Основний тренд нинішнього осіннього телевізійного сезону продовжує тенденцію року в цілому - відхід від суспільно-політичних тем і від інформаційного мовлення як такого в бік чистої розважалівки і загострене змагання між виробниками однотипного (того самого розважального) продукту. Українські телеканали ставляться до аудиторії як до плебсу, якого треба нагодувати виключно видовищем. Бо думати він не вміє,чи, може, й не повинен? Адже багато хто з експертів уважає, що насправді такі тренди продиктовані не лише боротьбою телеканалів за рейтинги будь-якою ціною, але й політичним тиском на мовників, унаслідок якого менеджери вважають за краще відійти від висвітлення дражливих для влади суспільно-важливих тем, «сховавшись» за розважалівкою.

Опитані «Детектор медіаю» медіаексперти зазначають, що вихід із фінансової кризи 2008-2009 років дозволив каналам робити дорогі і яскраві проекти; помічають розвиток «1+1», СТБ і динаміку ТЕТа. Але сподіваються, що наступного року реаліті- й талант-шоу поменшає на користь соціальних проектів, які надихатимуть читача мислити, а не лише розважатимуть. Бо нині «однотипність просто зашкалює». На тлі засилля ентертейнменту експерти засипали компліментами ТВі, який запустив багато документальних і публіцистичних програм.

Усе це експерти сказали у відповідь на такі запитання ТК:

1. Як ви загалом оцінюєте старт нового сезону?

2. Який канал, на вашу думку, запропонував найсильніший продукт?

3. Які конкретно проекти вас зацікавили, а які, навпаки, здалися невдалими?

4. Що саме зможе стати тенденцією цього сезону?

Відповідають Оксана Головатенко, Вікторія Сюмар, Інна Кузнецова, Тетяна Лебедєва, Віктор Приходько, Олег Вергеліс, Оксана Панасівська, Олександр Бригинець, Олександр Брикайло, Ігор Кондратюк.

Оксана Головатенко, перший заступник голови Нацради:

1. Я можу сказати, що канали справді підготувалися до нового сезону. Дуже багато нового продукту, тому глядач має змогу обирати між форматами. Майже всі загальнонаціональні канали запустили якийсь цікавий продукт, який матиме свого глядача.

2. Наразі ще складно говорити, чи сильний, чи не сильний продукт, бо мало часу минуло. За місяць можна буде робити висновки. Тому що ми чудово розуміємо: старт може бути дуже гарний за показниками, але чи залишиться глядач і чи дивитиметься цей продукт і надалі, покаже час. Тому я би про це зараз не говорила, а говорила би десь за місяць.

3. На мою думку, дуже цікавий проект «Голос країни» на «1+1», «Х-фактор» на СТБ. Я розумію, що «Х-фактор» неможливо віднести до нового проекту, бо він виходить уже декілька сезонів і має стабільно високі показники. Дуже цікавий проект «Майданс» на «Інтері». В цьому сезоні вони змінили формат, і, на мою думку, це соціально активний, соціально спрямований проект, який має вдалу аудиторію і свого глядача.

4. Я би поставила це запитання десь через місяць. Треба зрозуміти, як зайде продукт, як він утримає свою частку, наскільки цікавий протягом стабільного часу від буде для глядача. Ми бачимо по Новому каналу, там заходили нові продукти, але частка їх дуже змінилася, тому я би робила ці висновки десь наприкінці місяця, тоді буде більш зрозуміла картина.

Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації:

- Мене вразила кількість так званих соціальних шоу, які не пропагують особливо позитивних соціальних речей, натомість посилюють певну конфліктність, жорсткість, такі речі, яких і так вистачає на телеекранах. Навіть якщо взяти, здавалося б, такі позитивні ініціативи типу програм, де худнуть чи допомагають дітям. Здавалося б, поставлено позитивну мету: вирішити глибокі соціальні проблеми. Але методи, якими це робиться, - коли люди змушені йти з шоу - вони лише посилюють їхній психологічно складний стан. Питання: це вирішує проблему чи посилює її? І чому обрано саме таку форму? Це перше, що впадає в око.

