Відтоді, як було оприлюднено Заяву журналістів та працівників ЗМІ щодо наступу на свободу слова в Україні, минуло досить часу, аби констатувати: адресати (насамперед, виконавча влада та Партія регіонів) її проігнорували. Громадянська кампанія «Руки геть від свободи слова!», про створення якої оголосили 15 вересня, знов поставила чітко сформульовані вимоги до влади: зняти депутатську недоторканність з Олега Калашникова, порушити кримінальну справу за фактом перешкоджання професійній діяльності знімальної групи 5 каналу у Києво-Печерській Лаврі, притягти до відповідальності за порушення прав журналістів міського голову Києва Леоніда Черновецького, заблокувати законопроект депутата Кисельова, а також створити прозору систему акредитації журналістів при органах влади. З цих п’яти вимог виконано лише одну: представник Партії регіонів Василь Кисельов відкликав свій законопроект щодо встановлення кримінальної відповідальності за наклеп, проти якого виступали не лише журналісти, але й парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації,  Національна комісія з питань утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі, і навіть самі «регіонали». Для виконання інших вимог, вочевидь, не було такої одностайної «політичної волі». Політики, публічно звинувачені у грубому порушенні прав журналістів,  - Олег Калашников, Петро Лебідь (намісник Києво-Печерської лаври єпископ Павло),  Леонід Черновецький, Дмитро Шенцев, - не притягнуті до відповідальності. Лише у справі Калашникова триває слідство.

«Тому, що у вас нема честі і совісті»

12 липня у наметовому містечку біля Верховної Ради група прихильників Партії регіонів на чолі з нардепом Олегом Калашниковим напала на Маргариту Ситник та Володимира Новосада.

Журналістка СТБ Ольга Червакова пильно стежить за перебігом розслідування. Вона приїхала на місце події за 40 хвилин після побиття,  тож її залучили до справи як свідка. «ТК» розпитала Ольгу про те, як іде справа Калашникова.

«Яким шляхом іде слідство, наразі невідомо, - каже Ольга. -  Я не знаю, яких доказів треба шукати, адже картина того, що відбулося 12 липня біля стін Верховної Ради абсолютно зрозуміла і складається з загальновідомих фактів:

1. Знімальна група СТБ перебувала на мітингу Партії регіонів на офіційне запрошення Партії регіонів. Є прес-реліз і анонси, за якими планувалась ця зйомка.

2. Є довідка Київського міського бюро судмедекспертизи, де знімав побиття оператор Володимир Новосад. Там чітко написано, що синці та струс мозку він отримав саме в той час, коли він указує – під час зйомки наметового містечка. Його перебування саме там підтверджує графік зйомок телеканалу СТБ. Тим часом, захисники Калашникова стверджують, що він міг відійти за межі наметового містечка і десь там отримати по голові. Але тоді навіщо йому вказувати на Калашникова і компанію, а не на справжніх нападників?

3. Речовим доказом є пошкоджена камера, яку вилучено на експертизу. Є також протокол про втрату касети, яку депутат  подів невідомо куди.

4. Навіть оточення Калашникова визнає, що інцидент відбувся. Помічниця депутата Ольга Соловйова в інтерв’ю «Вікнам» на запитання «Чому не давали знімати й на яких підставах відібрали касету?» чітко відповіла: «Тому, що у вас немає честі і совісті. Ви знімаєте не те, що проісходить, а те, що вас цікавить – розбиті пляшки і мусор» (мова оригіналу)».

Слідству відомі імена людей, що були разом із Калашниковим під час нападу, та очевидців цього інциденту. Є депутати, які відкритим текстом визнали, що касету, вилучену в журналістів, знищено. Є й заява самого Калашникова, де він вибачився за свої дії.  В той же час, стверджуючи зараз, що ніякого побиття насправді не було, Калашников спирається на свідчення людей, які, нібито,  були в наметовому містечку й «бачили», що журналісти, мовляв, спокійно відпрацювали й поїхали геть, і ніякого побиття не було.

