Ірина Король (ведуча): Свобода слова є темою нашої розмови у студії. Наш гість – відомий журналіст і на сьогоднішній день уже медіа-директор інформаційного агентства Роман Скрипін. Романе, добрий вечір.

Роман Скрипін: Добрий вечір. Сьогодні знаковий день – перший мій робочий день в інформагентстві «РБК-Україна». Далі про це не будемо говорити, але я мав, скажімо, з травня досить багато часу, аби уважно спостерігати за розвитком і ринку, і журналістського середовища.

Ірина Король: Насправді було дуже багато чуток, що Роман Скрипін подався на заробітки до Ріната Ахметова, зокрема, на ТРК «Україна»…

Роман Скрипін: Це переплутали назви просто. Сьогодні був шквал дзвінків. Насправді з телебаченням мене на сьогодні пов’язує тільки те, що я зараз у студії каналу «Тоніс».

Ірина Король: Якщо коротко, чим займатимешся в інформагентстві?

Роман Скрипін: Робота медіа-директора передбачає, умовно кажучи, визначення стратегічного розвитку і забезпечення сталого і успішного розвитку як бізнес-проекту, власне, великого недійного проекту. Тому там є величезний шмат роботи. Можна сказати, що це агентство з’явилось на ринку лише вчора, тож можна уявити, які є перспективи, тим більше, якщо починати правильно, з нуля, та у відповідності до українського законодавства.

Ірина Король: Побажаю тобі на даному етапі удачі. Продовжуючи тему: скажи, будь ласка, чи підписувався ти під заявою працівників медіа, або чи плануєш підписуватись?

Роман Скрипін: Ні, підписуватись під цією заявою, як і під багатьма іншими, я не планую. Зокрема, це стосується листа журналістів стосовно поведінки пана Калашникова, оскільки журналісти, на мій особистий погляд, тоді виступили зручним трампліном для промочування політиків. Ну, для мене є, скажімо, великим питанням, що на тих зборах робили Ганна Стеців-Герман, що робив народний депутат Андрій Шевченко, народний депутат Ольга Герасим’юк. Треба відокремлювати політику від журналістики. Вони на сьогодні, при всій повазі до них, не є колегами – вони є політиками. І тут треба здавати собі в цьому звіт. Адже депутатський мандат тоді ніхто не поклав: ані Ганна Герман, яка обіцяла це зробити, ані сам Калашников, ані Тарас Чорновіл. Тобто, фактично ніхто не лишився покараний, і всі обіцянки виявились лише цікавою піар-акцією. Думаю, це пішло лише у плюс тій партії, яка спричинила цей скандал.

Ірина Король: У якій тоді ситуації опинились журналісти? Виходить, що їх вкотре використали?

Роман Скрипін: Журналісти вкотре підставили своє плече, здавалося б, із таким завзяттям захисту свободи слова. Ну, і останній інцидент є суперечливим у багатьох мотивах, оскільки є вже, скажімо так, удосконалене українське законодавство, що стосується свободи слова. Медіа повинні мати редакційний статус, засади редакційної політики та угоду про невтручання за законом. Хотів би підкреслити, що перешкоджання професійній діяльності журналістів тягне за собою кримінальну відповідальність. Якщо пан Іванеско перешкоджав роботі журналістів, він має понести кримінальну відповідальність, і пан Іванеско, на відміну від багатьох народних депутатів, не має від цього закону імунітету.

Ірина Король: Ну, насправді, Романе, жодних кримінальних справ у нас проти посадовців не було…

Роман Скрипін: Треба було подавати в суд.

Ірина Король: Можливо, хтось із журналістів і справді подасть у суд?

Роман Скрипін: Можливо. Але мої права обмежено не було. Я отримав усю інформацію. І тут треба віддавати належне громадянській позиції журналістів, навіть не громадянській, а фаховій, коли вони відмовились узгоджувати певні питання. Насправді був би доречнішим консолідований демарш журналістів на цій прес-конференції. Коли починають диктувати умови, вказувати, які питання треба чи не треба ставити, потрібно просто вставати й виходити, відмовлятись висвітлювати цю подію. Це на мій особистий погляд…

Ірина Король: Насправді я підтримую твою точку зору. Але я сумніваюсь, що хтось взагалі здатен на такий демарш, тому що всі насправді працюють на когось. І, просто в продовження, про засади редакційної політики. Насправді, 5 канал, де ти працював раніше, підписав таку угоду. Що цей документ дозволив тобі відстояти?

