15 вересня 2006 року у Верховні Раді відбулася прес-конференція,  ініційована Інститутом масової інформації, медіа-профспілкою та відомими журналістами. Серед учасників були Михайлина Скорик, Вікторія Сюмар, Володимир Ар’єв, Наталія Лигачова, Святослав Цеголко. Вони оголосили про старт громадянської кампанії «Руки геть від свободи!»

Михайлина Скорик, голова Київської Незалежної Медіа-Профспілки, зачитала звернення журналістів і зазначила, що його хочуть максимально донести до політиків. Вона передала текст звернення голові Комітету з питань свободи слова та інформації Андрію Шевченку для оприлюднення у Верховній Раді.

Андрій Шевченко зазначив, що це ініціатива журналістських організацій, а не народних депутатів чи якихось політичних сил.

- Думаю, що зараз такий момент, коли стоїть виклик перед державою, щоб відірвати справу Ґонґадзе від політиків, які використовували і будуть використовувати її в своїх цілях, – сказав він. – Мені здається, що смерть Ґонґадзе – це символ деградації всієї старої політичної системи незалежно від партійних кольорів. Ми знаємо, що Гію вбила система Кучми, яка зараз перефарбувалась в синє-білий колір, знаємо, що не змогла розкрити справу й помаранчева влада, а «рожевий» голова Верховної Ради використовує цю справу для власної промоції. Країна знає, що Олександр Мороз більше знає по цій справі, ніж говорить. Прийшов час йому сказати все. Війна проти журналістики в Україні – це не лише хрест під Таращею, це й сьогодення: і мер Києва Чернівецький, який розпоряджається, кому давати інтерв’ю, а кому – ні. Це й депутат Калашников, і законопроект Кисельова, який пропонує відправляти журналістів за наклеп на виправні роботи. Думаю, це діагноз всієї політичної системи, яка буде приречена, якщо ключові політики не ставитимуться до журналістів, як належить. Вони мають зробити свідомий вибір на користь свободи і прав. Сьогодні великий журналістський день. Справа Ґонґадзе навчила журналістів виборювати свої права. Ці роки не пройшли марно. Ми пам’ятаємо і маніфест проти цензури, коли журналісти сконсолідувалися, й історію з сином Президента, історію з Калашниковим. Гадаю, що ця професія реанімувала й реабілітувала себе. Як голова Комітету обіцяю максимально донести вашу заяву до всіх депутатів. У всіх фракціях є люди, які хочуть довести справу Ґонґадзе до кінця. Також планую виступити у Верховній Раді.

Відома журналістка Вікторія Сюмар роз’яснила, як буде створюватися рейтинг ворогів преси:

– Те, що ситуація зі свободою слова в Україні погіршується – це не просто наші враження. Це ще й конкретні цифри. Інститут масової інформації проводить моніторинг порушень прав журналістів протягом семи років. Ми маємо дуже трагічний 2000-й рік, коли загинули четверо журналістів. Після того, слава Богу, журналістів не вбивали, але був ще доволі критичний 2004-й рік, коли журналістів били, заарештовували, саджали за грати. Доволі спокійним і ефективним у відносинах «преса-влада» був 2005-й рік.

Вікторія представила графік за 2005-2006 рік, на якому одна лінія – це напади, погрози, побиття журналістів, друга лінія – це факти зафіксованої цензури ЗМІ. Ці лінії 2006 року мають тенденцію до зростання. Однією з форм реакції журналістів на таку ситуацію може бути визначення ворогів преси. Це формула не нова, вона працює в багатьох країнах світу.

«Я думаю, – сказала Вікторія Сюмар, – прийшла черга України говорити про тих людей, які найбільше конфліктують з журналістами, створюють перешкоди в їх роботі. Ми вирішили, що в переддень річниці смерті Ґонґадзе ми будемо оголошувати кандидатів на місця в цьому рейтингу, а підсумки підбиватимемо в січні наступного року. Визначати місця будуть близько ста експертів з Києва та з регіонів України. Хочу зазначити, що ми мало говоримо про регіони, де ситуація жахливіша, ніж в столиці. Хто цього разу претендує на місця в рейтингу ворогів преси. За кількісними показниками абсолютний рекорд у мера Києва Леоніда Черновецького. Це і його знамените розпорядження про те, хто може давати коментарі, що є фактом цензури і порушенням законодавства, і погрози про звільнення журналістів, і погрози про закриття ЗМІ, зокрема ТРК «Київ», газети «Вечерние вести», і судові позови до журналістів ТРК «Київ» та журналу «Власть денег». Є ще один кандидат – це Олег Калашников, у якого менше кількісних показників, а ось щодо якісних, то ми ще будемо вирішувати, хто з них  перспективніший щодо першого місця. Особливо остання заява Калашникова, говорить про те, що ця людина вперто не хоче визнавати своєї провини. Ми дуже хочемо почути результати розслідування, адже вже минуло два місяці. Те, що пан Калашников є свідком у цій справі є взагалі цікавим розвитком цієї історії. І, звичайно, не можемо оминути увагою владику Павла (депутат Київської обласної ради, Фракції Партії регіонів). Те, що забрали у журналістів камеру,  вилучили касету і зробили це силою – фактично є кримінальним злочином.

Володимир Ар’єв, телепродюсер (ПЦ «Закрита зона»):

– Хочу звернути увагу на те, що мирське ім’я владики Павла – Петро Лебідь і що він є не тільки духовною особою, а й політичною фігурою. Так само як створюється сьогодні антиномінація щодо ворогів преси, так само йде створення громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України. Туди ввійдуть журналісти та юристи, які займаються медіа правом, які будуть миттєво реагувати на кожне правопорушення проти свободи слова, проти кожного журналіста.

