Запитання «Детектор медіа»: - Який телепроект ви вважаєте проектом компанії виборів-2006? Чому?

Відповідають: Володимир Ар’єв, Олесь Доній, Юрій Луканов, Євген Глібовицький, Сергій Таран, Лаврентій Малазонія, Андрій Куликов, Андрій Таранов, Отар Довженко, Сергій Грабовський, Віктор Шлінчак, Вахтанг Кіпіані.

Володимир Ар’єв, продюсер студії «Закрита Зона»:

- Однозначно це «Свобода слова». Ця програма найгарніше побудована за відчуттям мейнстріму, за динамікою. З рештою, в ній присутня гострота дискусії, яка так подобається глядачам.

З негативу хочеться відзначити те, що для передачі беруться теми «гарячі», але не найактуальніші для України. Приміром, проблема російської мови, як на мене, далеко не настільки актуальна. Хоча це, можливо, виправдано з точки зору рейтингу програми.

Але в цілому «Свобода слова» мені сподобалася найбільше з усього, що було на наших телеканалах.

- Не зможе буду об’єктивним, бо в ніч виборів в одному з проектів сам брав безпосередньо участь, а саме, в передачі Савіка Шустера на каналі IСTV. Погляд з середини процесу – це, з одного боку, занадто велика кількість учасників на цьому каналі, по-друге, гіпертрофоване представництво представників Російської Федерації, з іншого боку - слід віддати належне організаторам, які вміло роблять з існуючого матеріалу телевізійне шоу, тобто, ідуть на догоду сьогоднішнім вподобанням телеглядачів. Щодо інших телеканалів, то кумедно виглядало в ніч виборів поєднання результатів голосування з оперними співами Гришка на «Інтері».

- Щодо якості телевізійного аналітичного продукту, то він, безперечно, підвищується. Тут слід сказати пару добрих слів на адресу «Інтера», який в програмі «Подробности из первых уст» вчиться надавати дискусійний майданчик для представників різних політичних поглядів. Щодо 5-го каналу, то, на жаль, відчувається якщо не занепад, то, принаймні, відсутність прогресу. За час після помаранчевої революції суспільство чекало прискореного розвитку цього каналу, а наразі відбувається певне гальмування.

- Думаю, що за новизною це була передача Савіка Шустера. Але її формат викликав неоднозначні відчуття. На жаль, дискусії «Свободи слова» мали характер скоріше розборок на рівні "сам дурень", а не обміну думками по суті справи. Тобто, в цій передачі елементи шоу домінували над змістом. А в інших проектах, наприклад, дебатах на 5-му каналі, навпаки - відмовилися від видовищності. Очевидно, проблема полягала в тому, аби знайти золоту середину. А такої - не було.

- Дебати на 5 каналі – найближче підійшли до фахової дискусії. Хоч було видно, що проект робився в умовах авралу.

Сергій Таран, директор Міжнародного Інституту демократії:

- Напевне, що це «Свобода слова» на ICTV. Савік Шустер зміг надати слово всім політикам, і в результаті там були досить цікаві дискусії, які мали велику популярність серед глядачів. Тому, я думаю, якщо говорити про виборчий проект, то ця передача була найцікавішою.

- Ошибочность пути «макдольнальдизации» предвыборных телепроектов уже понятна. Даже блистательный Берлускони несколько поздновато понял, что для него американизированные дебаты убийственны - война роботов, это не его война. А во что они превратились, у нас показали прошлые выборы.

Понятно, что хороший проект - это «штучный проект», которому нужен дирижер, а не «подставка» с таймером и пронафталиненными вопросами. Хорошо, что не было старых телефлюктологов (флюктология - это вполне реальная наука о флюках, т.е, простите, о пуках) от журналистики, которые только и умеют притягивать один флюк (в виде цитаты) к другому, и выдать один большой, как им кажется, аналитический, флюк.