І друге - засилля програм такого плану, їх надто багато. Це демонструє дисбаланс щодо програм, які мали б спонукати людей думати і розвиватися. Країна, яка танцює, обирає жінок, худне, готує їжу, але не думає - перспектив особливих не має. І українське телебачення, схоже, сповідує саме оцей от принцип. І основний тренд сезону - це відхід від освітніх речей, відхід від суспільно-політичних тем, від інформаційного мовлення в бік такої чистої розважалівки за принципом п'яти «С»: страх, сенсації, секс, скандал, смерть.

На жаль, цей тренд, як на мене, не сприятиме підвищенню ролі телебачення, він лише вбиватиме надалі рейтинг телеканалів, тому що думлива аудиторія, яка приймає рішення, й надалі перетікатиме в інтернет.

Сьогодні сильним каналом стає ТВі. Об'єктивно, тому що він збирає найкращих журналістів, він почав цікаву практику, коли людей - символів у своїй сфері, зокрема провідних музикантів, як Марічка Бурмака, громадських лідерів, як Дмитро Гнап, долучає до вироблення телепродукту. Це надзвичайно цікава практика, вона нова, і я думаю, що вона позначиться успіхом для цього телеканалу, бо за рівнем якості, поваги до свого глядача цей канал на порядок вищий за всі інші телеканали, які просто, даруйте, сприймають свою аудиторію як плебс, який не вміє думати і який треба нагодувати виключно видовищем.

Тетяна Лебедєва, почесний голова Незалежної асоціації телерадіомовників:

1. У цьому році не дуже типова ситуація, оскільки багато хто з каналів не робив паузи влітку, а інтенсивно працював, тому такого різкого старту 1 вересня, як це зазвичай бувало, цього разу не було.

Але найтиповішою прикметою цього року є дуже велика кількість нових проектів. Тобто, на мій погляд, багато хто з каналів пішов екстенсивним шляхом, але не завжди кількість проектів плавно перейшла в якість. І таких яскравих зірочок, на мій погляд, поки що не дуже багато. Може, якісь проекти ще наберуть обертів і врахують стартові помилки, ще якось розвинуться. Але поки що не можу сказати, що щось брало б за душу. З'явилися нові ведучі, серед них, на жаль, теж немає таких яскравих особистостей, які би змусили заговорити про себе і привнесли би щось нове в телевізійну тусовку. А поки що це більше схоже на тележування. Ми ще не побачили чогось такого, чого не бачили до того. Я побажала б каналам усе ж таки трошки більше якості, ніж кількості.

2. Дуже динамічно розвивається ТЕТ, цікаво дивитися. Якщо раніше було дуже мало такого, що можна було потім згадувати, то тепер дуже часто про ТЕТ вже говорять, обговорюють і щось там згадують наступного дня. Якщо оцінювати зміни, то найбільш динамічно змінюється ТЕТ. Багато чого робить «1+1», але їхні проекти іноді трошки скочуються в бік шоумальності, тобто бракує якихось нюансів для того, щоб бути не лише високотехнологічними, а й припадати до душі глядачам. І, як завжди, думаю, з великим відривом іде СТБ, бо вони якось закріпилися на вже завойованих висотах і йдуть трошки далі.

3. Мені подобається стабільність якості СТБ в проектах «Х-фактор», «Танцюють всі!». «Майстер-шеф» поки ще не використав усіх своїх можливостей для того, щоб бути попереду багатьох інших кулінарних шоу. «Шоу №1» на «Інтері» поки що теж, на жаль, не явище.

4. Я думаю, нині дуже відповідальний період. Якість контенту відіграватиме все більшу роль, тому я думаю, що деяким із топ-менеджерів треба зупинитись і продумати поглиблення своїх концепцій, точніше сфокусуватися на своїй аудиторії. І той, хто зможе це зробити, переможе.

Віктор Приходько, генеральний директор продакшну PRO.TV:

1. Сезон стартовал очень хорошо, потому что появилось очень много новых проектов, их даже в избытке. Но в любом случае это хорошо. Есть большое разнообразие, есть из чего выбирать, есть кого с кем сравнивать. Мне нравится, когда много всего происходит.

2. На нашем телевидении самый качественный продукт однозначно делает СТБ.

