ПРОГРАМА "ВИБОРИ 2006. ТЕЛЕДЕБАТИ" ВІД 23 ЛЮТОГО, "1+1"

ВЕДУЧА: Добрий вечір. В ефірі спец проект каналу «1+1» «Вибори 2006» присвячений перебігу виборчої кампанії в Україні. Сьогодні ми обговорюємо теледебати. До участі в спец проекті канал запросив політиків, представників професійних та громадських організацій. Сьогодні в цій студії представлені: Валерій Хмелько, Київський міжнародний інститут соціології; Андрій Єрмалаєв, центр соціальних проектів «Софія»; Володимир МАРЧЕНКО, блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»; Ірина ГОРІНА, партія «ВІЧЕ»; Тарас ШЕВЧЕНКО, незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа під час виборів; Максим ВАРЛАМОВ, канал ««1+1»»; Віталій ШЕВЧЕНКО, Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення; Олександр ЧЕКМИШЕВ, комітет «Рівність можливостей»; Ігор ПОПОВ, комітет виборців України; Володимир ЯВОРСЬКИЙ, українська хельсінкська спілка з прав людини; Алі САФАРОВ, українська асоціація видавців періодичної преси; Катерина КОТЕНКО, зараз я сподіваюся ви побачите усіх на власні очі, Катерина КОТЕНКО, виконавчий директор асоціації індустріальний телевізійний комітет. Ігор КОГУТ, лабораторія законодавчих ініціатив та Вікторія СЮМАР, інститут масової інформації. Добий день усім присутнім. Нагадаю, що канал «1+1» запропонував усім без винятку політичним партіям, блокам, суб’єктам виборчого процесу України взяти участь в теледебатах на каналі «1+1». Для цього усі політичні партії і блоки повинні були надіслати до каналу «1+1» відповідну заявку встановленого зразка і здійснити 100% попередню оплату своєї участі у публічних дебатах, які закон України про вибори народних депутатів України визначає як передвиборну агітацію, яка здійснюється виключно за рахунок коштів виборчих фондів партій і блоків та на підставі відповідної угоди. Пари учасників теледебатів зголосилися формувати незалежна рада з питань діяльності мас-медіа у виборчий період. Про інші нововведення та складнощі організації цьогорічних теледебатів далі в матеріалі Ольги Пахар.
КОР.: Підчас цьогорічних дебатів на канал «1+1» вирішили не лишати місця будь-яким закидам в упередженості і політичній заангажованості. Правила зробили принципово прозорими, із законодавством звіряли кожну літеру. Новий закон про вибори прирівняв дебати до агітації яка мусить бути оплачена з передвиборного фонду.
«Передвиборна агітація в засобах масової інформації усіх форм власності за рахунок коштів виборчого фонду партії (блоку) здійснюється на умовах рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі» частина 5 статті 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
КОР.: Вартість вирахували за законом. За основу канал повинен був узяти середню ціну на комерційну рекламу з першого по третій квартал 2005 року. Тому дебати стали не просто платними, а й дорогими. Однак стосунки телеканалу і політичних сил при цьому звелися до прозорої комерційної угоди. Інший принциповий – рівні можливості для всіх. Закон не робить скидок на рейтинги. Запрошення розіслали 45 учасникам перегонів зареєстрований в ЦВК. Партійці реагували мляво. Довго вагалися, просили остаточний термін подачі заявок перенести, але справжнім каменем спотикання виявилося визначення бажаних для політичних сил опонентів. Цей пікантний шмат роботи за пропозицією каналу «1+1» взяла на себе незалежна рада з питань діяльності мас-медіа під час виборів.
Тарас ШЕВЧЕНКО, голова незалежної ради з питань діяльності мас медіа під час виборів: Визначаючи пари потрібно враховувати багато різних компонентів, багато різних складових, в тому числі і рейтинг партій, в тому числі і потенційний власне інтерес партії дебатувати з іншими командами, з іншими кандидатами. В тому числі думки соціологів, психологів, політологів.
