Особлива увага буде приділена тій ролі, яку будуть відігравати медіа цих регіонів у виборчій кампанії-2006. Сподіваємося, що подібний аналіз буде сприяти як покращенню якості роботи регіональних медіа, налагодженню ефективних зв’язків між ЗМІ, владою та громадою, так і прозорості виборів до парламенту 2006-го року.

Можливо, сприяючи ширшій поінформованості на центральному і загальнонаціональному рівні про стан справ на місцях, ми також зможемо запобігти або, принаймні, знизити рівень використання брудних, маніпулятивних технологій у регіональних ЗМІ під час виборів.

Проект «Регіональний монітор» діятиме впродовж жовтня 2005 – червня 2006 року. В перспективі «Детектор медіа» сподівається створити мережу наших кореспондентських пунктів у цих та інших обласних або регіональних центрах країни.

У рамках проекту передбачається проведення щомісячного моніторингу ситуації у рамках взаємовідносин «медіа – влада - політичні сили – бізнес - суспільство» в кожному з шести зазначених обласних центрів. Також ми познайомимо наших читачів з найбільш помітними та впливовими учасниками місцевого медіа-процесу (у формі інтерв’ю) – редакторами видань, власниками ЗМІ, провідними журналістами, представниками влади, до компетенції яких входять питання інформаційної політики тощо. Предметом моніторингу стане і економічна ситуація у ЗМІ кожного регіону, розвиток місцевого медіа-ринку, а також дотримання професійних стандартів у роботі медіа.

Проект реалізовується за сприяння Агенства США з міжнародного розвитку (USAID).

Розпочинаємо ми проект з матеріалу про передвиборчий стан медіа-простору у Запоріжжі. Огляд медіа-простору Запорізького регіону. Жовтень 2005

Загальна характеристика

Конфігурація медіа-простору Запорізького регіону чітко співпадає з конфігурацією основних фінансово-промислових груп та меншою мірою – політичних сил. Найвпливовіші фінансово-промислові гравці виразно визначилися після завершення великої приватизації – у другій половині 90-х років, і з того часу, фактично, є господарями в області, і особливо ─ у місті Запоріжжі. З одного боку - це металургійний комбінат “Запоріжсталь”, з іншого – моторобудівний завод “Мотор-Січ”, які розділили сфери впливу, конкурують між собою, але у відповідальні політичні моменти (наприклад, вибори) можуть діяти разом. Між ними багато спільного: обидва підприємства очолюють “червоні директори” (Сацький і Богуслав), обох Кучма удостоїв звання Героїв України, обидва мають колосальний вплив і авторитет у своїх трудових колективах (а це понад 20 тисяч у кожному), до цього часу мають потужний вплив на формування політики і владних органів регіону, обидва підприємства приросли фінансовими та численними дочірніми структурами, підконтрольними ЗМІ.

Політичний актив “Запоріжсталі”: мер Запоріжжя Є. Карташов (двічі колишній губернатор), народний депутат Г. Горлов (вийшов з фракції Регіонів після виборів), сильна фракція у міській раді. Регіональні медіа-ресурси: телеканал “ТВ-5”, комунальна газета міської ради “Запорозька Січ”, газета “Индустриальное Запорожье”.

Політичний актив “Мотор Січ”: народний депутат Я. Сухий (був у фракції СДПУ(о), “трудовиків”, тепер - у Партії регіонів), найпотужніше представництво –12 з 64 депутатів – у міській раді. Власні медіа: телекомпанія АЛЕКС, газета “Позиция”, в силу фінансових стосунків та схожих політичних симпатій завжди готові надати інформаційні послуги радіокомпанія “Ностальжи”, газета “Верже”.

Електронні медіа

Попри скромну, на перший погляд, кількість ЗМІ, слід зауважити, що зазначені ФПГ володіють найбільш рейтинговими телеканалами, мовлення яких розповсюджується на всю область, і які найбільше впливають на формування громадської думки. Всього існує три телеканали обласного масштабу – крім ТВ-5 та АЛЕКСа – обласне державне телебачення та дротове радіо. Ситуація абсолютно схожа з тією, що й на центральних телеканалах: державний має найнижчий рейтинг, особливо у м. Запоріжжі. Насамперед, це обумовлено низьким професійним рівнем журналістів, відсутністю матеріального стимулу (зарплати у 2 –3 рази нижчі, ніж на бізнесових каналах), нестачею кадрів з аналогічних причин. Якісне наповнення ефіру не витримує критики, авторські програми не змінюються роками. Досить сказати, що нинішній генеральний директор очолює ЗОДТРК ще з радянських часів, пережив зміну усіх Президентів і губернаторів, хоч і всупереч бажанню останнього (Чиж без погодження з чинним губернатором Артеменком продовжив тому контракт).