Единственный полноценный проект – это «Свобода слова» Савика Шустера - отрицать сие может только амеба (или завистливая амеба). Я понимаю, почему так работает Шустер…и не моя работа, или задача препарировать этот проект. Он удачнее, чем его российская версия, украинские политики ценят его больше, чем их российские коллеги. Что она дала украинскому политическому и информационному пространству? Если коротко - это возможность понять, что найти свое место под Солнцем можно. Нельзя сделать так, чтобы Солнце не уходило, и что есть еще место под Луной - и на светлой, и на темной ее стороне.

- „Вибори 2006. Теледебати” – щільний контакт з учасниками, повага до них і до глядачів, чітке відчуття ефіру, вибір нагальних тем. Напрочуд контрастне сполучення вразливого образу господині програми Анни Безулик і глибини дослідження. Цікаве видовище, на перший погляд, не прямо сполучене з виборами, але ж питання якраз виборчі..

- Безусловно, это «Свобода слова» с Савиком Шустером. Важно, что во время трансляции последних перед выборами выпусков ток-шоу канал ICTV опередил «1+1» и «Интер» по объему аудитории. Так было, например, во время эфира с участием Владимира Жириновского и Инны Богословской.

- На мою думку, всі передвиборні телепроекти були значною мірою експериментальними, свого роду зондуванням інформаційного простору в нових умовах. Якщо спершу хотілося хвалити, наприклад,  „П'яте скликання” Цеголка на 5 каналі, то після абсолютно рекламного випуску про „Нашу Україну” залишилось саме розчарування. Так само й „Свобода слова”, що починалась так гарно, в останні тижні перетворилась на знущання з глядачів.

Можу точно сказати, яка програма була найгуманнішою до глядача, не намагалась посварити його з реальністю: „Один тиждень. Вибори” каналу К1. Вибори у стилі „лайф” – щось зовсім нове для нашого телебачення, таке можуть дивитись навіть люди з дуже сильними упередженнями щодо всього, що стосується політики. Фактично, це була програма про виборців, а не про політиків, і з неї можна було краще зрозуміти електоральну мотивацію людей у різних регіонах. Крім того, вона була значною мірою присвячена місцевим виборам, тоді як більшість всеукраїнських ЗМІ зосередились на парламентських. У програмі не було трагізму, притаманному багатьом іншим проектам, не складалося враження, що на цих виборах вирішується доля цивілізації. Звичайно, така програма не дає уявлення про політичні сили, які борються за владу, про їхні наміри та переконання, конфлікти, які між ними відбуваються. Але, як доповнення до звичних передвиборних програм, проект К1 вийшов дуже вдалим.

- Якщо використати стару формулу «на безриб’ї – і рак риба», то цим проектом стала «Свобода слова» Савіка Шустера, зі всіма своїми недоліками, що їх неодноразово описувала «ТК». Інші проекти виявилися просто провальними.

Незважаючи на деяку політтехнологічну спрямованість, зокрема щодо підтримки партії «Віче», «Свобода слова» робилася професійно там, де цього хотіли власник каналу та ведучій. Там, де вони цього не хотіли, програма скочувалася до рівня інших проектів.

- Очевидно, що телемарафон на телеканалі «1+1» був більш змістовним, більш концептуальним за своєю суттю. На телеканалі «Інтер» було, звичайно, красиве шоу зі спецефектами, але воно не відповідало перебігу виборчої кампанії й дисонувало із загальним уявленням про телевізійні шоу, присвячені виборам.

- Я думаю, що найкращими можна вважати два проекти: у форматі ток-шоу – це, звичайно, «Свобода слова» на ICTV. Я не буду казати про власну програму, але те, що ця програма стала майданчиком для інтелектуальних та навіть фізичних двобоїв усіх основних політичних лідерів країни, – це головний доказ цього. Другий проект – це програма телеканалу К1 «Один тиждень. Вибори». Вона була найбільш оригінальною з точки зору журналістської вправності та майстерності.