КОР.: Експерти вагалися між видовищністю і доцільністю. Відтак сперечалися чи слід неодмінно ставити в пару ідеологічних противників чи краще звести у дискусії партії і блоки що працюють на одному електоральному полі, аби допомогти виборцям визначитися. Незалежна рада погоджувалася врахувати побажання партій щодо можливих опонентів, але тільки побажання. Бо по-перше, правила дебатів не передбачають аби учасники самі обирали партнерів по суперечці. А по-друге вдовольнити партійців все одно видавалося неможливим. Найкатегоричнішими виявилися вимоги НСНУ. Нашоукраїнці воліли дискутувати тільки з регіоналами. А ті запрошення на дебати ігнорували. БЮТ скаржився на високу ціну і офіційно заявив: 150 тис. доларів вартує лише дискусія з НСНУ та Регіонами. З іншими передвиборними опонентами БЮТівці зголошувалися сперечатися але за безплатно. Трохи м’які умови висунули соціалісти та ПРП-ПОРА. НДПісти прийшли, подивилися на перелік опонентів і пішли. Прямо з засідання ради. Неофіційно сказали, що не бачать собі рівних. Час подачі заяви для участі у дебатах добіг кінця сьогодні о 16. Число учасників менше ніж за добу скоротилося з 10 до 3. Відтак незалежній медійній раді роботи не залишилося. За правилами тепер пару і політичну силу якій дістанеться привілеї сольного виступу канал «1+1» повинен визначити жеребкуванням. Канал готовий виконати своє зобов’язання перед учасниками перегонів завтра о 13:00 в декораціях спец проекту «Вибір 2006».
ВЕДУЧА: Перше про що я повинна ще раз сказати вірніше повторити слід за Ольгою Пахар, канал дійсно готовий виконати всі взяті на себе зобов’язання перед тими політичними силами які фактично виявили готовність бути учасниками теледебатів на каналі «1+1». Завтра о 13:00 ми готові визначити пару дискутантів і ту партію якій пощастить виступати в ефірі нашого каналу сольно. Сьогодні ми повинні були жеребкувати дати виходу в ефір пар учасників теледебатів на каналі «1+1», як бачите були до цього готові. Ось такі матеріальні наслідки підготовки до жеребкування залишилися в цій студії, ви можете їх побачити на власні очі. Але очевидно ми змушені перенести жеребкування. Проте канал готовий провести його в будь-який день ефіру спец проекту «Вибір 2006». Ну хоча б наступний четвер о 22:10. Отже, пані Ірино і пані Володимир перше запитання очевидно до вас. Ви фактично чи не єдині дійшли до кінця цього марафону з організації теледебатів. Скажіть будь ласка по-перше можливо ви теж збираєтесь зійти з дистанції, я цього не виключаю. І очевидно чому, якщо залишитесь чому і якщо зійдете чому? Як ви думаєте а що власне рухало вашими політичними опонентами. Єдине звертаю увагу ми не маємо права робити жодних дій які будуть спонукати голосувати за чи проти суб’єктів виборчого процесу. Прошу, починайте пані Ірино.
Ірина ГОРІНА, лідер партії «Віче»: Здравствуйте телезрители, здравствуйте присутствующие в студии.
ВЕДУЧА: Тільки швидше будь ласка.
Ірина ГОРІНА, лідер партії «Віче»: Я постараюсь. Чтобы мне хотелось сказать. Безусловно, теледебаты на наш взгляд, на взгляд партии «Віче».
ВЕДУЧА: Без партії «Віче», це агітація. Одразу звертаю вашу увагу.
Ірина ГОРІНА, лідер партії «Віче»: Очень важный момент и почему, потому что та продукция которая больше всего сейчас присутствует в эфирах, ну как все могут видеть это различного вида ролики, фильмы. Это художественный продукт, продукт который возможно приукрашает картинку. Когда ты имеешь возможность в прямом эфире толи оппоненты, толи это твои коллеги, представить программу партии, представить тот проект разложить по полочкам и показать команду, людей которые будут осуществлять эту программу это совсем другой подход.
ВЕДУЧА: Зрозуміло. Момент істини. Але чому власне відмовляються інші. Це означає що всі вони насправді до цього неготові. Так чи ні, ви підтримуєте цю думку. Будь ласка пане Володимире.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Прежде всего для нас участие в теледебатах это получить возможность обществу показать что мы предлагаем в качестве механизмов направлений решения сложнейших и накопившихся проблем в обществе. И мы считаем что, безусловно, теледебаты это потребность общества, что теледебаты это необходимый атрибут избирательной кампании, когда действительно не ролики формируют мифический образы вокруг политиков вокруг политических партий, а люди непосредственно узнают из прямых дебатов оценки того или иного механизма.
ВЕДУЧА: Скажіть будь ласка, в тому що вам пропонували були якісь речі які викликали у вас негативну реакцію?
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: А теперь почему отказались другие. Я просто убежден, что это трусость это попытка прикрыть истинную сущность роликами, бигбордами и так далее. То есть это обман общества. Я благодарен тем политиками, кто приняли решение участвовать в теледебатах. Я считаю, что они получили моральное преимущество и правильно сделали.