Однак є і спільність між усіма трьома каналами – це повна залежність інформаційної політики від власників. Інформаційна політика базується на примітивних засадах, недосяжно далеких від професійних стандартів та демократичних принципів: неприховане домінування в ефірі “своїх”, відсутність критики на їх адресу, недопущення опонентів, однобока подача інформації без альтернативної точки зору. Так, на обласному телебаченні неможливо почути критику на адресу обласних органів влади, на ТВ-5 – на адресу мерії (щотижнева програма прес-служби мерії про звитяги міськвиконкому та особливо міського голови має тут постійну прописку). Телекамери АЛЕКСа буквально прикуті до депутата Сухого, ТВ-5 – відповідно - до депутата Горлова. У запалі конкуренції телеканали навіть географічно поділили місто, висвітлюючи проблеми переважно на території округів своїх депутатів та компактного проживання заводчан. Є підстави вважати, що чим ближче до виборів, заангажованість буде посилюватися. Пан Богуслаєв, який просуватиме свого кандидата на виборах міського голови, вже розпорядився не допускати до ефіру будь-які матеріали з присутністю одного з імовірних кандидатів на цю посаду.

Мають свої телеканали найбільші міста області – “Бердянськ ТВ” та МТВ у Мелітополі. По висвітленню місцевих новин і подій конкурентів немає, тому досить популярними серед населення є саме інформаційні програми. А відтак, боротьбу за вплив на них ведуть різні політичні сили. Яскравим проявом став конфлікт ще у квітні (!) між депутатами міської ради та гендиректором “Бердянськ ТВ” Ольгою Бойко, яку підтримував впливовий міський голова В. Баранов. Формально керівника телеканалу звинуватили у неефективному господарюванні та низькій якості роботи, насправді ж деякі депутати не приховували, що причина – у майбутніх виборах та у зв'язку з тим, що Бойко є людиною чинного мера. За відставку Бойко таки проголосували з другої спроби. Що цікаво, депутатська комісія з проведення конкурсу на заміщення вакансії за одну з кандидатур проголосувала одностайно. Варто додати, що на конфлікт відреагував журналістський корпус, газети опублікували матеріали, правління обласної спілки журналістів навіть виступило з засудженням втручання політиків у професійну діяльність ЗМІ. Але резонанс обмежився вузьким професійним колом.

Друковані видання

Палітра регіональних газет набагато різноманітніша як з точки зору власності і контрольованості, так і політичної і партійної спрямованості. Їх можна розділити на кілька умовних груп: власний бізнес-проект, найманий менеджмент, який відпрацьовує фінансування власника чи спонсора, офіційна партійна преса.

Перша група найменш численна. Найвпливовіший її представник - газета “Суббота плюс” (тираж в межах 40 тисяч) має досить пристойний професійний рівень, за короткий час “розкрутилася” до регіонального видання, і в критичних, і в позитивних матеріалах переважає виваженість і збалансованість, без пієтету, але й без критиканства ставиться до дій центральної і місцевої влади. Та оскільки газета – це бізнес (причому сімейний бізнес), не втрачає нагоди заробити, поступаючись політичною позицією. Редакція (на 90% складається з членів сім'ї) з національно-демократичними поглядами починаючи з літа, із номера в номер розміщує рекламні матеріали партії “Союз”.

Газета “Мрія” (заявлений тираж 47 тисяч викликає сумнів) суто бізнесова, вправлялася виключно на бульварному і кримінальному чтиві. З літа почала інформаційне обслуговування Республіканської партії. Судячи з того, що решта наповнення не змінилося, це лише довиборний договірний союз.

Газета “Верже”(тираж 15 тисяч) єдина у своєму роді на регіональному медіа-ринку. Бізнесмен, який заробляє на інших видах діяльності, вкладає кошти у видання (власником і головним редактором якого він є), аби задовольнити свої журналістські і політичні амбіції, внаслідок чого видання, за аналогією з театром, - це газета одного автора. Палкий прибічник Януковича на президентських виборах, у традиціях “мочилова” тих часів лає нинішню владу, решта газети забита передруками антиєвропейського, антиНАТОвського etc. змісту. Загалом - нічого спільного не лише з професійними стандартами, а й з журналістикою не має.

