Комітет захисту журналістів опублікував мартиролог-2005. Згідно з ним, торік у світі загинуло 47 журналістів, серед загиблих – жодного українця. Цікава подробиця: у Сьєрра-Леоне було заарештовано члена парламенту від правлячої партії за замовне побиття редактора незалежної газети, що “призвело до прискорення його смерті”. Чи не означає це, що у сфері захисту свободи преси слаборозвинена африканська країна дала фору Україні?

Убивства - головна причина загибелі журналістів під час виконання професійного обов'язку. Такого висновку дійшов КЗЖ, що є впливовою у США й у світі громадською організацією.

Те, що серед загиблих торік у мартирологу немає українських репортерів, втішає. Та викликає тривогу, що й досі не розкрито убивство Георгія Гонгадзе. А відкладений 9 січня судовий процес у цій справі викликав негативну реакцію міжнародної громадськості, оскільки він не зачіпає замовників та організаторів злочину.

Найнебезпечнішою країною для журналістів торік був Ірак. Там зафіксовано 22 смерті – близько половини від загального числа. Конфлікт у цій країні спричинив за останні чверть століття більше жертв, ніж будь-який інший. Відколи у березні 2003 року під егідою США почалося вторгнення у цю країну, в Іраку вбито 60 журналістів. Це більше, ніж під час внутрішнього конфлікту 1993-1996 років в Алжирі.

Аналіз КЗЖ підтверджує довгострокову тенденцію: убивць журналістів зазвичай не карають. 2005-го саме так було у 90 відсотках випадків. Ця цифра співпадає з тими, що їх КЗЖ зібрав упродовж більш як десятиліття. Починаючи з 1992 року, замовників злочинів арештовували й судили лише у 15 відсотках випадків.

Хоча у 2005 році число убивств зменшилося проти попереднього року (тоді загинуло 57 журналістів), воно значно перевищує середньостатистичну цифру, яку КЗЖ документалізував за минуле десятиліття. Упродовж 2004-2005 років вбито 104 журналіста. Це – найсмертельніше дворіччя, відколи десять років тому лютував внутрішній конфлікт в Алжирі.

Особливу тривогу викликає те, що 2005-го було викрадено і вбито, щонайменше, 8 журналістів проти одного фатального викрадення вчиненого торік. Головними жертами викрадень стали іракські журналісти, для іноземних репортерів працювати у цій країні стає дедалі небезпечніше. 2005 року в Іраку загинув закордонний журналіст – американець Стівен Вінсент. Торік було вбито 5 іноземних репортерів.

Другим найнебезпечнішим місцем для роботи журналістів 2005 року стали Філіппіни, де жертвами були чесні радіорепортери.

У шести країнах зафіксовано по 2 убивства. Це – Росія, Бангладеш, Ліван, Пакистан, Шрі Ланка і Сомалі.

“Надто багато журналістів втратили життя, виконуючи професійний обов'язок. Відповідальність за жертви несуть уряди, які на це не реагують, - заявила виконавчий директор КЗЖ Енн Купер. “Війна в Іраку, - сказала вона, - може спонукати до думки, що журналісти гинуть тільки на полі бою. Насправді ж трьох з чотирьох загиблих репортерів обирали окремими мішенями, і їхні убивці рідко поставали перед правосуддям. Це – жахливе звинувачення урядам, що дозволяють ватажкам воєнізованих банд і кримінальним злочинцям диктувати, які новини слід дивитися й слухати їхнім громадянам”.

КЗЖ вважає загиблими під час виконання службового обов'язку тих репортерів, яких вбито внаслідок ворожих дій, включаючи помсту за їхню роботу, під перехресним вогнем, коли вони висвітлювали конфлікти, чи передавали репортажі у небезпечних ситуаціях, зокрема, під час вуличних демонстрацій.