ВЕДУЧА: Спасибі. Ми продовжимо. Будь ласка я хотіла думки експертів почути. Ви єдині насправді фактично єдині, ви пане Андрію з присутніх тут в студії не задіяні в процесі. За вашим відчуттям ви стежили за тим як йшлося власне, як це відбувалося, як була організована ця процедура. Ваші думки. Що стало каменем спотикання?
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Я думаю, що все-таки каменем спотикання стало те, що не впевнені партії які мають досить широку підтримку в суспільстві що їм випаде можливість дебатувати саме з тими с ким вони реально.
ВЕДУЧА: Вибір опонента. Я правильно вас зрозуміла, ключова річ.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Ну не вибір, а саме випадок який визначить опонента.
ВЕДУЧА: Ну чому випадок? Є незалежна рада вона погодилася. Це не довіра?
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Можливо. Але це треба запитувати їх.
ВЕДУЧА: Зрозуміло. Ви пане Андрію.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних проектів «Софія»: Я думаю питання потрібно ставити так: неготовність не до дебатів, а неготовність політичних партій, провідних вірніше політичних партій, до національних виборів в цілому. Оскільки якщо ми подивимося в список і ту частину де, не зараз найбільш рейтингові сили, це не партії, це як правило блоки. Це по-перше. Другий важливий момент, в цих блоках немає узгоджених політичних команд. В них взагалі постійна проблема, що зараз казати. Одна справ, як кажуть представники цієї партії, представити програму, її вивчити можна. Інша справа показати себе. І ще кілька моментів важливих, розумієте більшість політичних сил грає на цих виборах за певними сценаріями і грати у рулетку це дуже ризиковано. Оскільки можна змінити правила гри і потрапити у пастку.
ВЕДУЧА: Ну рулеткою назвали фактично вас Тарасе. Вас і всіх присутніх тут членів незалежної ради. От за вашим відчуттям ви можете просто точно назвати. Що стало найголовнішою проблемою? Чесно. Ви мали можливість спілкуватися з партіями, я чесно зізнаюся, з полегшеністю надала вам цю можливість.
Тарас ШЕВЧЕНКО, голова Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів: Ми відчували саме так і відбувалося. Мені здається що великою проблемою було те що партії хотіли бачити тільки тих хто перед собою і в жодному разі не хотіли бачити хто нижче. Я мову веду саме про ті партії які зверху і знаходяться.
ВЕДУЧА: Ті хто висував жорсткі умови своєї участі одразу.
Тарас ШЕВЧЕНКО, голова Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів: Перші, або лідери перегонів які набирають достатньо відсотків висували дуже жорсткі вимоги і тут  навіть рада не могла допомогти. тому що скажімо друга партія хотіла тільки першу, третя хотіла тільки другу і першу, і так далі.
ВЕДУЧА: Є важливий нюанс чому? От ви можете насправді, присутні тут мають для себе пояснення - чому саме вибір опонента став настільки принциповим. Причому в сьогоднішній українських реаліях. От ви пане Ігорю знаєте чому?
Ігор ПОПОВ, голова правління КВУ: Вибір опонента був принциповим загалом. Закон не готовий до цих виборів. Закон писався коли була страшна дика влада яка контролювала всі канали і була світла і пухнаста опозиція, яка не могла пробитися. І ці дебати планувалися в законі під цю систему. Зараз всіх показують по всіх каналах. Ті хто мають рейтинг, ті хто мають рейтинг, перша шістка, вони мають фракції в парламенті вони виступають де хочуть. І тому ми бачимо що погодилися на ці дебати зваживши плюси і мінуси політичні сили які перебувають на межі прохідного бар’єру, яку будуть купувати зараз будь-які технології. Решта ж не хоче. Тобто на наступні вибори давайте робить дебати між першими 6, це буде цікаво виборцям, на це погодяться вони самі і можете навіть не розцінювати як агітацію, не набратися грошей. І вони прийдуть і будуть дебатувати.
ВЕДУЧА: Я можу попросити.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Я хочу репліку.
ВЕДУЧА: Тільки коротенько. Будь ласка.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Ну совершенно не прилично подменять понятия. Мы не покупаем технологии, у нас искренняя цель обществу показать, как мы видим пути решения накопившихся проблем. Публично, открыто в публичных дебатах.
ВЕДУЧА: Репліку прийнято. Будь ласка я можу просити вас Максиме. Максим ВАРЛАМОВ, заступник генерального директора каналу «1+1». Тут згадали про закон. Хотілося б почути. Тільки шість – це насправді можливо з точки зору закону. Тільки шість лідерів яких ми визначаємо за соціологічними опутуваннями. За якими. Чому платні, відповідно до закону який існує зараз. Чи дійсно так можна. Чому не показувати власне всіх по черзі в будь який час. Будь ласка прошу.