Роман Скрипін: На той час, коли цей документ підписувався, він не був юридично обов’язковим. Він, скажімо, поставив запобіжники від втручання в інформаційну політику. На сьогоднішній день саме ця угода не має жодної юридичної сили. Цей документ мав би бути перепідписаний. Дуже багато запобіжників було поставлено після так званої «Помаранчевої революції», або, скажімо, після тих подій листопада-грудня 2004 року. Зараз, скажімо, цей інцидент став публічним. Це гарантія того, що це не залишиться таємним, оскільки медіа вже не керуються з одного центру.

Ірина Король: Але насправді такий запобіжник працює, якщо, наприклад, ніхто особливо не втручається, не намагається закрити журналістам рота. Якщо такі намагання будуть, чи спрацює такий запобіжник, чи його просто не ліквідують?

Роман Скрипін: Тут питання, знов-таки, виконання закону і самої позиції журналістів. І  треба усвідомлювати, що використання таких ситуацій у політичних цілях лише девальвує таке поняття, як боротьба за свободу слова. Тому треба бути дуже уважними і обережними. До профспілки в мене, як її члена, є багато питань: чому протягом півтора року не ставились питання про захист прав журналістів на своїх робочих місцях, про створення належних умов роботи, про прозорі зарплати, про нормований чи ненормований робочий день, про забезпечення приміщень кондиціонерами і так далі. Зрештою, кожен робить свій вибір, підписувати чи не підписувати. Я на сьогодні не бачу підстав, аби робити, як написало одне популярне Інтернет-видання, «тисячу перше попередження журналістів».

Ірина Король: Скільки таких попереджень може бути?

Роман Скрипін: Може бути й дві тисячі перше. Потрібні системні кроки. І це робота парламентського комітету, очолюваного моїм колегою Андрієм Шевченком, спрямована на захист журналістів. Очевидно, треба вдосконалювати й законодавчу базу, міняти засади роботи недійного ринку, аби в когось не виникало спокуси узурпувати право на визначення того, як висвітлювати ті чи інші події. Це так само й питання до профспілки журналістів: чому нічого не було зроблено?

Ірина Король: Але самі журналісти знизу не ініціюють, насправді, жодних питань. Півтора року мовчання. А зараз якийсь такий випад. Хоча я не розцінюю це як наступ на свободу слова. А ти розцінюєш оці випадки, перелічені в заяві, як наступ на свободу слова в Україні, чи це перші дзвіночки, що можуть перетворитися на наступ?

Роман Скрипін: Я вважаю, що треба бити на сполох за будь-якого випадку, а не збирати їх докупи і потім підписувати конкретний лист. Це має бути просто системна робота і відповідного комітету, і профспілки, і громадських організацій.

Ірина Король: Ти казав, що аналізуєш ринок медіа. Як, на твою думку, розвиваються медіа в Україні останні півтора року?

Роман Скрипін: На превеликий жаль, на сьогодні це вторинний ринок. Вторинний у розумінні використання чужого, передусім російського, продукту, що нібито диктується самим ринком. Це надзвичайна фахова слабкість журналістів, це, скажімо так, лише зародження на ринку певних правил. Він не демонструє поступального сталого розвитку, хоча ресурси для цього в Україні є.

Ірина Король: Романе, але ж ти, фактично, теж пішов працювати в російську структуру…

Роман Скрипін: Там, де є інвестори – російська сторона, і в цьому немає нічого надзвичайного…

Ірина Король: А що потрібно тоді зробити, щоб наш ринок перетворився з вторинного на первинний? Насправді дуже часто менеджери кажуть, що простіше запустити продукт, який користується успіхом у Росії чи за кордоном, ніж створювати щось своє, оригінальне.

Роман Скрипін: Це питання передусім журналістської школи.

