ПРОГРАМА "Я ТАК ДУМАЮ" ВІД 2 ЛЮТОГО, КАНАЛ "1+1"

ВЕДУЧА: Добрий вечір! Ви – разом з каналом «1+1». В живому ефірі – програма «Я так думаю». Сьогодні ми обговорюємо взаємини України та Росії. Чи є вони тотальною економічною війною? Скажуть:

–        Анатолій МАТВІЄНКО, заступник глави Секретаріату Президента України. Першим заявив про необхідність перегляду платні за перебування на території України Чорноморського флоту Росії. Є прихильником цивілізованих відносин між країнами.

–        Дмитро ТАБАЧНИК, нині директор Національного експертного інституту України. Стверджує, що проблеми, які виникли, ніяк не витягують на війну. Існують позиції, з одного боку, непрофесійні, з іншого – русофобські.

–        Василь КРАВЧЕНКО, президент Міжнародного інституту фінансів. Вважає конфлікт тимчасовою ситуацією, пов’язану з виборами. Відмічає заміну стосунків старшого/молодшого брата на рівноправні та партнерські.

–        І Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група». Відстоює необхідність реальної прагматичної зовнішньої політики, знову важелі для спокійної, врівноваженої розмови з Росією.

Отже, чи може бути спокійною розмова про газ, маяки, м’ясо та молоко!

КОР.: Стосунки України з Росією сьогодні позначають слова газ, маяки та м’ясо-молоко. Третій з початку нового року україно-російський конфлікт спровокувала заборона Росії ввозити на її територію продукти тваринництва з України. Російська сторона мотивувала своє рішення порушенням ветеринарного законодавства під час експорту м’яса, і навіть спробою ввезення на російську територію м’яса африканської Корови зебу, замість новозеландської яловичини.

ЦИТАТА, Павло Гайдуцький, радник Президента України: «Справді, з боку української ветеринарної служби були певні промахи, які дали підстав для таких дій з російського боку, але такі факти порушення мали місце і з боку російської сторони».

КОР.: Проте, урядовці досі з’ясовують причини для заборони експорту поруч із м’ясними продуктами молочних.

Юрій ЄХАНУРОВ, Прем’єр-міністр України: Які конкретно претензії є до молочної продукції України?

Олександр БАРАНІВСЬКИЙ, Міністр аграрної політики України: Юрій Іванович, конкретно це – політичне рішення.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства: Листи від російського Мінпрому і від російських установ надходили до України з 2003 року. Україна не реагувала на ці листи. Ми затягували рішення цього питання. Звичайно, з точки зору, тактичного кроку, політично вони пов’язані, – газова криза і торгівельна криза. З іншого боку, Україна дає привід для ударів. Вона підставляє слабкі місця для таких потужних ударів.

Валерій ЧАЛИЙ, директор Міжнародних програм Центру Разумкова: Росія відрізняється тим, що якось вже дуже точно загострення тих чи інших суперечок співпадає з новими політичними ініціативами. Тому у випадку ситуації газової кризи, тут не випадково виникали додаткові фактори тиску.

КОР.: Після кількох невдалих спроб зустрітися зі своїми колегами у Москві, українська сторона отримала пропозицію Россільгоспнагляду для врегулювання м’ясомолочного питання. Здивування міністра агрополітики викликала вимога регулярно надавати комерційну інформацію стосовно контрактів українських підприємств із російськими імпортерами. Решту пунктів, за словами міністра, вже узгоджено, або давно врегульовано. Сьогодні ж ветеринарні служби України і Росії узгодили протоколи спільних дій. Тим часом, на газовому фронті нарешті завершилися переговори зі створення спільного підприємства «Укргазенерго». Однією з причин тривалості переговорного процесу називали відсутність згоди з приводу ціни на газ. Сьогодні сторони таки домовилися, – газ в Україну постачатимуть протягом п’яти років по 95 доларів за тисячу кубів. Важливість довгострокового встановлення ціни доводить хоча б приклад Молдови, яка майже місяць відмовлялась купувати газ у «Газпрому» за 160 доларів за тисячу кубометрів. Нещодавно країна таки домовилась про постачання газу за нижчою ціною, – 110 доларів, – але в обмін на збільшення частки «Газпрому» в своїй газотранспортній системі до 64 відсотків. Цікаво, що молдовській газовій війні передувала так звана винна війна. Як і в українському варіанті, вона розпочалася з претензії російської сторони щодо постачання яловичини, але згодом переросла в обмеження усього молдавського агроімпорту, включно із вином, фруктами та овочами. Свій досвід економічного протистояння Росія готова застосувати і в Україні. Саме так прокоментував висловлювання Володимира Путіна стосовно неправомірності відбору Україною російського газу і необхідності обійти Україну, як країну-транзитера російський політолог В’ячеслав Ігрунов.

