Відповідь на статтю Ірини Соломко «Пулові нотатки», опубліковану «Детектор медіаю» 28 грудня 2011 року.

Базовим щодо роботи журналіста, зокрема і в пулі Президента України, є, на мій погляд, наступне. Незалежно від того, хто є главою української держави, незалежно від ЗМІ, в якому ми на сьогоднішній день працюємо - ми виконуємо функції, передбачені законами України. В нинішніх умовах переліт журналістів фінансується державним бюджетом України. Звісно, було би справедливіше, якби перебування журналіста за кордоном на 100% фінансував би його ЗМІ.

Однак у всіх можливих варіантах фінансування пулу ЗМІ в Україні працюють і будуть працювати згідно з законом. Ті, принаймні, що зареєстровані як ЗМІ, а не як приватні підприємства.

Це означає, що незалежно від фінансування ми, журналісти, маємо обов'язок інформувати платників податків про візити Президента України, повідомляючи інформацію, як передбачено законом, повну, неупереджену, вичерпну.

Я дотримуюся цього правила.

Тепер по суті статті Ірини Соломко.

Вона пише: «Я скористалася поїздкою, щоб написати репортаж та обстібати саміт, але це точно не коштувало державі мого перельоту, а компанії - готелю. Сама подія була пустою, прес-служба відрізала журналістів від делегації. Ми ні з ким не змогли поговорити, хоча я постійно нагадувала про це працівникам прес-служб, які нас супроводжували. Більшість журналістів, із якими я спілкувалися, поїздкою були незадоволені і не знали, що їм з неї показувати».

Дитячий садочок.

Що відбулося на саміті? Президент України Віктор Янукович говорив про ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі СНД на принципах ВТО всіма країнами, що входять до Співдружності. Ця тема на саміті не мала продовження з різних причин. У Ільхама Алієва є свій проект ЗВТ в зоні Каспійського моря, спільно с Іраном. Лідер Узбекистану не вважає, що ЗВТ СНД йому потрібна. В сухому залишку: будемо чекати виконання Росією обіцянки якнайшвидше ратифікувати угоду про ЗВТ СНД, а вслід за нею й іншими країнами.

Подія на подію не схожа. Є й такі, за участю Віктора Януковича, що мають більше наповнення. Наприклад, в Анкарі підписано угоду, згідно з якою українці не платитимуть за візи до Туреччини, і це має значення для багатьох наших співвітчизників.

Але бувають і такі події, як цей останній саміт у Москві. Хоча те, що напередодні, сподіваємося, ратифікації угоди про ЗВТ СНД Янукович вирішив не ігнорувати саміту, демонструючи зневагу до Співдружності, не є складним для розуміння.

Чи варто було журналістам їхати на саміт СНД? Дуже добре бути розумним заднім числом. Кожному з нас, журналістів, відома ситуація, коли приходиш на подію, а вона виявляється не такою суттєвою, значущою, як розраховуєш. Це реалії професії. Могло бути й так, що на саміті прозвучали би важливі для України речі, наприклад, від Іслама Каримова. Таке неможливо передбачити. Доступно розумінню? Зрештою, запитую як колишній редактор, що би сталося, якби з мірками повноти, а не «пустоти», про яку пише Ірина Соломко, підходити до кожної київської політичної події? Все б ми показували, про все надрукували?

Тепер - про роботу президентської прес-служби. З точки зору Ірини Соломко, «прес-служба президента має забезпечити нормальні умови роботи саме для журналістів, а не статистів та підставок для мікрофонів». Як вона пише, «ніяких програм візиту журналістам на руки не дають, уривчасту інформацію можна було отримати тільки в усному режимі від представників передової, журналісти апріорі не мають інформації щодо складу делегації та програми перебування першої особи, хоча точно мають на це право».

