Очевидне зубожіння тих, ким влада мала б опікуватися, не лише валить її рейтинги, але й змушує шукати виходи з безнадійно глухого кута. Так би мовити, перейматися реанімаційними заходами.

Серед подібних процедур далеко не останню роль відіграє зачистка інформаційного простору від інакомислячих - така собі тотальна стерилізація «правди».

Ви ще маєте іншу думку? Тоді ми йдемо до вас...

Звісно, можна почати з очевидних спроб підігнати законодавство під власні потреби, вивести переважну більшість «неправильних» телеканалів «за дужки» технічних умов, необхідних для телерадіомовлення в межах країни, шантажувати опозиційні видання й телеканали національного рівня судовим переслідуванням.

Але чи не найбільшу рейтингову вигоду влада отримує від затикання рота інакомислячим у регіональному масштабі.

Не секрет, що вітчизняна інтернет-аудиторія переважно концентрується в столиці та обласних центрах. Її навряд чи вразиш футбольними чи естрадними зірками в списку. Або пафосним рекламним відео на фоні монументу «Батьківщина-Мати». Її представники зазвичай уміють оцінити не лише масштаб, але й ціну подібних кліпів. Вони вміють «гуглити» за ключовими словами, не вестися на «єдино правильну» точку зору й керуватися альтернативною інформацією.

Але чим далі від обласних центрів - тим більший вплив на людей мають телевізійні ящики та друкована продукція, відфільтрована за мірою лояльності до влади.

Не випадково, що синхронно з наближенням до виборчих баталій режим серйозно перейнявся контролем над регіональним теле- та радіомовленням. Зокрема, масштабно «пройшлася» влада по ТВі - з 20 липня опозиційний телеканал відрізали від мешканців 11 українських міст - Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Донецька, Луганська, Полтави, Сімферополя, Сум, Харкова, Чугуєва й Одеси.

Феодалізм обласного масштабу: все, що бачу, - моє

Щоправда, в Одесі владі все ще псував статистику один із найпопулярніших у місті й області телеканалів - «Нова Одеса».

Після критичного сюжету про мера Іллічівська канал свого часу втратив мовлення в цьому місті, але в області йому від того авторитету лише додалося. Особливо після висвітлення ситуації, що склалася взимку 2012 року навколо рейдерського захоплення «Стальканату», попри погрози та вимоги замовчати кричущі випадки порушення чинного законодавства.

Наприкінці липня телеканал отримав напрочуд «спокусливу» пропозицію від гендиректора обласної ДТРК О.В.Матюха, уточнену на початку серпня за підписом її заступника Н.Ю.Шумілової.

Мовляв, беремо ваш prime-time, тобто найактивніший час телепереглядів упродовж доби, й крутимо передвиборні матеріали, «підготовлені за кошти державного бюджету». І так цілодобово майже півтора місяці перед виборами - з 10 вересня по 26 жовтня, з 19:00 до 22:00.

Правда, грошей вам за це не заплатимо - не маємо, але втрачений час компенсуємо, коли люди спатимуть або працюватимуть.

Відповісти на «вигідну» пропозицію попросили терміново «у зв'язку з обмеженими темпами підготовки до початку передвиборної кампанії». І, зі слів представників телеканала, попередили неофіційно: не дасте «по-доброму», вечірній час все одно заберуть, але без жодних умов і компенсацій - рішенням Нацради з питань телебачення та радіомовлення.

Феодалізм чистої води - що бачу, те й беру.

Виявляється, влада пропонувала «полюбовні» стосунки

Слід віддати належне керівникам телеканала, яким не посміхалася перспектива «перетворення незалежного ЗМІ на один із агітаційних департаментів ПР». Вони звернулися за допомогою до колег-журналістів.

Не встигла «Детектор медіа» розмістити відкритий лист керівників «Нової Одеси» про тиск із боку ПР і Нацради, як її керівник В.Манжосов запевнив журналістів, що ніхто не відбиратиме в них ефірний час «без їхньої згоди».

Виявляється, влада пропонувала телеканалу «полюбовні» стосунки. Ніхто й не думав шантажувати керівників рішенням Нацради, а тим паче - приймати подібне рішення. «Не може бути й мови, щоб ми прийняли таке рішення за одним листом державної телекомпанії. Це нонсенс, абсурд», - обурився пан Манжосов.

А також принагідно завірив журналістів «Детектор медіа», що в минулому такі рішення приймалися винятково «в разі наявності згоди на такі зміни обох телекомпаній, які мовлять на одній частоті».

З одного боку, виникає запитання, як багато регіональних телеканалів зуміли переконати обласні ДТРК у «вигоді» подібних стосунків. Схоже, незговірливість «Нової Одеси» вказує лише на верхівку айсберга реальних процесів у теле- та радіомовленні «на місцях».

З іншого боку, хто ще, крім правлячої більшості, від цього виграє? Очевидно, не телеканал - йому це, щонайменше, невигідно. Не кажучи про втрату доброго імені, довіри глядачів, надходжень від реклами тощо.

Але найбільше від такого «полюбовного» силування програють громадяни - саме вони є кінцевим споживачем стерилізованої «правди» від ПР разом із усіма нинішніми та майбутніми «покращеннями».

І насамкінець

Єдине, що тішить мене в цій історії, - публічне запевнення керівника Нацради в повазі до вибору й доброї волі телеканала. Для багатьох регіональних ЗМІ - це не лише інформація до роздумів, але й своєрідний сигнал. Так би мовити, керівництво до дії.

Як кажуть, доки живе солідарність журналістів, доти житимуть незалежні медіа.

Леся Оробець, народний депутат України, голова підкомітету з питань базової освіти профільного комітету парламенту, Член фракції Блоку «Наша Україна - Народна самооборона»

Фото - rusmir.in.ua