Аркадій Сидорук, для “Детектор медіа”

Таблиця 1

П'ять найсмертельніших конфліктів

Ірак (2003-2005) загинули 60 журналістів
Алжир (1993-1996)……….58 журналістів
Колумбія (1986-2005) ………52 журналісти
Балкани (1991-1995)…….36 журналістів
Філіппіни (1983-1987)…. . 36 журналістів
 
Таблиця 11

Усього - 337

Таблиця 111

Обставини загибелі журналістів (1996-2005)

Убивства – 273 (70,3 відсотка)
Загибель під перехресним вогнем - 67 (19,9 відсотка)
За інших небезпечних обставин – 33 (9,7 відсотка)

ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ МАРТИРОЛОГ-2005

Азербайджан-1 Альмар Хусейнов, “Монітор”, 1 березня, Баку

Засновника й видавця опозиційного тижневика “Монітор” застрелили у будинку, де він мешкав. Напад було вчинено, коли він повертався з роботи додому. Члени родини Хуйсейнова заявили, що йому неодноразово погрожували й раніше. “Монітор” роздратовував владу дошкульними коментарями. На часопис подавали судові позови за критичні матеріали, а його співробітників постійно цькували представники влади.

Бангладеш-2
Шейх Белалуддін, “Санграм”, 11 лютого, Хулна

Кореспондент консервативної щоденної газети “Санграм” став жервою теракту біля прес-клубу. Коли Белелуддін наближався до авто, здетонувала бомба у пакеті, що висів на мотоциклі. Через шість днів він помер у лікарні. Гаукам Дес, “Самкал”, 7 листопада, Фарідпур Репортера щоденної газети знайшли в його офісі з нейлоновим зашморгом на шиї, з переломами ніг та руки. Дес викривав діяльність войовничихи ісламських угруповань. Він був відомий також публікаціями про злочинність і корупцію, зокрема про нелегальну діяльність членів правлячої Бангладешської націоналістичної партії.

Колумбія-1
Хуліо Ернандо Паласіос Санчес, “Радіо Лемас, 11 січня, Кукута

55-річного ведучого програми радіоновин підстерегли двоє кілерів на мотоциклах, коли він на світанку їхав на роботу. Тяжко поранений, він ще спромігся повернутися додому й помер у лікарні. За свідченням місцевих журналістів, ведучий нажив собі ворогів жорстким публічним ставленням щодо корупції. Цій темі він постійно присвячував частину своєї радіопрограми.

Еквадор-1
Хуліо Аугусто Гарсіа Ромеро, “Ла Босіна” й “Пунто де Віста”, 19 квітня, Кіто

58-річний фоторепортер загинув внаслідок отруєння під час демонстрації проти тодішнього президента Лусіо Гутьєрреса. Поліція затосувала водомети й гранати зі сльозогінним газом. Гарсіа Ромеро з симптомати ядухи доправили у штаб-квартиру Червоного хреста. Він помер від серцево-респіраторного паралічу. Фоторепортер співпрацював з еквадорським тижневиком “Пунта де Віста” та з чілійським інформаційним агентством “Ла Босіна”.

Гаїті-1
Робенсон Ларак, “Теле Контакт”, 4 квітня, Петі-Гоав

Репортера приватної радіостанції “Теле Контакт” було поранено під час зіткнення між миротворцями ООН та вояками розформованого гаїтянського військового підрозділу, які захопили поліцейську дільницю. Спочатку його доправили до столичної лікарні у Порт-о-Пренсі, згодом у Домініканську Республіку і, зрештою, на Кубу. Та це не врятувало йому життя.

Ірак-22
Раеда Ваззан, “Аль-Іракія”, 25 лютого, Мосул

Ведучу новин іракського державного телеканалу викрали за п'ять днів до вказаної дати, а того дня знайшли мертвою обіч шляху на Мосул. Чловік загиблої засвідчив, що їй погрожували, вимагаючи звільнитися з роботи. Згідно з повідомленням АП, відповідальність за вбивство взяла на себе “аль-Каїда”. Це повідомлення не підтверджене незалежними джерелами.

Хуссам Сарсам, “Курдистан TV”, 14 березня, Мосул

Оператора телеканалу, близького до Курдської демократичної партії, викрали біля будівлі університету. Наступного дня його привезли туди ж і вбили на очах у перехожих. На тілі виявили сліди опіків від тортур.