3. Меня заинтересовали все новые проекты. Те, которые уже были в прошлом году, относительно интересны. Естественно, интересны те, которые появились в этом году. Практически все интересны. Результаты посмотрим, но интересно смотреть на всё, кроме таких совсем уже левой ногой сделанных, но таких упоминать не будем.

4. Тенденцией этого сезона может стать переизбыток программ. В этом сезоне их явно много. В следующем сезоне наверняка будет чуть поменьше и шоу, и талант-шоу.

Олег Вергеліс, редактор відділу «Культура» газети «Дзеркало тижня. Україна»:

1. Я оцінюю цей старт як завжди. Нічого нового не можу сказати. Бачу, як гарно живуть українські телеканали, які в них прекрасні бюджети для закупівлі дорогих продуктів і для виготовлення власних. Тобто з економічної точки зору старт нового сезону вселяє особисто в мене надію, хоча я сегментарний глядач. І, як я колись уже казав, більшість цих телеканалів я не сприймаю.

2. Якщо виходити з позиції власного виробництва і, очевидно, з позиції ефекту, який дав би такий шлях, то, безумовно, це СТБ. Сказали, що їхні показники ростуть. І деякі проекти, які мали б людям уже трохи приїстися, сприймаються з цікавістю. Це засвідчує, що (як згадати Екзюпері) ми несемо відповідальність за тих, кого приручили. Канал приручив глядача, приручив і міцно тримає. Можливо, була якась психологічно-соціальна мотивація в людей - підсісти на СТБ. Канал ніколи не відрізнявся політиканськими вивідками. Він не брав участі у сумнівних технологіях. До цього каналу є певна довіра як до постачальника розважального і національного продукту. Ліцензії, звісно, чужі, але виробництво власне. Це якоюсь мірою тримає людей. Канал має кредит довіри.

3. Уточнюю, що я фрагментарний глядач і не посягаю на виключність. Цікавим кроком, можливо, навіть виправданим, є проект «Інтера» - телевізійний музичний конкурс п'яти континентів (кримський музичний фестиваль Crimea Music Fest. - ТК). Така собі наша відповідь «Новій хвилі» у Юрмалі. Це правильний хід, бо Україна не поступається ані Росії, ані Прибалтиці за місцями проведення таких серйозних конкурсів - це перше. Й «Інтер» прекрасно зняв це, телевізійна картинка й оформлення надзвичайно вдалі. Мене вразив рівень виконавців із різних країн і континентів - зі Шрі-Ланки, приміром. Ми останнім часом, років п'ять, живемо або у власному хуторі, або у пострадянських суперечках; далі свого носа не бачимо. А тут я побачив, що на різних континентах є справді цікавий музичний світ.

Цікаве спостереження щодо рейтингів: концерт зірок, який уже набив оскомину, зібрав рекордні показники - за 20%, а от найцікавіше - ось ці виконавці, які презентували етнічну музику з різних континентів, зібрали менше - 10%. Я хочу сказати, що вітчизняний глядач утратив зацікавленість чимось новим, інакшим. Йому пропонують: «Поглянь, які чудові мелодії, ритми є в Африці, у Північній та Південній Америці, як це все обрамлено». А йому ліньки, він хоче дивитися Потапа, Настю - і все.

4. Новою тенденцією цього сезону буде загострена конкуренція між виробниками однотипного продукту. Боротьба не на життя, а на смерть - хто виживе зі своїм трендом, бо однотипність просто зашкалює. А ми будемо з цікавістю спостерігати, хто вискочить у лідери. Може, це будуть аматорські шоу або скандальні кухонні шоу. Може, «Інтер» із новим проектом або все-таки СТБ збереже лідерство зі своїми талант-шоу.

Оксана Панасівська, екс-головний продюсер Нового каналу:

1. З одного боку, старт був досить успішним, а з другого - дещо перенасиченим. Успішним - бо свої позиції зберегли і примножили і «1+1», і СТБ. Багато прем'єр, багато цікавого, але аж занадто багато талант- і реаліті-шоу. Перенасиченість, перегрів...

2. Мені подобається, як працює СТБ. Всі його проекти потужні: й «Х-фактор», і «Україна має талант!», і «Танцюють усі!». Також вдало спрацював «Голос країни» каналу «1+1». Кажуть, що вийде одразу і другий сезон. Мені здається, це було правильне рішення - ставити його влітку.

