В журналістському середовищі вже не перший місяць точаться дискусії щодо роботи президентського пулу. Найбільше уваги привертає пул глави держави, оскільки саме в нього входить найбільше журналістів, та як наслідок витрачається найбільше коштів із держбюджету, а представницький принцип його формування викликає найбільше запитань у спільноти. Хоча має йтися про реформування та прописування прозорих правил і принципів роботи всіх пулів, починаючи від глави держави і закінчуючи будь-яким міністром.

Звісно, в мене завжди була своя позиція щодо цього феномену як до досить атавістичної речі, на яку непрозоро витрачаються гроші з держбюджету. Після того, як я сама долучилася до нього - Адміністрація президента запросила журнал «Кореспондент» у пул, який мав висвітлювати участь президента в саміті СНД 20 грудня - та спробувала всю цю кухню зсередини - зрозуміла, що тепер маю повне право висловити свою позицію з цього питання публічно.

В принципі, таке явище, як пул, завжди було максимально непрозорою структурою, що обслуговує президента, прем'єра або міністрів. Прес-служби допускали сюди тільки перевірених та лояльних журналістів. Пам'ятаю, як працюючи в газеті «Сегодня» політичним оглядачем, намагалася потрапити в пул до Віктора Ющенка. Оскільки газета «Сегодня» ніколи особливою любов'ю до Віктора Андрійовича не відзначалася, в пул я та мої колеги за часів президентства Ющенко не потрапили. Трохи інша історія стосунків у на той момент опозиційної «Сегодня» була з прем'єром Юлією Тимошенко. Довгий час її журналістів туди не пускали, аж поки не почали вестися переговори про коаліцію між БЮТ та ПР. Саме в цей момент до пулу прем'єра долучили Олександра Чаленка. Хоча його вояжі не протривали довго, після провалу переговорів у пул «Сегодня» вже не брали.

Ці факти більш ніж переконливо свідчать, що пул - це заангажована структура. І завдання журналіста, який долучається до нього, - зробити саме позитивний, а не об'єктивний матеріал про об'єкт вояжу.

Але з приходом до влади Віктора Януковича президентський пул перетворився взагалі не зрозуміло на що. До його складу ввійшли люди, які зажили одіозної слави, як, наприклад, В'ячеслав Піховшек, Дмитро Джангіров, Владимир Скачко. Всі ці люди, відомі своїми прорегіональними симпатіями, представляли ЗМІ з нечисленної аудиторією. Але це не заважало їм постійно супроводжувати президента в його закордонних вояжах.

Таке розширення пулу співпало з пересадкою президента на новий борт - Аеробус. Як розповідають на Банковій, літак за кількістю місць майже вдвічі менший за попередній борт Ющенка, тому місця для журналістів у ньому немає. У зв'язку з цим журналісти почали літати звичайними рейсовими літаками. Перельоти за рахунок держави, готелі - редакції. І це представляється Банковою як мегареформа пулу та оптимізація видатків держбюджету.

Хоча на моє глибоке переконання, невелика кількість місць у літаку - це лише ширма. По-перше, кілька разів журналісти на ньому все-таки літали, а це свідчить про те, що місце в ньому є. Якщо я не помиляюся, журналістів на літак перестали пускати після того, як журналісти «Сегодня» сфотографували та опублікували його фото зсередини. По-друге, ні журналісти, ні суспільство взагалі не впевнені в тому, що президенту потрібен новий літак. Його замовили нікому нічого не пояснюючи. І не потрібно тут прикриватися Віктором Ющенком, який цей новий літак і замовив. Завжди можна відмовитися від нього, продати та користуватися старим, особливо якщо в країні проблеми з бюджетом.

І ще одна ремарка - я працювала оглядачем у «Сегодня», коли Янукович удруге очолював Кабмін, і літала у прем'єрському пулі. Спочатку журналісти літали з Януковичем одним бортом, але в розпал передвиборної кампанії до Верховної Ради восени 2007-го для нас почали виділяти окремий літак. Наскільки мені відомо, тоді Янукович подорожував країною трьома літаками - один для нього та найближчого оточення, другий - для делегації з міністрів та інших чиновників, які залюбки каталися, щоб побути ближче до першої особи уряду, третій - для журналістів. Тобто бажання відокремити себе від журналістів простежувалося в Януковича вже тоді, коли в  нього був великий літак.

Окрім бажання президента почуватися «баріном», відокремлення журналістів від першої особи - це ще й елемент цензури. Адже так набагато безпечніше, і працівникам прес-служби зручніше подавати інформацію дозами.

