Запитання «Детектор медіа»: Наскільки, на Вашу думку, об’єктивно, глибоко і сутнісно у вітчизняних ЗМІ висвітлюється процес по створенню парламентської коаліції?

- Незаперечний позитив нинішньої ситуації в медіа – що наявні можливості для висловлювання аргументації різних зацікавлених сторін. Політики цим достатньо вдало користуються і намагаються вплинути через мас-медіа на громадську думку. Ток-шоу з політиками вже стали невід’ємною часткою українського політичного процесу. От чого не вистачає телевізійним мас-медіа, так це спроб безстороннього аналізу. Якщо ток-шоу базуються на об’єктивних засадах (надання можливості висловивитися протилежним сторонам), то в аналітичних матеріалах простежуються інтереси або власників каналів, або безпосередніх замовників сюжетів. Глибокої аналітичної програми відверто бракує. Сюжетні матеріали за своїм форматом не можуть розкрити суті проблеми. Існуючі ток-шоу більше схожі на агітаційні матеріали, а ось вдумливого аналізу не достатньо. Зрозуміло, що ток-шоу по типу «Свободи слова» – це більш рейтинговий продукт (і з набагато ширшою аудиторією), аніж аналітична програма, одначе було би непогано, щоби на українському телебаченні з’явилася і програма для «заумних інтелектуалів».

- Мені здається, що, принаймні, він висвітлюється відкрито. Але проблема, певно, полягає в тому, що дуже часто цей процес висвітлюється виходячи з заяв лише тих чи інших лідерів, не дивлячись, у чому справжні причини утворення чи неутворення цієї чи іншої коаліції.

Отож, справжні причини лежать у декількох площинах. Перша площина – офіційна. Є програми політичних партій. Є, наприклад, стратегія економічного розвитку України, яку запропонувала «Партія регіонів». Є передвиборчі програми БЮТ і «Нашої України». Так ось, якщо подивитись їхні програми, проаналізувати, що там спільного, як, наприклад, те, що всі політичні партії закликають до виборності суддів, подивитися, що саме там є відмінного.

Наприклад, блок Юлії Тимошенко в своїй програмі стверджує, що робітники заводів, окрім зарплати, повинні отримувати частину від прибутку свого підприємства, але не зрозуміло тільки, хто повинен забирати у власника прибуток, віддавати робітникам, і на яких засадах. Скажімо, в програмі «Партії регіонів» є декілька рядків про розвиток України на засадах євроатлантичних цінностей. А євроатлантичні цінності, як ми знаємо, це одна з передумов вступу до блоку НАТО. В той час, коли в програмі Юлії Тимошенко нічого схожого немає. Отже, дуже часто все, що говорять лідери цих партій, кардинально відрізняється від того, що написано в програмах партій. Я хотів би погодитись з Президентом Віктором Ющенком, який говорить, що треба об’єднуватись на основі цінностей, а не на засадах особистісних. Ось про ці цінності ніхто досить не каже, і, на жаль, мас-медіа не дуже багато запитують про ці цінності всіх учасників переговорного процесу. От у цьому, мені здається, вада висвітлення коаліції.

- Переважно висвітлюється перебіг переговорів. Інформаційні приводи створенні самими учасниками переговорів. При цьому є спроби висвітлення певних тіньових ситуацій. Тобто, ситуацій, коли, власне кажучи, ведуться закриті переговори між потенційними членами коаліції. В цьому сенсі бажання журналістів довідуватись інформацію закритих переговорів, з одного боку, в принципі, зрозуміле, але, з іншого боку, свідчить про те, що принаймні частина колег не розуміють ситуації, коли частина переговорів справді може вестися, і мусить вестися в закритому режимі для того, аби їх перебіг не перетворювався на піар-ходи і піар-заходи. І ще один момент, який я міг би відзначити в цьому сенсі, що вітчизняні ЗМІ знову практично так само, як під час виборчої кампанії, не аналізували позиції та механізми, які пропонують партії ї блоки для вирішення головних проблем країни, так само нині практично немає нормального фахового аналізу мотивації дій та кроків тих чи інших потенційних членів коаліції. Також немає нормального аналізу можливих перспектив діяльності коаліції в тому чи іншому форматі. В результаті, читачам переважно зрозуміло лише те, що відбувається якась боротьба за посади.

