ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА
Статус - вільна
Правничі умови - 5
Політичні умови - 8
Економічні умови - 7
Загальний підсумок: 20

Свобода преси в країні гарантована Конституцією. Однак Хартія основних прав і свобод забороняє зловживати нею, завдаючи шкоди національній безпеці, правам людини, охороні здоров’я й моралі. Закон забороняє також публікувати інформацію, що розпалює ненависть на расовій, етнічній чи національній основі. Наклеп, як і раніше, розцінюється як кримінальний злочин. Якщо журналіста визнають винним, йому загрожує тюремне ув’язнення. Поправка до закону посилює обмеження на зйомки прихованою камерою.

Тим часом, отримала підтримку журналістика розслідувань. 2005 року Конституційний суд постановив: репортери не зобов’язані розкривати свої джерела інформації. Це значно посилює положення ухваленого 2000 року закону про пресу.

Чеська преса загалом вважається вільною і не залежною від політичних та економічних впливів. Уряд не володіє великими ЗМІ. Приватні медіа представляють різні погляди і значною мірою незалежні від урядового та партійного тиску. Однак 2005 року були закиди, що на медіа чинили тиск як бізнесові, так і політичні структури.

Ймовірною спробою влади вплинути на державні медіа була заборона однієї з найбільш рейтингових програм на суспільні теми – „Bez Obalu”. Цей крок пояснювали необхідністю скорочення фінансових видатків. Насправді ж програму було знято з ефіру після публічних заяв одного з політиків, який поставив під сумнів її об’єктивність.

Експерти медіа найчастіше вказують на проблеми журналістських стандартів і прагнення преси до сенсаційності. Тим часом динамічно розвивається електронний сектор, з’являються нові телепрограми та on-line публікації. Підвищується якість і збалансованість матеріалів.

Однак медіа ще повністю не позбулися комерційного тиску. Аналітики вважають, що журналісти ухилялися від важливих тем, які представляли б у невигідному світлі провідних рекламодавців. Як приклад, наводять відсутність критики щодо монополістичної практики чеського Телекому і деякі випадки, коли телебачення не подавало сторі, що могли б підірвати фінансові інтереси дочірніх компаній.

В країні швидко розвивається Інтернет. Уряд жодним чином не обмежує доступ до нього.

Свобода преси у Словаччині гарантована Конституцією, загалом її дотримуються. Незалежні ЗМІ вільно публікують і поширюють різні погляди.

Хоча 2003 року дифамацію було вилучено з кримінального кодексу, деяким медіа та окремим журналістам, як і раніше, постійно докучають цивільними позовами щодо наклепів.

Прем’єр-міністр Мікулас Дзуринда подав позов на видавця щоденної газети “Pravda” за дифамацію у серії статей, видрукуваних 2003 року. Він вимагав вибачення і компенсації у сумі близько 125 000 євро. Суд постановив, щоб та ж газета сплатила приблизно 75 000 євро відшкодувань колишньому президентові Верховного суду Стефану Гарабину за серію статей про нього, видрукуваних у 2002-2003 роках. Тож спостерігачі за пресою вважають, що у Словаччині частково існує самоцензура.

Розроблений 2005 року проект нового закону про медіа був сприйнятий загалом схвально. Щоправда, висловлювалися критичні зауваження щодо положень, які вимагають акредитації незалежних журналістів і запроваджують обмеження на запис та публікацію конфіденційних розмов.

Найважливіші медіа Словаччини - у приватній власності, за винятком державної агенції новин TASR і організацій суспільного мовлення. Після законодавчих змін, запроваджених 2004 року, керівників суспільнихних медіа вже не призначають з політичних міркувань, а журналісти стали незалежнішими у здісненні редакційної політики. Однак залишається невирішеною проблема прозорості приватного медіа-сектору.

Завдяки появі 2005 року нових, потужніших гравців в телевізійному секторі та збільшення числа акціонерів приватних радіостанцій, різноманітнішими стали електронні медіа. Однак регіональні засоби мовлення часто бувають пов’язані з місцевою владою. Іноді вони стають радше її рупорами, аніж незалежними джерелами інформації.

