Поки на полях Німеччини тривають футбольні баталії, наповнюючи вболівальників новими враженнями, у вітчизняної телеглядацької аудиторії формуються і інші враження – від роботи українських спортивних коментаторів. Попри певні зрушення в цій ділянці спортивної журналістики, зокрема – появу протягом останніх років кількох нових імен, якісний телекоментар спортивної події, зокрема футбольного матчу, залишається скоріше виключенням, ніж правилом, для України.

Що продемонстрували протягом Мундіалю-2006 футбольні коментатори на каналах «Інтер» та ICTV (як відомо, саме вони здійснюють трансляцію матчів Чемпіонату світу з футболу)? Свої думки з цього приводу висловлюють опитані «ТК» експерти.

Запитання ТК:
1. Чи відбулися зміни (на краще чи на гірше) в роботі вітчизняних футбольних коментаторів у порівнянні з минулим чемпіонатом світу з футболу?
2. Які плюси і мінуси в їх роботі ви побачили?
3. Порівняйте, будь-ласка, роботу коментаторів каналів «Інтер» та ICTV

Відповідають: Володимир Грабовський, Валентин Щербачов, Віктор Браницький, Олег Смаль, Юрій Трохимчик, Андрій Шахов, Олесь Доній, Геннадій Мороз, Юрій Щербак, Роман Чайка.

Володимир Грабовський, ведучий оглядач «Спортобозу»:

1-2. Слава Богу, что наши телевизионщики поняли, что чемпионат мира - это то событие, которое нельзя передать УТ-1 (хотя это  и национальный канал), потому что то, что было до этого Чемпионата мира, - это убожество, и по другому никак не назовешь. Это было некачественно и непрофессионально, это был, практически, прошлый век, так никто не комментирует.

По поводу комментариев, хотелось бы отметить, что Виктор Вацко («Интер» - «ТК») продолжает работать и совершенствоваться в своей манере легкого стеба и иронии, и это стало его фишкой. Многие люди, которые  не интересовались футболом, мне лично говорили, что именно благодаря Вацко они приникли к экранам и начали наблюдать за матчем. Что касается остальных комментаторов, то каждый на своем уровне, как Гливинский, так и Босянок. Но кто особенно порадовал, так это Роман Кадемин ( «Интер» - «ТК»), потому что он старается работать в манере, которую пока еще не осваивают украинские комментаторы,  и которая ближе бразильской и итальянской, то бишь это переход от рассудительной манеры изложения, до манеры сопереживания, с криками, эмоциями, продолжительными возгласами, то бишь с целью заставить людей смотреть на футбол как на зрелище. Это очень радует, потому что, например, матч Бразилия – Хорватия был абсолютно бесцветным, но благодарю такому комментарию был «вытащен», и его было интересно смотреть.

Уровень комментариев, безусловно, растет. Радует также, что появилась конкуренция, и каналы смогли брать себе на время работы  комментаторов «Мегаспорта», которые уже сделали себе имя, комментируя почти год матчи английской Премьер-лиги, это Диджула и Моралес. Но еще раз подчеркну, что мне ближе манера Кадемина, то есть манера сопереживания: сопереживание с тем, чтобы заставить украинца болеть, например, за Бразилию или за Хорватию именно в какой-то момент.

Хочется отметить недавнее появление проекта «Третий тайм», который заводит и заставляет людей прислушаться,  и дает  как бы погружение в эту ауру футбола. Несмотря  на то, что 64 матча за 31 день - это много, просто сумасшедшее количество, но благодаря разнополярности комментаторов от этого не устаешь. Хотя, конечно, до России нам еще далеко, это однозначно, потому что в России каждый комментатор - это свой стиль, своя манера. Наши хотя бы уже начали комментировать... А то Дерепа и Савелий (комментаторы УТ-1 Сергей Дерепа и Сергей Савелий) - ну извините, когда человек сорок минут называл состав сборной Германии в матче со сборной США... пять минут до конца первого тайма, а он говорит, что «що під номером 20 в запасі у збірної Німеччини такий-то гравець» - это издевательство.

Валентин Щербачов,  спортивний журналіст, президент Асоціації спортивних журналістів України:

1-3. Майже не відбулося позитивних змін у коментуванні футболу. Показ чудовий, бо німці показують, але коментарі… Коментатори криком компенсують свою некомпетентність. Є і хороші приклади, радіо «Ера» зараз зробила двогодинну трансляцію кожного матчу, і там трохи жвавіше все, бо це радійний ефір, і там живо, й компетентно, і фахівців серйозних футбольних залучають. На каналах справді є якісь більш-менш спокійні, нормальні й компетентні коментарі, наприклад,  Роберто Моралес з Ігорем Цигаником. А так - крик і штучний пафос. Я не хочу, з почуття корпоративної солідарності, ображати своїх молодших колег, але якщо два тайми записати і послухати, то це повна нісенітниця. Це просто набір фраз, емоцій, незнання історії футболу в принципі і бажання все, що ти накопичив у нотатках,  викласти під час матчу. Іде гра, а ми розповідаємо про футболістів, у яких клубах вони грають, скільки заробляють, а на полі, немов,  зовсім інші люди працюють. Це присутнє майже  в усіх коментарях, це гріх дуже великий, спрямований проти глядачів. Треба також  працювати над мовою, над постановкою голосу, не «гунявити», можливо,  це модно зараз, але це незрозуміло глядачеві.