Максим ВАРЛАМОВ, заступник Генерального директора каналу «1+1», адвокат: Я хотів би сказати що тільки 6 зрозуміло не можливо, тому що один з варіантів, а як проводити дебати якраз полягав втому що можливо спиратися на певні дослідження відомих досвідчених соціологічних служб. І так вони б нам назвали 6 чи 8 політичних сил які реально долають бар’єр і можуть бути представлені в парламенті. Це не правильно з точки зору необхідності надати можливість рівного доступу всіх 45 учасникам перегонів бути представленими в ефірі чи скажімо в даному випадку в дебатах як в формі передвиборної агітації. Це перше. Друге, що стосується чому платні. Платні так само відомо в сюжеті який ми побачили на початку програми пан Ключковський один з авторів закону внятно абсолютно чітко сказав що хочете з’являтися в якомусь місці в ефірі окрім прямої політичної реклами будь ласка за гроші. Тому не випадково виборчі фонди цього разу вперше в історії українських виборних перегонів не лімітовані. Відтак зрозуміло що передвиборна агітація, це є платна послуга яку в даному випадку канал телевізійних надає учасникові перегонів. Ми говоримо про одну з форм передвиборної агітації яка називається дебати. Публічні дебати. Ми відповідно до закону, ми і всі решта каналів опублікували свої розцінки на не політичну рекламу, я акцентую на цьому увагу, на передвиборну агітацію. Тобто мова йде що ми опублікували розцінки за секунду ефірного часу протягом якого ми або транслюємо, або це буде політична реклама як одна з форм передвиборної агітації, або власне скажімо дебати, як одна з форм передвиборної агітації.
ВЕДУЧА: Тут можна я зроблю крапку, я довго слухала, чесно. Мені було важливо щоб прозвучала така експертна оцінка. Я хотіла вас пане Алі просити. От насправді експертна комісія вона по-різному це визначала. Вас і пана Віталія приєднатися, тому що різні у вас думки. Як ви це розумієте з точки зору закону що можливо.
Алі САФАРОВ, заступник генерального директора Української асоціації видавців періодичної преси: Ну тут знову ж таки виникає питання пан Ключковськи зазначаючи те що будь яке з’явлення кандидата на ефірі він вважає що це передвиборча агітація. Я хочу звернути увагу до закону який після того як вся фактично медіа спільнота зреагувала дуже жорстко на вимоги цього закону, я прошу звернути на вимогу закону щодо визначення передвиборчої агітації – це діяльність зі спеціальною метою, спонукати виборця голосувати за або проти.
ВЕДУЧА: Правильно, одразу зауважу що дискусія з паном Ключковським була вже після цих змін. Я цитувала це якраз це визначення. «З метою», як визначити мету, це не реально. Кожен може стверджувати що в нього найблагородніша мета, насправді це просто здійснення агітації. Так це чи ні пане Віталі? От як мету будемо діагностувати?
Віталій ШЕВЧЕНКО, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення: Тут вже говорилося про те що можливо варто розглядати якісь групи учасників виборів. Я не думаю що це варто робити, очевидно треба поставити собі запитання. Чого ми можемо чекати в принципі від дебатів: корисне чи цікаве? Якщо цікаве, можна обирати групи, схрещувати, очікувати вибухи емоцій. Очевидно від дебатів вимагається щоб вони були корисними, щоб партії, які грають на одному електоральному полі подискутували і допомогли виборцям розібратися. І тому дуже дивно що партії сюди не прийшли. Я думаю що тут свою роль, не гарно, зіграли соціологи які часто видавали замовні результати. А ці результати наїжджували і утворили певні схеми по яких партії ідуть до виборів.
ВЕДУЧА: Тобто ви хочете сказати що соціологи породили сучасну манію величі в наших партійців?
Віталій ШЕВЧЕНКО, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення: Ну ми знаємо хиби сьогоднішньої соціології.
ВЕДУЧА: Я змушена вас перервати. От про манію величі, про те чим вона викликана і про те якими повинні бути дебати аби не відлякати партійців. Ми продовжимо говорити в спец проекті «Вибір 2006» але одразу після реклами.
ВЕДУЧА: Ми повертаємося до спец проекту каналу «1+1» «Вибір 2006». Нагадаю що в центрі уваги політиків та експертів теледебати. Скажіть будь ласка от в продовження того що ви сказали соціологи дійсно створили манію величі і змусили вимагати собі тільки цих опонентів. Чи просто йдеться про те що по-різному використовують теледебати насправді?
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Якщо ви даєте можливість мені сказати.
ВЕДУЧА: Вам даю можливість реабілітуватися за всю спільноту соціологічну.