У сфері друкованих медіа переважають дві великі щоденні газети і широка мережа регіональних видань. Це створює медійне розмаїття. Водночас викликає занепокоєння ухиляння від фактологічної журналістики, що представляє суспільний інтерес, у бік сенсаційності.

Доступ до Інтернету необмежений, число його постійних користувачів неухильно зростає.

Місце у світовому рейтингу - 41

Свободу слова і преси в країні гарантує Конституція. Докладаються зусилля до того, щоб замінити ухвалений 1996 року Закон про медіа, згідно з яким було запроваджено комерційне мовлення і зламано монополію державного контролю над каналами суспільного мовлення. Однак, як твердять захисники медіа, у дотеперішніх законопроектах увага зосереджувалася переважно на обов’язкових умовах регулювання електронних медіа, зокрема Інтернету. Криза, що виникла у зв’язку з призначенням нового керівника суспільного радіомовлення, висвітлила необхідність ухвалення нового закону, спрямованого на деполітизацію суспільних медіа та поліпшення функціонування Національного управління радіо і телебачення. Партійна політика не має затіняти інтереси суспільства, - застерігають американські правозахисники.

Згідно з кримінальним кодексом Угорщини, наклеп вважається кримінальним злочином. Журналісти відповідальні не тільки за власні висловлювання, а й за опубліковані ними заяви інших осіб.

Викликало тривогу зростання 2005 року кількості судових позовів проти журналістів. Антоніа Радаї з тижневика HVG потрапила на лаву підсудних після публікації інформації про стосунки, які нібито існували між мафіозі та державними службовцями. Оскільки обвинувальний акт засекречено, дізнатися про подробиці звинувачення неможливо. Журналіста щоденної газети “Magyar Nemzeturt” Ласло Торокма, який посилався на висловлювання заступника голови опозиційної партії про прем’єр-міністра Г′юрчані, було засуджено умовно за наклеп. Справа проти журналістки газети “Nepszava” Ріти Чік про порушення законів про державну таємницю завершилася виправданням її судом нижчої інстанції. Однак це рішення оскаржувалося в іншій судовій інстанції.. Вищий суд скасував торішній умовний вирок про позбавлення волі на 10-місячний термін за наклеп журналіста тижневика “Democrata” Андраша Бенчика.

У медіа-просторі Угорщини панівне становище займають приватні компанії. Як у загальнонаціональних, так і в місцевих газетах високий рівень закордонних інвестицій.

Незалежні медіа функціонують вільно, відображаючи розбіжності на національній політичній арені. Друковані та електронні медіа стають чимраз різноманітнішими. 2005 року було засновано декілька нових приватних телестанцій і кабельних каналів.

Широкого вжитку набув Інтернет. 2005 року число передплатників бродбенд-Інтернету збільшилося на 92,5 відсотка. Досі правила користування Інтернетом визначалися добровільним кодексом поведінки запровадженим професійною асоціацією.

Медіа у Польщі загалом функціонують вільно, в умовах, що не визначаються зухвалістю політичних і бізнесових структур. Конституція забороняє цензуру і гарантує свободу преси. Однак для цькування журналістів, які займаються розслідуваннями, використовуються деякі чинні й досі інструкції комуністичної доби.

Новий законопроект про медіа викликав чимало суперечок. Його критики доводять, що уряди, які змінюють один одного, хочуть посилити контроль над суспільними медіа та домінувати у приватному медіа-секторі, утискаючи власників.

Наклеп та образи в деяких формах вважаються кримінальними злочинами, що караються штрафами або тюремним ув’язненням. 2005 року судові переслідування за наклепи чи погрози використовувалися для залякування деяких ЗМІ та журналістів, які займаються розслідуванням. Це може призвести до посилення самоцензури.