3. Мене зацікавили проекти, які демонструватимуть якість цікавинки: фокуси, магію. Це, знаєте, такий тренд, який спрацює ще й у наступні роки. Таких речей уже давно не було. Тож канали швиденько звернули на це увагу і запропонують подібні шоу. Вони теж не працюватимуть довго, але рік-два, мені здається, будуть цікавими.

4. Сказати, що цього сезону, восени, щось вистрелить і буде надзвичайно цікавим, не можу. Не буде. Мені здається, дуже багато повторів, рімейків або других-третіх сезонів. А чогось справді нового я не побачила.

Олександр Бригинець, депутат Київської міської ради:

1. Як на мене, старт сезону засвідчує нинішні зміни в суспільстві: максимальну деполітизацію і максимальну «шоузацію». По-перше, маю зауважити все більшу кількість шоу і все меншу - актуальної інформації. По-друге, іноземних ведучих більшає. Тож можна сказати, що шлях, який Україна пройшла в футболі і музиці, коли з українського середовища було витіснено українських діячів, тепер торують і ведучі. Ми знаємо, що в журналістиці цей етап почався вже давно: він «спрацьовував» під час виборів, коли новини готували і розсилали іноземні спеціалісти. Єдина категорія відомих людей, яка нині майже на 100% складається з українських громадян, за винятком тих, хто має подвійне громадянство, - це політика. В усіх інших сферах триває повне витіснення громадян України іншими громадянами. Я так розумію, що це робиться заради зручності: ще в давні часи для того, щоб мати слухняну найману армію, використовували іноземних найманців. Тож нині іноземних найманців як частину інтелектуального та інформаційного впливу на державу все потужніше використовують в Україні. От, приміром, у світі головні гвардії чи головні підрозділи, які охороняють лідерів держави, завжди не з власного народу, а іноземці. А в нас журналісти чи телеведучі стають загоном, який охороняє владу; це й пояснює засилля іноземних ведучих. І вже автоматично вони є російськомовними, тому зрозуміло, що це вже ніби випадково. Що ж ти зробиш, якщо він іноземець?

2. Людина повільно змінює свої вподобання. Особисто я найбільше дивлюсь або Новий канал, або «1+1». Оскільки ці канали мені максимально близькі манерою подачі, мовою й так далі. Але я помітив, що телевізор дивлюся все менше, зате частіше віддаю вільний час інтернету. Там я можу отримати повнішу й більш різнобічну інформацію. Та й навіть подивитися якісь сюжети новин, хоча я це дуже рідко роблю: як правило, відео новин залишається слабшим, ніж текстовий супровід.

Мені цікаво порозмислити про те, які зміни відбулися на «Інтері». Я із задоволенням дивився «Голос країни». Можу зазначити позитив, що все-таки в цьому проекті було більше української мови, ніж в інших. (Тому що, я, приміром, був шокований, що Київ на «Майдансі» танцював під російську народну пісню.) Адже фактично «Голос країни» відкрив для України Тоню Матвієнко.

Загалом, можна щоразу говорити про якісь медійні події, але вони, як правило, очікувані і не створюють позитивного відчуття. Безумовно більше почав дивитися ТВі. Але в інтернеті все одно комфортніше, спокійніше, там ти маєш можливість одночасно обирати з безлічі новин, ти можеш активно сприймати новини і можеш за один проміжок часу отримати значно більше інформації.

Якщо говорити про шоу, я їх дивлюся як людина, яка велику частину свого життя присвятила телевізійним проектам. Мені цікаво дивитися, що намагаються зробити інші, особливо з точки зору можливостей розвитку української маскультури. Дуже добре, що на Новому каналі з'явилося шоу «Я - герой», воно виконує профорієнтаційну функцію, бо коли змагаються представники різних професій і люди дивляться - це добре.

Але все це, на жаль, відбувається в контексті заміни глибоких аналітичних програм легковажнішими. Я із задоволенням дивлюся програму «Гроші» на «1+1», бо там, як на мене, є деякі реальні, невмотивовані журналістські роботи.