На ICTV ось придумали програму Савіка Шустера «3 тайм» — це проста трата часу, десь 1,5 - 2 години нічного ефіру, час витрачається на те, що Савік Шустер розповідає, де він живе. Я вже дізнався, де він жив в Італії, як він не розуміє футбол. Та й люди, що там сидять, теж не розуміють, навіщо вони зібралися, предмету суперечки немає. Судді на чемпіонаті світу, їх ніхто не викличе і не посперечається, якихось опонентів немає, і просто люди сидять, «жують» те, що ми вже «з’їли» на емоціях, переживаючи цей матч. Мабуть, грошей багато на каналі і витрачають на зарубіжних зірок, які там уже не потрібні нікому, то вони приїжджають сюди і перекривають молодим журналістам кисень. 

Усі канали однаково показують щоденники, нічого особливого. Лише, можливо, проект «Футболштрассе» на «1+1», вони мають трьох кореспондентів, тому з трьох місць і видають цей проект. Можу виділити   Олександра Гливинського з його програмою «Гол» («Новий канал») і коментарями. Він намагається все ж таки глибше копати. А так - усе поверхове. Я не бачу, що б люди читали книжки, щоб цікавились історією, щоб ходили не просто на футбол, а можливо й самі грали, проникалися проблемами нашого українського футболу, у нас немає цього. Зовсім нічого не говориться, все пафосно, красиво: «Ми перемогли». А що після цього буде, після чемпіонату? Чому в нас немає спорту на екранах, крім футболу? - Нічого.

Я часто дивлюся матч тільки з «інтершумом», інформації повно на самому екрані. Канали однаково підійшли до підбору коментаторів, вони просто «розтасували» ту обойму, яка є. Більш акуратно, не так масштабно, що стосується позаматчевих ефірів, підійшов усе ж таки «Інтер».

Віктор Браницький, спортивний оглядач газети «Голос України»:

1-2. Я бачив тільки матч Україна – Швейцарія, бо лише вчора повернувся з Німеччини. Скажу чесно, не буду кривити душею, я до Вацка («Інтер» - «ТК»)  з симпатією ставлюсь як до журналіста, але дратували його зойки. В наших коментаторів  це хвороба така, останнім часом. Діма Джулай (Дмитро Джулай, телекомпанія «Поверхность-ТВ)» був такий нормальний, спокійний хлопець, раптом  теж почав верещати…  На жаль, і Ігор Циганик робить це. Як Кадемін вів репортажі, не можу сказати. Але ці «містечкові зойки» -  вони абсолютно недоречні. Мені довелося слухати, як працюють німецькі коментатори, вони спокійно розповідали, російські, той же Гусєв, також веде спокійно. Нашим потрібно трішки культури, не можна перетворювати коментар на балаган.

Інша проблема - це мова. Якщо Вацко трохи знає мову, то інші мови не знають, і не прагнуть до цього. І «жаргонізми», і сленг, і русизми - виникає гнітюче враження.

Футбольні коментатори, на жаль, вони весь час хочуть, як ящірка, вхопити себе за хвіст. Ці тонни інформації, яку вони натягують з Інтернету, про якісь родинні стосунки футболістів  і тому подібне, не потрібні абсолютно. Коли йде гра, треба якось зосереджуватись на епізодах, коментувати їх, не повзати за м’ячем, а коментувати.

Є в мене старші друзі, які і нині коментують футбол, вони були здібними ще років 20-30 тому, але за весь час деякі ні кроку не зробили для свого вдосконалення. Чесно скажу, я не хочу вихвалятись, я аматор цієї справи, свій перший репортаж вів разом із Сергієм Дерепою з Ужгорода, про нашу національну збірну, щодо інших моїх репортажів - баскетбольних, хокейних, футбольних - жодного нарікання не було, завжди говорили, що нормально. Не те що я геній, чи талант, я веду до того, що якщо людина серйозно до цього ставиться, тоді буде все виходити. Головне - треба працювати, не стояти на місці. Не можна просто собі німб намалювати, і все. А у них це є у всіх.

