Українських політиків не спинило 25%-ве обмеження часу для реклами в ефірі. Вони вдалися до інших форм піару через телебачення.

Обмеживши обсяг політичної реклами новим законом про вибори, народним депутатам не вдалося зменшити її кількість в телеефірі. Змінилася тільки форма її подачі. Добре ознайомившись зі змінами до Закону та проаналізувавши його, PR- технологи з’ясували, що для їхньої роботи залишилося широке поле діяльності. Варто лише застосувати уяву. А тут вже хто на що ладний.

Отож, напередодні виборів, окрім політичної реклами у чистому вигляді, уважний телеглядач також може відстежити різноманітні хитрощі PR-технологів у вигляді прихованої реклами.

Самий яскравий приклад - ролик Олени Волкової під назвою “Зелений колір”, який представлено шанувальникам музичного телеканалу ОTV. Сюжет “зеленого” мульти-ролика детально продуманий і розгортається досить динамічно. Світ зображено в помаранчевих, синьо-блакитних, коричневих, сірих та, звісно, зелених фарбах. При чому, зелений колір є домінуючим, і дещо приглушує інші. Головні діючі герої – помаранчева ящірка, що волає зі сцени, уособлюючи “перше зло”, придуркуватий пінгвін у синьо-блакитному капелюшку – “друге зло”. До першого та другого зла додаються ще коричневі гігантські мурахи.

Також в кадрі з’являються сірі, не зрозумілого походження, маленькі створіннячка, які впродовж усього ролика прямують туди, куди вітер повіє. До того ж, деякі з них вже мають капелюшки, що кольорово відповідають їх політичному вибору, а деякі ні. Стає зрозуміло, що перші – це певні політичні сили, які, мабуть, «Партія зелених» вважає найсильнішими своїми конкурентами. Але прикро, що виборців вони пофарбували в сірий колір, і зобразили як нічого не розуміючих, навіть, можна сказати, тупих створінь.

Тим часом, камера періодично наводиться на зеленого гуманоїдоподібного чоловічка, який, ховаючись у кущах, з приголомшенням стежить за тим, що відбувається навколо. Вочевидь, не витримавши брудних суперечок представлених в кадрі політичних сил, гоблін кличе на допомогу друзів, які вчасно з’являються на зеленому джипі. Саме вони – зелені (до речі, єдині герої ролика, яких зображено людьми), починають боротьбу зі «злом».

Протягом усього сюжету за дійством з гори спостерігає величезна сіра горила (знов-таки нагадаємо, що сірий колір дістався виборцям), до якої періодично долітає то “набриднуть скоро дивні помаранчі”, то “зелений колір швидше обери”. Фінальна дія – переможна. “Зелена гвардія” перемагає (причому, зазначимо, фізично) усе «зло». Задоволена горила, визначившись, впевнено вдягає зелену каску. Всі щасливі та зелені.

І, зазначимо, такий «витвір мистецтва» з’являється в меню телеканалу приблизно щогодини.

Переглядаючи музичний хіт-парад М2О, що на телеканалі М1, у першій п’ятірці хітів іноді можна побачити кліп дівчачого гурту «XS» на пісню «Юля». Назва інтригуюча. Сама ж пісня є гімном жіночій силі, реквіємом злочинності та брехні. Чіткої сюжетної лінії, на відміну від “зеленокольорових”, немає. Проте характерна атрибутика присутня. Елегантно вдягнена дівчина, солістка гурту, яка шокує винятковою подібністю до Леді Ю, має точнісінько таку зачіску, як і лідерка партії “Батьківщина”. У повітрі кружляють символічні червоні стрічки, що час від часу приймають форму серця. До того ж, сам приспів є не багатозначним:

“Юля косу носить

В серці сили досить,

Добро посіє,

А зло покосить”

Композиція побудована на елементах українського фольклору: народному вбранні та народних танцях. Проте, в цьому кліпі ми бачимо пряму пропаганду без сумнівних технологій - немає критики інших політичних сил.