Ахмед Джаббар Гашім, “Аль-Сабах”, 1 квітня, Багдад

Репортер щоденної газети потрапив у засідку. Йому відрізали голову, а запис страти як попередження надіслали до редакції. Ймовірно, йому помстилися за співробітництво з американською пресою. “Аль-Сабах” входить до мережі “Ірак медіа нетворк”, спирається на підтримку США.

Фадхіл Газем Фадхіл, “Аль-Гуррія”, 14 квітня, Багдад,
Алі Ібрагім Ісса, “Аль-Гуррія”, 14 квітня, Багдад

Телевізійні журналісти – продюсер Фадхіл та оператор Ісса - стали жертвою терактів, вчинених водночас двома самогубцями. Вони випадково опинилися на місці вибухів, що забрали життя, принаймні, 18 чоловік.

Саман Абдулла Іззедін, “Кіркук ТV”, 15 квітня, Кіркук

Ведучого телеканалу, близького до Патріотичного союзу Курдистану, застрелили по дорозі в Багдад. Нападники викинули його тіло на шлях і зникли у невідомому напрямку на чорному “Ніссані”. Убивство популярного журналіста лишається нерозкритим.

Ахмед аль-Рубаї, “Аль-Сабах”, середина квітня, Багдад

Обставини викрадення та вбивства видавця газети, який працював також у відділі преси Іракської Національної Асамблеї, не з'ясовані. Згідно з версією “Вашингтон пост”, поліція арештувала членів кримінальної банди, причетної до загибелі декількох людей. У них нібито знайшли посвідчення аль-Рубаї, а самі вони заявили, нібито журналіста стратили, відрізавши йому голову. Однак тіло Ахмеда не було знайдено. КЗЖ не в змозі підтвердити цю версію його загибелі.

Салех Ібрагім, “Ассошіейтед Пресс телевіжн ньюз”, 23 квітня, Мосул

Журналіст потрапив під обстріл, прибувши на місце вибуху, мішенню якого був американський патруль. Його доправили до місцевої лікарні, де він невдовзі помер. Хто стріляв у Салеха, не з'ясовано.

Ахмед Адам, “Аль-Мада”, 15 травня, Латіфія
Наджем Абед Гудаїр, “Аль-Мада”, 15 травня, Латіфія

Репортери приватної іракської газети загинули поблизу Багдада, потрапивши у засідку. Їхні тіла з перерізаними горлянками кіллери викинули на дорогу. Приблизно на цьому місці, на південь від іракської столиці, було вбито, принаймні, ще чотирьох журналістів.

Джергес Махмуд Мохамад Сулейман, “Ніневег TV”, 31 травня, Мосул

Джергес встиг попрацювати ведучим теленовин двадцять днів, загинувши від рук невідомих нападників. Телеканал “Ніневег TV” входить до мережі “Іракі медіа нетворк”, що нею опікуються США. Його офіси повстанці часто обстрілювали зі стрілецької зброї та мінометів.

Мага Ібрагім, “Багдад TV”, 25 червня, Багдад

Продюсер новин іракського телеканалу, за свідченням колег, загинула з вини американських вояків. Коли вона разом з чоловіком-колегою по роботі їхала в офіс, “джі-ай” розганяли натовп на дорозі. Куля влучила Мага у живіт, поранення було смертельне.

Ахмед Ваель Бакрі, “Аль-Шаркія”, 28 червня, Багдад

Продюсер теленовин, повертаючись з роботи, наблизився до американського патруля і викликав підозру. “Джі-ай” стріляли по його авто п'ятнадцять разів. Наслідком стали тяжкі поранення і смерть. Посольство США у Багдаді висловило співчуття родині і колегам загиблого.

Халед аль-Аттар, “Аль-Іракія”, 1 липня, Мосул

Продюсера державного телеканалу новин вбили того ж дня, як викрали. Його тіло, пробите кулями, знайшли біля мечеті. Повстанці кілька разів обстрілювали будівлю “Аль-Іракії” з мінометів. З 2004 року загинуло, принаймні, ще три співробітники цього телеканалу.

