Після призначення Прем’єр-міністром Віктора Януковича до влади повернулись люди, які безпосередньо асоціюються з «кучмізмом», зокрема, тотальним контролем над медіа та обмеженням свободи слова. Так, куратором гуманітарного блоку, яким Партія регіонів «поступилась» «Нашій Україні», став колишній голова адміністрації Кучми Дмитро Табачник. Не можуть не бентежити медійників майбутні призначення голови Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення, планові ротації в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення, ймовірні кадрові зміни в НТКУ. «Детектор медіа» запитала медіаекспертів та політологів, якої політики у сфері медіа вони очікують від нової владної команди.

Запитання «ТК»:

Якою, на вашу думку, буде політика нового уряду у сфері медіа?

Чи буде продовжене роздержавлення ЗМІ? Чи буде створюватись Суспільне мовлення?

Як зміна урядової команди вплине на ситуацію зі свободою слова в Україні?

 Відповідають: Микола Княжицький, Ігор Куляс, Денис Жарких, Сергій Гузь, Кость Бондаренко, Михайло Погребинський, Володимир Фесенко

Микола Княжицький, генеральний директор компанії «Медіа Дім»:

1. Я не думаю, що будуть якісь серйозні зрушення чи якийсь тиск, спроби обмежити свободу слова в Україні, оскільки ми знаємо, що в цій урядовій команді є як представники Партії регіонів, так і інших політичних сил - соціалістів, комуністів, "Нашої України". Багато з них відстоювали принципи свободи слова. У мене є великі сумніви, що коли міністром юстиції є колишній громадянин Сполучених Штатів чи коли колишній керівник Центру Разумкова очолює Міністерство оборони, уряд буде якимось чином обмежувати свободу слова за допомогою цих людей. Я також не думаю, що свободу слова буде обмежувати гуманітарний блок уряду - Дмитро Табачник є досвідченою людиною з широким знанням міжнародного досвіду. Часи зараз інші, тому не думаю, що свобода слова буде якимось чином обмежуватись.

2. Щодо роздержавлення ЗМІ, мені здається, що держава повинна проводити політику, яка, з одного боку, буде посилювати відстоювання інтереси України за межами України, підтримувати українців в усіх країнах, робити таким чином, щоб імідж України за кордоном лише зміцнювався. Для цього потрібні засоби масової інформації, особливо ті, які ведуть мовлення на закордон, які можуть розповсюджуватися за межами країни. Разом з тим всередині держави державних ЗМІ повинно бути якомога менше. Принаймні вони повинні перетворюватися скоріше на бюлетені, аніж залишатися газетами та журналами. Мені здається, якщо буде сформована цілісна система підходу політики у сфері засобів масової інформації, то саме такий план буде реалізовуватись, якщо ні – то все буде лишатися таким, як зараз, що є наслідком старих – навіть не кучмівських, а пострадянських - часів.

3. Щодо суспільного мовлення, то надзвичайно важливо, щоб суспільне мовлення з’явилося як альтернатива комерційному. У нас зараз до цього підходять тільки з тієї точки зору, хто буде контролювати це суспільне мовлення. Мені здається, що варто змінити пріоритети і підійти до наповнення цього мовлення, щоб воно було суспільним з точки зору наповнення і Першого національного каналу, і з ефіру обласних телерадіокомпаній. Програми, які там виходять, мають бути популярними і задовольняти смаки різних категорій населення, якою б мовою ці люди не говорили, яка б культура їм не подобалась – чи це буде естрада, чи класична музика. На суспільному мовленні повинні бути задоволені смаки усього населення України. Таким чином, це має бути певна альтернатива до комерційного телерадіомовлення. Чи буде це продовжуватися, залежить не тільки від нинішнього уряду, а й від депутатів. І не тільки від тих депутатів, які становлять більшість. У нас так відбувається, що більшість не зацікавлена у створенні суспільного мовлення, але мала б бути зацікавлена опозиція. Через те я особисто покладаю великі надії на опозицію, тим більше, що представник опозиції очолює комітет з питань телебачення та радіомовлення, те, що вони можуть запропонувати Верховній Раді і суспільству не лише популістські поверхові законопроекти та порожні розмови про створення суспільного мовлення, а й такі законопроекти, які б відповідали європейським нормативам і могли бути ефективно впроваджені в Україні.

Ігор Куляс, ММЦ «Інтерньюз-Україна»:

Політика нового уряду в сфері медіа, на мою думку, буде продовженням тієї політики, яка була при Кучмі. Новий уряд прагнутиме якомого сильніше контролювати ЗМІ, насамперед телебачення. Зрозуміло, що новий уряд буде блокувати будь-яку роботу в напрямку створення суспільного мовлення і роздержавлення ЗМІ. Ті люди мають таке уявлення про свободу слова, мислять саме такими примітивними категоріями побудови відносин у суспільстві. При цьому уряді журналістам слід готуватися до гіршого і якось чинити цьому опір, бажано організований.