Ірина Король: Може, це питання менеджерів?

Роман Скрипін: І менеджерів у тому числі. Медіаринок слабкий з погляду менеджменту, його ефективності в розумінні застосування новітніх технологій. Ми шалено відстаємо від телекомпаній сусідніх країн, незалежно, на Сході чи на Заході. Хіба що можна сказати, що ми успішно конкуруємо з молдавськими або білоруськими. Всім решта ми програємо на 10-15 років. І ваш канал, як будь-який інший, не є, скажімо, оснащений за останнім словом техніки. Та навіть якщо поставити на наших каналах надзвичайно дорогу й сучасну техніку, фаховий рівень журналістів однаково лишається надзвичайно низьким. Тут треба підходити комплексно, оскільки в Україні потрібна незалежна, нова школа, що продукуватиме висококваліфіковані кадри.

Ірина Король: Романе, але ж насправді усі в Україні пишаються тим, що, на відміну від тих самих російських журналістів, ми можемо говорити про політику в прямому ефірі. Це досягнення України на сьогодні в медійному плані?

Роман Скрипін: Так, це, звичайно, є досягнення. І це лише один із компонентів успішного розвитку медійного бізнесу, оскільки 2004 рік показав, що ті, хто брехав, ставали, скажімо так, з економічної чи бізнесової точки зору непривабливими. Тоді їх просто не дивилися, вони втрачали рейтинг, втрачали на рекламі. А зараз оцей період броунівського руху, коли свободу слова переплутали з анархією, поступово минає. Головне не втратити ті запобіжники, що забезпечують нам таку велику радість вільного спілкування в ефірі, та й поза ефіром, вільне обговорення гострих соціальних і політичних тем. Але на цьому не треба спекулювати, не треба, умовно кажучи, перетворювати професію у профанацію.

Ірина Король: Останнє запитання. Чи може новий менеджмент, нові підходи затвердити свободу слова в Україні, яка далась нам півтора року тому?

Роман Скрипін: Це взаємопов’язані речі, тут не можна сказати, що новий менеджмент затвердить свободу слова. Це системна робота. Важко уявити, що в один момент ринок раптом запрацює за тими правилами, за якими працював у 2004 року, коли це був навіть не ринок, а єдиний центр керування ЗМІ. Лише поодинокі, і то якісь там чи онлайнові, чи дрібні друковані ЗМІ могли собі дозволити говорити те, що відбувається насправді, не будучи рупорами тих чи інших політичних сил, а об’єктивно висвітлювати події. На сьогодні цей привілей у певних галузях втрачено, монополії немає, всі працюють, фактично, за однаковими правилами. Інша річ, що треба, очевидно, так само опрацьовувати ці правила, оскільки в нас є шалено неврегульований медійний ринок, в плані реєстрації засобів масової інформації, відповідальності за те, що говориться в ефірі. Інтернет-сегмент, який є зовсім неврегульованим, виграє, звичайно, за відвідуваністю. Але публікуватись у незареєстрованій Інтернет-газеті – все одно, що писати на паркані крейдою. Тому тут треба чітко окреслювати правила гри. У нас немає такої інституції, як суспільне телебачення, що зняло б дуже багато проблем із наглядовою радою. Досі незрозуміло, що робив і робить держкомітет, яке місце у врегулюванні телерадіоринку посідає Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Я не політик, я лише журналіст, і, за збігом обставин та наявним у мене досвідом, виступаю як менеджер. Але тут є великий обсяг роботи для законодавців, для профільного комітету ВР, і там я колегам щиро зичу успіху.

Ірина Король: Чи стане менеджер Роман Скрипін ведучим і журналістом? Чи повернеться на екран?

Роман Скрипін: Хотілося б реалізовувати себе саме в такому амплуа на серйозному телевізійному проекті. Там, де є розуміння, куди він рухається, як рухається, високий рівень технологічного забезпечення.

Ірина Король: Дякую тобі за те, що прийшов до нас у студію. Бажаю успіхів на новій посаді.

Роман Скрипін: Вам так само.

Текст програмий наданий "Оглядом телеефіру"