Аднан аль-Баяті, “Ті-Джі-3” 23 липня, Багдад

Незалежного продюсера і перекладача кілери вбили у власному будинку. Аднан вільно володів італійською мовою, співпрацював з телемережою “Раї” та з часописом “Панорама”. На вебсайті “Артіколо 21” було вміщено повідомлення: “Аль-Баяті став жертвою помсти сунітських терористичних груп, які не дозволяють іракцям співпрацювати з іноземцями, особливо з західними медіа, передусім з італійськими”.

Стівен Вінсент, незалежний журналіст, 3 серпня, Басра

Вінсент – перший американський журналіст, убитий в Іраку. Згідно з версією, його викрали кіллери у поліцейському авто. Наступного дня було знайдено його скалічений труп. Причину вбивства Вінсента не з'ясовано. Дехто вважає, що його вбили за публікації, в яких він викривав діяльність екстремістських релігійних угруповань. Він співрацював з рядом американських видань, зокрема, з “Крісчен саєнс монітор” і “Нешнл рев'ю”, писав книгу про Ірак.

Рафед Махмуд Саїд аль-Анбаджі, “Діяла TV енд Рейдіоу”, 27 серпня, Баакуба

36-річного ведучого новин і директора телерадіоканалу застрелили на стадіоні, коли він передавав репортаж про футбольний матч. Раніше йому неодноразово погрожували убивством. Махмуд критикував колишніх бааасистів і повстанські групи,. Його канал входив до мережі “Ірак медіа нетворк”.

Валід Халед, Рейтерс, 28 серпня, Багдад

35-річний звукооператор загинув, коли разом з разом з колегою-оператором Хайдером Кадемом виїхав розслідувати зіткнення між бойовиками та поліцейськими. Рейтерc повідомило: “Знімальна група агентства новин готувала репортаж про вбивство поліцейських в окрузі Хай аль-Аділ. Американські вояки почали по них стріляти. Валіда Халеда вбили пострілом в голову, Хайдара Кадема поранили”.

Хінд Ісмаїл, “Ас-Саффір”, 17 вересня, Мосул

28-річного репортера щоденної газети викрали. Наступного ранку поліцейські знайшли його тіло зі смертельною раною у голові. Перед загибеллю Ісмаїл зазнав тортур, його змусили назвати прізвища колег. Кіллери зняли допит на плівку і надіслали її в редакцію “Ас-Саффір”. Після загибелі Ісмаїла вони вивісили список працівників газети на мурах мечетей.

Фахер Хайдер, “Нью-Йорк таймс”, 19 вересня, Басра

38-річного журналіста викрали нападники, які увірвалися в його дім під машкарою поліцейських. Наступного дня було знайдено його тіло зі смертельною раною у голові. Хайдер працював на місцевому телеканалі “Мербад TV”, публікувався у “Нью-Йорк таймс”, “Гардіан” і часописі “Нешнл джиогрефік”.

Фірас Маадіді, “Ас-Саффір”, “Аль-Масар”, 20 вересня, Мосул

40-річного завідувача місцевого віділення “Ас-Саффір” і головного редактора газети “Ас-Масар” було вбито за декілька днів після розправи над його колегою Хіндом Ісмаїлом. Релігійні фаатики обрали об'єктом помсти газету “Ас-Саффір”, бо вона вела кампанію за ухвалення нової конституції й засуджувала теракти бойовиків.

Мохаммед Харун, “Аль-Кадія”, 19 жовтня, Багдад

47-річний видавець тижневика “Аль-Кадія” й генеральний секретар Синдикату іракських журналістів загинув від рук кіллерів за кермом авто. Він мав суперечливу репутацію. Харун звинувачував іракських журналістів у співробітництві з американською розвідкою. Сам він свого часу співпрацював з газетами, які контролював Удай - син екс-диктатора Хуссейна.

Ліван-2
Самір Кассір, “Аль-Нахар”, 2 червня, Бейрут

Самір загинув від вибуху бомби, закладеної під сидіння його авто. Він постійно критикував сірійський уряд та його місцевих спільників за військову присутнісь Сірії на території Лівану. Убивство відомого журналіста викликало масові демонстрації у Бейруті.