ЦИТАТА, В’ячеслав Ігрунов, директор Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень: «Це означає, що Україна дала привід для посилення економічної війни. І це, звичайно, не лише газова війна. Це – загальна тотальна економічна війна між Росією і Україною, яка суттєво послабить, перш за все, Україну».

КОР.: Сам Президент Росії відкидає звинувачення у застосуванні енергетичної зброї.

Володимир ПУТІН, Президент Російської Федерації: Мы, – Извините меня за эту грубость! – не из носа выковыриваем эту цену. И есть формула, которая привязана к мировым ценам на нефть и нефтепродукты.

КОР.: З приводу україно-російських відносин учора висловився і Секретаріат президента.

ЦИТАТА, Павло Гайдуцький, радник Президента України: «Факт очевидний – у міжнародних відносинах, коли одна країна пропонує перехід на відкриті, повністю прозорі і адекватні, еквівалентні ринкові відносини з одного напряму – така ж політика має поширюватися і на інші напрями».

КОР.: То скільки ще україно-російських криз передуватиме налагодженню ринкових відносин!?

ВЕДУЧА: Я хочу на початку повернути Вас до головної, власне, події дня, яка так між рядків була згадана в цьому матеріалі. А саме, – про підписання документів про створення спільного підприємства і всіх відповідних контрактів. Скажіть, будь ласка! Перевіримо відчуття аудиторії! Як Ви вважаєте, ось цю важливу подію можна вважати перемир’ям на україно-російському економічному фронті? От все, – відтепер наші відносини врешті решт нормалізуються. Ви кажете «Так» чи «Ні». Ми зараз побачимо вашу реакцію. А ваша думка, пане Анатолію? Почнемо з Вас! Будь ласка!

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Я думаю, що це – демонстрація того, що потрібно шукати компроміси. Це – не найкращий компроміс, для України зокрема. Але я думаю, що це – перший крок до того, щоб виходити з системної кризи, якою характеризуються україно-російські відносини з початку 90-х років.

ВЕДУЧА: Ну, кроки можуть бути різними... От Ви самі колись...

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Це крок є крок в напрямку правильному. Я кажу, що він не найкращий, але цей крок правильний. Оскільки він враховує сьогодні п’ятирічну нашу, якби, зацікавленість. І 95 доларів за тисячу кубометрів... Правда, не зовсім нас влаштовує спосіб організації таких взаємин, – наявність посередників. Але то вже російські вимоги.

ВЕДУЧА: Про гарантовану ціну згадаємо ще пізніше. Я – про інше! От Ви свого часу, коментуючи газові проблеми, сказали, що, насправді, просто господарюючі суб’єкти не вирішують проблеми, і переводять все це в політичну площину. Можна цей коментар подовжити і на всі інші напруженості, які існують в наших взаєминах? Тобто, зокрема і маяки, – Чия це власність! – і м’ясомолочна проблема.

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Я думаю, що газова проблема – це не проблема господарюючих суб’єктів. Газова проблема, енергозабезпеченість, енергобезпека – це проблема політична. Це – проблема економічної залежності. Це – проблема незалежності взагалі. І чудово розуміє Росія, що це – її дуже важливий важіль. І чудово розуміє Україна, що цей важіль вона має враховувати, нажаль, не диверсифікувавши поставки енергоносіїв.