Базовою в нашій роботі є саме журналістика, а не те, що робить прес-служба, зокрема Президента України. Не хочеш бути підставкою для мікрофона - не будь підставкою для мікрофона. Я стверджую, що ніхто і ніщо не замінить звичайної роботи журналіста в полі. Роботи з його джерелами інформації.

Що це за ставлення до роботи - «уривчасту інформацію можна було отримати тільки в усному режимі від представників передової»?

Це вже питання професійності журналіста. Візит Президента України до Москви готували не день. Його проробляли в Адміністрації Президента та в МЗС України. Готуючись до саміту в Москві, як і перед кожною поїздкою в складі пулу, я проводив зустрічі з джерелами в Адміністрації Президента та МЗС України. Перечитав матеріали на сайті СНД - з них, до речі, можна було скласти враження про тематику саміту заздалегідь. Таким чином, про програму візиту можна було чимало довідатися й до того, як її підготувала прес-служба Президента України.

А вона її таки підготувала. Слова Ірини Соломко про те, «журналісти апріорі не мають інформації щодо... програми перебування першої особи, хоча точно мають на це право» та «ніяких програм візиту журналістам на руки не дають» я спростовую.

У мене збереглася програма нашого візиту до Москви, яку співробітники посольства і передової групи роздали журналістам напередодні події, при поселенні до готелю. Вона ву мене збереглася. Я її наводжу нижче.

Коротка програма для журналістів (візит до РФ 19-20 грудня)

19 грудня

18:50 (київ.час) - відліт з Києва до РФ (міжнародний аеропорт Бориспіль)

22:30 (місц.час) - прибуття в РФ (аеропорт Шереметь'єво)

Зустрічає перший секретар Посольства України в РФ Андрій Сергійчук, співробітник прес-служби АП України Анна Денисенко

22:30-23:30 - переїзд до готелю

23:30-00:00 - поселення у посольський готель (Леонтіївський провулок, 18)

20 грудня

10:00-11:00 - сніданок в готелі

11:15-12:30 - неформальне спілкування з послом України у РФ (в Посольстві)

12:45-13:00 - переїзд у Великий Кремлівський палац (місце проведення неформального засідання Ради голів Держав СНД)

13:00-16:00 - робота в прес-центрі, 3-й поверх (зелений і червоний зали, фуршет для журналістів, 4 поверх, над прес-центром)

16:00 - прибуття Президента України В.Ф. Януковича для участі в неформальному засіданні ради голів держав СНД (працює лише особиста преса, трансляція засідання в прес-центр)

17:00-17:30 - прес-конференція представника виконавчого комітету СНД (Малахітова зала, 2 поверх) обмежень по допуску журналістів немає

17:30-18:30 - для голів держав - неформальний обід (для преси - перегін з прес-центру, wi-fi на рівні 10 мгбсек)

19:00-19:15 - підхід до українських ЗМІ (формат і місце уточнюються під час засідання)

19:30-21:20 - перегін, вільний час

21:20-22:20 - переїзд в аеропорт Шереметь'єво

23:40 (місц.час ) - 23:20 (київ.час) - переліт в м.Київ

Цю інформацію елементарно перевірити. Через згаданих у тексті програми Андрія Сергійчука, Анну Денисенко, журналістів президентського пулу, які того вечора поселилися до готелю. Було б бажання.

Крім того, роздали коротку довідку про СНД, його стан та історію, а також файл із графіком саміту СНД. Там, до речі, розписали, які канали на яких подіях знімають: далеко не в усіх країнах на всі заходи українській стороні вдається «пробити» всіх телевізійників. Канали потім традиційно діляться відео. Чи може хтось перебуває в ілюзії, що прес-служба Президента України та наші співробітники в посольствах України керують всім за кордоном? Друковані ЗМІ та інтернет-видання задовольнилися трансляцією саміту до прес-центру. Це було, до речі, не тільки на саміті в Москві, але й на саміті Україна - ЄС 22 листопада 2010 року, на якому була присутня й Ірина Соломко, яка потрапила туди коштом Єврокомісії.