Джебран Туені, “Аль-Нахар”, 12 грудня, Бейрут

48-річного Туені – заступника редактора газети і впливового публіциста - було вбито внаслідок теракту. Коли він їхав у броньованому автомобілі, вибухнуло припарковане авто. Загинуло ще 3 людей, 32 було поранено. Теракт було вчинено наступного дня після його повернення з Парижа, де він переховувався з міркувань безпеки. Опозиція звинуватила у злочині Дамаск. Туені запекло критикував сирійський уряд за його політику щодо Лівану. Ще 2000 року він оприлюднив у газеті “Аль-Нахар” листа теперішньому президенту Сірії Башару Ассаду, в якому вимагав виведення з країни іноземних військ.

Лівія-1
Даїф аль-Газал аль-Шухайбі, незалежний журналіст, 2 червня, поблизу Бенгазі

Колишній співпрацівник урядової газети “Азаф аль-Ахдар” і член правлячих революційних комітетів зник безвісти. Його тіло знайшли у передмісті Бенгазі, за 1000 кілометрів від лівійської столиці. Міністерство юстиції заявило, що аль-Газала було вбито пострілом в голову, і злочин розслідується. Оcтаннім часом він критикував урядовців у лондонських online-виданнях “Лібія Альюм” та “Лібія джіл”. Аль-Газал видрукував відкритого листа, висловивши протест проти “нападок на журналістів, які намагаються розкрити правду”. У своїх публікаціях він звинувачував урядовців у корупції та крадіжці державних грошей. Як стало відомо КЗЖ, Аль-Азала затримували й допитували агенти лівійської служби безпеки.

Мексика-1
Долорес Гвадалупе Гарсіа Ескамілья, “Стерео 91”, 16 квітня, Нуево Ларедо

Досвідчений репортер, яка розслідувала кримiнальні злочини, стала жертвою нападу через півгодини після того, як в ефірі було передано її репортаж про вбивство адвоката. Кіллер підійшов до неї на автопарковці перед будівлею радіостанції і вистрелив чотирнадцять разів поспіль. Дев'ять куль влучили в Долорес, невдовзі вона померла у лікарні.

Непал-1
Махешвар Пахарі, “Растрія Свабхіман”, 4 жовтня, Похара

Ув'язнений 30-річний репортер помер через відсутність кваліфікованої медичної допомоги. Лікарі рекомендували перевезти його до столичної клініки, а Федерація непальських журналістів пропонувала оплатити витрати. Однак влада, посилаючись на міркування безпеки, не дозволила цього. Пахарі затримали на початку січня на неспокійному заході Непалу через його тісні зв'язки з маоїстськими повстанцями. Його тримали в тюрмі згідно з законом про антитерористичну діяльність.

Пакистан-2
Алла Нур, “Хібер TV”, 7 лютого,
Вана Амір Новаб (відомий також як Мір Наваб), “Ассошіейтед Пресс Телевіжн Ньюс” та “Франтьєр пост”, 7 лютого

Вана Нур, який працював на телеканал у Пешаварі, і незалежний оператор АП та репортер газети Новаб загинули у віддаленому районі Пакистану. Під час обстрілу автобусу кілерами також було поранено стрінгена Франс Пресс Анвара Шакіра та репортера “Аль-Джазіри” Ділавара Хана. Відповідальність за напад взяло на себе невідоме угруповання “Сіпах-е-Іслам” (“Вояки ісламу”). У листі, надісланому факсом ряду видань, воно звинуватило деяких пакистанських журналістів у тому, що “вони працюють на християн” і що “їх використовують як знаряддя негативної пропаганди проти мусульман-моджахедів”.