ВЕДУЧА: А решта проблем, про які я згадала?

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Маяки, в тому числі, – це власність України...

ВЕДУЧА: Все – політика, насправді! Там ми будемо про все це говорити?

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Це є відносини між державами.

ВЕДУЧА: Ну вважайте, що ми одразу звертаємося і до причин. От Ви, пане Дмитрію, і є як раз прихильником того, що непрофесійність є однією з причин цих конфліктів, які виникають.

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Абсолютна непрофесійність. Якщо Міністерство аграрної політики, Українська ветеринарна служба впродовж трьох років не реагує на листи свого партнера, які пишуть нам, що: «Ви завозите реекспортом буйволятину з Індії, неякісну, яка може отруїти людей». І ми не даємо відповідь! То при чому тут політика? Більше того...

ВЕДУЧА: Можливо! Але з іншого боку, Ви – людина системна. От дивіться! Спочатку, нафтова криза. Правда! Потім – газова, потім – м’ясомолочна. І подивіться, яка своєчасність є в цих кризах. Правда?

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Абсолютно! Вона...

ВЕДУЧА: Можна згадати... Невже це не спадає на системний тиск?! Ні? Ви не скажете: «Немає ніякого тиску!»?

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Я думаю, що це спадає на те, що є абсолютно чітка пастка, в яку потрапила нова влада України, яка проголошувала впродовж двох років, що попередня влада весь час нехтує національними інтересами, здаючи позиції Росії. Безумовно, після того треба було ревізувати багато таких позицій. Але для того, щоб ревізувати позицію будь-яку, спочатку треба прорахувати, що той чи інший крок має наслідком. Ми живемо в ринкових умовах. Як можна було, скажімо, заявляти весь час, що ми піднімемо плату за транзит, не забезпечивши інших джерел надходження енергії. Газ можна купувати де завгодно. Хоч в Алжирі. Але як його звідти транспортувати? Хіба що бджілок навчити, щоб вони переносили по краплині газу!

ВЕДУЧА: Зараз будемо далі аналізувати цю ситуацію. Але оскільки Ви згадали попередню владу, можна запитання?! Які найбільш вдалі компроміси минулої влади, на ваш погляд, – ну, згадайте що завгодно, –  розподіл Чорноморського флоту, – це я Вам пропоную, – реверс «Одеса-Броди», якісь інші речі, консорціум, очевидно, – допомагали нам зберігати братерські відносини з Росією?

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Багато таких прикладів!

ВЕДУЧА: Що найбільш вдалі?

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Перш за все, великий договір між Україною і Росією, який раз і назавжди визначив наші Кордони, і зняв територіальні претензії будь-які 97-го року. Угода, згідно з якою Україні почали платити гроші за Чорноморський флот. І таких прикладів можна вибудувати на кожен рік...

ВЕДУЧА: Спасибі! Це – я для продовження. Я хочу Вас підключити до розмови. Будь ласка, шановні, за вашим відчуттям, причина: політика, економіка, помилки, очевидно, які спровокували напруженість – політичні чи економічні? Ну, як можна порівняти дії? Прошу! Оскільки ми вже почали це робити. Пане Анатолію, ви відповідатиме далі. Прошу!

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: На мій погляд, треба, ну, трошки ширше на ці речі подивитися. Політика, як ми знаємо, – це мистецтво можливого. Сьогодні відбуваються дуже серйозні зміни в стосунках між Україною і Росією. І глибина цих змін – це спроба вибудувати рівноправні стосунки між Україною і Росією. Якби ми того не хотіли, Україна весь період свого незалежного розвитку все-таки знаходилась у полі впливу Російської Федерації. Хто щоб не казав! І по-братськи ми поділили Чорноморський флот, – так, що Росії основна частина його дісталася, а нам кілька там якихось невеликих суден дісталося...

ВЕДУЧА: Я не знаю, по-братські чи ні, але пан Анатолій казав, – шлюборозлучний процес...