У вересні Олег Калашников роздавав інтерв’ю всім каналам, заявляючи, що Ситник і Новосад дають слідству суперечливі покази. Між тим, за його процесуальним статусом,  він не має права бути ознайомленим із матеріалами справи: він є свідком, а таке право надається лише обвинуваченим і потерпілим. Тож звідки він може знати, які покази дають журналісти? Це запитання ми поставили заступнику прокурора міста Києва Віктору Шевченку.

«Калашников не знайомився із матеріалами справи, а свої висновки може робити із виступів журналістів СТБ, які чув на засіданнях парламентської комісії. Зараз тривають експертизи, тому слідство йде так довго», - відповів прокурор.

«Парламентська комісія (тимчасова слідча комісія з питання перешкоджання професійній діяльності журналістів телеканалу СТБ з боку народного депутата Олега Калашникова, – «ТК») викликала пересторогу від самого початку, - розповідає Ольга Червакова, - Голова ВР Олександр Мороз втрутився у вже проголосовану постанову і на власний розсуд змінив склад комісії. На думку Мороза, представництво в комісії має бути пропорційним до кількості депутатів у фракції: «Пропорційна» арифметика така, що плакати хочеться: ПР – 4 члени (один з яких заступник голови), БЮТ – 2, «НУ» - 2, Соцпартія – 2, КПУ – 1.

Спочатку на це можна було дивитись спокійно, адже ми знали про позицію лідера ПР Віктора Януковича: Калашникова необхідно покарати і виключити з партії. Але потім позиція представників коаліції почала зазнавати дивних метаморфоз. Депутат Сергій Гусаров розпочав знайомство з журналістами СТБ із роздратованого запитання: «Слухайте, ну коли ви вже заспокоїтесь? Доки ви будете колошматити все це?»

Далі – більше. Такої неприхованої неповаги я не бачила ніколи. Соціаліст Михайло Гончаров відверто знущався, побачивши у телесюжеті інтерв’ю Володимира Новосада: «Ой, вы посмотрите на эту рожу, что-то на нем не видно сотрясения мозга!».  Ще був ніжний і артистичний пасаж комуністки Валерії Заклунної до Маргарити Ситник: «Вас мужчины на руках уносили? Так это же прекрасно! На руках! Вы радоваться должны!».

Ольга наводить і ще кумедніший випадок: коли на першому засіданні комісії депутат Ольга Герасим’юк попросила Калашникова та його адвоката не перебивати свідка, «оскільки комісія хоче знати правду», адвокат підхопився і закричав: «Хто їй дав право говорити тут правду?».  

Голова комісії Степан Курпіль прокоментував поведінку Калашникова так: «Він поводився досить стримано, а на першому засіданні був трохи збуджений, наступальний. У нього характер такий, він колишній військовий».

«Нові версії Калашников вигадує просто на ходу. Спочатку говорив, що журналісти знімали смітник на задвірку наметового містечка. Потім йому примарилось, що це було не сміття, а нижня білизна якихось неіснуючих у природі дівчат. Потім казав, що робив зауваження журналістам за те, що вони курили. Не здивуюсь, якщо завтра виявиться, що вони принесли туди кілька кілограмів тротилу, а відважний Калашников попередив теракт», - розповідає Ольга Червакова.

За словами журналістів СТБ, на касеті, яку в них забрав Калашников, були звичайні намети та їхні звичайні мирні мешканці. Знімали, справді, біля якогось смітника, адже з того місця в кадр не потрапляв паркан, який псував картину. Але сам смітник журналістів не цікавив. Все й справді розпочалось із зауваження щодо смітника, яке Калашников зробив журналістам; потім були прохання піти, наполегливі вимоги, а відтак – брутальні погрози, матюки, шантаж і рукоприкладство. Можливо, цим би все й скінчилось, якби Калашников не побачив, що камера все пише. Зрозумівши, що запис може потрапити до ефіру, депутат вирішив позбавити журналістів касети у будь-який спосіб.

«Коли я бачу, як партійці стають на захист Калашникова щільними лавами, мені смішно. Він бреше, коли каже, що думав тоді про партію. Він думав лише про себе і рятував свою шкуру, а партію разом із її лідером він здав, як склотару», - коментує Ольга Червакова.