3. Практично всі проекти невдалі, як на мене. Якісь частинки їх вважаю ніби вдалими, а решта - стерильне. Скажімо, кулінарну програму може бути зроблено якісно, правильно. Але зазвичай немає чогось специфічно свого, переслідує відчуття вторинності. Це по-перше.

По-друге, починаєш ти дивитися, умовно кажучи, програму «Рассмеши смешного». Чи може в цій програмі перемогти український жарт, жарт, пов'язаний із українськими реаліями, який стосується гри слів в українській мові і так далі? Може, але ймовірність дуже низька. Тому що один із двох членів журі, тобто 50%, не розуміє української мови і не знає українських реалій. То можна говорити про те, що ця програма є об'єктивною з точки зору можливості кожного висловити свої почуття?

Таким чином, цензура накладається саме на рівні того, хто в тебе члени журі і т. д. На картинці «Голосу країни» видно, що половина людей там не розуміють менталітету України, не знають особливостей: чому цей голос може бути, а цей - ні. Коли в журі половина таких людей, це засвідчує, що обирають не голос України, а голос просто якоїсь країни взагалі, тобто країни без назви. І таких прикладів дуже багато. Тобто в більшості медійних проектів немає національних ознак, вони не виховують почуття патріотизму, любові до країни і т. д.

Можливо, Хоменко пробує це робити на ТВі. Такі проекти є й на інших, на менш рейтингових каналах - «Культурі» та інших, але вони, як правило, візуально менш динамічні, тож, відповідно, коштують менше. Таких програм дужебракує. Маємо тотальну відсутність українського, не тільки з точки зору мови, а й духу.

Інна Кузнєцова, «Радіо Свобода»:

- У мене таке враження, що старт нового телевізійного сезону я проґавила. Інакше неодмінно мала би побачити щось хай не неперевершене, то хоча б таке, що зацікавило. А так - ті ж самі новини, ток- та реаліті-шоу, нескінченні серіали, «добриранки-прокидайки» Словом, нічого нового. На жаль чи на щастя, я не дивилася жодного ефіру ані про нежонатих фермерів, ані про дружин футболістів чи інших осіб, яким колеги вирішили допомогти пошукати телевізійного і родинного щастя. Численні фабрики, танці, співи з зірками та без них уже нумеруються, тож новими їх назвати не можна, хоча вони й приваблюють увагу глядачів. Можливо, серед приємних новинок суспільно-політичного мовлення з часом можна буде відзначати «Портрети з Сергієм Дорофєєвим», які лише тиждень тому стартували на 5-му, можливо, щось зміниться в ліпший бік в інтерівському «Шоу №1». І тут знову доводиться згадувати, що і школа журналістики не наша, і шоу-бізнес не найкращий, зате сусідський. Учергове поскаржитися самим собі на погану якість навчання і ще на щось там - це ми вміємо.

Щодо тенденції нинішнього сезону, то, на мій погляд, із наближенням парламентських виборів інформаційні та суспільно-політичні програми стануть ще одноманітнішими з «переїздом» тих самих спікерів із програми в програму, з каналу на інший, із намаганням уникнути матеріалів про суспільні настрої. Політична й розслідувальна тележурналістика мігруватиме до інтернету, де й можна буде побачити щось цікаве, що не зміг собі дозволити продемонструвати канал. Туди ж потроху мігруватиме й глядач.

Олександр Брикайло, директор продакшну «Студія Пілот»:

1. Новий осінній сезон із новими сітками і новим контентом - це завжди спроба нового перерозподілу лідерів як у цілому, так і в конкретних слотах. Цей осінній старт - мабуть, найцікавіший з усіх попередніх через змагання не тільки маркетингових розрахунків менеджерів каналів, а ще й конкретних продакшн-реалізацій великої кількості власних шоу. Якість власного продукту вийшла на перший план.

2. Всі канали не пошкодували сил і грошей, щоб потрапити у кон'юнктуру. Аудиторії є з чого обирати. Такої пропозиції якісних українських шоу ще не було. Поки ще не всі прем'єри відбулися, готовий відзначити «1+1», СТБ, ICTV, ТЕТ.

3. Вдалі або невдалі програми - вирішать не експерти, а люди з піплметрами. Цікаві всі нові проекти, а особливо причини їхнього успіху/неуспіху.

