Телебачення-2006: дорожче. І краще?
Добігає кінця телерік-2006. Перша його половина минула під знаком парламентської виборчої кампанії, під час якої в телеефір намагались упхати більше політики, ніж він спроможний вмістити. Гранична політизація суспільства сприяла швидкому розвитку, насамперед, політичних телешоу, інформаційних та аналітичних програм. У другій половині року, після виснажливої «коаліціади» та літнього затишшя, телеканали кинулись надолужувати втрачене у сфері розважального мовлення. В ефірі значно побільшало розважальних проектів власного виробництва та адаптованих міжнародних форматів.
Підбиваючи підсумки, «Детектор медіа» звернулась до експертів із проханням висловитися з приводу найяскравіших телепроектів, телеперсоналій та телетенденцій 2006 року.
На запитання «ТК» відповідають: Андрій Таранов (керуючий партнер експертної групи KWENDI), Сергій Галетій (редактор «Української медійної групи»), Максим Лазебник (голова Всеукраїнської рекламної коаліції), Дмитро Крикун (директор з розвитку МГО «Інтерньюз Україна»), Сергій Дацюк (експерт корпорації «Гардарика»), Василь Самохвалов (директор з розвитку ГО «Центр суспільних медіа»), Лаврентій Малазонія (телепродюсер), Ірина Бекешкіна (соціолог, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»), Юрій Покальчук (письменник, колишній член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), Ігор Курус (член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), Олег Єльцов (журналіст, сайт «Тема»), Микола Княжицький (компанія «Медіа-Дім»), Олександр Даруга (телережисер), Ірина Кармелюк (заступник керівника прес-служби апарату Верховної Ради України), Олег Смаль (художник-карикатурист), Юрій Винничук (письменник, співредактор газети «Post-Поступ»), В’ячеслав Булавін (генеральний директор рекламної компанії «Пріоритет»), Дарія Чепак (старт-продюсер, голова редакційної ради 5 каналу).
Телепроект-2006:
- у політичному мовленні:
Юрій Винничук, Василь Самохвалов, В’ячеслав Булавін, Максим Лазебник, Сергій Дацюк, Ігор Курус, Олександр Даруга,:
- «Свобода слова».
Сергій Галетій:
- Лучшим телепроектом по-прежнему является ток-шоу «Свобода слова» на телеканале ICTV. Думаю, главное выиграшное свойство этого формата в том, что в основу его драматургии положен принцип, проверенный тысячелетней историей – принцип гладиаторских представлений в Колизее. В центре внимания находится один «боец», который сражается с окружающими его с разных сторон «противниками», и в результате поединка получает либо одобрение, либо презрение «трибун». (Символично, что даже ведущий ток-шоу, Савик Шустер, имеет прямое отношение к Риму.) Почти все другие форматы политического жанра украинского телевидения, построенные по принципу «собрания», превращаются в базар, болтовню и выплеск эмоций без какой-либо логики и последовательности, и не приводят зрителей к ясным и понятным ответами.
- Дмитро Крикун:
- Як і раніше – «Свобода слова». Без сумніву, Савік Шустер створює дуже добру напругу в студії і змушує політиків говорити «нетехнологічно». Це якраз те, на мою думку, чого бракує більшості політичних ток-шоу в нашому телеефірі. Жаль, що інші, у тому числі більші, канали не спромоглися гідно відповісти на виклики команди «Свободи слова». Як і раніше, причаровує в програмі миттєва соціологія.
Лаврентій Малазонія:
- «Свобода слова» (ICTV, ведущий Савик Шустер) и «Пять копеек» (5 канал, ведущий Роман Чайка) - реально живые, профессионально исполненные и действительно телевизионные проекты.
Ірина Бекешкіна:
- «Свобода слова». Ця програма показала, якою може бути справжня свобода слова, і що свобода слова досягає своєї мети лише тоді, коли поєднана з професіоналізмом, і що суспільно-політичні проблеми можуть бути високорейтинговими.
Дарія Чепак:
Звичайно, залишається «Свобода слова» (ICTV). Ще я би виокремила «Чи на 5?» Єгора Соболєва, який йшов на «5 каналі» з кінця минулого року, як цілком унікальний для українського телебачення проект: власне в ньому вперше була спроба прийти до політика з соціальними проблемами «живих» людей, під кінець виходу проекту в ефір – навіть з цією конкретною людиною, героєм, і таким чином подолати прірву між так званим «електоратом» і владою.