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Розумієте справа в тому що спільнота не однорідна, нажаль, і ми це побачили на екзитполі. Екзитполи якраз і показують фактично хто дає правду, а хто ні. А от те що з’являються різні рейтинги які не відповідають дійсності. То перевірка яку провели колеги показала, що більшості це просто штаби створюють деякі цифри. Для цього не потрібно проводити опитування. Придумується просто назвати неіснуючої фірми і даються дані а потім кажуть що соціологи винні.
ВЕДУЧА: Правильно я вас зрозуміла, що орієнтуватися на соціологічні опитування просто шкідливо?
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Ні. Треба орієнтуватися на соціологічні опитування тих хто багато років працює і з попередніх років не брехав.
ВЕДУЧА: О, а як це перевірити.
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Ну так показували ж екзитполи.
ВЕДУЧА: Зрозуміло. Співставляти з результатами.
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Да, співставляти з результатами. А от що стосується нинішньої ситуації я думаю що немає підстав говорити, що вони створили манію величі тому, що хто б не говорив про те як розкладають на сьогодні прихильності в суспільстві ніхто не стверджує, що скажімо там якась партія ну, Зоряного неба, я не буду називати жодну реальну партію. Вона десь попереду, чи близько 3%. Такого ніхто не говорить. А те що хто іде по популярності я кажу не по інших параметрам, ми тільки популярність вимірюємо. Готовність голосувати за них то дійсно виходить що 6 або можливо 8 на сьогодні якщо б вибори були сьогодні.
ВЕДУЧА: Але ми їх не називаємо.
Валерій ХМЕЛЬКО, президент Київського міжнародного інституту соціології: Ні ми їх нє називаємо, але якщо б вони брали участь у дебатах ті хто на сьогодні ще не мають достатньо прихильників, можливо вони б їх мали. А от ті хто мають, вимірюють своїх прихильників мільйонами вони не впевнені що вони не втратять їх.
ВЕДУЧА: Пане Володимир я розумію що ви хочете сказати, в мене ще є люди які не приєдналися до розмови давайте їм запропонуємо.  Скажіть будь ласка, я прошу пані Катерина і пані Вікторія. Прошу. Як ви вважаєте якими насправді повинні бути умови аби задовольнити всіх і закон і суспільство, очевидно і партії.
Вікторія СЮМАР, директор Інституту Масової Інформації: Очевидно що за нинішніх умов це практично не можливо. І очевидно це ситуація з якої треба просто вчитися. Треба щось міняти. Тому що манія величі гарне визначення, я би трошки його пом’якшила, я би сказали політичні амбіції українських політків виявилися настільки високими що вони фактично позбавили суспільство дуже серйозної інформації яка б могла прозвучати на дебатах. Суспільство могло би побачити політиків, могло би почути політиків, почути їхні програмі засади. І побачити їх як публічних людей. І це наслідок оцієї скажімо не зовсім нормальної ситуації, бо політики хочуть дебатуватися с ким вони хочуть. Політики вибирають собі очевидно зручного партнера.
ВЕДУЧА: Скажіть будь ласка, це важливо, політичні амбіції в принципі вони повинні бути присутні але на ваш погляд сьогодні політичних сил України існує відчуття і розуміння того що таке рівність всіх суб’єкті виборчого процесу перед законом.
Вікторія СЮМАР, директор Інституту Масової Інформації: Якщо казати чесно то при 45 партіях його і не буде, бо ситуація не зовсім нормальна деяких ми просто більшу половину ми просто всі чесно скажемо що чуємо вперше. І ці люди реєструються, ці партії ідуть в виборчий процес, то очевидно якась структуризація повинна відбуватися з часом. Повинна все таки ця ситуація мінятися тому що люди повинні вибирати між реальними політичними силами.
ВЕДУЧА: Дозвольте мені причепитися до іншого слова про яке ви згадали інформація от як ви вважаєте чи дійсно інформувати прагнуть під час теледебатів і якими повинні бути правила аби надати цю можливість. Ви зреагуєте пані Катерина.
Катерина КОТЕНКО, виконавчий директор Асоціації «Індустріальний  Телевізійний Комітет»: Так звичайно. В мене сьогодні відкриття сьогоднішнього дня, що в нас цього року на виборчих перегонах злом являються соціологи. Минулого року злом були масової інформації, телеканали. І відсутність свободи слова. Зараз у нас є свобода слова, велика подяка каналу «1+1», який все-таки зробив цю публічну акцію дебати. І ми зрозуміли що ну не зло соціологи, не зло телеканали, а злом сьогодні являються великі політичні партії.
ВЕДУЧА: Так, ми цього не казали і під цим не підписувалися.