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: І навіть великий договір про кордон, як Дмитро Володимирович відреагує... Навіть великий договір про кордон ми так підписали, що зав’язали цей договір платою за Чорноморський флот. Ми не можемо переглянути зараз плату за Чорноморський флот, бо треба переглядати весь договір.

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: А хто Вам це сказав?

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Так заявляє Міністр оборони Російської Федерації.

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: По-перше, Ви представили мене, як віце-президента «Індустріальної групи»...

ВЕДУЧА: Но, не тільки, очевидно! Прошу!

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: Але я ще є заступник перший міністра закордонних справ і голова делегації, яка вела переговори, – чотирнадцять раундів, – по великому договору. Тобто цими руками робився цей договір. І він ні в якому разі не зав’язаний на пакет. Він просто був ратифікований в пакеті. І ми це знаємо! Але ніде, – ні в договорі, ні в угодах про Чорноморський флот, – немає згадки про пакет. І моя точка зору, – ми маємо системну кризу в україно-російських відносинах. Я не згодний тільки з паном Матвієнком, що ця криза – п’ятнадцяти років. Я вважаю, що ця криза починається приблизно з кінця 2003 року, і вона дуже підсилилася після Помаранчевої революції. Криза носить, як емоційний характер, – ми маємо дуже серйозну кризу довіри. І вона носить вже і формальний характер, бо в нас почали вже руйнуватися механізми співпраці. Колишні газові угоди, механізм співпраці в галузі сільського господарства, в Чорноморському флоті. Основою цієї кризи є чиста політика, і навіть більше, – це геополітика. Росія всіма своїми кризами вказує нам, що вона не задоволена тією геополітичною політикою, яку ми ведемо сьогодні. А наша геополітична політика, на мій погляд, – абсолютно не збалансована.

ВЕДУЧА: Прошу! Ви хотіли зреагувати.

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Да, я хочу відреагувати. Я хочу наполягати на тому, що ми маємо системну кризу, яка перманентна з дев’яностих... з початку дев’яностих років, а якщо конкретно, з 91-го... А те, що каже пан Олександр, – загострення цієї кризи. Я хотів би, щоб ми зараз не деталізували, тим більше не обговорювали деталі, а розібралися в причинах цієї кризи. І так, вони мають три коріння... ці причини. Перша, – це історичні. Тому, що, якщо Ви подивитесь на Європу, то в неї критичніші відносини були з сусідами, і найкращі відносини. Але це вже на рівні, коли ці країни ставали демократичними. Друге, – ми маємо ментальну причину. Ми завжди були ексцентричними у відношеннях з Росією. Бо метрополія і колонія ніколи не могли мати адекватних паритетних відносин. І, якщо Україна з російсько-українськими відносинами себе почала позиціонувати з початку 91-го року, то Росія ще сьогодні дивиться на Україну, як на частину. Ми були одне ціле, – в ментальності Росії. Ми були рідні, а тут раптом рідний покинув, і пішов! І зрештою третя частина, – це... загострення цієї кризи пояснюється незбалансованістю рівня нашої демократії. Коли пан Табачник говорив, що в нас було все добре, – тому, що демократія Росії і демократія кучмівська в Україні була приблизно однакова. Як тільки ми розбалансували оцю недосконалу демократію, і стали в результаті Помаранчевої революції на більш інтенсивний шлях демократії, отут загострення і пояснюється цією проблемою. Як тільки ми вийдемо на достатньо високий рівень демократизації двох суспільств, ми будемо рідні, паритетні, будемо чудово товаришувати і будемо розуміти один одного. Поки що, нажаль, цього немає.

ВЕДУЧА: В російських коментарях прозвучала думка про те, що демократія в Україні і плюралізм думок, як раз, і допомагають Росії реалізовувати свої інтереси. Ви з цим не згодні?

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Ні! Як раз, Росія і пояснює загострення своєї кризи, бо Росії потрібно зупинити цей демократичний процес, бо це – для неї проблема.

