- Так, ми зараз завершуємо обласне опитування, у якому досліджуємо проблеми населення та їх електоральний вибір.

- Зараз я ще не готовий про це говорити в точних відсотках. За попередніми результатами, маємо по області таку картину. 3%-вий бар’єр проходить, певна річ, Партія регіонів. Серед лідерів і комуністи. Можемо говорити про соціалістів О.Мороза, блок „Ми” В. Литвина, про ПСПУ Н. Вітренко і на п’ятому місці в області Народний Союз Наша Україна. Ось ті політичні сили, які, за нашими даними, проходять у Донецькій області. На межі перебуває СДПУ(о) зі своїм блоком „НЕ ТАК”.

- Рейтинг „Нашої України” пройшов, так би мовити, певний „синусоїдальний цикл”. Ви пам’ятаєте, що на президентських виборах Ющенко і „Наша Україна” набирали у Донецькій області приблизно 3%. Наші заміри на літо 2005 року показували, що реальний рейтинг президентської партії „Народний Союз Наша Україна” йде на рівні 5-7%. Отже, було помітно певне зростання. А якщо брати всі „помаранчеві сили”, то вони тут набирали до 15 %. Тобто, можна стверджувати, що після президентських виборів загальний рейтинг помаранчевих сил зріс. Однак сьогодні, особливо після осінньої політичної кризи та зимових проблем з газом, можна говорити про те, що рейтинг „Нашої України” повернувся майже до того стану, яким він був напередодні президентських виборів.

- Так, видається, що виборча кампанія, яка зараз проходить, все ж меншою мірою буде зациклюватися на таку собі „маніхейську” схему боротьби добра зі злом, коли одна сторона уособлює добро, а інша – зло, причому з обох боків. Знову ж таки, через те, що гравців стало більше, і позицій, відповідно, більше. Тому жорсткого протистояння під лозунгом „Перемога або смерть”, здається, не буде. Це – один із прогнозів. Разом з тим, можна казати, що на сьогодні залишаються серйозно присутніми ті компоненти виборчої кампанії, які ми спостерігали на президентських виборах. Викликають тривогу повідомлення засобів масової інформації та деяких громадських організацій відносно того, що великі перекоси досі спостерігаються у процесі формування списку виборців. Мова йде про те, що органи місцевої влади, яким це доручено, інколи звинувачують у недобросовісному підході до цієї роботи і у свідомому використанні таких засобів, які можуть розглядатися, як підготовка до фальсифікації виборів. Так, у багатьох великих містах –Донецьку, Маріуполі, Краматорську – де підтримка „помаранчевих сил” більша, у списки виборців не включаються мешканці центральних районів, де є більше різносторонньої інформації про політичні сили та вищий рівень освіти. Надходить інформація і про кількаразове включення окремих людей, будинків і навіть вулиць у різні виборчі списки різних дільниць. Це також існує. Крім того, надходить інформація і про те, що домінуючими політичними силами відновлюється практика формування тіньових виборчих штабів. Ця практика негативно зарекомендувала себе на президентських виборів. Але нині це не має такого відкритого і викличного характеру, і сподіваємося, що це також один із уроків, який винесли для себе певні політичні сили.

- Говорити про те, що це зміни якісного характеру я не готовий. Аргументація наступна. В рамках діяльності нашого Інституту ми проводимо моніторинг медіа-простору Донецької області. І можна сказати, що подання суто негативної інформації стосовно пропрезидентських сил залишається домінуючим. Але зміни є. Вони полягають у кількох речах. Сьогодні більшість конкурентноспроможних політичних сил області мають свої медійні ресурси. Як правило, це – газети, чи в гіршому випадку - Інтернет-сайти. Друковані видання, газети сьогодні є не лише у Партії регіонів, як раніше, а також у пропрезидентського блоку „Наша Україна”, у соціалістів, у БЮТівців, у СДПУ (о) та інших. За рахунок цього загальне інформаційне коло певною мірою урізноманітнюється. Сьогодні вже можна побачити альтернативні точки зору. Але співвідношення між цими ресурсами та ресурсом Партії регіонів не є рівновеликим. До того ж, більшість місцевих рад залишаються під контролем Партії регіонів. Звідси – контроль над іншими ресурсами – місцевими газетами.

- Я можу сказати, що медійний простір в Донецькій області стосовно „Нашої України” достатньо жорстко негативний. Не так багато видань залишаються на об’єктивістсько-нейтральних позиціях.

- Можна так сказати, але це – не єдиний фактор. Є також фантомні наслідки минулих президентських виборів. Тоді боротьба велася в дуже жорсткому контраверсійному протистоянні: Ющенко – Янукович. Зараз ситуація дещо змінилась. На політичному полі з’явилося значно більше гравців, тому й увага ЗМІ розосередилася. Це, певною мірою, плюс, і це – один із здобутків „помаранчевої революції”, який знайшов втілення і на території Донецької області.

- Я не вважаю, що це технологічний проект, а думаю, що це пов’язано із внутрішнім перегрупуванням тієї регіональної політичної еліти, яка уособлюється з донецьким регіоном. Ми знаємо з публікацій багатьох аналітичних видань про те, що донецька політична й фінансово-промислова група не є однорідною, і що суперечності там існували й існують. Ці суперечності ми відслідковуємо і зараз, зокрема, вони були під час формування списків як у парламент, так і у місцеві органи влади.