Так я говорю не тому, що я людина у віці, і у нас там колись «вода мокріша була», і все було краще. Та гірше набагато було, в нас взагалі коментаторів не було колись. Зараз з’являються. Хочеться щоб з цих хлопців, які в нас є, вийшли люди. Наприклад,  Денис Босянок (Телекомпанія «Поверхность-ТВ» - «ТК»), я якось раніше до нього упереджено ставився, тепер ні. Він дуже порядний, серйозний, чесний хлопець,  любить свою справу. Правда, з мовою в нього не все виходить, йому над цим ще треба працювати. Річ у тому, що він із Херсонщини, в нього батько білорус, але він все любить українське, він патріот, і, як кажуть, вже трошки вилюднів у порівняні з тим що у нього було. Якщо він і далі буде працювати, то стане непоганим коментатором.

Той же Діма Джулай, якщо не верещатиме, то у нього теж буде лад. Хоча, по-моєму, він вже трошки «зірочку схопив». Не можна сказати, що у нас всі геть безталанні, але треба культури вчитись. Ось я вчора послухав Шустера, треба брати приклад з таких людей, культурних, освічених. Коментатор повинен бути дуже висококультурною людиною.

Я запізнювався на матч Італія – Австралія і слухав репортаж по радіо, який вели «старе і молоде», Валік Щербачов та Михайло Герасименко (ТРК «Ера» - «ТК»), просто здорово. Хоча то був  радіорепортаж -  з одного боку легше, можна брехати, люди ж не бачать, про що їм розповідають, але з іншого боку - це  більша відповідальність, це просто інший варіант коментаторства.

Олег Смаль, журналіст, карикатурист:

1. Складається враження, що більшість коментаторів - погано освічені люди, які тільки псують враження від футболу. Краще те, що коментатори стали більш емоційні. Погано – говорять не про те, що відбувається на полі, а висловлюють якісь власні міркування, які часто не мають ніякого відношення до футболу. 

Юрій Трохимчук, журналіст газети «Команда»:

1-2. Якщо порівнювати з колишніми чемпіонатами, напевно, в кращу сторону змінилося коментування. По-перше, те, що багато матчів транслюються з коментарями з місця подій, це важливий момент. Якщо говорити про Віктора Вацка, то він у футболі розбирається непогано, він у нас останнім часом набув статусу «національного» коментатора, коментує всі матчі збірної України останні три роки, але моя суб’єктивна думка: можна було б на цю кандидатуру взяти іншу людину. Вважаю, що стосовно футбольних аспектів усе гаразд, але він занадто імпульсивний, трохи виваженості йому не завадить. Також для коментатора голосові дані, думаю, важливі. Що стосується російських коментаторів,  так можу сказати, що у них усе гаразд. Вони не тільки розуміються на футболі, але й володіють певними акторськими навичками, голосом, інтонаціями. З наших коментаторів мені подобається Роберто Моралес. Олександр Гливінський, непоганий журналіст, можливо,  він не ідеальний коментатор, але його робота заслуговує на повагу.

Андрій Шахов, заступник головного редактора «Футболу»:

1-3. Мне комментарии к Чемпионату мира не нравятся ни по «Интеру», ни по «ICTV». На мой взгляд, комментаторы допускают очень много ошибок, говорят много глупостей, а иногда вообще не в курсе того, что они комментируют.

Например, Витя Вацко, я считаю, №1 среди тех, кто комментирует матчи Чемпионата мира, но иногда ему не хватает объективности, когда он комментирует нашу сборную, особенно как в матче с Испанией. Циганыка я считаю одним из худших. Моралес, эти ребята, которых пригласили с «Мегаспорта», - худшие по количеству абсурда, который слетает с их уст. Приводить сейчас примеры смысла нет, я не говорю, что кто-то там перепутал имена или не узнал футболиста, а именно по количеству полной глупости эти два парня впереди всей планеты.

Комментаторы должны проявлять больше старательности, чтобы быть в курсе того, что они ведут, читать новости, учится узнавать игроков, и не говорить просто того, чего не понимаешь. В частности, по оценкам эпизодов. Вещать на всю страну, что если мяч пресек линию наполовину, то надо назначать угловой, - это глупо, это надо просто правила почитать.

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:

1. По-перше, збільшився наслідок проходження  збірної України на Чемпіонат, збільшилася увага до футболу. Це безперечний факт. Але стосовно роботи коментаторів не можна сказати, що якісь покращення відбулися. Пожвавлення дискусій щодо футболу, і тут можна говорити про спеціалізовані програми, в першу чергу про „Третій тайм” Шустера, про збільшення інформації та програм на Першому каналі, на 5 каналі... Спеціалізовані програми доволі доброї якості. Щодо конкретних футбольних коментаторів, які обслуговують матчі, якихось кардинальних змін не помітно.