- Я думаю, що достатньо об‘єктивно представлені всі точки зору гравців у процесі формування коаліції. Я тут особливих проблем не бачу. Мені подобається цей стан об‘єктивності й всебічності інформації, яка подається.

-Я думаю, рівно такою ж мірою, як відбувалося висвітлення виборчої кампанії. І ті оцінки (переважно негативні), які незалежні експерти давали ролі ЗМІ під час виборчої кампанії, я думаю торкаються і висвітлення створення коаліції. Насамперед, це відбувається через те, що ті політичні сили, які не були зацікавлені у створенні демократичної чи помаранчевої коаліції, і ті окремі особи, які є власниками медіа (насамперед йдеться про телекомпанії), не змінили свого ставлення до цієї ідеї, і тому намагаються нав’язати суспільству вдавані, нелегітимні або утопічні схеми створення універсальної, прагматичної, широкої коаліції. Це була цілеспрямована кампанія, яку ЗМІ активно підтримували. Після виборів не додалося нових незалежних ЗМІ чи журналістів. А щодо політологів чи політиків, то ті, хто розірвав контракти з політичними силами, стали більш незалежними у своїх судженнях, і більш вільними з точку зору можливості об’єктивного аналізу. Ті, в кого контракт не закінчився, продовжують працювати на тих чи інших суб’єктів виборчого процесу і є комунікаторами всіляких утопічних політичних схем.

Але читач, глядач, виборець, громадянин чи електорат все ж таки розуміє і усвідомлює, що відбувається. Підсумки виборів якраз спростовують перебільшення ролі чорних чи білих маніпулятивних технологій. Вони мінімізуються сьогодні достатньо високим - середнім рівнем громадянської ідентичності і власним політичним досвідом. П’ятнадцятирічний досвід пострадянської доби найкраще засвоїли сьогодні громадяни і частина політиків, які або зійшли з політичної сцени після виборів, або продовжують крокувати у тому ж напрямку. І тому, попри те, що за допомогою російських політтехнологів розігрувалася схема накинути через ЗМІ ідею об’єднання Сходу і Заходу, універсальної коаліції, гран-коаліції, суспільство це не сприйняло. І більшість громадян хотіли б, щоб була демократична коаліція. І в цьому контексті виглядала ортодоксальна впертість окремих представників «Нашої України», «Партії Регіонів». Вона сьогодні не просто  викликає роздратування, а стає смішною.

Нема чого на «зеркало пенять, коли рожа крива». Яким є процес створення коаліції - таким є і його висвітлення. Звісно, присутня певна незбалансованість у ЗМІ, які підтримують Тимошенко, чи незбалансованість у ЗМІ, які підтримують «Нашу Україну». Взагалі ж - відсутня важлива інформація для усвідомлення, наприклад, трагічності чи комічності переговорного процесу. У нас є брак програм аналітичного формату, які б доступно, глибоко та зрозумілою мовою могли пояснити, що відбувається.

Ніхто із ЗМІ не говорить про важливість наявності відповідальності учасників переговорів. Чи про відповідальність Президента, який мав би конкретно висловити свою позицію: чи про широку коаліцію, чи про нові парламентські вибори, якщо коаліцію не буде створено. ЗМІ кожен день показують ті дурниці, котрі говорять один одному учасники процесу створення коаліції.

Я думаю що уряду «Нашою України» та БЮТ не може бути. Вірніше, вони зможуть сидіти разом у Кабміні, але такий уряд не буде ефективним та дієвим.

- В принципі, я думаю, що інтелігентний споживач ЗМІ може з наявної інформації скласти достатньо адекватне уявлення про те, що відбувається. Хоча, звичайно, для цього йому треба переглядати декілька засобів масової інформації чи читати декілька газет, а потім робити певні корекції на те, до чиєї позиції ці видання близькі.