Правничі дії включали спроби обмежити свободу слова медіа і призвести до кримінальних переслідувань за усну образу. Польська національна рада кредитних спілок вимагала від декількох провідних видань відшкодувати їй 1,5 мільйона доларів збитків. Страхова компанія PZU та її колишній директор, фінансові зловживання якого розслідуються, використовували усі згадані методи. Та в подальшому суд вищої інстанції скасував одне з рішень, що обмежувало свободу слова. Розслідування й публікація одним з тижневиків правничих аспектів монополії J&S на поставки нафти та нібито підкупу урядовців комісійними призвели до судових позовів проти цього видання, зокрема, до вимог компенсації збитків на суму 3 мільйони доларів. Тривала кримінальна справа про образу Папи Римського Івана-Павла П завершилася для автора статті Єжи Урбану умовним вироком і штрафом 6.500 доларів. Наприкінці 2005 року видавця тижневика “Wiesci Polickie” Анджея Марека намагалися засудити до 3-місячного тюремного ув’язнення за наклеп на представника місцевої влади.

Урядовці спроможні чинити відчутний тиск на суспільні медіа. Посадовців агенцій за наглядом, а також керівників суспільних ЗМІ фактично призначають за політичними критеріями.

Наприкінці 2005 року відбулася реорганізація Державного комітету з радіо і телебачення. Новий закон передбачає завершення терміну діяльності членів комітету, зменшення чисельності його складу і повне його оновлення. Медіа-експерти критикували ці зміни за те, що їх було запроваджено поспіхом, без обговорення громадськістю, за відсутності чіткого бачення майбутнього медіа.

Друковані ЗМІ у Польщі надзвичайно різноманітні. Головним джерелом інформації лишається суспільне телебачення з його п’ятьма каналами. По всій країні існує й мережа приватного телебачення (зокрема, TVN і PolSat), що охоплює значну частку глядачів.

Близько третини населення Польщі має доступ до Інтернету. Не було жодних повідомлень про те, що уряд обмежує користування ним.

Місце у світовому рейтингу - 77

Закон передбачає свободу слова і преси. Уряд загалом поважає ці права. В той же час, стурбованість викликають маніпуляція медіа владою, відсутність правничої незалежності.

Дифамація вважається карним злочином і підлягає високим штрафам. Кількість позовів проти журналістів зростає. Більшість з них закінчилася безрезультатно, та загроза суду спонукала деяких журналістів до самоцензури. Більшість справ із дифамації було порушено після публікацій повідомлень з подробицями корупційних дій посадовців високого рівня. У вересні суд Софії виправдав румунського журналіста, арештованого й оштрафованого наприкінці 2004 року за використання без дозволу на кордоні прихованої камери.

Парламент ухвалив стратегію розвитку радіо й телебачення, мета якої – посилення плюралізму у медіа-сфері й перетворення Болгарського національного радіо (БНР) та Болгарського національного телебачення (БНТ) на суспільних мовників. Ця стратегія передбачає посилення ролі Наглядової ради з електронних медіа (РЕМ), яку призначає уряд. Оскільки до вересня її не ухвалили, РЕМ не змогла розподілити нові ліцензії. У листопаді РЕМ заборонила показ в ефірі між 18.00 та 23.00 годинами “сенсацій” про насильство, злочини і жорстокість.

РЕМ часто ставала об’єктом критики за неспроможність ухвалювати незалежні рішення щодо призначення директорів БНТ і БНР. Вищий адміністративний суд підтвердив звільнення РЕМ директора БНТ.

Болгарські ЗМІ відображали широкий спектр суспільних і політичних поглядів, у більшості випадків без урядового втручання. Хоча БНТ, БНР та державна агенція новин БТА часто жорстко критикують дії уряду, через недосконале законодавство щодо медіа, що перебувають у державній власності, вони не захищені від урядового впливу.

За повідомленнями регіональних ЗМІ, найбільші перешкоди для свободи преси - це політичні залякування з боку місцевої влади, організована злочинність і загроза звільнень медіа-менеджерами. У вересні невідомі особи підпалили у м.Враца офіс найтиражнішої національної газети “Труд”. Напад було вчинено після погрози тамтешньому кореспондентові, який викривав зв’язки місцевого бізнесмена з організованою злочинністю.