2. В Україні є дві коментаторські традиції. З одного боку, це  стара традиція коментаторства  на УТ 1. Це Савелій, Дерепа. Очевидно, що вона навіть на фоні СРСР певною мірою вже застаріла, вона обслуговувала рівень футболу УРСР. Новітні коментатори - це трохи жвавіший стиль, це менша кількість  штампів, це  більша свобода в обговоренні. З одного боку - це крок вперед. З іншого - в українських коментаторів, очевидно, відсутність знання іноземних мов, брак досвіду коментування порівняно з європейськими коментаторами, тобто максимум вони намагаються копіювати російських коментаторів на зразок Уткіна і досить мало європейського досвіду. У нас бракує інформативності з одного боку, з іншого - занадто сильне вболівання у коментаторів за свої команди, не дуже велика  суб’єктивність та критичність до судійства, до  гри власних  команд, що дуже важливо. Для прогресу українського футболу і української  команди потрібен більш об’єктивний підхід і до власних команд. Саме об’єктивного футболу в нас поки що бракує. Але просуваємось у правильному напрямку і очевидно, що після цього чемпіонату буде новий стрибок. Бажано, щоб з’явилися нові обличчя, або хоча б знання іноземних мов.

3. Це вже досить тонкий аналіз. Як на мене,  великої відмінності немає. Я готовий сприймати їх. Важче було б сприймати УТ 1 та „Інтер” і  ICTV. Але мені здається, що зараз великий вплив робить ICTV,  Шустер. Не стільки його програма, скільки підхід. Він має дуже ґрунтовні знання саме у  футболі, і це повинно дати новий поштовх роботі футбольних коментаторів.

Геннадій Мороз, кореспондент радіо „Свобода”:

1. З однієї точки зору великих змін не відбулося. По-перше тому, що вклад коментаторів залишився той же. Взагалі дуже критично ставлюся до української школи футбольних коментаторів і за будь-якої нагоди намагаюся дивитися інші трансляції, далеко не завжди  російські, а просто закордонні .

2. Мінуси українських коментаторів – це передовсім неінформативність. Це просто розмова про те, що відбувається, власне коментар того, що відбувається під картинку. Переважна більшість цих коментарів, скажімо, на ICTV, -  це студії у Києві, які не передають атмосферу і особливо мені не цікаві.

3. В принципі, порівнювати це було б не зовсім етично. Вони приблизно одного рівня. Якщо на „Інтері” Вацко більш емоційний і романтик, то на ICTV усе ж таки  намагаються хоч якось аналізувати те, що відбувається, але загалом цього недостатньо. Скажімо, у порівнянні з німецькими або італійськими каналами інформації практично нуль. І знову ж таки, потрібно менше заангажованості.

Юрій Щербак, футбольний оглядач Укрінформу:

1-2. Думаю, що так швидко не можуть відбуватися зміни у зв’язку з Чемпіонатом. Зміни відбулися кілька років тому, коли з’явилися молоді хлопці. Може у них не вистачає артистизму, шоуменства, який виховують на Заході у коментарів. Я знаю кілька чоловік, які володіють іноземними мовами, правильно називають прізвища, знають склади команд. Єдине, чого у них не вистачає, але не можуть себе подати, занадто емоційно сприймають моменти, де емоцій немає.  Я б не назвав зараз жодного ідеального  коментатора, якому були б притаманні такі риси, як логічність, усталеність, особистість, які має, наприклад,  Валентин  Щербачов. А факти вони констатують добре, навіть розставляють акценти. Деякі молоді коментатори добре знають тему, готуються до матчу. Але не ідеально. Сподіваюся, ситуація покращиться.

3. Я думаю, що однаковий рівень. Однаково сприймаються, навіть не звернув на це увагу. Той самий  коментатор може прокоментувати і для „Інтера”, і для IСTV.  Я думаю, що вони перехрещуються.  Одна людина мені не подобається, з молодих. Не буду називати прізвища. Висока, красива, ніякої логіки і мінімальні знання.

Роман Чайка, ведучий програми „5 копійок” на 5 каналі:

1-2. Те, що прибрали Славка Вакарчука, який гарно співає, але погано коментує, - це вже великий прогрес у коментуванні футбольних матчів. Щодо іншого, страшенно нервують різноманітні філософствування під час гри, підсвідомий потік слів, велика кількість орфографічних помилок, неправильних наголосів. Нервують речі, які розповідають наші коментатори під час затягування якихось подій на футбольному матчі. Це просто ідіотський набір слів, який перемежовується скоромовками в стилі Київстар чи горілки „Мєрная”. Все це абсолютно не відповідає тому коментарю, який любить слухач. Я часто включаю через систему Євроспорту  матч тільки з іноземними коментаріями.  І бачу, що  нашим коментаторам є чого навчитись хоча б у польських коментаторів, які дають багато експресії, але при цьому не роблять ляп за ляпом.

3. Як кажуть в народі, обоє рябоє.