Володимир Ар’єв нагадав журналістам, що є 171 стаття Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання журналістам у виконанні професійної діяльності.

Наталія Лигачова відзначила, що створювати інформаційні приводи навколо проблем зі свободою слова – це обов’язок журналістів.

«Таким образом они помогут обществу отстаивать свои права, поскольку политики не всегда спешат их защищать, – сказала Н. Лигачова. – Институт массовой информации, «Детектор медіа» и Киевский независимый профсоюз, Комитет по свободе слова и информации договорились о том, что будут инициировать встречу  с топ-менеджерами ньюз-румов всех телеканалов для того, чтобы выработать общую концепцию и общий системный план действий на все нарушения свободы слова. Потому что мне, например, кажется,  что телеканалы помогают сейчас пиариться Калашникову. И нам нужно выработать общие подходы, для того чтобы реально и конструктивно защищать свои права. Делом чести журналистов должно стать то, чтобы Калашникова не только исключили из партии, а чтобы он перестал быть депутатом. И ситуацию со священником и 5 каналом тоже нельзя спускать на тормозах. Если мы это сделаем, то подобные нарушения будут повторяться. И мы будем определять все новых и новых врагов свободы слова.

Святослав Цеголко, журналіст (5 канал):

- Це звернення також є зверненням до Генеральної прокуратури України. Сподіваємось на те, що Генпрокуратура також публічно відреагує на звернення журналістів щодо відповідальності осіб, які порушують законодавство, честь і гідність журналістів. Тепер ми не будемо схиляти голови, як в 2000 та 2004 роках. Ми будемо відстоювати свої права і ніколи від них не відмовимось.

На запитання журналістів, до якого завершення потрібно довести справу з Калашниковим і владикою та чи не бояться звинувачень в пропаганді БЮТ через участь Андрія Шевченка, учасники відповіли, що їх завдання - довести справу до суду і отримати вирок. Вони повинні співпрацювати зі всіма органами влади, з чиновниками з різних структур, зокрема з Генпрокуратурою, Міністерством внутрішніх справ. Андрій Шевченко очолює профільний комітет, і не працювати з профільним комітетом було б помилкою. Якби його очолював представник Партії регіонів,  вони співпрацювали б і з ним. А якщо теоретично раптом хтось з БЮТ створить такий прецедент, як Калашников, вони так само будемо реагувати.

Після завершення прес-конференції голова Комітету з питань свободи слова Андрій Шевченко виступив уже майже перед порожнім залом, в якому сило всього близько 30 депутатів. Він оголосив заяву журналістів. На жаль, акція, яка планувалася (скинути цю заяву у вигляді паперових літачків з парламентської ложі преси) була зірвана через відсутність більшості тих, для кого вона готувалася.

Виступ Андрія Шевченка у Верховній Раді:

Заява учасників громадянської кампанії «Руки геть від свободи!»

Останнім часом працювати журналістам в Україні стало складніше. Політики спекулюють на випадках нападів на журналістів, а не приймають рішення в кожній справі по суті. Навіть сьогодні, напередодні шостої річниці зникнення Георгія Ґонґадзе, ця сумна дата  стала не приводом пом’янути Георгія та покарати винних, а підставою для політичних спекуляцій та продовження брудної гри за участю перших осіб держави. Ми прийшли до Верховної Ради, щоб продемонструвати, що журналісти незадоволені та обурені таким станом речей. Від сьогодні стартує журналістська кампанія «Руки геть від свободи!», яка має на меті встановити громадянський і професійний контроль за випадками порушень прав журналістів, які мали місце в останній час і будуть виникати в майбутньому. Ми чітко знаємо, що і хто заважає нам професійно працювати, і ми хочемо, щоб винні не ховалися за депутатськими мандатами чи службовими посадами, а несли покарання згідно з законами України. А тому вимагаємо:

1. Зняти депутатську недоторканність народного депутат Олега Калашникова, притягнення його до кримінальної відповідальності за напад на знімальну групу СТБ вимагають сотні журналістів, чиї підписи стоять під відкритим листом на «Українській правді».

2. Порушити кримінальну справу за фактом перешкоджання професійній діяльності знімальної групи 5 каналу на території Києво-Печерської Лаври 28 серпня.

3. Притягнути до відповідальності мера Києва Леоніда Черновецького, який систематично порушує права журналістів на вільне висвітлення діяльності київської влади, обмежує наш доступ до інформації, публічно ображає журналістів.

4. Заблокувати законопроект депутата Кисельова, який передбачає повернення норми, яка до 2001 року була інструментом розправи над журналістами – кримінальної відповідальності за наклеп.

5. Створити прозору систему акредитації журналістів при органах влади, щоб вона не перетворювалася на систему фільтрації для журналістів чи ЗМІ, які не подобаються чиновникам.

Для того, щоб народ знав своїх «героїв», які нехтують чинним законодавством та заважають українцям отримувати повну інформацію про події, Незалежна Медіа Профспілка України та Інститут масової інформації розпочинають річний моніторинг тиску на ЗМІ з тим, щоб скласти український рейтинг «Вороги преси».

e-mail:golova@profspilka.org.ua

тел.: (044) 537 20 03,  8 050 310 44 41

www.profspilka.org.ua

Інші фото з прес-конференції.