Видання другої групи є наймасовішими. “Запорізька правда” і “Запорозька Січ” – комунальні видання обласної держадміністрації і обласної ради та міськвиконкому і міськради відповідно. Їх редакційна політика після виборів у плані висвітлення діяльності “своїх” органів помітних змін не зазнала, на критику “своєї” влади продовжує діяти табу. Проте варто відзначити той факт, що зі шпальт практично зникли спущені зверху “обов'язкові” матеріали, що швидше свідчить про відсутність чи, принаймні, суттєве зменшення тиску державної інформаційної політики. Зокрема, це яскраво проявилося під час відставки уряду Тимошенко, коли газети подавали як президентську позицію, так і позицію екс-прем'єра. Несміливо проявляються ознаки внутрішньої свободи, прикладом чого є публікування у виданні облдержадміністрації інформацій та оголошень про партійні акції СДПУ(о), Партії регіонів. Ця елементарна норма виглядає вражаючою на недавньому тлі, коли “Нашу Україну”, Ющенка неможливо було уявити в цій газеті бодай у нейтральному контексті. Попри це, обидві газети залишаються маловпливовими, з репутацією “кишенькових” видань влади, зі скромним тиражем (з виходом тричі на тиждень) в межах 24-25 тисяч.

Газета МИГ – об'єктивно одна з найретинговіших у регіоні, утримує провідні позиції близько 10 років, найближче стоїть до відповідності професійним стандартам, має найбільший тираж – 52-53 тис. Після виборів опинилася у делікатному становищі – губернатором області призначили її колишнього головного редактора, народного депутата Юрія Артеменка. Тож потенційно поставала дилема – у разі чого поступатися редакційними і професійними принципами (що, після чіткої позиції під час виборів, було б особливо помітно), чи наражатися на зіпсування стосунків з колишнім шефом (буквально: впродовж депутатства залишався шеф-редактором газети). Нещодавно газеті довелося пройти через це тестування: міська організація НСНУ виступила з різкою критикою на адресу Артеменка (який за сумісництвом керує обласною організацією НСНУ) аж до вимоги звільнення його з посади губернатора. МИГ конфлікт не замовчав, висвітлив збалансовано, подаючи коментарі обох сторін.

Наступний ряд видань за їх функціональним призначенням можна об'єднати під назвою “інформаційне обслуговування конкретних політичних чи бізнесових кіл”. “Индустриальное Запорожье” володіє найстарішим брендом (колись найпопулярніший в області орган обкому КПРС), має стабільне фінансування, єдина в області виходить 4 рази на тиждень з сумарним тиражем... 25-27 тисяч. Запопадливо обслуговуючи інтереси господарів, перетворилася на зразок зведеної багатотиражки мерії, комбінату “Запоріжсталь” та “”Індустріалбанку” (головний редактор – В. Дупак). Інші з цього ряду: “Наше время”(приблизний тираж 15 000) – газета місцевого бізнесмена з політичними амбіціями (на наступних виборах – на посаду мера); “Позиция”(15 000) – газета “Мотор Січі”. Для всіх характерна явна заангажованість, домінування однієї “правильної” точки зору, критика або замовчування опонентів.

Майже так само можна охарактеризувати редакційні позиції завуальованих партійних симпатиків, які плавно переходять у групу “Партійна преса”. Найпотужнішим медіа-ресурсом володіють соціалісти. Неофіційно, але явно їх інтереси виражають газети “Искра”(15 000), “Истеблишмент”(20 000), офіційне видання обкому СПУ “Зеркало Запорожья”(7 000), Мелітопольської міської організації “Слово товарища”. Спеціалізуючись на беззастережній критиці влади, особливо місцевої, гучних кримінальних справах і бізнесових конфліктах, з застосуванням відвертих елементів “жовтої” преси, мають неабияку популярність серед певної категорії населення. Місцева “Батьківщина” має неофіційну газету “Горожанин”(18 000), з жовтня почав виходити однойменний партійний орган “Батьківщина” (5 000) – партійна преса гірших зразків, з такою медіа-підтримкою рейтинг не піднімеш.

Найбільш розгалужена партійна преса у комуністів: орган обкому КПУ “Компас”, Бердянського міськкому “Патриот Приазовья”, Мелітопольського міськкому “Правда Мелитополя”, Приморського райкому “За правду”. Однак за межами стабільного електорального поля жодного впливу не мають. Така потужна партія як СДПУ(о) представлена єдиною газетою “Округ” у Токмацькому районі. Однак є підстави вважати, що найближчим часом перелік партійних “органів” поповниться. Зокрема, це стосується реанімації газети “Регион-экспресс”, яка після виборів припинила вихід; Республіканська партія, яка в регіоні активно розкручується, зареєструвала газету “Республіка”. Загалом, за період з квітня в обласному управлінні інформації зареєстровано 15 нових видань. Їх назви – “Народна справа”, “Нова пора”, “Чиста правда”, “Оппозиция” і т.д.- не залишають сумніву, що це передвиборчі проекти.