Юрій Покальчук:
- «Свобода слова». Скептицизм до ведучого з «варягів» швидко щез, бо гостро ставлені Савікоми Шустером питання не мають одномірного політичного забарвлення, не справляють враження однобокості і намагання за будь-яку ціну вивести лінію, яку йому замовили. Круто і добре.
Олег Єльцов:
- «5 копійок» (5 канал).
Микола Княжицький:
- Для мене і далі лідером залишається програма Шустера. Є в цій програмі якась дивна магія, яка, здається, скоро примусить наших політиків демонструвати не лише справжнє своє обличчя, але і, можливо, знімати один перед одним штани і спідниці, і показувати одне одному язика. Це незабутнє шоу, яке успішно заміняє програму Нагієва «Окна». Вся попередня іронія стосується, скоріше, більшості учасників цієї програми, але не її ведучого і команди, яка над програмою працює. Вони роблять важку, але надзвичайно цікаву роботу.
Ірина Кармелюк:
- «Свобода слова» як найбільш професійно сформована передача - і щодо відповідності запрошених гостей до теми, добору актуальних тем, присутності у студії фахівців-експертів, і щодо фахового ведення самої передачі Шустером: інтелігентно, іноді іронічно, з повним знанням теми.
Олег Смаль:
- «Свобода слова». Хоча зоологічний рівень культури більшості учасників шоу примушує вимикати телеприймач за кілька хвилин перегляду.
- у художньо-розважальному мовленні:
В’ячеслав Булавін; Дарія Чепак; Василь Самохвалов; Максим Лазебник; Сергій Дацюк; Ігор Курус; Олег Єльцов; Дмитро Крикун:
- «Танці з зірками».
Сергій Галетій:
- «Танцы со звездами» («1+1»). Хорошо насыщенное артистичностью, эмоциями и азартом качественное зрелище, подарившее новый взгляд на знакомые публичные лица, с оттенками восхищения и более сильного сопереживания за них.
Лаврентій Малазонія:
- «Comedy Club» (оригинальная версия, Новый канал) - отличный, продвинутый формат. Очень надеюсь, что именно он, наконец-то, «похоронит» пронафталиненные КВН с «Аншлагом». И надеюсь, что потом кто-то «похоронит» и сам «Comedy Club».
Ірина Бекешкіна:
- «Не родись красивой» («1+1») та інші популярні серіали. Ці проекти найліпше відповідають запитам телеглядачів, втомлених від політики, дворічної виборчої кампанії та багатосерійної «коаліціади». Люди скучили за красивим, добрим, із щасливим кінцем, витонченими костюмами. Також «Танці з зірками». Творцям (справді - творцям) вдалося створити яскраве захоплююче видовище, набагато цікавіше, ніж просто танці, до того ж, з позитивною мораллю – що усьому можна навчитися, якщо дуже «паритися». І що ані вік, ані фігура для цього не на заваді (грішним ділом, навіть самій захотілося взяти у цьому участь).
Юрій Покальчук:
- «Танці з зірками» - попри вторинність (бо запозичено із Заходу) ця новинка для нашого глядача виявилась дуже позитивним шоком. Добре зроблено, цікаво всім. Принаймні, на перший період, беззаперечно, цікаво. Побачити відомих людей у танці - це довідатись про них дуже багато нового. Мова тіла - велика річ.
Олександр Даруга:
- «Леся+Рома». (ICTV)
Микола Княжицький:
- Мені сподобалися «Танці з зірками» на «1+1». Звичайно, як людина, яка має професійний стосунок до телебачення, я розумію, що це лише хороша реалізація якісного західного формату, але як глядач по вихідних включав телевізор, щоб дістати звичайне естетичне задоволення, якого так мало на наших екранах.
Ірина Кармелюк:
- «Танці з зірками» – за надзвичайно яскравий, красивий, драматично напружений і інтригуючий характер. Особливого емоційного кольору додає формат прямого ефіру. І потім, головне, на мій погляд, що такі передачі привертають увагу глядачів до прекрасного, навіть штовхають до набуття прекрасних навичок – вміння танцювати бальні танці. Про костюми я вже просто мовчу – у захваті!
