Запитання «Детектор медіа»: Наскільки якісний, на Вашу думку, аналіз політичної ситуації, що склалася в Україні після обрання спікером ВР О. Мороза, дали підсумкові програми українського телебачення: «Факти тижня», ТСН-підсумки, «Подробиці тижня», а також ток-шоу «5 каналу» - «5 копійок» та «Майдан»? Чи почули Ви прогноз подальшого розвитку подій? Чи в достатній мірі тележурналісти у своїй роботі залучають експертів та використовують власні джерела в політичному середовищі?

Відповідають: Денис Жарких, Сергій Грабовський, Віталій Кулик, Василь Самохвалов, Володимир Фесенко, Анна Шерман

Денис Жарких, незалежний продюсер:

Я дивився «Інтер» і « 1+1». Можу сказати, що там відсутня аналітика. Взагалі не зрозуміло, які механізми були задіяні, були лише більш-менш показані ті чи інші факти. Тут не можна ображатись на телеканали, бо навіть аналітичні видання також ще нічого не «розібрали». Я не почув, чому не спрацював механізм «помаранчевої» коаліції, я не почув, чому спрацював або хоча б тимчасово спрацював механізм «антикризової» коаліції. Можна сказати, що, по –перше, в політикумі і в українському суспільстві є досить серйозні та неоднозначні соціальні процеси. Про них жодного слова нема. Всі ЗМІ сконцентровані лише на персоналіях, але нічого про процеси. Сказати, що за цим стоять гроші – це тільки одна сторона питання. Що за цим стоять якісь "підкилимові" домовленості – зараз політика не вирішується стовідсотково "підкилимовими" домовленостями. Тим паче, що можна було розрахувати заздалегідь, ще в 2004-му році, що Мороз відколеться від помаранчевої коаліції. Тобто, можна сказати, що досить якісні репортажі ми навчились робити, а аналітику – ні.

З експертами у нас також велика проблема. Наприклад, Вадим Карасьов (політолог, екс-кандидат у народні депутати за списком партії «Віче» - «ТК»)  – це людина, яка хотіла бути депутатом. Так хто він зараз? Політик чи експерт? Дмитро Видрін вже депутат (за списком БЮТ – «ТК»), але його представляють, як політолога. Незалежного інституту експертів у нас, на жаль, нема. Експерти у більшості випадків працюють на якусь політичну силу, і з точки зору своєї політичної сили вони говорять. Потрібно шукати нових експертів. Це досить складна справа, але це  проблема, яка має бути вирішена.
 
Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу «Сучасність»:

Я не дивився нічого, окрім прямих ефірів з Верховної Ради та прес-конференції Йосипа  Вінського. Тому що мені набридло українське телебачення, яке є або некваліфікованим, або засобом дезінформації.

От наприклад те, що відбулося у Верховній Раді сьогодні – перші результативні голосування новоствореної коаліції. Це в той час, коли більшість депутатів фракції Партії Регіонів стояли на охороні Олександра Мороза біля трибуни. А їх картки голосували! Будь-який нормальний телеканал повинен це показати, а також навести статтю Конституції, де міститься вимога особистого голосування депутатом. А також пригадати ініціативу Юлії Тимошенко, проголошену ще до обрання парламенту, щодо запровадження контролю біометричних даних депутатів під час голосування у Верховній Раді. Той, хто цього не зробить, є не засобом інформації, а засобом дезінформації, або, як кажуть в Україні, «лайном собачим».

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

На мою думку, перераховані програми визначалися деякою, скажімо так, не аналітикою, а емоціями. Я не побачив розбору проблеми, її причин. Коли робились прогнози, то брався до уваги лише  один з векторів можливого розвитку подій. Тобто, ґрунтовного розгляду ситуації не подавалось, а було лише поверхове інформування.

На мою думку існує певна топ-десятка експертів. Для тих, хто цікавиться політикою, вже не цікаво чути їх думку, так як можна знати наперед, що вони скажуть.