Ще вона каже: «Журналісти апріорі не мають інформації щодо складу делегації».

У програмі, яку ви прочитали вище, вказано: «11:15-12:30 - неформальне спілкування з послом України у РФ (в Посольстві)». Я точно пам'ятаю, що Ірина Соломко була на зустрічі з послом України Володимиром Юрійовичем Єльченком. Він там і розказав про склад делегації. Відповів на інші запитання журналістів - у кого які були.

Практику зустрічей журналістів із послом України у країні перебування перед візитом глави держави було введено прес-службою Президента України нещодавно, і це безсумнівна заслуга Дарки Чепак. Є можливість наперед продумати запитання і поставити їх. Уперше це було зроблено під час візиту Віктора Януковича до Греції.

Президентська прес-служба виконала й іншу необхідну роботу. У політичних режимах, таких як у сучасній Росії, де більше вимог від різноманітних спецслужб, ніж, скажімо, у Варшаві чи Брюсселі, важливо вчасно прибувати, безперешкодно проходити пункти контролю. Із цим проблем не було.

Ірина Соломко каже, що «Інтерфакс» спромігся з саміту дати тільки одну новину, хоча її можна було просто взяти з повідомлення прес-служби. Я розмовляв із цього приводу з київським кореспондентом «Інтерфаксу», яка входить до президентського пулу. За її словами, вона та її московський колега, який постійно перебуває у Москві, зробили назагал п'ять чи шість повідомлень із подій перебування Президента України того дня в столиці РФ. Цю інформацію легко перевірити, звернувшись до новинної стрічки «Інтерфаксу». Але не в кількості повідомлень річ, ясно ж. Ситуація елементарна. Зустріч глави української держави з керівництвом Росії постійно переносилася. Квитки на літак у журналістів було придбано на певний рейс. У журналістських інтересах було би потрапити в Горки, поспілкуватися з Президентом України після переговорів. Можливо, Ірина Соломко пропонує, щоб журналістам видавали кілька квитків, на різний час вильоту? Ідея цікава, а про її обтяжливість для держбюджету додумайте самі.

Я не можу погодитися з думкою Ірини Соломко, що «пул - це заангажована структура. І завдання журналіста, який долучається до нього, - зробити саме позитивний, а не об'єктивний матеріал про об'єкт вояжу».

Ірина Соломко зробила зовсім не позитивний матеріал із саміту СНД, як вона сама каже, «обстібала саміт». Чи хтось висловлював їй претензії щодо «обстьобування»? Чи відправляла вона текст на зовнішню звірку? Чи зазнавала тиску від редактора чи власника свого ЗМІ?

Я думаю, вона б написала про такі речі, якби вони мали місце. А оскільки Ірина Соломко про тиск не написала, можу припустити, що його й не було. А тому словами про заангажованість пулу вона сама собі суперечить.

Ніхто не заважає робити саме об'єктивний матеріал про предмет вояжу. Більше того, справжнє об'єктивне ставлення до предмету поїздки вимагає визнати, що, якщо казати про саміт СНД у Москві, президент Віктор Янукович наполегливо та послідовно «пробиває» тему ЗВТ Співдружності. Він про ЗВТ СНД говорив і у передвиборній кампанії 2009-2010 років, і на саміті СНД в Душанбе у вересні цього року.

Не витримують жодної критики слова Ірини Соломко про те, що «прес-служба відрізала журналістів від делегації». Вони справляють мало не конспірологічне враження. Не було ніякої конспірології.

