей у різних місцях. Він просто загинув. Тобто обвинувачення вирішено було не пред’являти і водночас справу не закривати.

Ми вважаємо, що насправді прокуратура застосувала таку технологію, як закрити і спустити на гальмах цю справу. Вони не пред’являють обвинувачення Калашникову і не закривають справу за відсутністю складу злочину. Якби вони хоча б закрили справу і повністю виправдали Калашникова, ми б взяли ці документи і пішли до суду. І тоді, я переконана, що в більш відкритому, більш доступному для  ЗМІ судовому процесі було б доведено, що Калашников перешкоджав, і не лише перешкоджав, а й бив, забирав касету.

Зараз прокуратура приховує всю цю інформацію. Ми намагалися як журналісти отримати інформацію, що відбувалося там останні два-три місяці після того, як змінився слідчий. Нічого, ніяких коментарів нам не дають. Вчора голова Печерської прокуратури пані Філатова сказала, що вона не буде давати коментарів, тому що, по-перше, вона зайнята, по-друге, вона у цій справі коментарів не дає. Перед нами фактично закрили двері і сказали: йдіть, звертайтесь в інше місце. Ми зверталися до міської прокуратури з цього приводу, нам відповіли, що дадуть коментар прес-службі, якщо Генеральна прокуратура погодиться. У Генпрокуратурі нам сказали: ми дамо коментар, якщо вам надасть коментар міська прокуратура. Така ось кругова порука. Зараз ми не маємо жодної офіційної інформації про те, як просувається слідство. Можливо, ми, як свідки, могли б чимось допомогти, але до нас ніхто не звертається.

Сьогоднішня постанова – це напівзахід. У висновках комісії чітко записано, що були ознаки перешкоджання, але записати в проект постанови, що були ознаки перешкоджання, депутати чогось не схотіли. Хоча була така поправка. Там стояв Михайло Чечетов, диригував фракцією, щоб вона не голосувала. Я не розумію, за що ж вона тоді голосувала?

Мені здається, що регіонали грають в якусь гру, мені поки що невідому. Щодо звіту Генеральної прокуратури, то мені здається можна було б таке формулювання внести в проект постанови. І це вже справа прокуратури - дослухатися до порад депутатів чи не дослухатися. Але зафіксувати в постанові, що парламент хоче почути від прокуратури інформацію, було можна, і в цьому немає нічого кримінального. Вважаю, що парламентарі можуть висловити своє побажання. Вони цього не захотіли з невідомих мені причин.

А в цілому я вважаю, що текст постанови цілком нормальний, там були зафіксовані компромісні формулювання. Його змогли підтримати і представники антикризової коаліції. Це свідчить про те, що, незалежно від партійних поглядів, депутати можуть тверезо дивитися на дії своїх колег.

Виступ Калашникова справив на мене враження, мені хотілося аплодувати. Я заздрю цій людині, її фантазії. Тому що, коли він сказав, що журналісти підтвердили те, що він не робив нічого, про що казали в ЗМІ, мені захотілося познайомитися з цими журналістами, які спростували свої ж власні свідчення. Вони справді казали, що Калашников власними руками не завдавав побоїв, але він організував це побиття, і він тримав за футболку оператора, і він віддавав накази людям у чорному побити оператора і відібрати касету. За Кримінальним кодексом України організація злочину кваліфікується жорсткіше, ніж виконання. Це не означає, що журналісти забрали свої слова назад. Це висмикування фактів з контексту абсолютно адекватних показів журналістів. Взяв половину речення і хоче з цього зробити якусь сенсацію. Думаю, що Калашников уже зрозумів, які є основні засади піару, і вдало цим користується.

Маргарита Ситник, тележурналіст каналу СТБ, постраждала у справі Калашникова:

– Мені не зрозуміло, чому антикризова коаліція не проголосувала за поправку про внесення до постанови формулювання, що в діяннях Калашникова були ознаки перешкоджання журналістській діяльності. Це визнавав сам Віктор Янукович на зустрічі з нами і навіть вибачився за поведінку Калашникова. А тепер антикризовики фактично не визнають цього. Вони що, підставляють лідера своєї політичної сили? Не знаю, як це можна по-іншому тлумачити. Чому також не проголосували за поправку щодо звіту Генеральної прокуратури з цього питання? Більшість представників антикризової  коаліції виступали за те, щоб приймати рішення після закінчення слідства прокуратурою, хотіли послухати на комісії про хід слідства. І тепер вони не зацікавлені в тому, щоб послухати, як іде слідство, чому воно затягується. Як це зрозуміти? Виходить, що депутати пожурили колегу і все? Щодо його виступу, то від нього я нічого іншого не чекала. Такі заяви про консолідацію суспільства, про журналістів-провокаторів, я чую з того дня, як стався інцидент. Мені більше сподобалася реакція журналістів. Журналісти зрозуміли, що на нашому місці міг бути кожен з них, тому так сконсолідувалися.

Думаю, що до завершення справи ще далеко, але те, що депутати підтримали цю постанову, вже добре.

Стенограма розгляду питання про звіт Тимчасової слідчої комісії у справі Калашникова