До такого прийому відкрито вдалася і партія “Відродження”. Так, останнім часом, який дивовижним чином співпадає з періодом цьогорічної виборчої кампанії, в ефірі вже згадуваного телеканалу OTV щодня крутять кліп з піснею “Відродження”, яку виконує Віктор Г. (прізвище не відклалось в пам’яті). На перший погляд, ролик та сама пісня здаються досить патріотичними – лунає чиста українська мова, в більшості кадрів фігурують краєвиди нашої країни та державна символіка. Зокрема, багато уваги приділяється визначним місцям Києва, які знайомі багатьом українцям. Але відчуття патріотизму швидко зникає після першого куплету. В кадрі з’являється хор молодих дівчат та хлопців, які разом з головним виконавцем співають приспів з явним політичним присмаком. “Відродження” – декілька раз повторюють співаки назву партії. І вже в усіх наступних куплетах відбувається відвертий піар цієї політичної сили. Викладаються основні пункти програми, даються передвиборчі обіцянки, малюється щасливе майбутнє. Всі ці слова супроводжуються влучними картинками, які вдало ілюструють зміст пісні. Не кожному телевізійному новинарю вдається витримувати такий баланс відповідності тексту та картинки в своїх репортажах. Прямих закликів типу ”голосуйте за таку-то партію” чи “ця партія найкраща” в пісні немає. Але саме цю ідею автори проносять через весь свій “шедевр”.

Також про себе продовжує нагадувати екс-кумир вітчизняної індустрії, він же ректор Київського університету культури та мистецтв, він же лідер партії “Третя сила” – Михайло Поплавський. Проте новими хітами пан Михайло Михайлович нас шокувати не став. Він перед виборами вирішив згадати минуле. Тож, всі хто не бачив або встиг забути всі доробки шановного ректора може по десять разів на день переглядати їх на різних телеканалах, особливо музичних.

Також Новий канал дав притулок творчому задуму політичній партії «ПОРА». Проспівати свій «піар» вони доручили Тарасу Чубай з гурту «Плач Єремії». Все нібито нічого - співак виконує пісню про улюблену Україну, досить патріотичного змісту. В кадрі тим часом переважає платформа, яка трамвайною колією прямує на зустріч телеглядачу. Але відверту агітацію видають прапорці до болі знайомого жовтого кольору й інша символіка, притаманна саме цій політичній силі, та приспів на кшталт «Пора, мій друже, час настав!». Цікаво, що подібний кліп, але вже з прапорами «ПОРИ» та кадрами з мітингів, на ту ж саму пісню, крутять на каналі М1, позначивши його написом «Політична агітація».

Кожен діє згідно власному смаку. Інна Богословська не співає і не замовляє пісень. Лідерка партії “Віче” у власній програмі “Неполітична кухня”, що виходить на Новому каналі, ділиться своїм рецептом щасливого життя, та ... грінок з яйцем та шпротами – справжньою стравою середнього класу. Тож ще раз переконуємось в тому, що фантазії піарщикам не позичати.

Всі вищезгадані кліпи та передачу навряд чи можна назвати хітами, які канали безкоштовно ставлять в ефір задля підвищення своїх рейтингів. Хоча вони не помічаються слоганом «політична реклама» , неозброєним оком помітно, що всі вони є відверто замовними. І в цьому випадку музику замовляють політичні партії. Тому що платять великі гроші, принаймні, так здається. Можливий ще один варіант відповіді на питання, чого глядача годують низькоякісним музичним продуктом. Не виключено, що таким чином справжні власники чи менеджмент телеканалів лобіюють інтереси певних політичних сил з різних причин. В будь якому разі, політики, використовуючи телебачення як найефективніший та найвпливовіший засіб реклами, намагаються вплинути на свідомість виборців, і схилити їх віддати свій цінний голос розрекламованій в такий спосіб партії. А нам залишається тільки чекати, хто яке місце займе у виборчому хіт-параді, який відбудеться 26 березня.

Ольга Денисенко, Галина Ширшик, “Детектор медіа”