Катерина КОТЕНКО, виконавчий директор Асоціації «Індустріальний  Телевізійний Комітет»: Але сьогодні це так виявляється, тому що винні політичні партії в тому що вони не прийшли.
ВЕДУЧА: Для того аби наша розмова була більш предметною я хочу повідомити глядачам який власне формат пропонував канал «1+1» для того аби політичні партії могли здійснювати передвиборчу агітацію або інформувати про свої плани на державотворення та роботу в верховній раді. Отже партії або блоки повинні делегувати на теледебати п’ятьох списочників. Лідери неодмінно з першої п’ятірки, за бажанням кожна політична сила може запропонувати до участі в теледебатах двох експертів. Теледебати складатимуться з трьох раундів. В першому раунді дискутують лідери п’ятірок. Максимальний час виділений кожному з них на запитання та відповіді, складає 4 хвилини. В другому раунді дискутуватимуть тільки п’ятірки. Максимальний час для виступу кожної політичної сили складатиме цього разу 5 хвилин. і третій раунд відповіді на запитання чотирьох експертів. Кожен з експертів може поставити по одному запитанню кожній політичній силі. Максимальний час для усіх відповідей становитиме 6 хвилин. очевидно ведучому теледебатів заборонені оціночні судження, тобто я не зможу казати нічого про манію величі. Це зрозуміло. Стосовно діяльності політичних партій, їхній політичних програм та особистостей учасників дискусії. Усі учасники дискусії будуть зобов’язані дотримуватись правил проведення теледебатів, виборчого законодавства та конституції України. на ваш погляд чи не є ці правила і цей формат який ми запропонували занадто жорсткими? Вас пане Олександр хотіла запитати.
Олександр ЧЕКМИШЕВ, голова комітету «Рівність можливостей»: Це абсолютно нормальні правла бо вони дозволяють поєднати і справді формат дебатів в сенсі пізнавального для виборців і певний елемент шоу, якщо хочете, що є абсолютно нормальним.
ВЕДУЧА: Для мене є головним інше. Скажіть будь ласка вони убезпечують від маніпуляцій? От що важливо.
Олександр ЧЕКМИШЕВ, голова комітету «Рівність можливостей»: Цей формат безперечно убезпечує маніпуляції і за нормальної готовності партій дискутувати це було б абсолютно нормально. Але очевидно ми маємо таку проблему коли партії швидше можуть змагатися гаслами, можуть змагатися емоціями. Але вони не готові іти не стільки про певні ідеї, а спосіб донесення їх і спосіб реалізації цих ідей.
ВЕДУЧА: Ви знаєте от є питання. На теледебатах завжди відбувається певне протиставлення. На сьогодні політичним силам України є що протиставляти одна одній? Ваш коментар будь ласка пане Андрію. Принципова різниця з приводу якої, з приводу чого дійсно могли б розійтися думки, реально причому, не декларативно.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних проектів «Софія»: Буду швидко, перше, як на мене дебати мають бути проблемними. І мені здається, що дебатувати взагалі про програми це перепрошую ахінея. Має бути винесена проблема і проблема має задекларувати що у нас тут шість форматів, шість проблем які хвилюють суспільство.
ВЕДУЧА: Виносимо проблему відразу кажуть що ми награємо певній політичній силі яку це цікавить. Ну це я вам просто з досвіду власне.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних проектів «Софія»: Так можна фантазувати дуже багато.
ВЕДУЧА: Хвилинку, потім це реалії.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних проектів «Софія»: Наступний момент який зараз впливає і на розмову про теледебати і на формат дебатів. Я свого часу наполягав на введення терміну «маленький пересічний політик» і його особливість. Він виникає на виборах потім зникає. У ході виборів він говорить, що йому є що сказати суспільству. Перепрошую, політик не говорить, політика це діяльність дуже предметна доречі. Політик має жити постійно в соціальних, політичних і правових проектах. Якщо ви поглянете на нормальні дослідження, а не просто опитування в якому ми бачимо кому за діяльність довіряють українці виявляється, що список політиків реальних надзвичайно маленький. Він навіть менше ніж список цих партій. І в цьому є проблема. Ну і останній момент який мені здається важливими за нашим форматом. Мені здається дуже важливим сьогодні організуючи дебати, пропонуючи предметний підхід ми бачили команди. Оскільки ну це класно всі влаштувалися коли пропонують одного-двох ідеологів, які наговорились а там отакий список який може пройти. Можна використовувати наприклад такий прийом як бліци. Це може зробити журналіст за своїм бажанням. За вимогою примусовий варіант, коли ми побачимо десятку наприклад, п’ятірка малувата, і будемо говорити скажімо з лідером чи з його другою особою.