4. «Весільні торти» щодня! Зазвичай весільний торт людина куштує не часто, і готують його довго і складно. Через шалену конкуренцію українські канали пропонують їх щодня і вже не тільки в праймі. «Весільні торти» - це супершоу, до яких ще рік-два тому ставилися б як до ексклюзивних і які збирали б великі цифри. Глядача зробили вимогливим, дивувати стає важче.

Ігор Кондратюк, ведучий СТБ:

1. Я всередині сезону, а не зовнішній спостерігач. Тому я, в першу чергу, оцінюю старт тих проектів, до яких причетний (а саме, в першу чергу, - другого «Х-фактору»), як удалий. Думав, що буде гірше з показниками, але ми поступово повертаємося до глядачів, тобто вони зрозуміли, що ми не «Україна має талант!», не «Голос країни». Причому першу передачу цього сезону дивилися краще, ніж першу передачу минулого року.

Вибачте, але я поки що вважаю, що найцікавішим у контексті талант-шоу є «Х-фактор». Непоганим був «Голос країни» («1+1»), де виступала велика кількість добре знайомих із моїх попередніх проектів учасників. Але все-таки «Х-фактор» яскравіший і цікавіший. Хоча, звісно, я зацікавлена особа. Що стосується «Шоу №1», то в мене була зйомка, а до того я був у Канаді і не бачив перших випусків, тому не готовий виступити експертом.

3. Мені дуже сподобався проект «Зважені та щасливі». Я не думав, що він мені взагалі може сподобатися, враховуючи специфіку людей, які там змагаються. М'яко кажучи, я не товстунчик і мені не зрозумілі їхні проблеми. Мені зрозумілі проблеми зайвої ваги, від дружини, яка перебуває в одній і тій самій вазі, але, тим не менш, весь час каже, що в неї щось зайве.

Але ви розумієте, що проблема людини, яка набирала зайву вагу сім днів святкування Нового року, - це одне. А проблема людей, які мають занадто багато кілограмів, що заважають жити, розвиватися особистим стосункам - це зовсім інше. Тому я хотів би відзначити цю програму. Після «Х-фактора», звісно. :) Ми не обговорюємо «Караоке на майдані». Ви повинні це пригадати... У мене також є цікаві речі в «Караоке на майдані». Мені не дуже зрозуміло, що таке новий сезон «Караоке на майдані». Новий сезон - це тур новими містами, який буде продовжуватися до листопада. Шалені гроші. «Караоке на майдані» збирають аж по 10 тисяч людей у містах, куди ми приїжджаємо.

Люди не лише співають, у них при цьому є азарт. Але з усіх нових проектів мені найбільш сподобався «Зважені і щасливі». Непоганим мені здається формат «Фермер шукає жінку», тому що я сам із села і деякі речі для мене ностальгічні. Судячи з показників, народ ще не зовсім в'їхав.

«Майстер-шеф», що вийшов на СТБ... Перша передача мені відверто не сподобалася. Але далі все стало на краще. І просто це така специфіка першої програми. Чи то було сирувато, чи то забагато матеріалу. Таке буває...

Я людина, яка ніколи із зірками не працювала. Альфа й омега моєї творчості - це програма «На завтра», де я роздавав простим перехожим телевізори. У «Караоке на майдані» зірки не фігурують, вони лише як гості можуть іноді з'являтися. Передачі про зірок мені взагалі не подобаються. Тому тенденція мені подобається - повернення до простих людей. «Зірка плюс зірка» - для мене взагалі це караул.

Однак домінантою сезону є не це. На це канали ставили ще в минулому чи позаминулому сезоні. Домінантою, на мій погляд, є багато нових форматів, закуплених каналами для виробництва в цьому сезоні. «Майстер-шеф», «Зважені та щасливі», «Фермер шукає дружину», «Шоу №1» (вони кажуть, що воно їхнє, але я не готовий сказати так само), «Битва націй» (хоча все це вже реінкарнація), «Останній герой»... Коротше кажучи, домінантою є саме це.

Піддомінанта - це звернення до простих людей.