ВЕДУЧА: Скажіть, будь ласка! От ми зараз, між іншим, вийшли просто на емоційний або політичний суто рівень обговорення цієї проблеми. У Вас не виникає відчуття, що інколи Корисно було б усім нам і зокрема політикам дивитися під ноги!

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Я це і пропоную!

ВЕДУЧА: Просто подивитися на економіку! От Ви знаєте, наприклад, куди буде наступний удар просто? Ну, для реалізації! Де далі будуть складнощі? Ви можете сказати?

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Я думаю, що ми сьогодні маємо...

ВЕДУЧА: Ви зараз будете відповідати на це запитання, але одразу після реклами. Домовились? Прошу!

ВЕДУЧА: Давайте, все ж таки почнемо трошки з іншого запитання! От як Ви вважаєте, якби Україна була демократичною зоною економічного впливу Росії, когось би це в Кремлі турбувало? Це – цинічне запитання, але мені здається, воно, в принципі...

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Зоною?

ВЕДУЧА: Впливу Росії економічного. Ну, була б демократія. Але, в принципі, всі економічні проблеми були б вирішені, – газотранспортна система належала б Росії. Когось би хвилювала демократія чи ні? Прошу! Це – різне ставлення, можливо. Прошу!

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: Росія... От я не згодний з паном Матвієнком, що ми повинні вважати, що ми – рівні Росії. Росія – велика країна. І в цьому... Таких країн в світі небагато сьогодні, – п’ять, шість, сім. Вони мають свою судьбу. А ми – країна нормальна, не маленька європейська країна. Наші відносини з Росією апріорно асиметричні. Ми навіть років п’ять вивчали договір від Канади, як вони налаштували свої відносини зі Сполученими Штатами. Вони нас вчили культурі асиметричних відносин. Це – перше. Друге, – Росія не переслідує економічний інтерес. Росія, в першу чергу, переслідує свій безпековий, стратегічний інтерес. Це – велика геополітична потуга, і вона має свої геополітичні цілі в глобальному світі. Тому це наївно вважати, що Росія добивається від нас певної економічної експансії. Це – тільки інструменти. Поки ми не зрозуміємо, що Росія домагається від нас певного геополітичного статусу... На мій погляд, на сьогодні найкращий для України статус – активний нейтралітет на засадах європейського вибору. В нас будуть кризи весь час виникати. Наступна буде по системам радарним, наступна буде по громадянам України, яким уже знизили з 50 рублів... кілограмів до тридцяти п’яти. Наступна буде – перехід на закордонні паспорти. Поки не зрозуміємо це в ключовому питанні, – ми з НАТО, члени НАТО, чи ми – країна не блокова і дружня в цьому контексті до Росії, – в нас будуть виникати постійно кризи.

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Я хочу от по тональності виступу вашого колеги... Розумієте, Ви захищаєте не Україну, Ви захищаєте Росію. Чому Ви Росію захищаєте?

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Василь Іванович, вибачте будь ласка! Нікого він не захищає. Політика проукраїнська – це прагматична. А базікати дурість може безвідповідальна людина.

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Так давайте будемо прагматично в українських інтересах говорити!

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Давайте говорити прагматично! Тридцять відсотків...

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: Я приведу Вам один приклад дуже яркий. Ви згадали про ЧФ, і що в нас тільки 18 процентів. Коли я прийшов в МЗС, переговори почалися з формули 50/50. Але були такі люди, які казали, що це – продаж українських національних інтересів. В результаті, ми ледь-ледь отримали вісімнадцять. Ми мали заяви наших лідерів, – Івченко, – що газ буде по п’ятдесят. І що ми нічого не здамо, і що ми підемо в суд. В результаті ми завершили формулою дев’яносто п’ять. Треба прагматично реалістично дивитися на світ!

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Значить, давайте так! Я в той час працював в адміністрації Кравчука, коли ділили Чорноморський флот. Ви пам’ятаєте ту війну указів президента Єльцина і президента Кравчука, коли...

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: 50/50 була пропозиція Росії?