Сергій Гузь, голова Незалежної Медіа-Профспілки України:

Важко відповісти на ці питання, оскільки офіційних коментарів урядовців щодо їх намірів у сфері мас медіа ми поки що не чули. В Універсалі також нічого чітко не сказано, що буде відбуватись стосовно свободи слова. Будемо очікувати оприлюднення офіційної позиції уряду десь в вересні. Але, скоріше за все, деякі процеси, - наприклад, роздержавлення, - будуть призупинені, тому що іде складне переформатування політичних сил у країні і, напевне, зараз ніхто не наважиться на роздержавлення. Ми це вже проходили у 2004 році, на початку 2006-го. Тобто ситуація повторюється.

Денис Жарких, журналіст, незалежний продюсер:

- Уверен на 100%, что основам свободы слова в Украине ничего не угрожает. Сегодня просто нет серьезных украинских политиков, которые бы не понимали значения СМИ. То есть, ожидать массовых преследований журналистов, закрытия газет и каналов не стоит. Но это совсем не значит, что наличие определенных свобод ограждает СМИ от манипуляций. Ведь для того, чтобы заставлять собеседника молчать, не надо силой закрывать ему рот. Можно просто говорить без умолку, и он будет парализован. Принцип свободы слова в этом случае не будет нарушен, ведь собеседнику никто не запрещает говорить. Просто он не входит в формат вашего вещания и молчит. Поэтому для нового Кабмина будет важно не только то, что он будет говорить, но и то, что он будет слышать. От этого, собственно, и будет зависеть политика нового руководства в сфере СМИ. Мне кажется, что сценария тут два - оптимистический и пессимистический. Оптимистический сценарий: Кабинет министров воспользуется волей Президента к объединению страны и, дабы избежать конфронтации, начнет укреплять интеграционные процессы между регионами, социальными слоями, национальностями, различными политическими силами. Сегодня это совершенно невозможно без СМИ. Иными словами, объединить страну без СМИ никак не получится. И тогда будет продолжен курс на разгосударствление, создание общественного телевиденья, форматов, где можно не только высказать свою мысль, но и быть услышанным. Перед нынешней властью такие задачи стоят. Этого требует Президент, политическая обстановка и государственность Украины. Но есть и пессимистический сценарий. Он заключается не в том, что кто-то кого-то будет давить. Скорее кто-то кого-то будет покупать. Ведь, кроме совершенно незаконного механизма репрессий, есть практически законный механизм застоя. Что есть застой для СМИ? Это отсутствие каких-то мыслей при приложении серьезных усилий и ресурсов. У нас достаточно менеджеров, которые предпочитают не думать, а мгновенно ориентироваться. В этом опасность для сегодняшний СМИ. У них достаточно мотивов поддержать застой, а это, в принципе, уничтожить самих себя. Но это процесс двусторонний. Это может произойти при согласии власти и высшего командования ведущих СМИ.

Кость Бондаренко, директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна:

Всі ці питання мало залежатимуть від роботи уряду. Щодо створення суспільного мовлення, то я думаю, що все залишиться в тому ж підвішеному стані, в якому воно було останні півтора роки: будуть розмови, але не більше.

Якщо говорити про політику роздержавлення медіа, то віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник, який буде курувати в тому числі й медіа-сферу, буде наполягати на тому, щоб підходити до цього питання виважено й вибірково.

А свободи слова менше не стане. Я думаю, що тут потрібно журналістам, їх профспілкам та депутатам ініціювати перегляд Закону «Про засоби масової інформації», щоб свобода слова була закріплена законодавчо, а не ставилася в залежність від приходу тієї чи іншої команди”.

Михайло Погребінський, директор Центру політичних досліджень і конфліктології:

Якихось суттєвих змін очікувати не варто, адже ця тема не дуже цікавить чільників нової коаліції.

Що стосується громадського телебачення, то пожвавлення на цьому напрямку навряд чи буде. Щодо свободи слова, то і тут я не очікую якихось змін. Можливо, ми входимо в новий етап становлення медіа-простору, адже за останні півтора року більшість власників медіа відмовилися від формування редакційної політики і віддали це у руки журналістів, які мають свої уподобання і фактично використовують медіа як рупор власних думок, що насправді має небагато спільного із свободою слова.

Чи буде це змінюватися? Мені видається, що це буде залежати від того, як буде діяти уряд в інших галузях. Якщо буде шалена і несправедлива, на їх думку, критика без можливості відповідати, то тоді вони, можливо, будуть спробувати якимось чином впливати на редакційну політику. Я не думаю, що може бути відновлення тієї ситуації, яка була до 2004 року, але те, що відбувається зараз, на мою думку, - не нормально, адже журналісти нав’язують свою точку зору. Однак я не думаю, що сьогоднішні керівники уряду готові до якихось змін”.

Найближчим часом у цій сфері змін не буде. Зокрема, це стосується загальної ситуації із свободою слова. В усякому разі, можуть бути зміни у поведінці деяких власників медіа – це можливо. Але що стосується відносин між журналістами, власниками та державними органами, то принципових змін не відбудеться – Україна залишиться «в зоні свободи слова».

Щодо політики в цій галузі, то говорити поки що рано, адже ми не бачимо зміни ключових фігур, які відповідають за цю сферу. Коли ми побачимо спроби змінити, наприклад, керівника відповідного держкомітету, то можна буде говорити про якісь зміни. Поки що про політику в цій галузі говорити нема чого.

Ця сфера не є пріоритетною для цього уряду.