- Після виборів єдиною родзинкою в інформаційному полі для журналістів стало створення коаліції. Оскільки говорити більше немає про що, то наші ЗМІ намагаються більш об‘єктивно подавати інформацію про створення коаліції, але в контексті редакційної політики. Тобто, якщо ТРК «Україна» подає цю інформацію, то вони натяками повідомляють про те, що от не виходить помаранчевим створити коаліцію, і зводять усі свої сюжети до того, що потрібно об‘єднання з Регіонами. Навпаки ж – «5 канал» відверто просто «наїзжає» на Юлію Тимошенко й каже, що всі біди від неї. Тому, в принципі, у зв‘язку з нашою демократією в свободі слова, створення коаліції висвітлюється об‘єктивно. Але все ж таки кожен журналіст працює на певне видання, і в залежності від політики цього видання, від власників, іде нахил в ту чи іншу сторону учасника коаліції.

- Насправді в мене зараз таке враження, що ми переживаємо останнє дежавю, коли відбувся перший розкол помаранчевої команди, і цей розкол продовжується до нинішнього часу. Тобто досі не видно, що відбувається насправді, - засоби масової інформації не показують, а політики приховують власне інформацію про засади створення помаранчевої коаліції, натомість ми спостерігаємо з екранів телевізорів, читаємо зі шпальт газет про те, як політики сваряться один з одним, і звинувачують один одного у якихось там гріхах. Складається таке враження, що це не веде до якихось конструктивних дій, і, скоріш за все, коаліція не буде створена в найближчі кілька днів. А якщо і буде створена за місяць, як того вимагає конституція, вона не буде довготривалою. Та інформація, яку отримують журналісти, є відображенням цих процесів, і тому говорити про те, що журналісти щось показують, а про щось замовчують, мені здається, зараз не варто. І, в принципі, дуже важко аналізувати те, чого насправді не існує, тому що, скоріш за все, політики так загралися в якісь внутрішні ігри, що журналісти в даному випадку є заручниками ситуації.

Щодо “голої” інформації – то її достатньо, можливо, навіть з перебором. Увімкнеш праску – і там чутно слово “коаліція”. Скоро це слово і все, що з ним пов‘язане, може стати новою народною лайкою. І надто багато політиків щодня, а особливо щовечора “сидить у телевізорі”, розповідаючи виборцям про ті чи інші пригоди з формуванням (чи зривом формування) коаліції. А от кого і чого вочевидь не вистачає – так це: а) репортажів із “дикого Заходу”, а також посткомуністичної Центральної Європи плюс демократичні країни Азії та Латинської Америки, де містилася б інформація про досвід утворення коаліцій, найбільші складнощі у їхньому творенні та наслідки невміння партій домовитися між собою; б) думки істориків про те ж саме, тільки в ключові моменти більш-менш віддаленого минулого; в) розважливих думок аналітиків (тільки не з обойми “Карасьов-Фесенко-Єрмолаєв”, ними не обмежується список фахівців) щодо причин теперішніх “коаліційних вальсів”; г) інформації про ті “креативні центри”, які працюють на певних політиків з метою за будь-яку ціну унеможливити формування “помаранчевої коаліції”. Ось цього мені особисто не вистачає. І, думаю, не тільки мені, а особливо тим, хто не спеціалізується на політичній історії ХХ століття.

- Вітчизняні ЗМІ висвітлюють настільки цей процес, наскільки він сьогодні є відкритим і доступним для громадськості. І всі чудово розуміють, що у ситуації парламентсько-президентської форми правління, більшість рішень про коаліцію будуть все ж таки підкилимними. Ця інформація є топовою, й усі достатньо жваво її обговорюють. Наскільки можливо отримати відкриту або кулуарну інформацію з цього приводу, настільки ЗМІ її й висвітлюють, звичайно, маючи свої мотивації, тому що сьогодні йдеться не тільки про формування самої коаліції чи програми її діяльності, а й про формації – чи це буде широка, чи демократична коаліція. Відповідно, різні ЗМІ реагують на це пропагуванням тієї чи іншої концепції.