Олег Смаль:
- Художньо-розважальне – в мене на полиці і у фонотеці. Серед телепродукції – не пригадую.
Юрій Винничук:
- «Смачна країна».
Телеведучий-2006
Сергій Галетій:
- Чтобы корректно ответить на поставленный вопрос, следовало бы иметь хоть какой-то приемлемый набор критериев, а не руководствоваться исключительно субъективной оценкой: «нравится», «не нравится». Следующий шаг, с которым сталкиваешься, когда определяешь для себя критерии оценки – это то, что есть ведущие, которые полностью соответствуют одному из них, но «не дотягивают» в другом… А вот так, чтобы всё совпало – случается редко. Но главная проблема заключается в том, что могут быть разные мнения какой из критериев считать наиболее важным. Например, что весомее «профессиональная техника» или «душевная самоотдача»? А «профессиональная техника» – это однородный критерий, или можно выделить в нём «содержание» и «форму»? Знание обсуждаемого предмета разговора, способность раскрытия входящих смыслов, с одной стороны, и чистую артистичность: манеру ведущего, его внимательность, речь и интонацию – с другой.
Собственно говоря, я бы выделил в этом году не одного, а троих ведущих. Во-первых, Романа Скрыпина, который так ушёл в душевную самоотдачу (столько сил было возложено на алтарь оранжевой революции), что просто не выдержал реалий всего последующего бреда междоусобных войн недавних союзников и возвращения на передовые позиции Партии регионов. По этой причине у него возникли определённые перехлёсты в «технике» ведущего, излишняя жёсткость и конфликтность. Во-вторых, Олеся Терещенко, – по противоположному критерию: чистому мастерству ведущего.
Но как выбирать из них лучшего? У одного система координат – это «правда войны», где от твоих непосредственных действий зависят жизни других людей и, даже, ход истории, у другого – «правда спортивных соревнований», где надо показать совершенную технику в достижении текущих высот, превзойти остальных участников, набрать очки… Но всё это, понятно же, с иной степенью ответственности: умеренной, безопасной… Правда, только в своей сути, а внешне (по видимому накалу страстей) они могут и походить друг на друга.
Возможно вы удивитесь, но (не смотря на то, что это совсем разные телевизионные жанры) третьим ведущим, объединившим для меня эти критерии в одно целое – стал Андре Тан (программа «Жертва моды» Нового канала). Искренность и лёгкость, позитивный эмоциональный заряд, доскональное владение темой – придают ему цельность и органичность в качестве телеведущего, и вызывают к нему безусловное доверие. Именно поэтому, по предлагаемым выше критериям, он вполне заслуживает высокой оценки.
Максим Лазебник:
- Савік Шустер.
Василь Самохвалов:
- Савік Шустер.
Дарія Чепак:
Залишається Савік Шустер – завдяки власній інтелігентності та дару спокійно, без перекосів, «розрулювати» часто складні ситуації прямого ефіру.
Найбільшою втратою є, звичайно, відхід від ефіру Романа Скрипіна – яскравого, харизматичного ведучого, якого, на жаль, дуже помітно втомив «політичний безлад» в країні.
В’ячеслав Булавін:
- Найбільш адекватний, з одного боку, Данило Яневський, з іншого – В’ячеслав Піховшек.
Дмитро Крикун:
- Володимир Павлюк на «Інтері». Не погоджуюсь з багатьма думками, які лунають з екрану, але його програми захоплююсь переконливістю ведучого. Погодьтесь, дуже відчувається, що це саме його програма! Навіть якщо це насправді не так!
Лаврентій Малазонія:
- Савік Шустер – 3-4 часа умело дирижирует оркестром, с которым не могут справиться спикер ВР, Президент Украины и Премьер-министр, тоже Украины.
Роман Чайка – полтора часа показывает «стриптиз души» своих «пациентов», одевая и снимая с их душ смирительные рубашки.
Виталий Гайдукевич – вполне перспективный «доктор Менгеле» для политбомонда и окополитбомонда.