4. Якщо ви маєте на увазі в моїй голові - звісно, там займають найвищі позиції нові передачі каналу СТБ. Якщо ви хочете, щоб я сказав щось про конкурентів, то мушу сказати, що все-таки на «1+1» також багато цікавої телевізійної метушні.

Микита Потураєв, медіаексперт:

1. Старт розцінюю як удалий з точки зору бізнесу. Якщо брати телебачення як бізнес, то це вдалий старт.

2. Не можу сказати, що мене справді щось вразило. Українське телебачення йде в одному напрямку. І цей напрямок - покращення технологічної майстерності. Все краще починають виробляти все складніші шоу.

Але сказати, що ми спостерігаємо появу якихось нових формул на телебаченні, ми не можемо. І тому мені цікавіше дивитися дуже просту за формою програму типу Миколи Княжицького на ТВі, тому що я там бачу живу дискусію, живе, не обмежене народження думок, позицій. Бачу інтелектуальний процес - і отримую від цього задоволення. Олександр Ткаченко теж цікавий, але він цікавий, як писав товариш Ленін: «Узок круг этих революционеров, страшно далеки они от народа».

Ми, власне, й хотіли побудувати вільне суспільство, в якому кожен споживатиме те, що захоче, і, головне, це все буде запропоновано на ринку. На мій погляд, немає на українському ТБ ніякого застою у виробництві і технології. А от у змісті... Це тривала розмова.

Змістовність є, але її - як українських заповідників: вони такі слабенькі, погано фінансуються, ще й браконьєри туди лізуть... Так і територія інтелектуального продукту на українському ТБ: на вільну думку полюють, але вона все одно жива. Вільна думка - інтелектуальний продукт. Мене тішить бодай наявність такого продукту. Але в нас у головах - в сенсі, у головах української інтелігенції - вибачте, ну таке лайно, і проекти це відбивають. Тож інтелектуальний продукт теж виглядатиме не дуже добре.

А загалом немає приводу для оптимізму. З одного боку - слава Богу, є програми, де ти бачиш живу думку, глибину інтелекту, народження думок і позицій - справжнє, не зрежисоване... Але всім зрозуміло, що є програми, де тільки здається, що це є. Ну й грець із ним, бо там усе одно щось пробивається. Хоча дивитися все це вже набридло.

Мені не подобається повальне захоплення шоу. На українському телебаченні з'являються шоу, зроблені на такому матеріалі, який не підлягає обробці у вигляді телешоу. Як громадянин, як аналітик, я проти того, щоб мені пропонували шоу з такими героями. Я думаю, це питання морального здоров'я держави і суспільства, в першу чергу суспільства. Абсолютно начхати - на платних чи на безкоштовних каналах це відбувається. Я вважаю, що в деяких випадках канали перейшли припустиму межу. Є просто кричущий приклад, ляпас суспільству. Є й інші приклади того, що, я вважаю, неетично й неморально робити об'єктом шоу. Це недобре й неправильно.

Крім того, я дивуюся ще одній обставині. Обмаль каналів, які насправді шукають нових форматів, не бояться ризикувати, не бояться інвестувати в це гроші, запускають їх - у них усе виходить. І от вони вистрелили. Й ці канали набирають аудиторію, роблять різкі стрибки вгору. Але потім усі починають робити клонів. Ну це ж не політика, панове. Це свідчення, перепрошую, інтелектуального убозтва в телевізійному бізнесі. Якщо ми поглянемо на загальну картину програм, вона характеризує українське телебачення з поганого боку: «Біс із нею, з творчістю, телебачення - це ремесло, конвеєр». Оце, мабуть, найбільш негативні тенденції. Плагіат форматів, які хтось знайшов і всі швиденько повторили, в себе зробили. Це викликає нудоту й відразу.

Виходять парадоксальні речі. Мобільні формати в інших країнах, на інших ринках живуть собі роками - і є якимось соціальним явищем. У нас такого не буде, в нас більше п'яти однакових форматів у прайм-таймі! Це може просто відбити у глядача охоту дивитися телевізор. Це нерозумна й недалекоглядна політика, як творча, так і технологічна і бізнесова. Просто тусок зелений.

Фото - unian.ua, nrada.gov.ua, nam.org.ua, Р. Новосьолов, І.Новосьолова, П. Довгань, katushka.in.ua