Це було дуже показаво під час поїздки до Москви. Ми - 14 журналістів - летіли рейсовим літаком та прибули в Москву пізно ввечері у понеділок, тимчасом як президент прилетів по обіді вівторка. Хотіла ще звернути увагу на те, що ніяких програм візиту журналістам на руки не дають, уривчасту інформацію можна було отримати тільки в усному режимі від представників передової. Як пояснили мені колеги по пулу, програми, які раніше обов'язково роздавали журналістам - у мене в архіві, до речі, ще й досі є такі програми з візитів Януковича-прем'єра - перестали давати після того, як «Українська правда» за програмою вирахувала, що в Давосі президента супроводжувала його кухарка. Тобто журналісти апріорі не мають інформації щодо складу делегації та програми перебування першої особи, хоча точно мають на це право.

Так от, згідно з попередньою інформацією, в Януковича було заплановано зустріч із Медвєдєвим, але десь за годину до закінчення саміту прес-служба російського президента повідомила нам, що її скасовано, а тим часом представники української передової підтвердити цієї інформації не змогли. Мої колеги з інформаційних агентств повідомили, що зустрічі не буде, і ми поїхали до аеропорту. Але в підсумку зустріч двох президентів все ж таки була, але не в Кремлі, а в Горках, про це ми дізналися вже зранку. Таким чином, якби ми летіли в одному літаку з президентом, ми б отримали та повідомили цю інформацію раніше, окрім того, можливо, нам вдалося б іще й отримати інформацію від першої особи або від членів делегації щодо підсумків зустрічі, але ми такої можливості були позбавлені. Тобто ми витратили гроші держави та своїх редакцій і пропустили головне.

Окрім того, якщо журналісти летять разом із делегацією - це економія коштів. Я спеціально дізнавалася - делегація на саміт була з трьох чоловік - глава держави, міністр Костянтин Грищенко та радник президента Андрій Гончарук. Хай президента ще супроводжує людей десять із охоронцями, так званими личниками, та прес-секретарем. Таким чином у літаку, який, згідно з офіційною версією, вміщає десь 40 людей, лишається вдосталь місця для журналістів.

Щоби пул точно вмістився в літак, непогано б було ще й скоротити його кількість. Сподіваюся, колеги на мене не образяться, але В'ячеславом Піховшеком, Михайлом Подоляком та журналістом із УНН можна було пожертвувати. Хоча тут більше питання до прес-служби президента, чому, незважаючи на обурення журналістської спільноти, її представники продовжують запрошувати цих людей до пулу. «Кореспондент» також без особливих проблем міг би відмовитися від поїздки. Ми погодилися тільки тому, що було якось незручно відмовлятися, коли спільнота піднімає питання про роботу пулу і нас запрошують.

Що стосується телеканалів, то були ICTV, Перший канал, «Інтер» та «Україна». В принципі, канали рейтингові, але, наприклад, той же «Інтер» міг свого власкора послати, як це зробили «1+1». Тобто пул легко можна було скоротити на 6 журналістів, таким чином Адміністрація президента зекономила би близько 35 тисяч гривень.

Що ми маємо в підсумку щодо роботи журналістів? Найбільш рейтингове агентство «Інтерфакс» спромоглося з саміту дати тільки одну новину, хоча її можна було просто взяти з повідомлення прес-служби, ніяким ексклюзивом вона не відзначалася.

Я скористалася поїздкою, щоб написати репортаж та обстібати саміт, але це точно не коштувало державі мого перельоту, а компанії - готелю. Сама подія була пустою, прес-служба відрізала журналістів від делегації. Ми ні з ким не змогли поговорити, хоча я постійно нагадувала про це працівникам прес-служб, які нас супроводжували. Більшість журналістів, із якими я спілкувалися, поїздкою були незадоволені і не знали, що їм з нею показувати.

До чого я веду: нам потрібно терміново вирішувати проблему з пулом президента. Має бути розроблено та оприлюднено прозорі правила його формування, ідеться і про кількість журналістів, тобто залежно від важливості події вона повинна змінюватися, і про якість. Окрім того, я категорично проти того, щоб журналісти літали окремо від президента, бо тоді вони не знають, що він робить. Перельоти журналістів із першими особами - це абсолютно нормальна практика, прийнята в усьому цивілізованому світі.

Окрім того, прес-служба має забезпечити журналістам нормальні умови роботи, інформувати про подію програмою, забезпечувати спілкування з делегацією, щоб журналісти були не статистами та підставками для мікрофонів, а саме представникам четвертої влади, які мають змогу збирати та поширювати ту інформацію, яку вони вважають потрібною та важливою для свого читача-глядача-слухача. Ось головний критерій, якій має запрацювати.

Якщо ж ви, я маю на увазі Банкову, не готові до цього, прямо заявіть про це. Нехай тоді з президентом літають тільки Перший національний та «Укрінформ» - 100%-во державні структури, які мають висвітлювати роботу органів державної влади. Всі інші ЗМІ можуть брати інформацію або від прес-служби, або від цих мас-медіа, а гроші платників податків не будуть розтринькуватися не зрозуміло на що.

Ірина Соломко, оглядач журналу «Кореспондент», для «Детектор медіа»

Фото - imi.org.ua