По-перше, на момент написання статті до «Детектор медіа» вона могла би перевірити, чи відрізала прес-служба членів делегації від журналістів, чи їм просто не було що сказати, оскільки вони самі очікували результату переговорів щодо ціни для України на російський газ. По-друге, хто або що заважав журналісту подзвонити в Москві по мобільному членам делегації, заздалегідь потурбувавшись про таку потребу в Києві? Саме так я і спілкувався з членом української делегації у Москві. І, нарешті, по-третє. Припустивши, що членам делегації немає чого сказати про ціну на російський газ у силу незавершеності переговорів із Кремлем, можна було зв'язатися з ними хоча б есемескою, наприклад, такого змісту: «Ви нічого не коментуєте, бо немає результату переговорів? Відпишіть, так чи ні». Наявність чи відсутність відповіді залежить від того, наскільки професійно ви вибудували в Києві відносини зі своїми джерелами інформації.

У програмі перебування Президента України на саміті СНД в Москві ви можете побачити ще один важливий момент. Було заплановано підхід глави держави до преси. Він не відбувся. І це буває, й тут - жодної конспірології. Натомість буває й по-іншому: незапланований програмою підхід Віктора Януковича до преси. Наприклад, під час Генасамблеї ООН в Нью-Йорку, що може підтвердити, зокрема, Ірина Герасимова з 5-го каналу. Такі от робочі моменти президентського пулу.

Я із повагою ставлюся до текстів Ірини Соломко. Вона журналістка з відомої київської сім'ї, в її статтях практично завжди є як мінімум дві точки зору. Разом із тим, у статті «Пулові нотатки» в «Детектор медіа» від 28.12.2011 вона відійшла від цього правила.

Вона пише, що «питання до прес-служби президента, чому, незважаючи на обурення журналістської спільноти, її представники продовжують запрошувати цих людей до пулу», і називає в зв'язку з цим мене особисто. Мені ніколи зважати на «обурення журналістської спільноти», тим більше, що знаю журналістську спільноту, яка відносно мене не плекає таких сильних емоцій. Але я стверджую, що Ірина Соломко сказала неправду. Якби - перед написанням статті до «Детектор медіа» - вона передзвонила мені, а мій телефон їй відомий, я би сказав їй, що не прес-служба мене запрошувала, а я подавав запит на поїздку до прес-служби.

Вона каже про наших колег: «Той же "Інтер" міг свого власкора послати, як це зробили "1+1"» і «Пул легко можна було скоротити». Чи не можна було б запитати - перед написанням статті до «Детектор медіа» - редакторів «Інтера», чому вони відправили Геннадія Вівденка до Москви? Може, власкора «Інтера» у столиці Росії не було в той час на місці? Я цього не знаю, але не думаю, що Ірина Соломко не могла й цим поцікавитися.

Моє джерело інформації в Незалежній медіа-профспілці України надіслало мені заяву від 29 грудня 2011 року під назвою «Позиція медіа-профспілки щодо президентського пулу». Сказано, що «медіа-профспілка виступає проти витрачання бюджетних коштів на подорожі журналістів разом з президентом, розміщення їх у готелях та ін. Але прес-служба президента має докласти всіх зусиль задля того, щоб всі заходи за участю президента були максимально відкритими для журналістів, які можуть приїхати на подію за гроші редакції, власні гроші або благодійні внески грантодавців. За технічних умов прес-служба має транслювати події за участю президента у режимі онлайн та надавати можливість журналістам працювати дистанційно (влаштовувати тематичні онлайн-конференції, наприклад)».

Не бачу жодних перешкод, щоб до переліку фундаторів, які фінансують діяльність журналістів, окрім їхніх власних коштів, редакцій чи благодійних внесків грантодавців додалися кошти Незалежної медіа-профспілки України. Зі свого досвіду можу сказати, що прес-служба президента докладає зусиль, щоб усі заходи за участю президента були максимально відкритими для журналістів. Звісно, можна дискутувати про резерви її роботи. Бажано, у вигляді конкретних пропозицій, які слід обговорювати із її співробітниками, їхніми керівниками. Я, принаймні, роблю це так.

«Детектор медіа» готова до продовження дискусії щодо формування медійних пулів, які супроводжують перших осіб держави, та пропонує іншим журналістам  висловити свої думки.

Фото - files.korrespondent.net