Cвобода преси найбільше потерпає на Близькому Сході та в Північній Африці, постійно погіршується становище у Латинській Америці та на пострадянському просторі (в Росії й Узбекистані). Україну американська правозахисна організація включила за критеріями свободи медіа до категорії “частково вільних” країн.

2005 року стан свободи преси погіршився у ряді важливих країн Азії та Африки, зокрема у тих, де раніше спостерігалося поліпшення. Про це говориться в аналітичному дослідженні “Свобода преси - 2006: всесвітній огляд незалежності ЗМІ”, поширеному впливовою американською правозахисною організацією Freedom House. Найпомітніше погіршення у таких азійських країнах, як Східний Тимор, Непал, Філіппіни, Таїланд, африканських - Уганда, Ботсвана та Ефіопія, і на теренах колишнього Радянського Союзу.

Бажане – не завжди дійсне

Щодо України у доповіді, зокрема, говориться: “2005 року загалом зменшилося політичне втручання у справи преси й було досягнуто деяких важливих успіхів. Однак прогрес незначний, необхідно ще припинити різні порушення прав медіа”. Президент Ющенко обіцяв, що резонансна справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе стане пріоритетною для влади і швидко оголосив, що убивць знайдено, а справу розкрито, нагадує Freedom House. Однак цього не сталося.

Американська правозахисна організація включила Україну до категорії “частково вільних” країн. Однак 113 місце у світовому рейтингу 194 країн – досить скромний здобуток.

Прикметно, що до числа “частково вільних” країн потрапила й Італія – довгорічний член Євросоюзу й НАТО. Тим часом, колишні балтійські республіки СРСР (Естонія, Литва й Латвія) увійшли, за критеріями Freedom House, до категорії “вільних”.

Дослідження засвідчило: в Африці триває нестабільність, а в Латинській Америці та колишньому Радянському Союзі – свобода преси продовжує занепадати. “Ці висновки закономірно викликають стурбованість, - заявила виконавчий директор Freedom House Дженніфер Віндсор. – Нас особливо турбує погіршення стану свободи преси у тих країнах, які досягли раніше загального прогресу в сфері демократії, зокрема, свободи преси”. “Ми й надалі пильно стежитимемо за її руйнацією там, де відбулися демократичні вибори”, - додала вона.

У Росії, яка посіла 158 місце серед 194 країн і територій, що фігурують у дослідженні, 2005 року становище продовжувало погіршуватися. Віндсор порадила урядам США та інших країн, які збираються взяти участь у самміті “великої вісімки” у Санкт-Петербурзі в середині липня, торкнутися проблеми обмежень свободи преси в Росії.

В оглядах Freedom House, започаткованих 1980 року, оцінюється ступінь свободи друкованих, трансляційних медіа та Інтернет-видань у різних державах світу. Кожна з них набирає відповідну кількість пунктів – від 0 до 100, що визначає її належність до категорій з “вільною”, “частково вільною” чи “не вільною” пресою. Рейтинги визначаються методом дослідження трьох широких категорій: правничого середовища, політичних впливів на журналістів і доступу до інформації та економічного тиску, що впливає на зміст і поширення новин. Рейтинги огляду, в якому аналізуються події календарного 2005 року, базуються не тільки на оцінці дій уряду й державної політики, а й на оцінці позиції журналістів щодо подолання накладених на них обмежень..

Зі 194 країн і територій 73 (38 відсотків) потрапили до категорії “вільних”, 54 (28 відсотків) – до “частково вільних”, а 67 (34 відсотки) – до категорії “не вільних”.

За демографічними критеріями 17 відсотків населення світу живе у країнах, де преса “вільна”, 40 відсотків – там, де преса “частково вільна”, і 43 відсотки – у країнах, де преса “не вільна”. Статистика засвідчує зменшення кількості населення, яке живе у середовищі “вільних медіа”, а також “не вільної" преси. Водночас, більше країн знаходиться в “сірій зоні”, де преса “частково вільна”.

Згідно з оглядом 2006 року, поліпшилося становище двох держав, а двох – погіршилося. Позитивна зміна: дві африканські країни - Кенія та Мавританія - перейшли з категорії “не вільних” до категорії “частково вільних”. Негативна зміна: статус Ботсвани і Східного Тимору знизився з “ вільного” до “частково вільного”.

Ключовий висновок: упродовж останніх 15 років поспіль триває занепад свободи преси у регіоні Латинської Америки та Карибського басейну. Число “вільних країн” зменшилося тут більше, ніж деінде, - з двадцяти трьох 1990 року до сімнадцяти 2005-го. Інший регіон, де відбувається помітний занепад, - це терени колишнього Радянського Союзу. Число “не вільних" країн збільшилося тут з семи в 1995 року до десяти в 2005-му.

“Прикро, що події у цих двох регіонах розгортаються у небажаному напрямку”, - заявила Дженніфер Віндсор. Вона висловила особливу стурбованість тенденцією у Латинській Америці. “Можливо, це ще не криза , - сказала Віндсор, – та дрейф у бік дестабілізації очевидний. Для демократів Західної півкулі, зокрема, для Організації американських держав, настав час визначити причини виникнення проблеми і політичних діячів, винних у тому, що відбувається”.

Скромні досягнення відмічено у деяких країнах Близького Сходу та Північної Африки, особливо в Єгипті. Тут завдяки Інтернету та супутниковому телебаченню розширено доступ до інформації, а журналісти домагаються дещо толерантнішого ставлення до себе з боку політиків. Однак переважна більшість країн регіону (84 відсотки), як і раніше, належить до категорії “не вільних”.