Філіппіни-4
Марлен Гарсіа-Есперат, “Мідленд ньюз” та радіостанції “DXKR”, 24 березня, Такуронг

45-річну Марлен було вбито у власній оселі на очах у родини. Після серії погроз вона перебувала під захистом поліції, але того дня відпустила охоронців раніше святкувати великдень. Гарсіа-Еесперат ще з початку 90-х років викривала корупцію і в одній з останніх публікацій звинуватила в нелегальних оборудках, пов'язаних з продажем лісу, поліцію. Після убивства було оголошено про арешт чотирьох підозрюваних. У пресі з'явилися повідомлення про ймовірних замовників злочину. Однак суддя відкинув докази як “недостатні й суперечливі”.

Клейн Кантонерос, радіостанція “DXAA-FM”, 4 травня, Диполог-сіті

32-річний Кантонерос потрапив у засідку, повертаючись вночі додому. Він стискував у руках пістолет і, схоже, відстрілювався від кілерів, які тікали на мотоциклі. Та помер від тяжких поранень після операції. Раніше журналісту декілька разів погрожували вбивством. Причиною цього були його жорсткі коментарі у програмі “Народ, прокинься”. Він звинувачував місцевих політиків у корупції та нелегальному бізнесі на азартних іграх. Для розслідування убивства Кантонероса було створено спеціальну групу на чолі з шефом поліції. Однак злочин й досі не розкрито.

Філіп Агустин, “Старлайн таймс рикордер”, 10 травня, Палтик

Видавець і редактор місцевої газети, відомий своїми публікацями проти місцевих корупціонерів, загинув від пострілу в голову. Згідно з поліцейським звітом, кілер стріляв через відчинене вікно, а потім зник на мотоциклі. Наступного дня мав вийти друком спецальний номер “Старлайн таймс рикордер” зі звинуваченнями мера міста Хайме Іларде у крадіжці державних коштів. Один з підозрюваних кіллерів, поставши перед судом, назвав його замовником вбивства. Та проти градоначальника не було висунуто звинувачення. Сам він публічно заперечує причетність до злочину.

Роландо “Додонг” Моралес, радіостанція “DXMD”, 7 липня, Поломолок

43-річний Моралес потрапив у засідку, коли повертався додому після тижневої програми. Його зупинила й прикінчила на місці банда мотоциклістів. Моралес звинувачував місцевих політиків у корупції та нелегальній торгівлі наркотиками. У списку осіб, підозрюваних у причетності до вбивства, фігурують декілька поліцейських.

Росія-2 Павел Макеєв, телестанція “Пульс”, 21 травня, Азов

Тіло 21-річного оператора з численними переломами й синцями лежало у канаві, обіч шляху. Неподалік була калюжа крові. Міліція заявила, нібито знайшла авто, яке збило Павла, та нікого не арештували. Колеги вважають, що його вбили, аби завадити зйомкам дрег-рейсингу. Цю заборонену видовищну й прибуткову розвагу влаштовують тут упродовж декількох років. Міліція, отримуючи хабарі, цьому не перешкоджає. Тож прокуратура Ростовської області кваліфікувала смерть Макеєва як дорожню пригоду й “за браком доказів” припинили розслідування. Після додаткових запитів КЗЖ його нібито відновили.

Магомедзагід Варісов, “Новое дело”, 28 червня, Махачкала

Варісов загинув під час нападу кілерів, озброєних автоматами, коли разом з дружиною та водієм повертався додому. Він помер на місці від численних ран. Упродовж останніх років Варісов писав аналітичні статті для наймасовішого дагестанського тижневика, критикуючи опозицію за спроби дестабілізувати становище й скинути місцевий уряд. Він викривав також організовану злочинність і тероризм. Варісов очолював Центр стратегічних ініціатив і політичних технологій у Махачкалі і вважався провідним експертом з Північнокавказького регіону. Прокуратора визнала найiмовірнішим мотивом убивства Варісова його журналістську роботу, однак закрила справу.

Сербія і Чорногорія-1 Бардхіл Аджеті, “Бота Сот”, 25 червня, поблизу Пріштіні

25-річний репортер щоденної газети, що виходить друком албанською мовою, помер у лікарні в Мілані. Його доправили туди після тяжкого поранення в голову. У редакційних статтях на шпальтах “Бота Сот” він висловлював підтримку дій міжнародних сил, які арештували членів “Армії визволення Косово”, критикував ватажків опозиції.