ВЕДУЧА: Тут хочуть зреагувати давно. Ваша репліка прошу пані Ірино.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Вы обещали мне выступить.
ВЕДУЧА: Давайте тільки 30 секунд.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Да. Ну, начинается 30 секунд на выступление. Давайте мы определимся в сути, зачем нужны дебаты. К этому мы подойдем из проблемы в связи с чем предлагаются дебаты. Дебаты предлагаются в связи с избирательной кампанией. Идут выборы и какие последствия выборов. Выборы это значит, простой украинский гражданин 26 марта просыпается утром, идет на избирательный участок, берет бюллетень и должен поставить отметочку против той или иной политической партии. Ставя отметочку, он выбирает не политика, они выбирает путь развития страны и путь решение проблем, которые накопились. Среди них и внешний вектор, внешнеполитический курс. Среди них и способ решение социальных проблем, способ экономического устройства страны. И многие другие вопросы. Следовательно, дебаты должны быть построены по совершенно понятному и точному принципу – должны обсуждаться проблемы. Избиратель должен слышать, как та или иная партия не зависимо от рейтингов, которые накрутили.
ВЕДУЧА: Хто повинен визначати це проблемі?
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Это можно журналисту. Я считаю, что должны журналисты переделить перечень проблем, они известны. И давайте мы посмотрим два примера Соединенные штаты Америки и Германия.
ВЕДУЧА: Ми зараз перейдемо але трошки пізніше. Ваша будь ласка реакція пані Ірино.
Ірина ГОРІНА, лідер партії «Віче»: Я точно так же. Я хотела сказать, что дебаты конечно необходимы. Я не соглашусь с тем, что те политик, которые уже известны, и они имеют доверие. Как правило, это те люди, которые очень часто имеют возможность мелькать на экранах, пользоваться любыми другими способами скажите, пожалуйста, как менять качество политики и политиков, как только не дать избирателю посмотреть на другое качество людей команд и проблем которые они поднимают. Только способом такого общения. Потому что просто прилизанные вопросы и вот такие вот знаете, заготовки никому не нужны. Всегда такая дискуссия вскрывает проблемы, которые интересны людям, интересны обществу. Дебаты необходимы и надо показывать новые форматы и новых политиков.
ВЕДУЧА: А як тоді бути з політиками які, дійсно за зауваженням пана Андрія, виникають на час виборів.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних проектів «Софія»: Я хочу ще продовжити. Я наполягає на тому що політика це діяльність і вона може існувати і в дебатах теж. І ми вирішимо проблему дебатів. Але зводити все до дебатів це величезна помилка. Оскільки виборець і буде сприймати політика як інформаційний феномен. Ось він друкувався ось він з’явився. Він висловлюється саме до феномену. Але ті політики які стверджуються, вони стверджуються в справах. І доречи зверніть увагу вперше на виборах саме рекламні моменти телевізійні радіо таке інше. Вони на другому, на третьому на четвертому місці. Людей оцінюють за працею і конкуренція іде між лідируючими справами за те що вони начебто зробили. Справа на першому місці навіть рекламно.
Володимир МАРЧЕНКО, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»: Реплика. Буквально 30 секунд. Рекламы обманчивы, рекламы лозунговые, а политики с накрученным рейтингом или с объявленным большим рейтингом боятся появиться  на теледебатах, потому что они получат профессиональный вопрос. В связи с чем ты голосовал, тем или иным образом. Это трусость политиков, это боязнь разрушения мифа, который вокруг них создан или рекламами или пиарщиками.
ВЕДУЧА: Ми зрозуміли позицію. Скажіть будь ласка, тільки чесно за вашим відчуттям політикам, от я не люблю це термін великі маленькі. Ще раз підкреслюю я правильно розумію що з точки зору закону. Максим Варламович, я хочу вас почути. З точки зору закону всі є рівними. Це правда що будь яка з 45 партій якби вона не отримала запрошення на теледебати мала б абсолютне серйозні судові підстави позбавити канал, наприклад ліцензії. Просто щоб було все всім зрозуміло.
Максим ВАРЛАМОВ, заступник Генерального директора каналу «1+1», адвокат: Ну принаймні спробу таке зробити вона абсолютно мала б.
ВЕДУЧА: Причому законно?
Максим ВАРЛАМОВ, заступник Генерального директора каналу «1+1», адвокат: Так.
ВЕДУЧА: Спасибі. Так от я не люблю розділ на великих і маленьких політиків. Я не про це. Але за вашим відчуттям малим великим всім політикам є що сказати виборцям? Немає відчуття що вони виговорились насправді. Все їх більш ніж достатньо в інформаційному просторі в різних проявах вони про особисте, вони про стратегічне. Будь ласка, я ще не чула вас, і хотіла б вас почути. Будь ласка приєднайтесь до нас Володимире.