Проект «ЕКО+25» - це результат цих внутрішньодонецьких суперечностей. Частина «ображених» вирішила взяти своє самостійно. В загальному плані, звичайно, це «донбаський проект», бо всі ключові фігури саме звідси. Разом з тим, спираючись на інформацію, якою я володію, я можу сказати, що Партія регіонів до цього відношення не має. «ЕКО+25» орієнтуються на те, що вони зможуть попрацювати на полі екологічних партій та організацій. Ця проблема достатньо актуалізована для України та, особливо, промислового Сходу. Таким чином вони сподіваються набрати свої 3%.

- Не думаю, що в них буде велика доля голосів ПР. Соціологічні дослідження свідчать, що електорат Партії регіонів у Донецькій області є визначений і достатньо сталий. Це залишається ще з президентських виборів.

- Це поза сумнівом. Цей проект Соціалістичної партії і хід соціалістів із залученням до своїх лав ММК ім. Ілліча та його директора В.Бойка, звичайно, є дуже вдалим. Особливо враховуючи те, що металургійний комбінат – це не лише чорна металургія, а й ціла низка сільськогосподарських районів, які знаходяться під контролем Комбінату. Останні дослідження показали, що якщо у попередніх моніторингах соціалісти у Донецькій області не дотягували до 3%, то зараз вони цей бар’єр долають.

- Якщо давати відповідь на рівні філософії, то казати про те, що вони зробили все, принципово не можна. А якщо говорити, виходячи з конкретної ситуації – так, сьогодні можна говорити про те, що «Наша Україна» зробила кілька достатньо серйозних і вдалих ходів. Розбудували структури партійних організацій в області, мають непоганий інтелектуальний ресурс, прорвали інформаційну блокаду. Це відбивається на рейтингу впізнаваємості «Нашої України» та її лідерів у Донецькій області. На рівні січня цього року рейтинг впізнаваємості «Нашої України» та лідера обласної організації А.Клименка зріс на 20 % і сьогодні вже половина людей області знають про них.

- Безумовно, переважає більше негативна оцінка діяльності. Це виходить із самої оцінки президентських сил у нашому регіоні. Тут і очікувати чогось іншого було неможливо. Але можу сказати, що особистий рейтинг в А.Клименка в плані позитиву за рік виріс удвічі.

- Це також характеристика того, що певні політичні сили мають різні можливості, і ці можливості неспівмірні. Казати про те, що у Донецькому регіоні «Наша Україна» є партією влади – некоректно. Вона тут не є партією влади, вона тут діє як конкретна опозиційна сила місцевій владі. Місцева влада оновлена не була. Тому ті атрибути, які пов’язані з впізнаванням певної політичної сили, розповсюджені по-різному. Але, можу сказати, що є й позитив, який прориває цю інформаційну блокаду відносно донецької організації «Нашої України». Наприклад, випуск достатньо цікавої з дуже великої накладом – 310 тисяч на область - газети «Восточный телеграф». Це вдалий крок для того, щоб донести свою позицію і свої цінності до пересічних виборців області.

- Це криза, яка оцінюється на рівні здатності керувати суспільством. На цьому рівні, я вважаю, кризи влади немає. Але криза відносин між окремими інститутами влади існує.

Він зовсім не академічний, він спрямований на конкретну ідею, пов’язану із необхідністю впливу громадянського суспільства на політичних гравців. Назва проекту «Вплив недержавних громадських організацій на формування та впровадження партійної політики». І ми, проводячи цей проект, разом з дуже поважною в Україні інституцією – Міжнародним центром перспективних досліджень у Києві, - прагнемо досягти декількох цілей.

По-перше – сформувати думку громадських організацій та експертів, які займаються тими чи іншими проблемами, відносно партійних програм, з якими йдуть політичні партії до виборців.

По-друге, сформувати її так, щоб ті побажання, які можуть бути у громадян та громадських організацій, представити політичним партіям і вони були почуті ними. Наш ключовий сигнал, який ми б хотіли донести: зараз передвиборна боротьба – це боротьба піар-технологій, підкилимне протистояння та інтриги з достатньо скандальним нальотом. У нашому розумінні, цивілізована політична боротьба – це боротьба програм, ідей, стратегій, пропозицій, які мають нести політичні сили у рамках тих територій, частинами яких вони є.

По-третє, хочемо сказати політичним партіям краю, що їх передвиборчі обіцянки відслідковуються та аналізуються. На початку березня Інститут буде проводити публічні дебати з запрошенням всіх політичних сил, експертів, громадських організацій за темою «ІНТЕРЕСИ, ПОТРЕБИ, СПОДІВАННЯ ГРОМАДЯН ТА ЇХ ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ В ПЕРЕДВИБОРНИХ ПРОГРАМАХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ (БЛОКІВ)». Хотіли б запропонувати серйозну розмову щодо пропонованих партіями програм розвитку країни та нашого краю. І, до речі, нагадати, що й після виборів будемо аналізувати їх дії в регіоні стосовно реального виконання тих зобов’язань, що давалися перед виборами. Політика - і політики - мають бути відповідальними!

Розмову вів Олександр Володимиров