Ірина Бекешкіна:
- Безумовно, Савік Шустер. Він різко підняв планку професіоналізму на нашому телебаченні. Те, наскільки швидко Савік став «своїм» у нашому суспільстві, є наслідком небайдужості ведучого до подій, що відбуваються і явного прагнення об’єктивно в усьому розібратися. Цих якостей дуже не вистачає нашим ведучим, які або усе знають краще усіх і намагаються «задавити» своєю правотою (цим особливо грішать ведучі 5 каналу), або з видом небожителів байдуже спостерігають за тим, що відбувається (а цим грішать ведучі інших телеканалів).
Юрій Покальчук:
- Анатолій Борсюк - інтелігентна впевненість, переконливість висловів разом із нечастим умінням дати висловитись опитуваному, а не провадити довгі сентенції самому. Рідкісний для старших телеведучих шарм і розумний досвід, вміння задавати питання і легко і ненав’язливо володіти публікою.
Ігор Курус:
- Савік Шустер.
Олег Єльцов:
- Роман Чайка.
Микола Княжицький:
- Мені подобаються Віталій Гайдукевич на НТН, Андрій Кузьменко на «Інтері» і Микола Луценко з «Миколиної погоди» на ICTV.
Олександр Даруга:
- Юрій Горбунов, Володимир Зеленський.
Ірина Кармелюк:
- Савік Шустер. Знову ж таки, за професійність, інтелігентність, не нахабність, як у деяких інших, вміння м’яко регулювати ситуацію, компетентність.
Юрій Винничук:
- Савік Шустер.
Телеведуча-2006
В’ячеслав Булавін:
- Ганна Безулик.
Василь Самохвалов:
- Алла Мазур (ця позиція не змінюється вже кілька років, як на мене).
Андрій Таранов:
- Катя Осадча.
Дарія Чепак:
У політиці - залишається Ганна Безулик, у розважальному форматі – Катя Осадча.
Як втрата – відхід Наталі Мосейчук з політичних студій, які вона вела на «5 каналі», і де почала проявляти свою особистість власне в дискусії, чого, на жаль, не передбачено в форматах новин та її проекту «Приховане життя».
- Маша Ефросинина. Аргументом для меня является то, что я не могу однозначно написать название телеканала напротив её имени. То есть, от других замечательных и высокопрофессиональных колег-телеведущих, её отличает одно уникальное свойство: Маша Ефросинина «принадлежит» не одному, а одновременно всем (главным на рынке) телеканалам. Вряд ли найдётся один из них, у кого в этом году её не было в эфире.
Либо следует «присуждать приз», несколько нестандартно, так как это сделали в этом году на Каннском кинофестивале, отметив целый ансамбль актрис, исполнительниц главных женских ролей в фильме «Возвращение» Педро Альмодовара. Практически на равных соревновались бы в указанной номинации «ансамбли» телеведущих программы «ТСН» («1+1») и «Факты» (ICTV).
Максим Лазебник:
- Ірина Ванникова.
Дмитро Крикун:
- Без сумніву, Катерина Осадча з «ТОНІСа». Можливо, автори опитування чекають імен відомих ведучих політичних ток-шоу або новин на «великих» каналах? Катерина – нова якість розважального шоу у нашому телевізорі. А зверніть увагу на її українську мову! А експромти?! А «картинка»?!!!
Лаврентій Малазонія:
- Илона Довгань (НТН) - динамична, грамотно настойчива, может «выпить кровь» у Дракулы и не оставить следа.
Ірина Бекешкіна:
- Важко сказати. Можливо, Ганна Безулик, хоча до її програми чимало зауважень. Проте вона хоча б старається. Загалом, вона здібна, їй би трохи менше самозакоханості і більше зацікавленості предметом дискусії.
Юрій Покальчук:
- Людмила Добровольська – м’якість, приємна жіночість, ненав’язливий легкий шарм, уважливість до глядача. Їй хочеться вірити, вона говорить ніби якраз до тебе. Дуже виросла професійно за останні роки. Чудова.
Олег Єльцов:
- Кульбаба з М1.
Микола Княжицький:
- Я є давнім симпатиком Олени Фроляк. Для мене завжди взірцем також була Алла Мазур. Надзвичайно прогресує Аня Безулик, шкода, що шоу з Машою Єфросініною виходить у той час, коли я не можу його дивитися. Мабуть, теж би сподобалося.
Олександр Даруга:
- Анна Соболєва («Інтер»).
Юрій Винничук:
- Наталія Мосейчук («1+1»).
Ірина Кармелюк:
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