Володимир ЯВОРСЬКИЙ, директор програм Української Гельсінської Спілки з прав людини: Я хотів би сказати що в Україні нажаль свобода слова вона менше домінуюча.
ВЕДУЧА: Нажаль? Ви так сумно про це говорите.
Володимир ЯВОРСЬКИЙ, директор програм Української Гельсінської Спілки з прав людини: Нажаль, тому що я бачу зараз по цим дебатам коли кожна людина боїться вимовити якісь слово або назвати якесь явище своїм ім’ям практично втрачає сенс будь яка дискусія якщо ведеться вона таким чином. Відповідно втрачає сенс свобода слова. Її насправді немає, тому що іде само цензурування. І в такому змісті насправді коли домінує оце така контроль над політичною агітацією, це в принципі є неприродно для демократичної країни. Тому що політична агітація є похідною від свободи слова а не навпаки. І свобода слова вона є фундаментальним правом яке в принципі не повинно залежати від виборів чи від чогось. І політичні дебати це є найкращий спосіб порівняння сил. В принципі іншого такого в жодному форматі в Україні не існує. І тому тільки в такому форматі і за звичай це відбувається наприклад за кордоном напередодні вже самих виборів. Але це є один з найвпливовіших механізмів порівняння.
ВЕДУЧА: Хвилинку. Тут є важлива річ, вона завжди виникає. А де встановити межу? Свобода слова це коли дозволено все.
Володимир ЯВОРСЬКИЙ, директор програм Української Гельсінської Спілки з прав людини: Потрібно встановити мінімальні гарантії для рівності, а у нас встановлені взагалі.
ВЕДУЧА: Ну мінімальна гарантія для рівності – суд. Ви впевнені в наших судах?
Володимир ЯВОРСЬКИЙ, директор програм Української Гельсінської Спілки з прав людини: А не в судах насправді, мінімальна гарантія це наприклад обсяг часу який хтось може прорекламуватись на тому чи іншому каналі.
ВЕДУЧА: Тобто взагалі викреслити ось це визначення. Правильно я вас зрозуміла? Як би ви воліли визначати наприклад політичну агітацію? І просто інформаційні виступи в ефірі?
Володимир ЯВОРСЬКИЙ, директор програм Української Гельсінської Спілки з прав людини: Потрібно просто встановити певну межу за яку ти можеш заплатити, вийти в ефір і тоді ти отримаєш певні базові стандартні умови рівні для всіх учасників.
ВЕДУЧА: А у вас немає відчуття що якщо ось ця межа буде такою мінімальною маленькою теледебати зможуть просто зруйнувати країну? Коли буде дозволено все.
Володимир ЯВОРСЬКИЙ, директор програм Української Гельсінської Спілки з прав людини: Вони ніколи не зруйнують країну тому що коли людина порівнює дві позиції насправді тут це відроджує можливо країни. Тому що тільки політичний дискус це є фактично рушійна сила в демократичній країні.
ВЕДУЧА: От я зараз просто пропоную нашим глядачам подумки порахувати яку кількість болючих для них питань вже встигли зачепити політики під час цієї виборчої кампанії. І спробувати самим відповісти на запитання чи здатні дебати політиків зруйнувати країну. А ми це зробимо в спец проекті «1+1» «Вибір 2006», але одразу після реклами.
ВЕДУЧА: Ми повертаємося в спец проект каналу «1+1» «Вибори 2006». Я на біс на прохання повторю запитання і адресую його нарешті вам пане Ігор. Скажіть будь ласка чи є політикам що сказати і взагалі ваша думка стосовно того що вже обговорювалося в цій студії.
Ігор КОГУТ, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив: Напевне політикам є що сказати, вони для того і політики щоб говорити і вміють це робити. Але чи завжди по суті.
ВЕДУЧА: Яке визначення. Це просто в протиріччя про що ви говорили. Вони для того політики аби говорити.
Ігор КОГУТ, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив: Чи по суті взагалі вони говорять бо насправді сьогодні і ця виборча кампанія чітко показує що політичні партії хочуть сподобатися виборцю але не хочуть його переконати. Дебати власне здається і створені для того щоб поєднати ці дві речі інформувати і переконувати. Дебати це насправді, вся ця реклама політична вся агітація сьогодні як обгортка, а дебати це цукерок який можна покуштувати. І справді поставити, тут питання стоїть хто формує порядок денний дебатів. Це справді дуже цікаве питання тут