У свідченнях Олега Калашникова маса суперечностей. Він визнає, що давав інтерв’ю знімальній групі СТБ і подарував візитку Маргариті Ситник. Але за 10 хвилин учинив напад уже на «людей, яких не ідентифікував, як журналістів». На запитання «невже ви не знали, кому даєте візитку?» депутат кричить: «це були не журналісти, а папараці!».  Чіткої відповіді, навіщо він давав інтерв’ю цим «папараці», Калашников дати не може.

Зрештою, Калашников почав стверджувати, що журналісти СТБ більше не мають до нього претензій. «Не дочекається!» - каже Ольга Червакова.

«Чи буде суд, чи буде кара?»

З нікому не відомого рядового «регіонала» Олег Калашников за чотири місяці перетворився на справжню зірку. Його впізнають в обличчя, він роздає інтерв’ю та автографи, бере участь у чатах найпопулярніших Інтернет-видань. «Він нагадує мені персонажа шоу «Як стати зіркою»,  - іронізує Ольга Червакова. – Тепер, щоб прославитись, треба побити журналістів».

Видається цілком очевидним, що нормальною реакцією на такі дії політика має бути цілковитий «ігнор» з боку журналістів. Однак, як бачимо, колеги охоче докладаються до розкрутки нового популярного обличчя Партії регіонів.

Ольга обурюється: «Найбільше вражає професійна неадекватність деяких моїх колег, які чомусь вирішили брати інтерв’ю у Калашникова на загальнополітичні і лайфові теми. Пару тижнів тому я особисто бачила сюжет на НТН про депутатські стрільби.  У ньому червонопикий ворог преси висловлюється про те, що він у черговий раз не хоче підвести партію. На 5 каналі була пряма мова Калашникова про якісь бюджетні гроші».

17 листопада на очах кореспондента «ТК» журналістка Першого національного запросила Олега Калашникова до камери з проханням прокоментувати його ставлення до голодомору. Він спочатку неохоче підійшов (бо не знав, про що запитуватимуть), а потім двічі гордовито (якщо не сказати пихато) відповів, що позиція фракції відома. Журналістка наполягала – їй хотілось почути думку саме цього народного депутата. До неї приєднались кореспонденти 5 каналу та «ТОНІСа», і тоді вже «експерт з голодомору» Калашников розговорився...

«Я хочу спитати своїх колег: у вас є елементарна професійна гідність? Будьте, нарешті,  тверезішими і адекватнішими. Депутатське хамство Калашникова стосувалось не лише Маргарити Ситник і Володимира Новосада – це було зазіхання на вашу професію і на ваше право говорити і показувати те, що ви бачите. На їхньому місці міг опинитись будь-хто з вас. Обійдіться без плазування перед посадами, а інакше завтра нам усім знадобиться на зйомці не лише мікрофон, а й каска на голові», - каже Ольга Червакова.  Маргарита Ситник також обурена порушенням бойкоту. За її словами, коментарі в Калашникова беруть, зокрема, й ті журналісти, які у липні підписали лист-вимогу журналістів, а у серпні – Заяву про наступ на свободу слова. «Калашников, на мою думку, не є експертом у тих питаннях, які йому зазвичай ставлять. До того ж, він використовує нагоду, щоб давати свою власну інтерпретацію цієї події. Якщо він багато разів повторить в ефірі, що інциденту не було, люди почнуть вірити, що й насправді нічого не було», - каже Маргарита.

Чи буде Калашникова покарано, і якщо буде, то як саме? Щойно стало зрозуміло, що справу з побиттям знімальної групи СТБ не вдасться приховати або спустити на гальмах, «регіонали» пообіцяли, - і  в подальшому робили це неодноразово, - що Калашникова буде покарано. Заходи покарання називали різні: виключення з партії, виключення з фракції тощо. Власне, про виключення з фракції говорили відразу – для цього не потрібно нічого, крім рішення фракції, - але й досі прізвище Калашникова можна побачити у списку депутатів фракції ПР. Виключення з партії, за словами Віктора Януковича, можливе лише на загальнопартійному з’їзді (хоча незрозуміло, що заважає зробити це на рівні місцевого осередку – як, наприклад, нещодавно було виключено з ПР мера Запоріжжя Євгена Карташова). З’їзд мав відбутись наприкінці жовтня, але був перенесений на весну 2007-го...