Василь Самохвалов, директор з розвитку Центру суспільних Медіа:

Всі працюють у форматі «підводка-сюжет», який можливо був актуальний в часи «Післямови», але зараз експлуатувати цей формат – виглядає не надто переконливо. Підходити творчо до процесу намагаються на «Інтері». Втім зрідка в своїх пошуках і вони переграють. Мало хто красиво, якісно розшиває теми на 2-3 сюжети, чомусь всі намагаються закинути всі факти у збірну «солянку». Виходять полотна на 4-5 хвилин і потім не можливо розібратись, що насправді сталось. На мою думку, такі теми краще б було розбивати на декілька сюжетів, підводок, начиток на графіку для того, щоб можна було «розжувати» і показати всі події якісніше.

Я думаю, що зараз ніхто не може дати прогнозів, тому що ми бачили, як політики давали прогнози про обрання спікера і бачимо, що ці прогнози не виправдовуються. Ми бачили, як політологи, які насправді не володіють інформацією, говорили, що прем’єром буде Єхануров, і що їхні прогнози теж не справдились.

Володимир Фесенко, політолог:

На тому ж «1+1» був розлогий і об’єктивний аналіз.

Можу сказати, що журналісти запитують у мене і моїх колег про прогнози щодо розвитку подій. Деякі сюжети розвитку є, інша річ, що формат телевізійних новин досить стислий і дати детальний аналіз просто неможливо. Думаю, що необхідно розширити коло експертів, які залучаються до оцінок. Хоча я думаю, що проблема пов’язана не з тим, що їх замало або нема, а в тому, що є політична заангажованість значної кількості політичних експертів або тих людей, які виступають в їх ролі. І ще одна показова річ, - мене досить дивує, що експертами виступають люди, які вже є народними депутатами. Вони не можуть  виступати політичними експертами, тому що вони представники конкретної політичної сили і представляють її точку зору. Вони вже є політиками.

Анна Шерман, журнал «Профиль»:

Я смотрела только "ТСН". Мне показалось, что представили они информацию достаточно адекватно. Единственное - если какая-то проблема преподносится во всей совокупности и последствиях, то хорошо бы предлагать какие-то варианты ее решения. То есть на уровне освещения - да, на уровне анализа и последствий – еще нужно работать.

Для полноты картины на телевидении источников явно недостаточно. Телеканалы дают исчерпывающую информацию, как на сегодняшний день - довольно исчерпывающую. Но как эта ситуация может развиваться - вот этого сильно не хватает и об этом наше телевидение очень слабо говорит.  Ситуативно, на что будут направлены действия Президента, какие-то тактические шаги, которые могут предпринять БЮТ и «Наша Украина», - об этом можно услышать. Но что касается каких-то «подковерных» интриг, четкого представления - чем на сегодняшний день является наша государственная политика, какие реальние рычаги есть у Президента и у других ветвей власти для того, чтобы выровнять ситуацию - ничего этого нет. И складывается такое впечатление, совокупно из того, что выдают наши телеканалы,  что страна летит к чертовой матери и никто не в состоянии взять управление этим процессом, что нас всех просто сдали Януковичу.

Приглашают экспертов, но это как правило, одни и те же люди, что не особенно приятно. Опять же таки я не буду говорить о каких-то конкретных программах, но в целом «телевизионное» ощущение - ситуация рассматривается на уровне политической интриги, на уровне судьбы Родины, извините за пафос, никто ее не рассматривает. В то время как здравомыслящее население просто перебывает на грани отчаяния, и именно телевидение могло бы взять на себя функцию восстановления диалога с обществом, поскольку власть - на очередном вираже, она, собственно, из диалога давно вышла. Политики потеряли чувство реальности и на телевидении, в том числе, люди существуют как бы в Верховной Раде, а чем живут люди, что они чувствуют, как они все это воспринимают -  все это остается за кадром, и телевизионным, и политическим.

Підготували Ірина Стефак, Ірина Бернацька, Світлана Домітращук, "Детектор медіа"
Фото "Української правди"