Виборча кампанія

Виборча кампанія у регіональних ЗМІ активно стартувала з вересня і з того часу набирає обертів буквально з кожним днем. На сьогодні можна говорити, що регіональні медіа в основному зробили свої ставки на політичних гравців - хто з ідеологічних, хто з фінансових міркувань. Це добре видно з вибіркового висвітлення візитів політиків столичного масштабу, які у звичайних умовах були б для переважної більшості ЗМІ привабливим інформаційним приводом. Сьогодні ж навіть скандальна Вітренко не викликає ажіотажу. Це щодо виборів у парламент. Активніше працюють з пресою місцеві партійні осередки - і особливо персонально претенденти у виборчі списки і на посаду мера. Поки що політтехнологи нічого оригінального не вигадали, тому піаряться головним чином на благодійних акціях, спонсорських заходах і прес-конференціях, а відповідні медіа за відповідний інтерес це висвітлюють. При всій очевидності, що це замовні матеріали, газети, за деякими винятками, не поспішають користуватися логотипом “на правах реклами”. Розповсюджене явище – безплатна роздача партійної преси на масових заходах, у поштових скриньках почала з'являтися газета НПУ “Народна”, проводиться безплатна передплата на газети для різних категорій, насамперед, пенсіонерів. Наразі обходиться без “чорного” піару, та деякі передвісники з'явилися. Так, кілька видань повідомили, що по місту розклеєно наліпки з зображенням Тимошенко, де вона , до речі, виглядає дуже привабливо та сексуально. Насторожує те, що повідомили про це газети – симпатики Тимошенко, а керівник однієї з районних організацій “Батьківщини” виступив з заявою-обуренням з цього приводу, привертаючи ще більшу увагу. Тому припущення, що це можуть бути маніпуляції політтехнологів леді Ю, не позбавлені логіки.

Не виключено, що саме передвиборчий підтекст лежить у загостренні конфлікту, у центрі якого три солідні газети і власник будинку преси, у якому вони розташовані. Коротко суть: видавничий комплекс (до якого входить і будинок преси, у якому в усі часи працювали всі обласні газети) приватизовано структурою, підпорядкованою “Індустріалбанку” (“Запоріжсталі”, меру – одне й те ж). Спочатку власник без попередження підняв орендну плату у 5 разів, а журналісти виявили, що приватизацію проведено з порушенням закону, про що направили позов до суду. Мова йде лише про три газети: МИГ – газета губернатора, у якого стосунки з мером, м'яко кажучи, напружені; “Суббота” – не упускає нагоди покритикувати мера і його структури; “Наше время” – газета бізнесмена, який буде сильним конкурентом на виборах мера. При цьому у Будинку працюють “Запорізька правда” та “Индустриальное Запорожье”(своя), яких нововведення не торкнулися. Подальший розвиток подій: редакції “Наше время” вимикають електроенергію. На припис прокуратури про неправомірність дії власник не реагує, ба більше: 24 жовтня працівники редакції не змогли потрапити на робочі місця, бо вхід виявився завареним. У той же день редактори цих газет, до яких приєднався нардеп Я. Сухий (чудова нагода попіаритися на захисті журналістів) провели прес-конференцію. Як будуть розвиватися події – побачимо, але деякі попередні висновки можна зробити. Насамперед, структури чинного мера як і при старій владі демонструють всесилля. Після Помаранчевої революції вони з легкістю мімікрували і вже почуваються своїми людьми у місцевій НСНУ і НПУ. Розуміючи, який резонанс викличуть їх брутальні дії, тим самим вони підтверджують, що ні перед чим не зупиняться і на громадську думку їм, вибачте, начхати. А це ж тільки початок виборчої кампанії, який дає уявлення, що буде далі. Протилежна сторона: більшість ЗМІ продемонстрували солідарність і підтримали колег матеріалами з прес-конференції, підтримали пропозицію провести 28 жовтня біля облдержадміністрації акцію протесту. Отже, далі буде.

Ігор Павлюк, для «Детектор медіа»

Читайте також:

Юрий Артеменко: «Власть должна иметь не средство влияния, а средство информации»

Запорожские журналисты против «хозяина»

Чи потрібен меморандум, дублюючий закон?

Артеменко запропонував запорiзьким ЗМI спiвробiтництво i пообiцяв не втручатися в їх дiяльнiсть