Ще у липні народний депутат Ганна Герман заявила, що складе депутатські повноваження, якщо її однопартієць не вибачиться перед журналістами. Не зайвим буде нагадати, яким було це «вибачення»: депутат просто познущався з постраждалих.  Але, очевидно, Ганна Герман та Тарас Чорновіл, який також обіцяв відмовитись від мандата на знак солідарності з журналістами, цим задовольнились. На прохання прокоментувати поточну ситуацію у справі Калашникова пані Ганна відповіла кореспонденту «ТК» так: «Я зробила, що могла, дайте мені спокій з Калашниковим. Запитуйте у самого Калашникова».

Микола Томенко, народний депутат, член фракції БЮТ, вважає, що найгіршим наслідком для Калашникова буде внесення «до вічного списку зневаги журналістів до політиків, які поводяться по-хамськи. Отакий спільний корпоративний осуд – максимум, що він може отримати. Сумнівно, що з’їзд ПР буде розглядати питання про його виключення. Вони вже винесли йому догану, і тепер ніхто не хоче в це влазити. Реальний наслідок – втрата депутатського мандата, але я абсолютно переконаний, що він залишиться депутатом. Це така тонка гра: спочатку партія його засуджує, а потім делегує вести мітинги ПР.

Дай Бог, щоб журналісти не забували не тільки Калашникова, а Черновецького, Вершиніну (член фракції БЮТ, – «ТК») тощо, які вважають, що з працівниками ЗМІ можна спілкуватись, як з офіціантами в казино. Буде дієвіше, якщо журналісти просто викреслять цих людей із списків політиків, і вони опиняться поза увагою медіа, поки не підвищать свою політичну культуру і навчаться спілкуватись із громадянами та журналістами належним чином».

Комуністка Катерина Самойлик не вірила в результативність тимчасової слідчої комісії від початку. «...я дійсно не розумію мотивів затягування цієї справи. Потрібно було розглянути і сказати, які були факти, про що свідчать записи, - і прийняти конкретне рішення. Але я думаю, що рішення, передусім,  повинні прийняти Партія регіонів та фракція. У Компартії це робиться так: якби я зараз побилась із ЗМІ, то в президії ЦК зі мною була б настільки серйозна розмова, що могла б довести мене до інфаркту. На щастя, ми дуже толерантно ставимось до журналістів, тому в нас такого бути не може».

«Бютівець» Степан Курпіль, голова тимчасової парламентської комісії, говорить про можливе порозуміння між журналістами та Калашниковим.

- Практично ми вже підійшли до написання звіту комісії. Наступного тижня я цим займуся, потім запропоную членам комісії проект рішення. Ми провели кілька засідань, заслухали обидві сторони. Також був заступник прокурора міста Києва пан Шевченко, який доповідав про порушену за фактом справу. Він розповів, яка робота проведена, досить багато свідків опитано, зроблено очні ставки. Причини затягування прокурор пояснював тим, що слідчий хворів, тепер ця справа перейшла до іншого слідчого, оскільки попередній звільнився. Тобто ніби були причини.

З нашого боку не всі члени комісія регулярно відвідують засідання комісії. Завжди дуже чемно приходять Євген Філіндаш (СПУ), Сергій Гусаров (Партія регіонів), Іван Попеску (Партія регіонів). А от Олександр Стоян (Партія регіонів),  приміром, був лише раз.

Позиції сторін є відомі. Вони, скажімо, є діаметрально протилежні. У зв’язку з цим я попросив, щоб кожний член комісії подав свою оцінку фактів, щоб ми могли на основі колективного бачення   зробити висновки комісії. Я думаю, що дати однозначну оцінку буде важко, тому що думки розійшлися. Представники антикризової коаліції, - правда, не всі, - більш схильні поблажливо поставитися до цього інциденту, а члени комісії від опозиції досить рішуче настроєні засудити Калашникова.