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Я не пам’ятаю, чи була російська пропозиція 50/50, але пам’ятаю війну указів. А чим це закінчилося, ми бачимо. Закінчилося тим, що Росія виграла цю війну у нас.

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: Тому, що вчасно не прийняли прагматичне рішення.

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Другий момент. Тепер про газ, про ціну на газ. Ну, ми... Мені здається, ми живемо не в реальному просторі. Де є сьогодні в світі ціна 50 доларів на газ? Вона є тільки в Росії.

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Чому? І в заявах нашого керівництва НАК «Нафтогаз».

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Вона є в Росії, – там, хто її видобуває. І там вона є, – 50 доларів. Ну, візьміть європейську ціну, візьміть в Штатах ціну!

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: А де є ціна 1.6 за транзит? Покажіть!

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Так, вибачте! Так, вибачте!

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: В Словаччині.

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: В Словаччині і вище.

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Вибачте! Коли ми говоримо про ціновий фактор, ну, не треба в оману вводити наших людей! Хочемо ми чи не хочемо, якщо ми будемо країною, яка рухається в сторону ринку, яка хоче мати нормальну ціну робочої сили, – ні 150 доларів платити, а 5 тисяч доларів платити в місяць заробітної плати, розумієте, ні пенсію плати в 330 гривень, розумієте, а платити, хоча б доларів 800 пенсію, розумієте...

Олександр ЧАЛИЙ, віце-президент консорціуму «Індустріальна група»: Що мішало українському бюджету взяти по п’ятдесят...

ВЕДУЧА: Я хочу просто зрозуміти, чому саме така реакція... Як тільки прозвучали ось ці цифри, безумовно, привабливі, подивіться, як відреагувала аудиторія. Ясно, що всім сподобалося. Давайте серйозно...

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Тому ми маємо йти до нормальних еквівалентних цін. І тоді не буде ніяких проблем, хто що заявив... Що значить «Івченко заявив»!? Що Івченко – це вся Україна?! Чи це – вся економіка України?!

ВЕДУЧА: Я хочу сказати, ми раді бачити його в студії в будь-який момент! Готові надати йому можливість висловитися. Про інтереси України прозвучала думка. От давайте на ній сконцентруємося!

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Давайте поговоримо про інтереси України. І я абсолютно підтримую те, що казав пан Чалий. Наші стосунки мають бути прагматично асиметричними. Тому, що третина українського експорту – це Росія. А Росія не поставляє третину свого експорту до України. Це – серйозні речі. Третина експорту – це третина робочих місць в Україні.

Василь КРАВЧЕНКО, доктор економічних наук, професор: Я Вам заперечу! Ми експортуємо в Росію 18%, а імпортуємо сорок відсотків.

ВЕДУЧА: Можна Анатолія Сергійовича зараз?! Я б хотіла Вас почути, – асиметричні чи рівноправні? Як Ви їх бачите?

Анатолій МАТВІЄНКО, заступник голови Адміністрації президента: Я хочу просто подивуватися, коли мої дорогі політики говорять про асиметричність. Я хотів би побачити хоча б одного політика-патріота будь-якої держави, який закладає у відносини з іншою державою будь-якої асиметричність політики! Має бути... Політика, безперечно, – це узгодження інтересів. Зрозуміло, що Росія має значно більший і інші інтереси в якихось питаннях. Україна має свої інтереси. І тут має бути паритетність рівноцінного, або паритетного ставлення до розуміння, що ці інтереси існують. І не можна сьогодні стелитися, бо це – не що інше, як демонстрація ненародженої нації. От, якщо до демократії ми, можливо, трошки швидше йдемо, ніж Росія, то в становленні нації немає розуміння ідентифікувати себе із членом цього суспільства. І тому ми маємо меншовартість. І це є проблема в кризових відносинах України з Росією. Бо, якби не було тої розбіжності, якби ми не роздирали Україну на захід і схід, і не допомагали політики шановні своєю позицією це робити, то з нами б ніхто так себе не вів. І тому це розігрується, це...

Дмитро ТАБАЧНИК, директор Національного експертного інституту України: Анатолій Сергійович, це – нотація!