Сьєрра-Леоне-1 Гаррі Янсанег, газета “Фор ді піпл”, 28 липня, Фрітаун

Побиття хворого редактора щоденної газети “Фор ді піпл“ “прискорило його смерть”. Такого висновку дійшло слідство. Його провели згідно з рішенням уряду, під тиском місцевої та міжнародної громадськості у відповідь на звинувачення Янсанега проти члена парламенту від правлячої Народної партії Фатмати Хассан. Суддя постановив арештувати не тільки її, а й трьох її дітей і двох чоловіків, підозрюваних у причетності до злочину. Хассан і двох бойовиків арештували, щоправда згодом відпустили на поруки. Раніше вона намагалася виселити редакцію газеи “Фор ді піпл” та п'ять інших незалежних видань з офісів, які вони орендували у її чоловіка. Редакцію “Фор ді піпл” було розгромлено.

Сомалі-2 Кейт Пейтон, Бі-Бі-Сі, 9 лютого, Могадішу

Продсер Бі-Бі-Сі потрапила під кулі бойовиків поблизу столичного готелю “Сахафі” у сомалійській столиці, що перебуває під посиленою охороною. Трагедія сталася за кілька годин після її прибуття у Могадішу для підготовки серії репортажів. Метою вбивства, згідно з місцевими джерелами, було залякування іноземців і роздмухування безладдя у країні. Пейтон працювала в Бі-Бі-Сі з 1993 року. Крім того, вона була продюсером Південноафриканької корпорації мовлення у Йоганнесбургу.

Дунія Мухіядін Нур, радіостанція “Кепітел войс”, 5 червня, Афгоє

20-річна репортерка столичної радіостанції загинула від кулі, готуючи репортаж з місця події про блокування шляху водіями приватних вантажівок. Згідно з національною традицією, убивця виплатив компенсацію її родині. Відколи 1991 року у Сомалі було скинуто марксистський уряд Сіада Барре, тут не діють центральні органи влади. Ватажки воєнізованих бандформувань поділили країну на окремі вотчини і хазяйнують в них.

Шрі-Ланка-2 Дхармератнам Сиварам, “ТамілНет” і “Дейлі міррор”, 29 квітня, Коломбо

Відомого журналіста викрали поблизу поліцейської дільниці, а наступного ранку його тіло знайшли біля будинку парламенту, що посиленою охороняється. Сиварам – один із засновників online-видання і ведучий рубрики англомовної газети – був симпатиком повстанського угруповання “Тигри визволення Таміл Іламу”. 2004 року воно розкололася, однак, на дві фракції. Угруповання, які ворогують між собою, взяли на приціл журналістів з протилежного табору. Сиварам, який критикував ватажка розкольників полковника Каруну, став однією з жертв.

Реланджі Селвараджах, “Шрі Ланка Рупавахіні корп.”, 12 серпня, Коломбо

Популярного тамільского журналіста та її чоловіка-політичного активіста убили того ж дня що й міністра закордонних справ Лакшмана Кадіргамара. У політичних колах відповідальність за цей злочин поклали на заколотників з угруповання “Тигри визволення Таміл Іламу”. Селвараджах упродовж 20 років була радіо- й телеведучою державної Шріланкійської корпорації мовлення, а останнім часом – “Шрі Ланка Рупавахіні корп.”. У своїх коментарях вона різко засуджувала заколотницькі дії “Тигрів визволення Таміл Іламу”. Загибель двох популярних журналістів - Селвараджах та Сиварама - вписується у цикл насильства і кровопролиття, що охопив цю азійську країну.

Мартиролог-2005, укладений Комітетом захисту журналістів, може вивитися неповним. КЗЖ продовжує розслідувати обставини загибелі ще 11 журналістів, визначаючи, чи вони мають стосунок до їхньої професійної діяльності. У цьому списку – по одному убивству в Білорусії, у Демократичній Республіці Конго, на Гаїті, в Іраку, Мексиці, 2 – у Таїланді та 4 – на Філіппінах.