Західна півкуля. 2005 року 17 країн (49 відсотків) Північної та Південної Америки отримали рейтинг “вільних”, 14 (40 відсотків) – “частково вільних” і 4 країни (11 відсотків) – “не вільних”. Стурбованість викликають передусім Мексика, показники якої знизилися переважно через розгул насильства проти журналістів, Венесуела, де уряд Уго Чавеса домагався встановлення контролю над пресою, Аргентина, де національний уряд і влада штатів широко використовували рекламу як знаряддя тиску на пресу.

Азійсько-Тихоокеанський регіон виявив порівняно високий рівень свободи. 17 країн (42,5 відсотка) отримали рейтинг “вільних”, 8 (20 відсотків) – “частково вільних”, 15 країн (37,5 відсотка) – “не вільних”.

Східний Тимор опустився з катетегорії “вільних” до “частково вільних” через ухвалення нового кримінального кодексу, що передбачає суворе покарання за дифамацію і кампанію цькування провідної газети. На Філіппінах свобода преси занепала через постійне фізичне насильство над репортерами і нетерпимість офіційних чинів до журналістів, які займаються розслідуваннями. У Таїланді медійне коло свободи звузилося через безперервні спроби залякати пресу або встановити над нею контроль. Для цього використовувалися непомірні судові дифамаційні позови відносно окремих журналістів, а також економічні методи, зокрема купівля газетних акцій.

У Непалі умови теж погіршилися. Медіа зіткнулися з посиленим тиском, що здійснюється у масштабах ширшого придушення громадянських свобод після “двірцевого перевороту”, здійсненого у лютому 2005 року королем Г'янендрою. Він перебрав на себе виконавчу владу і запровадив надзичайний стан. Було введено цензуру щодо провідних видань, а уряд проштовхнув обмежувальні поправки стосовно медійного законодавства і спробував закрити незалежні радіостанції.

Центральна і Східна Європа/колишній Радянський Союз. 8 країн (30 відсотків) визнані “вільними”, 9 (33 відсотки) – “частково вільними”, 10 країн (37 відсотки) – “не вільними”.

Особливу тривогу, як і раніше, викликає Росія. Вона опустилася до категорії “не вільних” , якою визначалася востаннє у 2002 році. 2005-го становище надалі погіршувалося. Щоб запобігти поширенню новин на такі гострі теми, як становище у Чечні, російська влада використовувала засоби правничого та економічного тиску разом з відвертими фізичними погрозами. 2005 року, в рамках придушення опозиції після травневого повстання в Андижані, помітно погіршало становище преси в Узбекистані.

Позитивний бік: внаслідок успіхів демократії в Україні та Киргизії становище в обох цих країнах поліпшилося, хоча остання поки що лишається в категорії “не вільних”.

Близький Схід і Північна Африка утримують найнижчий рейтинг серед усіх регіонів. Тут “вільна” 1 країна (5 відсотків) – Ізраїль, “частково вільні” – 2 (11 відсотків) і 16 країн (84 відсотки), зокрема, окуповані Ізраїлем території та Палестинська автономія, - “не вільні”.

Попри різке посилення насильства у Лівані, мішенню якого обрано журналістів, ця країна лишилася 2005 року в категорії “частково вільних”. Це сталося великою мірою завдяки тому, що преса вирізнялася плюралізмом і критичністю поглядів. Подібне посилення насильницьких нападів на репортерів у Ємені, навпаки, ще більше ускладнило висвітлення новин і призвело до посилення серед журналістів самоцензури. У доповіді відзначаються позитивні тенденції не тільки у Єгипті, а й в Алжирі, Марокко та Йорданії. Щоб потрапити до категорії “частково вільних”, їм бракує по одному пункту.

Африка південніша Сахари. 7 країн (14,5 відсотка) визнані “вільними”, 19 (39,5 відсотка) – “частково вільними”, 22 країни (46 відсотків) лишаються “не вільними”.

Ботсвана опустилася до категорії “частково вільної” після того, як посилилася нетерпимість влади до критичних поглядів і з країни було вислано двох журналістів. Кенія підвищила свій рейтинг з “не вільної” до “частково вільної” завдяки тому, що зменшилися випадки залякувань журналістів. У Мавританії після безкровного перевороту і приходу до влади нового, тимчасового уряду відбулися драматичні політичні зміни. Наслідком цього стало пом'якшення драконівських законів щодо преси, а державні засоби масової інформації стали сприйнятливішими до різноманітних думок. Рейтинг свободи преси у цій країні підвищився до”частково вільної”.

В Ефіопії та Уганді страх уряду перед успіхами опозиції на виборах призвів до масових політичних репресій. Це негативно позначається на становищі преси.

Західна Європа знову претендувала на найвищий рівень свободи преси у світовому масштабі. 2005 року 23 країни (92 відсотки) належали до категорії “вільних”, 2 країни (8 відсотків) – до “частково вільних”.

2003 року Італія приєдналася до Туреччини: вони стали єдиними країнами в регіоні, які отримали рейтинг “частково вільних”. 2005-го свобода преси в Італії лишалася обмеженою через панівний вплив медіа-холдингів Сільвіо Берлусконі.

Найгірший рейтинг за 2005 рік, як і раніше, отримали 5 країн: Бірма, Куба, Лівія, Північна Корея і Туркменистан. У цих державах незалежних медіа немає або вони ледве животіють, роль преси зведена до рупора правлячого режиму, а доступ громадян до неупередженої інформації суворо обмежений.

Умови для свободи преси лишилися жахливими у Бєларусі, Екваторіальній Гвінеї, Ерітреї та Зімбабве. Щоб жорстко обмежити діяльність незалежних медіа, авторитарні режими використували проти журналістів судочинство, кидали їх до буцигарень, всіляко цькували.