У Болгарії чимало приватних ЗМІ, а також видань політичних партій і бізнесових груп. Головна проблема для болгарських медіа – фінансування. БНТ і БНР ще мають бути повністю трансформовані в органи суспільного мовлення. Цей процес уповільнює залежність від державного фінансування. Через нереформованість фінансової бази, БНТ і БНР не захищені від впливу корпоративних інтересів. РЕМ також покладається винятково на державне фінансування. Приватні медіа дуже залежать від реклами.

Доступ до Інтернету вільний і не обмежений урядом.

Конституція захищає свободу преси, а уряд дедалі більше поважає ці права. У червні 2005-го парламент ухвалив новий кримінальний кодекс, який ще потрібно запровадити в життя. Згідно з ним дифамація лишається кримінальним злочином, однак уже не карається тюремним ув’язненням. У жовтні міністр юстиції пропонував нові поправки, що передбачали повну декриміналізацію наклепу. Раніше представник опозиційної партії подавав позов на журналіста за статтю, в якій посадова особа звинувачувалася у причетності до корупції. Суд нижчої інстанції постановив, щоб журналіст заплатив штраф, однак вищий суд анулював це рішення.

Шлях до втілення у життя законодавства про свободу інформації важкий. Закон про суспільне радіо і телебачення не реформовано. Правління менеджерів суспільного мовлення, як і раніше, призначає уряд. У липні 2005-го неочікувано, без консультацій з медіа-експертами та громадськими організаціями, було ухвалено зміни, внаслідок яких уряд посилив контроль над суспільним мовленням.

Втім, упродовж 2005 року політичні умови для медіа різко поліпшилися. Обраний наприкінці 2004-го президент Траян Басеску присягнув, що він більше поважатиме свободу преси, і довів це, послабивши контроль над медіа та маніпулювання ними. Є ознаки послаблення самоцензури.

Попри позитивні зміни у ставленні уряду, в багатьох румунських закладах панує культ секретності. У січні 2006-го, після критики медіа, уряд визнав, що прослуховувалися телефони румунських журналістів, які працювали на закордонні ЗМІ. У лютому медіа-організації критикували Басеску за спробу замінити директора TVR. Того ж місяця суд у м.Таргу Мурес позбавив акредитації журналіста газети “Рromania Liberia” за критичні статті щодо місцевого правосуддя. Через протести медіа-організацій суд змушений був скасувати своє рішення. У серпні 2006-го мер Плоєшті позбавив акредитації журналіста видання “Informatia Prahovei” за критику на його адресу. Спостерігачі за медіа мають скептичне ставлення до процесу ліцензування, нав’язаного Національною радою мовлення. 11 членів НРМ призначає уряд.

Місцеві організації повідомляли про декілька випадків словесних образ і фізичних нападів на журналістів під час виконання ними професійного обов’язку. Хоча масштаби насильства і залякування журналістів суттєво зменшилися, у деяких випадках вони тривають ще з попередніх років.

Упродовж 2005 року число ЗМІ і новинних джерел зросло, медіа стають активнішими і самодостатнішими. Та через монополізацію власності, відсутність прибутків і нереформовану систему реклами вони перебувають під відчутним економічним тиском. Більшість ЗМІ покладається на рекламу, що фінансується владою. У травні, після консультацій з медіа-групами, уряд вирішив зробити систему розподілу реклами прозорішою, щоб запобігти її розміщенню посадовцями у прихильних до них ЗМІ.

Серйозною проблемою лишається монополізація і відсутність прозорості щодо власників медіа. Західноєвропейські медіа-групи Ringier і WAZ володіють трьома найтиражнішими щоденними газетами. Журналісти стверджують, що власники чимраз більше пом’якшують тональність публікацій.

Згідно з дослідженням Євросоюзу за 2005 рік, дедалі більше румунських ЗМІ реєструються за межами країни. Це спосіб уникнути розкриття структур власності.

Проблемою лишається фінансування. Більшість газет дуже залежна від роздрібного продажу. У гіршому становищі перебувають газети, що виходять друком за межами Будапешта. Рекламний ринок тут менш розвинений, а чимало ЗМІ належать місцевим посадовцям.

Жодних урядових обмежень на користування Інтернетом не існує.