Я не хочу випереджати висновки комісії, бо мене можуть звинуватити в упередженості, але факту перешкоджання, ніби, ніхто не заперечує. Питання в тому: чи причетний до цього Калашников і наскільки причетний. Ось тут думки дуже сильно розбігаються. Але я буду доповідати Верховній Раді так, як висловляться члени комісії. Якщо буде група оцінок, яка збігається, я так і подам, якщо будуть  діаметрально протилежні оцінки – теж скажу. Висловлювалися такі думки, що давайте почекаємо завершення кримінальної справи. Я думаю, що ми не  повинні чекати завершення кримінальної справи, тому що завдання правоохоронних органів і депутатської комісії різні. Ми не можемо виконувати роль прокуратури чи суду і встановлювати вину Калашникова, але ми можемо дати політично-моральну оцінку.

Думаю, що ця напруга була б знята, якби Калашников особисто вибачився перед журналістами. Він цього не зробив. Більше того, він почав заперечувати, що причетний до побиття. Мовляв, він не знає, з якими журналістами спілкувався, можливо, це були не журналісти СТБ, а невідомо хто. Мені здається, що це неправильно. Більше того,  журналісти є доброзичливо, миролюбно і толерантно настроєні, і кажуть, що у кримінальній справі готові на мирову угоду. Але на це поки що не йде Калашников. Ми їх просили залагодити цю справу між собою, тим паче, що немає якихось надзвичайних вимог з боку журналістів. Найгірші наслідки для Калашникова - це те, що прокуратура визнає його винним і притягне до кримінальної відповідальності. Тоді Верховна Рада повинна розглядати відповідне подання. Якщо ж прокуратура не зможе довести до кінця, тоді цю справу закриють за недостатністю доказів.

За словами постраждалої, журналістки СТБ Маргарити Ситник, мирову угоду запропонували депутати від ПР, що входять у комісію. Раніше Маргарита не виключала, що погодиться на неї за умов публічного вибачення та відшкодування моральних і матеріальних збитків. Але після всіх образливих і неправдивих речей, які Калашников наговорив протягом слідства, журналістка категорично проти такої угоди.

Член комісії від Партії регіонів Іван Попеску наочно проілюстрував слова Степана Курпіля щодо позиції «антикризовиків». На думку депутата, нічого в цій справі незрозуміло, і висновки робити зарано. «Партія регіонів винесла йому догану, - каже Попеску. -  Це все було на рівні емоцій. Ви пам’ятаєте, тоді ще не було призначено уряд, проходили мітинги. Калашников стверджував, що це провокація. Нам показали, наприклад, «дєвушка, не трогайте меня, не трогайте меня» - це те, що було після інциденту. Другий момент – оператор потрапив в лікарню. Але є інші записи, які показують, що оператор десь ходив, палив... Здалека хтось його знімав. А в лікарню він потрапив через пару днів. Немає експертизи, яка б показала, чи можливо, щоб людина так себе поводила, маючи струс мозку. Прокуратура постійно уникала конкретної відповіді. І тепер нам дуже важко». Депутат посилається на презумпцію невинуватості, яка не дозволяє комісії винести однозначне рішення щодо вини Олега Калашникова, поки не зробить висновків прокуратура. Приблизно те саме говорять зазвичай інші «регіонали»: «треба розібратись», «нічого не ясно», «справа заплутана»...

Як розповіла «Детектор медіа» Маргарита Ситник, улітку на канал СТБ надійшов лист від члена Партії регіонів з Миколаєва, який написав, що інцидент із Калашниковим підштовхнув його до виходу з партії. До листа було докладено копію відповідної заяви. Можливо, небезпека втратити довіру своїх виборців та членів партії переконає «регіоналів» у тому, що не варто покривати хулігана-однопартійця?  Коли вже такі аргументи, як закон, мораль і справедливість, не є для них достатньо переконливими.

Та не лише Партія регіонів і влада відповідальні за те, що справи про порушення прав журналістів «заминають» і відкладають у довгу шухляду. У статті «Дума про кулачного бойца Калашникова» (журнал «Детектор медіа», 9-10, 2006) журналіст з Миколаєва Ярослав Індиков писав про те, що єдиний спосіб, яким журналісти могли б результативно оборонитись від свавілля представників влади – медійний: тримати на контролі кожен випадок нападу, тиску чи перешкоджання професійній діяльності, ні на мить не послабляючи хватку, та нагадувати про нього аудиторії за кожної нагоди. На жаль, до справжньої професійної солідарності українським журналістам ще далеко.